Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №904/7390/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2026 м.Дніпро

Справа № 904/7390/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кошлі А.О. (доповідач), суддів Демчини Т.Ю., Стефанів Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДПРОМ ДНІПРО» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 по справі 904/7390/25 (суддя Васильєв О.Ю.)

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДПРОМ ДНІПРО»

про стягнення 153 342,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад змісту рішення господарського суду першої інстанції:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі — МТСБУ) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДПРОМ ДНІПРО» (далі — ТОВ «ФУДПРОМ ДНІПРО») про стягнення 153 342,00 грн в порядку регресу на відшкодування витрат, понесених позивачем у зв`язку з виплатою ним страхового відшкодування на користь третьої особи внаслідок завдання шкоди автомобілю «HONDA JAZZ» д.н.з. НОМЕР_1 працівником відповідача під час керування автомобілем «Volkswagen» д.н. НОМЕР_2 , що належить відповідачу, цивільно-правова відповідальність власника якого на дату дорожньо-транспортної пригоди не була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.05.2025 працівник відповідача гр. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen» д.н. НОМЕР_2 , скоїв зіткнення з автомобілем «Honda Jazz» д.н. НОМЕР_1 , внаслідок чого потерпілій особі було заподіяно матеріальну шкоду. Оскільки на дату ДТП щодо транспортного засобу відповідача був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, МТСБУ здійснило регламентну виплату у розмірі 150 892,00 грн на користь ТОВ «ВІАРТ ЦЕНТР» (станція технічного обслуговування) та сплатило 2 450,00 грн за послуги з експертного дослідження, у зв`язку з чим набуло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача на загальну суму 153 342,00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудпром Дніпро» (51200, м. Самар, вул. Сучкова, буд. 18, кв. 64, код ЄДРПОУ 41930148) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8; код ЄДРПОУ 21647131): 153 342,00 грн — страхового відшкодування та витрат для встановлення розміру збитків та 2 422,40 грн — витрат по сплаті судового збору. Постановлено видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 12.05.2025 гр. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen» д.н. НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Фудпром Дніпро», скоїв зіткнення з автомобілем «Honda Jazz» д.н. НОМЕР_1 , чим спричинив пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками. Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 11.06.2025 у справі № 754/7930/25 гр. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen» д.н. НОМЕР_2 станом на час та дату настання ДТП не була забезпечена полісом обов`язкового страхування, у зв`язку з чим МТСБУ на підставі п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024 здійснило регламентну виплату у розмірі 150 892,00 грн на користь ТОВ «ВІАРТ ЦЕНТР» відповідно до рахунку № НОМЕР_3 від 02.06.2025 та заяви потерпілої особи ОСОБА_2 від 03.06.2025, а також сплатило 2 450,00 грн за послуги з експертного дослідження. Суд першої інстанції, посилаючись на ст. ст. 993, 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК України та правову позицію Верховного Суду (постанови КГС ВС від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, від 21.12.2018 у справі № 910/22554/17, від 28.02.2018 у справі № 910/13139/17), зазначив, що реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування є платіжний документ про здійснення такої виплати, а звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оцінним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, витрачену на відновлення транспортного засобу. Суд критично оцінив твердження відповідача щодо недоведеності розміру стягуваної суми та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 у справі № 904/7390/25, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФУДПРОМ ДНІПРО» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення повністю і прийняти нове рішення, яким визначити розмір відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою МТСБУ, відповідно до вимог чинного законодавства.

Зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Апелянт вважає, що висновки, викладені у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області, містять неправильне застосування норм права в частині визначення розміру регламентної виплати, що є підставою для скасування рішення.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення, послався на рахунок № ВИ00000014 від 02.06.2025 ТОВ «ВІАРТ ЦЕНТР», згідно з яким вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля «HONDA JAZZ» д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого 12.05.2025 внаслідок ДТП, складає 150 892,00 грн, і саме на підставі цього рахунку МТСБУ здійснило регламентну виплату у зазначеному розмірі. Проте, на переконання апелянта, таке визначення розміру відшкодування суперечить вимогам чинного законодавства.

