Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №912/1591/23 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2026 року м.Дніпро Справа № 912/1591/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання: Абадей М.О.

представники сторін:

від скаржника: Сумська Н.Д.;

прокурор Шустова В.А.

розглянувши апеляційну скаргу Професійно-технічного училища № 32 м. Бобринець на рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2023 року у справі № 912/1591/23 (суддя Закурін М.К.)

за позовом: Керівника Кіровоградської обласної прокуратури поданої в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

до відповідача-1: Професійно-технічного училища № 32 м. Бобринець

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Гуро Олександра Володимировича,

про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Кіровоградської обласної прокуратури (надалі – Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі – Управління Держгеокадастру) з позовом до Професійно-технічного училища № 32 м. Бобринець (надалі – Училище) та Фізичної особи-підприємця Гуро Олександра Володимировича (надалі – ФОП Гуро О.В.) і просив:

- визнати недійсним договір контрактації сільськогосподарської продукції № 1 від 01.11.2022 року, укладений між Училищем та ФОП Гуро О.В.;

- зобов`язати ФОП Гуро О.В. повернути Управлінню Держгеокадастру земельну ділянку загальною площею 215,30 га, що розміщена на території Кропивницького району Кіровоградської області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначав, що:

- укладений між Училищем та ФОП Гуро О.В. договір є удаваним, оскільки приховує в собі договір оренди землі, який, у свою чергу, не містить істотних умов такого договору;

- укладений договір також не відповідає положенням ст.ст. 92, 93, 95, 116, 122, 152 Земельного Кодексу України та ст.ст. 4, 13, 15 Закону України “Про оренду землі”, оскільки право постійного користування землею, яке наявне в Училища, не передбачає законодавчої можливості передачі земельних ділянок в оренду;

- враховуючи, що відповідно до ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України спірний договір є недійсним, то за приписами ст.ст. 216, 1212 того ж Кодексу земельна ділянка підлягає поверненню власнику.

Щодо права прокурора на звернення до суду прокурор зазначав, що позивач не вжив відповідні заходи реагування на наявні порушення, а проявлена бездіяльність не сприяє раціональному, ефективному та цільовому використанню земель.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2023 року у справі №912/1591/23 позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір контрактації сільськогосподарської продукції № 1 від 01.11.2022 року, укладений між Професійно-технічним училищем №32 м.Бобринець та Фізичною особою-підприємцем Гуро Олександром Володимировичем.

Зобов`язано Фізичну особу-підприємця Гуро Олександра Володимировича повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області земельну ділянку загальною площею 215,30 га з кадастровим номером 3520810100:02:002:9000, що розміщена на території Кропивницького району Кіровоградської області.

Стягнуто з відповідачів судовий збір.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю позовних вимог.

Суд зазначив, що умови укладеного договору щодо вирощування насіння соняшнику вказують на виникнення між його сторонами правовідносин, які не характерні для договору контрактації, оскільки незалежно від умови договору про обов`язок Училища виростити продукцію та передати її ФОП Гуро О.В., умови по вирощуванню деталізовані шляхом обов`язку ФОП Гуро О.В. виконати всі види сільськогосподарських послуг з використанням посівного матеріалу, добрив, засобів захисту рослин, паливно-мастильних матеріалів, при одночасному обов`язку оплатити вартість тієї ж вирощеної продукції; умови виконання договору Училищем щодо вирощування продукції напряму залежать від зустрічного виконання ФОП Гуро О.В. зобов`язань з вирощування урожаю з одночасним придбанням необхідних для цього матеріалів (посівних, добрив, паливно-мастильних тощо).

Суд звернув увагу, що незалежно від назви договору як контрактації, він передбачає передачу Училищем ФОП Гуро О.В. земельної ділянки у користування з метою вирощування сільськогосподарської продукції та сплату Училищу орендної плати, яка завуальована як оплата ФОП Гуро О.В. вартості вирощеної продукції.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що сторони уклали оспорюваний договір з метою приховати саме оренду землі, що свідчить про удаваність такого договору по відношенню до договору оренди землі.

Суд також зазначив, що спірний договір не відповідає приписам ст.ст. 80, 84, 92, 93, 116 Земельного кодексу України, оскільки укладений Училищем без належних на те повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває у його постійному користуванні, що договір не передбачає істотної умови, яка необхідна для договорів такого виду, а саме - відомостей щодо розміру орендної плати, її індексації, способу та умов розрахунків по сплаті орендної плати, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, що є порушенням ч.1 ст. 15 Закону України “Про оренду землі”.

