Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №904/969/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2026 м.Дніпро

Справа № 904/969/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кошлі А.О. (доповідач), суддів Демчини Т.Ю., Стефанів Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 по справі 904/969/26 (суддя Євстигнеєва Н.М.)

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 63 953,66 грн

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад змісту рішення господарського суду першої інстанції:

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» втрати від інфляції у розмірі 47 943,40 грн та 3% річних у розмірі 16 010,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч «Про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», яка примикає до станції Терни і Рядова Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 14.12.2017, а також договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 01.07.2020. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем на підставі частини другої статті 625 ЦК України нараховані 3% річних у розмірі 16 010,26 грн за період з 26.11.2024 по 16.12.2025 та інфляційні збитки у розмірі 47 943,40 грн за період з грудня 2024 року по грудень 2025 року. Підставою для нарахування зазначених сум стало рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2025 у справі № 904/548/25, яким стягнуто з відповідача на користь позивача 489 767,16 грн плати за користування вагонами, 16 445,52 грн збору за зберігання вантажу та 7 593,19 грн судового збору, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2025.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (ідентифікаційний код 00191023; м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область; 50079) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код 40075815; вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, м. Київ, 03150) 3% річних у розмірі 16 010,26 грн, втрати від інфляції у розмірі 47 943,40 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що обставини, встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2025 у справі № 904/548/25, яке набрало законної сили, мають преюдиційний характер для даної справи відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України. Суд встановив, що між сторонами діяли договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 14.12.2017 та договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 01.07.2020. Відповідно до пунктів 2.1.4, 2.1.7 та 1.4 договору про надання послуг замовник зобов`язаний сплачувати послуги перевізника з сум внесеної передоплати та підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки та відомості плати за користування вагонами. Суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок внести плату за користування вагонами з моменту надання послуг та фіксації їх надання у відповідних документах, а ненадання відповідачем згоди на списання коштів унеможливило отримання залізницею належних платежів у строк, визначений договором. Прострочення платежів починається після двох робочих днів від дня складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, встановив його арифметичну вірність та задовольнив позовні вимоги в повному обсязі на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026, Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (апелянт/скаржник) подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 у справі № 904/969/26 скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні інфляційних втрат в повному обсязі, а у стягненні 3% річних відмовити в частині стягнення 15 719,01 грн.

Зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що умовами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, Правилами розрахунків за перевезення вантажів та іншими нормативними актами не визначено строк виконання замовником обов`язку з оплати послуг у випадку виникнення між сторонами спору щодо підстав або розміру нарахованих платежів. На думку скаржника, у разі підписання накопичувальних карток та інших розрахункових документів із зауваженнями залізниця не має права безспірно списувати спірні суми, а такі вимоги підлягають вирішенню у претензійно-позовному порядку.

Скаржник вважає, що за наявності спору щодо правомірності нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу обов`язок зі сплати відповідних сум виникає лише після набрання законної сили судовим рішенням, яким підтверджено правомірність таких нарахувань, а тому саме з цього моменту може обчислюватися прострочення виконання грошового зобов`язання для застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України. На підтвердження своєї позиції скаржник посилається на положення договору, Правил розрахунків за перевезення вантажів, роз`яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225, а також практику Верховного Суду та Центрального апеляційного господарського суду.

Посилаючись на те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/548/25 набрало законної сили 09.12.2025, а заборгованість була добровільно сплачена 17.12.2025, скаржник зазначає, що прострочення виконання грошового зобов`язання тривало лише з 10.12.2025 по 16.12.2025, тобто сім календарних днів. У зв`язку з цим, на думку скаржника, інфляційні втрати не підлягають стягненню, оскільки прострочення не тривало повного календарного місяця, а 3 % річних підлягають стягненню лише у розмірі 291,25 грн, тоді як їх решта була нарахована безпідставно.

Позиція учасників справи, викладена у відзиві на апеляційну скаргу

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Процесуальні дії суду апеляційної інстанції під час перегляду справи

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Кошля А.О., судді: Демчина Т.Ю., Стефанів Т.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 у справі № 904/969/26. Витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/969/26. Розгляд справи визначено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

15.05.2026 матеріали справи №904/969/26 надійшли на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені в апеляційному порядку

Рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2025 у справі №904/548/25, встановлено таке.

14.12.2017 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - залізниця, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - власник колії, відповідач) укладено договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», яка примикає до станції Терни і Рядова регіональної філії Придніпровська залізниця ПАТ «Укрзалізниця» № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч.