Апелянт звертає увагу суду на те, що відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024 вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни), відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 43 цього Закону, — МТСБУ), або висновку суб`єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до ч. 4 ст. 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту.

Апелянт наголошує, що в матеріалах справи акт огляду транспортного засобу, складений представником страховика, відсутній, проте наявний звіт про оцінку автомобіля № 874 від 07.06.2025, складений оцінювачем ФОП Кузьміком С.П., який був залучений МТСБУ на підставі доручення № 123615. Згідно з цим звітом вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля «HONDA JAZZ» д.н.з. НОМЕР_1 складає 68 125,00 грн.

Відтак, апелянт стверджує, що МТСБУ помилково сплатило страхове відшкодування в сумі 150 892,00 грн, посилаючись на рахунок № ВИ00000014 від 02.06.2025, сформований ТОВ «ВІАРТ ЦЕНТР», тоді як згідно з вимогами чинного законодавства розмір матеріального збитку при настанні страхового випадку повинен бути підтверджений звітом про оцінку майна № 874 від 07.06.2025 і становити 68 125,00 грн.

Позиція учасників справи, викладена у відзиві на апеляційну скаргу

Моторне (транспортне) страхове бюро України подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ТОВ «ФУДПРОМ ДНІПРО» та вважає її необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції — законним, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на наступне:

Позивач зазначає, що доводи апелянта про те, що МТСБУ величину регламентної виплати визначено не за експертним висновком, а згідно рахунку вартості ремонтно-відновлювальних робіт, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, суперечать правовим нормам, які регулюють спірні правовідносини, та письмовим доказам.

Позивач вказує, що з 01.01.2025 набув чинності Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-ІХ від 21.05.2024, який змінив підхід до визначення величини вартості матеріального збитку, правовідносин у питанні порядку відшкодування шкоди та підстав здійснення МТСБУ регламентної виплати. Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 18 цього Закону, у разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ зобов`язано здійснити регламентну виплату у встановленому порядку. Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 27 Закону, страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, та відшкодовується у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який він мав до настання ДТП.

Позивач наголошує, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «HONDA JAZZ» д.н.з. НОМЕР_1 документально підтверджена рахунком № ВИ00000014 від 02.06.2025 ТОВ «ВІАРТ ЦЕНТР» і складає 150 892,00 грн. Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону, за згодою МТСБУ відшкодування вартості відновлювального ремонту може здійснюватися на банківський рахунок особи, яка має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів, за вибором потерпілої особи. Згідно з заявою потерпілої від 03.06.2025, остання просила здійснити перерахування коштів на банківський рахунок ТОВ «ВІАРТ ЦЕНТР». МТСБУ здійснило регламентну виплату у розмірі 150 892,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 19201 від 11.06.2025, а отже виконало вимоги Закону.

Позивач посилається на правову позицію Верховного Суду (постанови КГС ВС від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17, від 21.12.2018 у справі № 910/22554/17, від 28.02.2018 у справі № 910/13139/17), згідно з якою суди повинні враховувати, що реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування є платіжний документ про здійснення такої виплати, а звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оцінним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, витрачену на відновлення транспортного засобу.

Позивач також зазначає, що апелянт не в повному обсязі сприймає висновки товарознавчого дослідження № 874 від 07.06.2025. Згідно з цим дослідженням, вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 138 328,00 грн, а вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників — 68 125,00 грн. Позивач звертає увагу, що положеннями діючого Закону № 3720-ІХ від 21.05.2024, на відміну від попереднього Закону № 1961-IV від 01.07.2004 (який втратив чинність), не передбачено урахування коефіцієнту фізичного зносу при визначенні вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Тому посилання апелянта на суму 68 125,00 грн як на вартість відновлювального ремонту, яка забезпечить приведення транспортного засобу у стан до настання ДТП, є законодавчо невірним.

Процесуальні дії суду апеляційної інстанції під час перегляду справи

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Кошля А.О., судді: Стефанів Т.В., Демчина Т.Ю.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.04.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДПРОМ ДНІПРО» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 по справі № 904/7390/25 було залишено без руху та надано апелянту строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 5 днів з дня вручення ухвали, шляхом подання доплати судового збору у розмірі 727,72 грн.