Щодо наслідків визнання договору недійсним суд вказав, що за ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України подвійна реституція направлена на вчинення сторонами недійсного правочину дій, які стосуються повернення всього, що вони отримали за таким правочином. Але оскільки ФОП Гуро О.В. не довів виконання робіт або передачу Училищу майна, яке б підлягало поверненню за недійсним правочином, у спірних правовідносинах реституція стосується лише наявного обов`язку у ФОП Гуро О.В. повернути отриману він Училища земельну ділянку Управлінню Держгеокадастру.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає наступні доводи:

- спірний договір є змішаним і складається з умов договору на виконання послуг по вирощуванню сільськогосподарської продукції і умов договору контрактації, що не суперечить ст.203 Цивільного кодексу України та є економічно вигідним для училища, дає можливість обробити земельну ділянку, виростити урожай і реалізувати його контрактанту;

- в позові прокурора не зазначено, які саме права держави порушує спірний договір, на підставі якого виконані належні роботи по обробітку земельної ділянки, вирощено урожай;

- на підтвердження того, що оскаржуваний договір від 01.11.2022 року є реальним, а не удаваним, є те, що контрактант виконував роботи за погодженням з Училищем і за кожен обробіток землі на протязі виконання робіт між сторонами складались Акти виконаних робіт;

- кошторис для ПТУ №32 на 2023 рік, затверджений Кіровоградською ОДА, свідчить про те, що Училище за погодженням з Департаментом освіти і науки Кіровоградської ОДА використовувало кошти, отримані від обробітку землі, на організацію освітнього процесу та інші потреби;

- рішення суду зобов`язати ФОП Гуро О.В. повернути Управлінню Держгеокадастру земельну ділянку загальною площею 215,30 га з кадастровим номером 3520810100:02:002:9000, що розміщена на території Кропивницького району Кіровоградської області, не підлягає задоволенню, оскільки земельна ділянка є нерухомим майном і всі дії стосовно користування нею повинні бути оформлені в передбаченому законом порядку та проходити реєстрацію в Державному Реєстрі нерухомого майна.

Апелянт вказує, що згідно Акту від 30.10.2023 року урожай соняшнику був скошений ФОП Гуро О.В. в кінці жовтня 2023 року і більше відповідач-2 не проводив жодних дій стосовно виконання робіт на спірній земельній ділянці.

Вважає, що рішення суду про повернення відповідачем-2 позивачу земельної ділянки суперечить вимогам закону і не може бути виконано, тому що відсутні правові підстави для повернення земельної ділянки, якою відповідач -2 не володів і не володіє. Даний договір повністю виконаний сторонами, факт виконання договору підтверджується документами, доданими до апеляційної скарги.

Училище реалізувало вирощену продукцію і отримало кошти на забезпечення діяльності учбового закладу, організацію освітнього процесу. Держава при виконанні даного договору не зазнала порушень та матеріальних збитків, тому ухвалене рішення суду першої інстанції слід скасувати, та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор заперечує проти наведених апелянтом доводів, заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає на правильність висновків оскаржуваного рішення.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2023 року у справі №912/1591/23 залишити без змін.

Відповідач-2 відзив на апеляційну скаргу не надав, участь свого представника у судове засідання не забезпечив.

Відповідно до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 337164127 від 27.06.2023 року у відповідача-1 у постійному користуванні знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 3520810100:02:002:9000 площею 244,20 га, власником якої є держава в особі органу управління – Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

01.11.2022 року між відповідачами у справі укладено договір контрактації сільськогосподарської продукції № 1, за умовами якого:

- Училище зобов`язалося виростити та реалізувати ФОП ОСОБА_1 сільськогосподарську продукцію – насіння соняшнику урожаю 2023 року, а ФОП Гуро О.В., у свою чергу, зобов`язався сприяти виконанню умов договору, прийняти вирощену продукцію та оплатити її вартість (пункти 1.1., 1.2.);

- насіння соняшнику вирощується на земельній ділянці площею 215,30 га (пункт 1.2.);

- поставка продукції відбувається не пізніше, ніж через 3 дні по завершенню збирання (пункт 1.3.);