Доказів припинення, зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

На виконання вказаного договору, у листопаді 2024 року на адресу ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» прибув поїзд № 2523, індекс 4005-72-4573 у складі 57 порожніх вагонів.

В перевізних документах станцією призначення було вказано станцію Терни Придніпровської залізниці, вантажоотримувачем - ПрАТ «Північний ГЗК». Перевезення було оформлене накладними №№ 40335895, 40338972, 40338964, 40339012, 40335929, 40339020, 40335978, 40338923, 40338956, 40338931, 40343709, 40343717, 40339087, 40343741, 40343725, 40343733, 40339038, 40343683, 40343691, 40343816, 40343857, 40343832, 40343865, 40343774, 40343873, 40343790, 40343808, 40343766, 40345936, 40345944, 40343931, 40345969, 40345977, 40343881, 40343899, 40343907, 40343923, 40346041, 40346033, 40346082, 40346058, 40346009, 40346074, 40346025, 40346017, 40345985, 40345993, 40346132, 40346140, 40346181, 40346157, 40346090, 40346116, 40346124, 40346108.

16.11.2024 о 7:05год у зв`язку з тим, що на станції призначення Терни на той час сталося скупчення вагонів, що прибули на адресу відповідача раніше, і не були забрані ним на свою під`їзну колію, було видано наказ № 265 про затримку вагонів на підходах до станції призначення, а саме на станції Савро Придніпровської залізниці.

На виконання наказу на станції Савро було складено акт про затримку вагонів (початок затримки) № 30 від 16.11.2024 і передано повідомлення про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці.

19.11.2024 о 17:15 год було видано наказ № 277 про закінчення затримки потяга і станцією затримки Савро було складено акт про затримку вагонів (закінчення затримки) № 30 від 19.11.2024.

16.11.2024 о 7:07 год з тієї ж причини було видано наказ № 266 про затримку вагонів поїзда №3003, індекс 4568-73-4573 у складі 57 порожніх вагонів, що прямували на адресу відповідача, на підходах до станції призначення, а саме на станції Жовті Води-1 Придніпровської залізниці.

В перевізних документах станцією призначення було вказано станцію Терни Придніпровської залізниці, вантажоотримувачем - ПрАТ «Північний ГЗК». Перевезення було оформлене накладними №№ 40262446, 40262461, 40262479, 40262529, 40262511,40262651, 40262636, 40262644, 40264608, 40262669, 40262578, 40262537, 40262552, 40262628, 40291874, 40291882, 40291452, 40291478, 40291858, 40291866, 20028, 20957, 20961, 20962, 20018, 20031, 20036, 20974, 20975, 20043, 20022, 20019, 20016, 20020, 20017, 20959, 20960, 20964, 20958, 20973, 20966, 20971, 20972, 20039, 20041, 20021, 20969, 20967, 20965, 20963,20024, 20968, 20956, 64963.

На виконання наказу на станції Жовті Води-1 було складено акт про затримку вагонів (початок затримки) №14 від 16.11.2024 і передано повідомлення про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці.

20.11.2024 у 0:30 год було видано наказ №278 про закінчення затримки потяга і станцією затримки Жовті Води-1 було складено акт про затримку вагонів (закінчення затримки) № 14 від 20.11.2024.

19.11.2024 о 23:50 год з тієї ж причини було видано наказ № 268 про затримку вагонів поїзда №2801, індекс 3700-11-4573 у складі 57 порожніх вагонів, що прямували на адресу відповідача, на підходах до станції призначення, а саме на станції Савро Придніпровської залізниці.

В перевізних документах станцією призначення було вказано станцію Терни Придніпровської залізниці, вантажоотримувачем - ПрАТ «Північний ГЗК». Перевезення було оформлене накладними №№ 21143, 21127, 21128, 21133, 21130, 21132, 21135, 21131, 21134, 21125, 21121, 21123, 21124, 21126, 21122, 21408, 21401, 21406, 21400, 21398, 21404, 21136, 21140, 21139, 21115, 21129, 65212, 65211, 65210, 21138, 21403, 21407, 21399, 21402, 21405, 21397, 21409, 65209, 65205, 65206, 65221, 65207, 65218, 65219, 65220, 65217, 65213, 65214, 65215, 65216, 65200, 65199, 65198, 65201, 21120, 65197, 21142.

На виконання наказу на станції Савро було складено акт про затримку вагонів (початок затримки) №31 від 19.11.2024 і передано повідомлення про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці.