20.04.2026 апелянтом подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДПРОМ ДНІПРО» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 по справі № 904/7390/25. Постановлено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

01.05.2026 матеріали справи №904/7390/25 надійшли на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені в апеляційному порядку

12.05.2025 о 08год.40хв. гр. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen», д. н. НОМЕР_2 , по пр. Броварському у м. Києві скоїв зіткнення з автомобілем «Honda», д.н. НОМЕР_4 , під керуванням гр. ОСОБА_3 , що спричинило пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками , чим гр. ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення , передбачене ст.124 КУпАП .

Згідно постанови Деснянського районного суду м. Києва від 11.06.25р. у справі № 754/7930/25 накладено на гр. ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення , передбаченого ст.124 КУпАП , адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( 850,00 грн.)

У відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , власником колісного транспортного засобу марки «HONDA JAZZ» державний номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_4 . Довіреністю від 22.06.2024 ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_5 розпоряджатися, продавати, здавати в найм колісний транспортний засіб марки «HONDA JAZZ» державний номерний знак НОМЕР_1 , а також отримувати страхове відшкодування, тощо. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Honda», д.н. НОМЕР_4 станом на дату настання ДТП була забезпечена в СК «Євроінс Україна» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №225235701.

Згідно з відповіді від НПУ власником автомобіля «Volkswagen», д. н. НОМЕР_2 є ТОВ «Фудпром Дніпро». Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Volkswagen», д. н. НОМЕР_2 станом на час та дату настання ДТП не була забезпечена за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до звіту № 874 від 07.06.25р., виконаного за дорученням МТСБУ по справі № 123615 суб`єктом оціночної діяльності Кузьмік С.П., вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу марки «HONDA JAZZ» державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого 12.05.25р. у наслідок ДТП, складає – 138 328,00 грн.

Відповідно до рахунку № ВИ00000014 від 02.06.25р. ТОВ «ВІАРТ ЦЕНТР» вартість ремонтно-відновлювальних робіт колісноготранспортного засобу марки «HONDA JAZZ» державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого 12.05.25р. у наслідок ДТП, складає 150 892,00 грн.

Потерпілою особою ОСОБА_2 подано 03.06.25р. до МТСБУ заяву щодо здійснення регламентної виплати із відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП у сумі 150 892,00 грн. на поточний рахунок виконавця ремонтно – відновлювальних робіт - ТОВ «ВІАРТ ЦЕНТР» .

У зв`язку з настанням події, передбаченої п. 1 ч. 3 ст. 43 Закону, МТСБУ здійснило узгоджену з потерпілою особою ОСОБА_2 на користь ТОВ «ВІАРТ ЦЕНТР», регламентну виплату із страхового відшкодування в розмірі 150 892,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 19201 від 11.06.25р.

Окрім того, згідно платіжної інструкції № 18963 від 10.06.25р. МТСБУ оплатило послуги за експертне дослідження, збір документів та врегулювання страхового випадку по справі № 123615 на користь ОСОБА_6 у сумі 2 450,00 грн.

Враховуючи вищевикладені фактичні обставини справи та приписи чинного законодавства України МТСБ України звернулося до суду з цим позовом до ТОВ «Фудпром Дніпро».

Правові підстави та норми права, застосовані судом апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 у справі № 904/7390/25, яким задоволено позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України та стягнуто з ТОВ «ФУДПРОМ ДНІПРО» на користь позивача 153 342,00 грн страхового відшкодування та витрат для встановлення розміру збитків та 2 422,40 грн витрат по сплаті судового збору.

Апелянт оспорює рішення суду першої інстанції в частині неправильного застосування норм матеріального права щодо визначення розміру регламентної виплати, стверджуючи, що суд безпідставно прийняв за основу рахунок ТОВ «ВІАРТ ЦЕНТР» на суму 150 892,00 грн замість висновку оцінювача (звіт № 874 від 07.06.2025), згідно з яким вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 68 125,00 грн.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, правильність наданої їм юридичної оцінки, а також правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на таке.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Положеннями статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Порядок відшкодування шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою (ДТП) регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі- ЦК України), Законом України «Про страхування» та спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що Моторним (транспортним) страховим бюро України заявлено позовні вимоги про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних зі здійсненням регламентної виплати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІАРТ ЦЕНТР».