- ФОП Гуро О.В. зобов`язався сприяти Училищу у виконанні умов договору, а саме - надавати всі види сільськогосподарських послуг, які необхідні для вирощування сільськогосподарської продукції, зокрема посівний матеріал, добрива, засоби захисту рослин, паливно-мастильні матеріали; такі послуги та/або товари оформлюються відповідними первинними бухгалтерськими документами з подальшим зобов`язанням Училища відшкодувати Гуро О.В. їх вартість (пункт 1.4.);

- орієнтовна кількість продукції складає 400 т (пункт 2.2.);

- ціна продукції встановлюється по факту відвантаження в залежності від фактичної якості продукції (пункт 3.1.);

- оплата ФОП Гуро О.В. здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Училища протягом 5 банківських днів з дня передачі продукції (пункт 3.3.);

- прийняття продукції Товариством оформлюється актом приймання-передачі (пункт 3.4.);

- Училище зобов`язане надати цілодобовий доступ представникам ФОП Гуро О.В. до земельної ділянки (пункт 4.6.);

- договір діє з моменту підписання і до 31.12.2023 року (пункти 8.1., 8.2.).

Скаржник не заперечує, що відповідач-1 договір виконав та передав земельну ділянку для вирощування відповідачем-2 насіння соняшнику.

Скаржник за доводами апеляційної скарги зазначає, що суд, при винесенні рішення не прийняв до уваги відсутність належних та допустимих доказів, які підтверджують порушення прав та інтересів держави, а також не проаналізував співмірність позитивних та негативних наслідків для інтересів держави у разі задоволення позову, що нібито стане підставою для стягнення з училища коштів, отриманих по спірному договору і держава змушена буде збільшити фінансування училища за рахунок видатків з державного бюджету.

На підтвердження того, що оскаржуваний договір є реальним, а не удаваним, за доводами скаржника є те, що контрактант виконував роботи за погодженням з училищем і за кожен обробіток землі упродовж виконання робіт між сторонами складались акти виконаних робіт. Також в апеляційній скарзі, зазначено, що прокурор не заявляв вимоги про застосування наслідків недійсного правочину.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Апелянт зазначає, що у спірному договорі відсутні всі ознаки договору оренди, про укладення якого зробив суд висновок в оскаржуваному рішенні і які визначені ст. 13 Закону України “Про оренду землі”.

Також в апеляційній скарзі апелянт обґрунтовує законність договору, зазначаючи, що це змішаний договір контрактації та послуг.

Ці доводи колегія суддів відхиляє та звертає увагу на наступне:

Статтею 713 ЦК України передбачено, що за договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов`язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов`язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору. До договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1.4 укладеного сторонами договору Контрактант зобов`язується сприяти виконанню Виробником умов даного договору, а саме надавати Виробнику всі види сільськогосподарських послуг, які необхідні для вирощування сільськогосподарської продукції, зазначеної в п. 1.2 даного договору; посівний матеріал, добрива, засоби захисту рослин, паливно-мастильні матеріали. Такі послуги та/або товари оформляються відповідними первинними бухгалтерськими документами, з подальшим зобов`язанням Виробника відшкодувати Контрактанту їх вартість.

Відповідно до п.п. 4.2-4.4 договору Контрактант зобов`язується забезпечити Виробника транспортними засобами для робіт та виконання завантаження/розвантаження продукції.

Також п. 4.6 договору визначено, що виробник зобов`язаний надавати цілодобовий доступ представникам контрактанта до земельної ділянки, зазначеної в п. 1.2 даного договору.

Згідно з положеннями вказаного договору передбачається цілодобовий доступ представникам Контрактанта до земельної ділянки ПТУ № 32 м. Бобринець загальною площею 215,3 га, тобто фактично передбачає використання земельної ділянки ФОП Гуро О.В., визначений строк її використання, який обумовлений у п. 8.2 договору - до 31.12.2023 року.

Крім того, п. 3.3 договору визначено, що оплата Контрактантом здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виробника протягом п`яти банківських днів з дня відпуску сільськогосподарської продукції. Контрактант має право здійснювати часткову передплату за сільськогосподарську продукцію.

При цьому, зі змісту п. п. 3.1, 3.2 договору невідомо, яка буде ціна відповідних послуг та їх кількість. У п. 3.2 договору зазначається, що загальна вартість сільськогосподарської продукції визначається шляхом множення ціни сільськогосподарської продукції, визначеної в п. 4.1 даного договору, на кількість сільськогосподарської продукції, визначеної згідно з п. 3.5 даного договору. При цьому, в п. 4.1 договору відсутнє визначення ціни, а п. 3.5 в договорі відсутній.