21.11.2024 о 9:48 год було видано наказ №279 про закінчення затримки потяга і станцією затримки Савро було складено акт про затримку вагонів (закінчення затримки) № 31 від 21.11.2024.

20.11.2024 о 9:53 год з тієї ж причини було видано наказ №269 про затримку вагонів поїзда № 3004, індекс 4500-207-4573 у складі 53 порожніх вагонів, що прямували на адресу відповідача, на підходах до станції призначення, а саме на станції Савро Придніпровської залізниці.

В перевізних документах станцією призначення було вказано станцію Терни Придніпровської залізниці, вантажоотримувачем - ПрАТ «Північний ГЗК». Перевезення було оформлене накладними №№45348695, 45348679, 45348687, 40414377, 45348703, 40414393, 45302775, 45348711, 45341963, 45348794, 45348810, 45348828, 45348836, 45349156, 45348752, 45348778, 45348786, 45365780, 45365723, 45365822, 45366929, 45365673, 45365715, 45349164, 45365624, 45365707, 45371747, 45371754, 45371762, 45371804, 45371820, 45371861, 45367133, 45371705, 45371721, 45374832, 45374840, 45374949, 45374881, 45372257, 45374105, 45373867, 45374204, 45383726, 45384435, 45383734, 45384682, 45388097, 45383692, 45375862, 45374956, 45383700, 45388451, 45388105, 45388477, 45388170.

На виконання наказу на станції Савро було складено акт про затримку вагонів (початок затримки) №32 від 20.11.2024 і передано повідомлення про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці.

22.11.2024 о 6:03 год було видано наказ №280 про закінчення затримки потяга і станцією затримки Савро було складено акт про затримку вагонів (закінчення затримки) № 32 від 22.11.2024.

22.11.2024 о 13:00 год з тієї ж причини було видано наказ №270 про затримку вагонів поїзда №3021, індекс 4568-86-4573 у складі 59 порожніх вагонів, що прямували на адресу відповідача, на підходах до станції призначення, а саме на станції Савро Придніпровської залізниці.

В перевізних документах станцією призначення було вказано станцію Терни Придніпровської залізниці, вантажоотримувачем - ПрАТ «Північний ГЗК». Перевезення було оформлене накладними №№ 40184996, 40184970, 40184483, 40184988, 40184467, 40184962, 40184475, 40184384, 40185068, 40185076, 40185092, 40329146, 40329179, 40398885, 40398901, 40414336, 40414328, 40414344, 40414294, 40398943, 40414369, 40414302, 40414286, 40414260, 40414377, 40414393, 65203, 65202, 65196, 40027, 21559, 21571, 21568, 65225, 65224, 65235, 65234, 65233, 20871, 20874, 20880, 20884, 20883, 20860, 20882, 20872, 20873, 65208, 65231, 65230, 65229, 65228, 65227, 65226, 65223, 65222, 65232, 65236.

На виконання наказу на станції Савро було складено акт про затримку вагонів (початок затримки) №33 від 22.11.2024 і передано повідомлення про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці.

23.11.2024 о 2:12 год було видано наказ №281 про закінчення затримки потяга і станцією затримки Савро було складено акт про затримку вагонів (закінчення затримки) № 33 від 23.11.2024.

22.11.2024 о 15:35 год з тієї ж причини було видано наказ №271 про затримку вагонів поїзда №2620, індекс 4500-416-4573 у складі 57 порожніх вагонів, що прямували на адресу Відповідача, на підходах до станції призначення, а саме на станції Жовті Води-1 Придніпровської залізниці.

В перевізних документах станцією призначення було вказано станцію Терни Придніпровської залізниці, вантажоотримувачем - ПрАТ «Північний ГЗК». Перевезення було оформлене накладними №№ 45383726, 45384435, 45383734, 45384682, 45388097, 45383692, 45383700, 45388451, 45388105, 45388477, 45388170, 45388485, 45388147, 45388493, 45388121, 45388139, 45388923, 45414224, 45414265, 45414232, 45414331, 45414356, 45388501, 45388899, 45388915, 45420379, 45420361, 45420387, 45420395, 45420403, 45414497, 45418548, 45418555, 45418571, 45427101, 45433752, 45427119, 45433083, 45420411, 45427093, 45420452, 45425287, 45437068, 45437308, 45437340, 45433844, 45434537, 45302775.