Оскільки дорожньо-транспортна пригода, у зв`язку з якою виникли спірні правовідносини, сталася 12.05.2025, до цих правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №3720-IX від 21.05.2024, який набрав чинності з 01.01.2025.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону у разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - у межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов`язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламентну виплату у зв`язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю та/або майну потерпілої особи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов`язані з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.

Частиною 5 ст. 1187 ЦК України визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, та майну, яке перебувало в ньому.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов`язаних, зокрема, з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 27 Закону витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.

Частиною третьою статті 27 Закону визначено склад вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, до якої включаються вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв`язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту, а також вартість робіт з ремонту (заміни) таких складових частин (деталей).

При цьому наведені положення Закону не передбачають визначення вартості відновлювального ремонту шляхом зменшення вартості складових частин транспортного засобу із застосуванням коефіцієнта їх фізичного зносу. Натомість для транспортних засобів, які не належать до транспортних засобів зі строком експлуатації до п`яти років та щодо яких відсутні чинні гарантійні зобов`язання виробника, законодавцем передбачена можливість включення до розрахунку вартості складових частин (деталей), що потребують заміни, вартості деталей, які відповідають технічним характеристикам відповідного транспортного засобу та є аналогами оригінальних складових частин.

За приписами частини четвертої статті 27 Закону страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до рахунку № ВИ00000014 від 02.06.2025 ТОВ «ВІАРТ ЦЕНТР» вартість ремонтно-відновлювальних робіт транспортного засобу «HONDA JAZZ», державний номерний знак НОМЕР_1 , визначена у сумі 150 892,00 грн.

Потерпіла ОСОБА_2 03.06.2025 звернулася до МТСБУ із заявою про здійснення регламентної виплати у зазначеній сумі на рахунок ТОВ «ВІАРТ ЦЕНТР» як виконавця ремонтно-відновлювальних робіт, після чого МТСБУ перерахувало останньому 150 892,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №19201 від 11.06.2025.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що належний розмір регламентної виплати становить 68 125,00 грн з огляду на таке.

Як убачається зі звіту №874 від 07.06.2025, у ньому визначено вартість відновлювального ремонту автомобіля «HONDA JAZZ», державний номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 138 328,00 грн, тоді як 68 125,00 грн становить вартість відновлювального ремонту саме з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників автомобіля. Отже, посилання апелянта саме на показник 68 125,00 грн як на належний розмір матеріального збитку не враховує змісту зазначеного звіту в цілому та правової природи визначених у ньому різних вартісних показників

Водночас, на відміну від попереднього правового регулювання, за яким вартість відновлювального ремонту визначалася з урахуванням зносу, положення статті 27 Закону №3720-IX такого способу визначення розміру страхової (регламентної) виплати не передбачають. За чинним на момент ДТП регулюванням визначальним є розмір документально підтверджених витрат на відновлювальний ремонт, який забезпечує приведення транспортного засобу у стан, що існував до настання дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням правил визначення вартості деталей, матеріалів та ремонтних робіт, установлених частиною третьою статті 27 Закону.

При цьому сама по собі відмінність між визначеною у звіті № 874 від 07.06.2025 вартістю відновлювального ремонту у розмірі 138 328,00 грн та вартістю ремонтно-відновлювальних робіт, зазначеною у рахунку ТОВ «ВІАРТ ЦЕНТР» у розмірі 150 892,00 грн, не свідчить про неправомірність здійсненої МТСБУ регламентної виплати.