Тобто, за умовами договору ПТУ № 32 м. Бобринець фактично надає можливість ФОП Гуро 0.13. за плату та у визначений строк користуватись земельною ділянкою, яка перебуває у нього на праві постійного користування.

Про те, що сторони фактично уклали договір оренди землі, свідчить також визначення у п. 1.2 договору конкретної земельної ділянки як істотної умови договору оренди землі та її площі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України “Про оренду землі”).

За змістом положень ч.ч.1, 2 ст.15 згаданого Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Оскільки на ФОП Гуро О.В. за спірним договором покладається обов`язок проводити посівну компанію, в повному обсязі обробляти землю, здійснювати посів та збір врожаю сільськогосподарських культур з використанням власної техніки, паливно-мастильних матеріалів та посівного матеріалу на земельній ділянці площею 215,3 га, що належать ПТУ № 32 на праві постійного користування, перший фактично є орендарем земельної ділянки.

Відповідачем у справі - ПТУ № 32 м. Бобринець не надано жодної документації щодо самостійного господарювання на земельній ділянці чи вирішення інших питань, пов`язаних із обробітком, у тому числі щодо посівного матеріалу, добрив, засобів захисту рослин тощо. Підписання актів виконаних робіт не вказує на волю ПТУ № 32 м. Бобринець у виборі сільськогосподарської продукції чи виду робіт. Натомість підтверджує їх виконання ФОП Гуро О.В. на власний розсуд.

Суд першої інстанції вірно виснував, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається зі змісту волевиявлення сторін. Тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд надає правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначеній спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду, зокрема від 17.01.2019 року у справі № 923/241/18 та від 21.05.2019 року у справі № 925/550/18).

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.05.2018 року у справі № 924/263/17, неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

Із положень спірного договору слідує, що останній за своєю правовою природою має ознаки договору оренди землі.

Визнання недійсними договорів контрактації через їх удаваність з аналогічним складом сторін розглянуто Верховним Судом у справах № 918/940/21 (постанова від 12.10.2022 року), № 918/672/21 (постанова 29.09.2022 року), № 917/1550/21 (постанова від 21.03.2023 року) та № 918/351/21 (918/1226/20) (постанова від 23.05.2023 року).

Право володіння та користування земельною ділянкою, що належить землекористувачеві ПТУ № 32 на підставі ст. ст. 92, 95 Земельного кодексу України, за умовами спірного договору реалізується не землекористувачем - ПТУ № 32 м. Бобринець, а ФОП Гуро О.В.

Відповідно до вимог земельного законодавства постійний землекористувач не наділений правом розпорядження землею, в тому числі передавати її в користування іншим суб`єктам господарювання.

Згідно ч. 4 ст. 80 Закону України “Про освіту” об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

Земельна ділянка, з огляду на умови спірного договору, фактично використовувалася ФОП Гуро О.В. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування, оброблення, збирання та реалізація сільськогосподарської продукції). Як результат, вказані обставини унеможливлювали використання земельної ділянки за цільовим призначенням - освітнім.

Відповідно до інформації Держпродспоживслужби за навчальним закладом рахується сільськогосподарська техніка.

У контексті раціонального використання земель прокурор вірно зазначає, що відповідне завдання нормативного регулювання земельних відносин не може бути досягнуто шляхом здійснення землекористування суб`єктом, здатним її раціонально використовувати, а не спеціальним суб`єктом, якому вона була надана.

Відсутність ресурсів у спеціального суб`єкта землекористування не може компенсуватися внаслідок зміни суб`єкта землекористування без зміни титулу чи цільового використання.

Укладений договір стосується земельної ділянки, розташованої на території Кропивницького (раніше Бобринецького) району загальною площею 215,3 га, містить елементи орендних відносин між сторонами та є удаваним, тобто таким, що вчинений сторонами для приховування іншого правочину, з метою уникнення складної процедури укладення та узгодження договору, на підставі яких можливе правомірне використання земельної ділянки.

Колегія суддів вважає такі висновки оскаржуваного рішення вірними і скаржником не спростованими.

Таким чином, договір контрактації сільськогосподарської продукції № 1 від 01.11.2022 року суперечить вимогам законодавства, а саме ст. ст. 92, 93, 95, 116, 122, 152 Земельного кодексу України, ст. 713 Цивільного кодексу України та ст. ст. 4, 13, 15 Закону України “Про оренду землі”, ст. 80 Закону України “Про освіту”.