На виконання наказу на станції Жовті Води-1 було складено акт про затримку вагонів (початок затримки) №15 від 22.11.2024 і передано повідомлення про затримку вагонів на станцію призначення та до інформаційно-обчислювального центру залізниці.

23.11.2024 о 3:40 год було видано наказ №282 про закінчення затримки потяга і станцією затримки Жовті Води-1 було складено акт про затримку вагонів (закінчення затримки) №15 від 23.11.2024.

Оскільки, ПАТ «Північний ГЗК» несвоєчасно забирало вагони на свою під`їзну колію, станцією Терни були складені акти про затримку ф.ГУ-23 № 2311, 2312, 2316, 2317, 2318, 2324, 2332, 2337, 2343, 2344, 2345, 2348, 2349, 2353, 2358, 2359, 2363, 2364, 2367, 2374, 2375, 2376, 2382, 2387, 2388, 2389, 2392, 2393, 2404, 2405, 2406, 2407, 2412, 2413, 2420, 2421, 2422, 2425, 2426, 2427, 2430, 2431, 2442, 2449, 2452, що підписані представниками станції і відповідача.

Плату за користування вагонами з цього поїзда було включено до відомостей № 21119055, 21119057, 22119058, 22119060, 22119061, 25119064, 25119065, 25119066, 25119068, 25119073, 25119074, 26119076, 23119063, 20119066, 21119067, 24119068, 23119069, 23119070, 24119071, 24119072, 24119073, 25119069, 25119070, 25119071, 25119072, 29119077, 29119078, 28119074, 07129079 та збір за зберігання вантажу, який включено до накопичувальної картки №№ 21119016, 21119017, 22119021, 23119022 на загальну суму 506 212,68 грн.

У зв`язку з наявністю у відомостях плати за користування вагонами та накопичувальних картках зауважень відповідача, спірні суми позивачем не були стягнуті з особового рахунку.

Матеріалами справи підтверджується, що станціями призначення та затримки оформлені відповідні документи, у тому числі актами загальної форми ГУ-23 згідно із Тарифним керівництвом № 1 розрахована плата за користування спірними вагонами за відомостями №№ 21119055, 21119057, 22119058, 22119060, 22119061, 25119064, 25119065, 25119066, 25119068, 25119073, 25119074, 26119076, 23119063, 20119066, 21119067, 24119068, 23119069, 23119070, 24119071, 24119072, 24119073, 25119069, 25119070, 25119071, 25119072, 29119077, 29119078, 28119074, 07129079 та збір за зберігання вантажу, який включено до накопичувальних карток №№ 21119016, 21119017, 22119021, 23119022 на загальну суму 506 212,68 грн.

Дослідивши розрахунки плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, здійснені позивачем та додані до позовної заяви, суд прийшов до висновку, що вони є такими, що виконані у відповідності до норм чинного законодавства та обставин справи, є обґрунтованими та арифметично вірними.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги у справі №904/548/25 підлягають задоволенню повністю зі стягненням з відповідача плати за користування вагонами у розмірі 489 767,16грн та збору за зберігання вантажу у розмірі 16 445,52грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2025 у справі №904/548/25, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2025, з ПрАТ «Північний ГЗК» на користь АТ «Українська залізниця» стягнуто 489 767,16 грн плати за користування вагонами, 16 445,52 грн збору за зберігання вантажу та 7 593,19 грн судового збору. На виконання зазначеного рішення 13.01.2026 видано наказ, а 17.12.2025 відповідач сплатив 506 212,68 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4500087222 (а.с. 135).

Окрім того, відповідно до повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №45-00191023/2020-0001 від 01.07.2020 АТ «Українська залізниця» прийняло від ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» заяву про приєднання до умов зазначеного договору, присвоїло відповідачу відповідні коди відправника/одержувача та платника і відкрило особовий рахунок. Таким чином, з 01.07.2020 між сторонами діє договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. На момент виникнення спірних правовідносин зазначений договір був чинним.

Позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань в частині оплати плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу з 26.11.2024 до 16.12.2025.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов`язання з оплати плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу.

Правові підстави та норми права, застосовані судом апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026, яким задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення 3% річних у розмірі 16 010,26 грн та втрат від інфляції у розмірі 47 943,40 грн.

Суд апеляційної інстанції, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, правильність наданої їм юридичної оцінки, а також правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на таке.

Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Отже, обставини, які встановлені у рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2025 у справі №904/548/25 мають преюдиціальне значення для розгляду цієї справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Укладеним сторонами договором про надання послуг з організації перевезення №45-00191023/2020-0001 від 01.07.2020 передбачений обов`язок замовника сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (п. 2.1.4 договору).

Замовник зобов`язаний підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника – підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. 2.1.7 договору).

Відповідно до пункту 1.4 договору надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / збирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Відповідно до пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями.

Згідно з пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Беручи до уваги факти, встановлені у справі №904/548/25, рішення, яке набрало законної сили, відповідач підписав вищевказані відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46 та накопичувальні картки форми ФДУ-92.

Вказане унеможливило списання залізницею плати за користування вагонами за відомістю плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу за накопичувальною карткою.

Водночас сама по собі наявність заперечень відповідача щодо правомірності чи розміру нарахованих платежів не змінює строку виконання грошового зобов`язання та не свідчить про його відсутність. Підписання відповідачем накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами із зауваженнями лише унеможливило застосування передбаченого договором механізму безспірного списання коштів з особового рахунку, однак не припинило та не відстрочило існуючий обов`язок відповідача здійснити оплату наданих послуг.

При цьому, з огляду на умови пункту 2.1.7 договору обов`язок підписати означені накопичувальні картки та відомості плати у відповідача виник після двох робочих днів від дня надання послуг, що підтверджується одним із документів передбачених п. 1.4 договору.

Зі змісту пунктів 1.4 та 2.1.7 договору вбачається, що факт надання послуг підтверджується відповідними первинними документами, зокрема накопичувальними картками та відомостями плати за користування вагонами, а відповідач зобов`язаний підписати їх не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг. Саме з цими обставинами сторони пов`язали виникнення обов`язку щодо оформлення результатів надання послуг та здійснення розрахунків між ними.

Оплата послуг перевізника здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати на підставі підписаних без заперечень накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами. Тобто, отримання залізницею коштів поставлене в залежність від виконання відповідачем певних дій, зокрема, підписання накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами без заперечень. При цьому, в силу пункту 1.4 договору надання послуг може підтверджуватись, зокрема, накопичувальною карткою та відомістю плати за користування вагонами, які з боку відповідача повинні підписуватись не пізніше двох робочих днів від дня їх складення.

Отже, обов`язок відповідача щодо оплати вартості наданих позивачем послуг виник після їх фактичного надання та оформлення документів, передбачених договором. Неможливість списання коштів у безспірному порядку внаслідок підписання відповідачем накопичувальних карток та відомостей плати із зауваженнями не змінює моменту виникнення грошового зобов`язання та не впливає на визначений договором строк його виконання.

За таких обставин прострочення виконання грошового зобов`язання обчислюється після спливу строку, визначеного договором для оформлення відповідних документів, а не з моменту набрання законної сили судовим рішенням про стягнення основної заборгованості.

Посилання апелянта на відсутність строку для оплати наданих послуг спростовується умовами договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії.

Передбачений договором порядок здійснення розрахунків шляхом безспірного списання коштів з особового рахунку відповідача визначає лише механізм виконання грошового зобов`язання, але не момент його виникнення. Тому відсутність можливості здійснити таке списання у зв`язку із запереченнями відповідача не змінює строку виконання грошового зобов`язання та не виключає застосування наслідків його прострочення, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.

За порушення строків внесення плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу позивач нарахував (по кожній відомості плати за користування вагонами окремо) та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 16 010,26грн за період з 26.11.2024 по 16.12.2025 та інфляційні збитки у розмірі 47 943,40грн за період з грудня 2024 року по грудень 2025 року включно.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).Зобов`язання припиняється виконанням, належним чином (ст. 599 ЦК України).

Приписами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Припис частини другої ст. 625 ЦК України застосовується судом за наявності порушення боржником будь-якого грошового зобов`язання. Грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Отже, обов`язок зі сплати 3% річних та інфляційних втрат виникає безпосередньо з Цивільного кодексу України.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги як необґрунтовані, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником умов договору та норм матеріального права, не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин справи та не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 у справі 904/969/26 є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним і всебічним з`ясуванням обставин справи та належною оцінкою зібраних у справі доказів.

У справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р.» Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 у справі 904/969/26 ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. У зв`язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Вирішення питання щодо розподілу судових витрат

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3993,60 грн покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 у справі 904/969/26 – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2026 у справі 904/969/26 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Кошля

Суддя Т.Ю. Демчина

Суддя Т.В. Стефанів