Звіт суб`єкта оціночної діяльності відображає розрахункову вартість відновлювального ремонту, тоді як рахунок ремонтного підприємства містить вартість конкретного переліку деталей, матеріалів та робіт, необхідних для фактичного відновлення пошкодженого транспортного засобу. Потерпіла особа погодила здійснення ремонту саме ТОВ «ВІАРТ ЦЕНТР» та подала МТСБУ заяву про перерахування визначеної цим підприємством суми безпосередньо на його банківський рахунок.

Доказів того, що включені до рахунку № ВИ00000014 від 02.06.2025 роботи, матеріали або складові частини не пов`язані з пошкодженнями, завданими автомобілю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є зайвими, фактично не виконувалися чи їхня вартість є необґрунтованою, відповідачем до матеріалів справи не надано. Не подано апелянтом і власного розрахунку вартості ремонту без застосування коефіцієнта фізичного зносу, який би спростовував визначену ремонтним підприємством суму.

За таких обставин відмінність між розрахунковою вартістю ремонту, наведеною у звіті оцінювача, та сумою рахунку ремонтного підприємства за відсутності доказів необґрунтованості відповідних витрат не є самостійною підставою для зменшення розміру здійсненої МТСБУ регламентної виплати.

Крім того, частина п`ята статті 27 Закону окремо регламентує випадок відмови потерпілої особи від здійснення відшкодування в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, передбачаючи у такому разі здійснення виплати безпосередньо на рахунок потерпілої особи у розмірі вартості відновлювального ремонту, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів або суб`єктом оціночної діяльності, оцінювачем чи судовим експертом.

Натомість у спірних правовідносинах потерпіла особа від здійснення відшкодування у порядку частини четвертої статті 27 Закону не відмовлялася, а, навпаки, звернулася із заявою про перерахування коштів на рахунок особи, яка здійснює відновлювальний ремонт транспортного засобу.

Отже, посилання апелянта виключно на визначену у звіті №874 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу у сумі 68 125,00 грн не свідчить про неправомірність визначення та здійснення МТСБУ регламентної виплати у сумі 150 892,00 грн та не спростовує висновків суду першої інстанції щодо розміру заявлених до стягнення вимог.

Щодо наявності у відповідача обов`язку відшкодувати МТСБУ здійснену регламентну виплату колегія суддів зазначає таке.

Згідно приписів статей 1187 та 1172 ЦК України особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону передбачено право МТСБУ після здійснення регламентної виплати зворотної вимоги до особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, керуючи транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

Щодо включення до заявленої до стягнення суми витрат у розмірі 2 450,00 грн, понесених МТСБУ на оплату послуг з експертного дослідження, збору документів та врегулювання страхового випадку, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 33 Закону МТСБУ має право для визначення (з`ясування) причин, обставин настання страхового випадку та визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залучати своїх працівників або осіб, які здійснюють професійну оціночну діяльність відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.

Частиною третьою статті 37 Закону передбачено, що вимоги, передбачені частинами першою і другою цієї статті, встановлюються у розмірі суми страхової (регламентної) виплати та фактичних витрат, понесених страховиком (МТСБУ) у зв`язку з її здійсненням.

Матеріалами справи підтверджено, що за платіжною інструкцією №18963 від 10.06.2025 МТСБУ сплатило ОСОБА_6 2 450,00 грн за експертне дослідження, збір документів та врегулювання страхового випадку у справі №123615.

Отже, зазначені витрати безпосередньо пов`язані зі здійсненням регламентної виплати та правомірно включені судом першої інстанції до загального розміру коштів, що підлягають стягненню з відповідача.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог у сумі 153 342,00 грн, яка складається із 150 892,00 грн здійсненої МТСБУ регламентної виплати та 2 450,00 грн фактичних витрат, понесених у зв`язку з її здійсненням

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 у справі № 904/7390/25 є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним і всебічним з`ясуванням обставин справи та належною оцінкою зібраних у справі доказів.

У справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р.» Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської від 26.03.2026 у справі № 904/7390/25 ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудпром Дніпро» не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. У зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Вирішення питання щодо розподілу судових витрат

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу т Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудпром Дніпро» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 у справі № 904/7390/25 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2026 у справі № 904/7390/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Кошля

Суддя Т.Ю. Демчина

Суддя Т.В. Стефанів