Враховуючи відсутність у ПТУ № 32 м. Бобринець повноважень на передачу наданих в постійне користування земельних ділянок та невідповідність спірного договору положенням чинного законодавства в силу вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, вказане є підставою для визнання спірного договору недійсним відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави у суді, колегія суддів погоджується з доводами позивача і висновком суду першої інстанції про те, що подання вказаного позову викликане винятково здійсненням заходів щодо захисту порушених інтересів держави та спрямоване на їх відновлення, так як предметом позову є договір користування земельною ділянкою державної власності.

Конституція України (ст.ст. 13, 14) визначає, що земля є об`єктом власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Земля, як основне національне багатство, що перебуває під охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу.

Таким чином, спірні правовідносини, пов`язані з користуванням земельними ділянками державної власності, становлять суспільний, публічний інтерес, водночас користування ними з порушенням вимог чинного законодавства порушує права та інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області як власника.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду інтересам держави і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду щодо визнання недійсними відповідних правочинів.

Поняття “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Статтею 80 Земельного кодексу України передбачено, що суб`єктами права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, затвердженим наказом Держгеокадастру № 603 від 23.12.2021 року, у редакції наказу Держгеокадастру № 85 від 08.03.2023 року (далі - Положення) Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території області (пп. 16 гі. 4 Положення); організовує та здійснює державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності у частині додержання вимог земельного законодавства щодо використання та охорони земель за: додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірністю інформації про земельні ділянки та їх використанням тощо (пп. 27 п. 4 Положення); звертається до суду з позовами про визнання недійсними угод, укладених із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок державної, комунальної власності (пп. 37 п. 4 Положення); здійснює інші повноваження визначені законом (пп. 39 п. 4 Положення).

За правовою позицією Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 23.10.2018 року у справі № 906/240/18, положення нормативно-правових актів не можуть визначати конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійсненні судового захисту інтересів держави.

Власником земельних ділянок, на яких здійснюється вирощування сільськогосподарської продукції за спірним договором, є Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави Кіровоградською обласною прокуратурою скеровано в порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” лист за № 24-308вих-23 від 12.07.2023 року до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

У відповідь на даний лист за № 10-11 -0.6-2499/2-23 від 21.07.2023 року Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області зазначено, що в межах своїх повноважень управління має право звертатися до суду з позовами у випадках, визначених законом. Разом з тим, на даний час на рахунках Головного управління відсутні кошти для сплати судового збору, що унеможливлює здійснення представництва інтересів держави шляхом подання відповідних позовів, та не заперечує щодо представництва його інтересів прокуратурою.

Отже, Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області, як власником вищевказаних земельних ділянок, будь-яких заходів щодо визнання договору недійсним в судовому порядку не вжито, що свідчить про неналежне здійснення ним своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, у зв`язку з чим у прокуратури виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави в суді.

За твердженням апелянта судом не встановлено співмірності позитивних та негативних наслідків для інтересів держави при задоволенні позову, що нібито стане підставою для стягнення з училища коштів, отриманих за спірним договором, і держава змушена буде збільшити фінансування училища за рахунок видатків з державного бюджету. При цьому невідомо, які додаткові кошти і кому має платити училище, оскільки роботи, виконанні ФОП Гуро О.В., за їх власними поясненнями оплачені.

Щодо цих доводів колегія суддів зазначає, що у разі доведення використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та без достатніх правових підстав, держава має право вимоги до винних осіб щодо відшкодування вартості користування земельною ділянкою.

При цьому, держава зазнала втрат у вигляді самостійного визначення обсягу та вартості виконаних робіт та закуплених матеріалів (паливно-мастильні матеріали, насіння, гербіциди тощо), оскільки відповідно до умов договору ФОІІ Гуро О.В. самостійно визначив їх обсяг та ціну.

Тому доводи відповідача - 1, викладені в апеляційній скарзі, щодо законності укладення договору та відсутність прихованого договору оренди землі, не відповідають дійсності та містять невірно трактовані апелянтом норми закону.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду.

Апеляційна скарга не доведена і не підлягає задоволенню. Судові витрати за її розгляд згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського Кіровоградської області від 13.12.2023 року у справі № 912/1591/23 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 17.08.2026 року.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков