Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №904/7278/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2026 м. Дніпро Справа № 904/7278/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі

головуючого судді: Віннікова С.В. (доповідач)

суддів: Андрейчука Л.В., Висоцького А.М.

секретар судового засідання: Мошинець Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2.;

від відповідача: представник не з`явився;

розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 (суддя Загинайко Т.В., повний текст якого складений 14.05.2026) у справі № 904/7278/25,

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте"

про стягнення 1 719 882,78 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" 1 719 882,78 грн пені, нарахованої за порушення строків виконання робіт за державним контрактом (договором) від 05.04.2025 №148-ДСК на будівництво фортифікаційних споруд.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 у справі №904/7278/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" на користь Військової частини НОМЕР_1 1 635 381,18 грн пені та 24 530,72 грн витрат на сплату судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Релеванте", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 у справі № 904/7278/25 в частині задоволених позовних вимог про стягнення пені за порушення строків виконання робіт в розмірі 1 635 381,18 грн та витрат зі сплати судового збору в розмірі 24 530,72 грн та вимога ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення пені за порушення строків виконання робіт в розмірі 1 635 381,18 грн та витрат зі сплати судового збору в розмірі 24 530,72 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 у справі № 904/7278/25 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ «РЕЛЕВАНТЕ» пені у розмірі 1 635 381,18 грн та судового збору в розмірі 24 530,72 грн є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

На переконання скаржника, суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 61 Конституції України та не врахував сталу практику Верховного Суду (зокрема, у справах № 910/11943/24, № 911/2309/18, № 910/4235/20, № 910/12876/19). Оскільки виконання окремих найменувань робіт за договором входило до загального строку завершення будівництва (до 30.06.2025), нарахування пені за порушення строків виконання кожного окремого найменування робіт призводить до подвійної (множинної) юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення. Крім того, диспозиція п. 14.5 Договору передбачає відповідальність лише за одночасне порушення двох умов строків виконання окремого виду робіт та строків закінчення робіт у цілому (здачі об`єкта в експлуатацію), і не містить застережень про можливість притягнення до відповідальності за кожен окремий випадок прострочення.

Місцевий господарський суд порушив приписи ст. 213, 627 ЦК України щодо свободи договору та правил його тлумачення, адже довільно розтлумачив Календарний графік та самостійно визначив нові строки по окремих видах робіт («до кінця І декади...»), які буквально у тексті Графіку та Договору відсутні, чим фактично змінив істотні умови Договору. При цьому судом проігноровано п. 4.4.1 (зобов`язання закінчити роботи у строк до 30.06.2025) та п. 9.2 Договору (що Графік існує виключно для організації виконання робіт підрядником). Враховуючи, що Договір є типовим і складався за переважного впливу Позивача та Міністерства оборони України, суд повинен був застосувати принцип contra proferentem (тлумачення умов проти того, хто їх розробив).

Скаржник також вказує на неправильне застосування судом ст. 16 ЦК України у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту, оскільки спір між сторонами фактично стосується якості та обсягів виконаних робіт за проєктно-кошторисною документацією (що підтверджується змістом Актів огляду та залученням технагляду), а не виключно строків їх виконання, що є самостійною підставою для відмови в позові.

При ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено принципи змагальності та рівності сторін (ст. 2, 13 ГПК України). Суд мотивував свої висновки виключно односторонніми документами позивача (Довідкою № 219 від 21.11.2025 та Актом від 26.06.2025), заснованими на розрахунку різниці між договірною ціною та сплаченими сумами, і безпідставно поклав на відповідача обов`язок спростовувати ці дані, застосувавши недопустиму в господарському процесі «концепцію негативного доказу». В порушення ст. 236 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не навів у рішенні належного правового аналізу, обчислень і мотивів відхилення доречних аргументів та доказів Відповідача. Крім того, порушено ст. 177 ГПК України, оскільки суд, відмовивши у підготовчому засіданні у задоволенні заяв відповідача про визнання неналежними та недопустимими доказів позивача з мотивів необхідності їх оцінки під час розгляду справи по суті, у подальшому на стадії розгляду по суті аргументацію відповідача щодо цих доказів так і не дослідив.

Висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд визнав правомірним нарахування пені за найменуваннями робіт, які були виключені з договору на підставі додаткової угоди № 1 від 30.05.2025 зі зменшенням договірної ціни на 4 422 572,88 грн, що суперечить суті та меті неустойки як забезпечувального заходу (Рішення КСУ № 7-рп/2013). Суд також не врахував, що будівельний майданчик було передано відповідачу лише 12.04.2025 (а за п. 3.2 Договору роботи мали розпочатися протягом 3 днів з 16.04.2025), у зв`язку з чим строк виконання земляних робіт «до кінця І декади квітня 2025» сплив ще до передачі об`єкта з вини самого позивача.

Суд першої інстанції не з`ясував обставин, що мають значення для справи, і не встановив реального стану виконання робіт, проігнорувавши право підрядника на ощадливе ведення робіт (ст. 845 ЦК України), яке було підтверджено виконанням робіт з улаштування пірамід ПЗ-1 у повній кількості (2 220 шт.) за ціною, меншою від кошторисної. В матеріалах справи відсутні належні докази невиконання робіт (висновки експертизи або звіт інженера з технагляду), а Акт від 26.06.2025 та Довідка № 219, складені позивачем в односторонньому порядку без залучення відповідача, за правовою позицією Верховного Суду (постанова від 01.09.2023 у справі № 906/386/21) не можуть слугувати об`єктивними доказами. При цьому саме позивач, направивши 26.06.2025 повідомлення про дострокове одностороннє розірвання Договору, заблокував можливість завершення робіт та передачі об`єкта в експлуатацію у строк до 30.06.2025.

Окрім цього, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій за ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, не дослідивши ступінь виконання зобов`язань, майновий стан сторін (бюджетне фінансування позивача порівняно з обмеженими ресурсами приватного підприємства в умовах воєнного стану), відсутність доведених збитків та очевидну надмірність заявленої до стягнення пені.

З огляду на викладене, ТОВ «Релеванте» просить Центральний апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 у справі № 904/7278/25 в частині задоволених позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1 635 381,18 грн та судового збору у розмірі 24 530,72 грн, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовити повністю.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти вимог ТОВ «Релеванте» у повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та просить залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 у справі № 904/7278/25 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В обґрунтування заперечень позивач зазначає, що між сторонами було укладено Державний контракт (договір) від 05.04.2025 № 148-ДСК на будівництво фортифікаційних споруд у Харківській області. Згідно з умовами Договору та Календарного графіку (із урахуванням змін за Додатковою угодою № 1 від 30.05.2025) Підрядник зобов`язався виконати окремі види будівельних робіт у чітко визначені проміжні строки та завершити їх у цілому до 30.06.2025. Однак Підрядник у визначені строки та в повному обсязі роботи не виконав, що зафіксовано Актом огляду будівельного майданчика від 26.06.2025, складеним на виконання п. 4.1.1 Договору. У зв`язку з цим Замовник надіслав повідомлення про дострокове одностороннє розірвання Договору з 30.06.2025 та нарахував пеню на підставі п. 14.5 Договору.

Замовник категорично не погоджується з аргументами апелянта про те, що п. 14.5 Договору вимагає одночасного (кумулятивного) порушення як проміжних, так і кінцевих строків для застосування пені. Здійснюючи граматико-синтаксичний аналіз п. 14.5 Договору, Позивач вказує, що сполучник «та» з`єднує однорідні члени речення і перелічує підстави відповідальності, а не встановлює їх обов`язкову сукупність. Тлумачення Апелянта повністю нівелює самостійне значення проміжних строків, зафіксованих у Календарному графіку, що суперечить ст. 3, 627 ЦК України (принципам добросовісності та свободи договору) і ст. 846 ЦК України. Позивач звертає увагу суду на наявність постанови Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2026 у аналогічній справі № 904/6682/25 між тими ж сторонами, де суд погодився з правильністю такого тлумачення п. 14.5 Договору та відхилив подібні доводи Підрядника.

Замовник спростовує твердження про «подвійну відповідальність» (ст. 61 Конституції України), наголошуючи, що прострочення виконання окремих видів робіт та прострочення здачі об`єкта в цілому є порушеннями різних договірних обов`язків, за які сторони погодили самостійну відповідальність. Наведена відповідачем судова практика Верховного Суду стосується договорів, де відповідальність за порушення проміжних строків прямо не передбачалася, тоді як у спірному Договорі така умова наявна (п. 14.5). Позивач також підкреслює, що Договір укладено за примірною формою, затвердженою наказом МОУ від 19.02.2024 № 123/нм, а нарахування пені від договірної ціни є правомірним заходом забезпечення зобов`язання (ст. 231 ГК України, ст. 883 ЦК України). Нарахована пеня за вилученими за Додатковою угодою № 1 роботами (земляні, залізобетонні тощо) є обґрунтованою, оскільки вона нараховувалася виключно за період прострочення до моменту укладення цієї угоди (до 30.05.2025).

Щодо тверджень апелянта про перевищення судом першої інстанції своїх повноважень при тлумаченні строків, позивач зазначає, що за ст. 846, 875, 877 ЦК України та п. 3.1, 4.4.1 Договору Календарний графік є невід`ємною частиною правочину і містить імперативні проміжні строки завершення конкретних видів робіт. Суд першої інстанції не створював нових умов, а дав їм належну правову оцінку за правилами ст. 213 ЦК України із застосуванням принципу favor contractus (тлумачення на користь дійсності договору). Підрядник беззастережно прийняв ці умови під час укладення Договору та підписання акта приймання-передачі будівельного майданчика.

Позивач наголошує, що суд ухвалював рішення на основі оцінки всієї сукупності належних і допустимих доказів (акти КБ-2в, довідки КБ-3, Акт огляду від 26.06.2025, розрахунки пені), перевіривши їх та навіть зменшивши розмір пені з 1 719 882,78 грн до 1 635 381,18 грн з урахуванням дати фактичної передачі майданчика (12.04.2025). Дотримуючись приписів ст. 13, 236 ГПК України та практики Верховного Суду, суд дав відповідь на всі ключові заперечення Відповідача, а незобов`язаність надавати деталізовану відповідь на кожен декларативний аргумент не свідчить про порушення прав апелянта. Враховуючи принцип змагальності, саме відповідач не надав жодних контррозрахунків чи доказів належного виконання робіт у повній сумі Договору.

Позивач стверджує, що Акт огляду від 26.06.2025 є повністю належним, допустимим і достовірним доказом (ст. 76- 78 ГПК України). Він складений комісією уповноважених осіб замовника із залученням незалежного інженера з технічного нагляду прямо на виконання п. 4.1.1 Договору. Умови Договору не вимагали обов`язкового виклику чи присутності Підрядника при цьому огляді. Акт зафіксував невиконання обсягів робіт згідно з Календарним графіком на момент огляду, що й стало підставою для заходи оперативного впливу (розірвання Договору). Наявність підписаних пізніше актів КБ-2в за червень 2025 року підтверджує прийняття лише частково виконаних робіт і не спростовує факту прострочення решти обсягу.

Довідка № 219 від 21.11.2025 є внутрішнім письмовим доказом (ст. 91 ГПК України), який узагальнює та деталізує стан виконання робіт на підставі первинних кошторисів, Календарного графіку та підписаних актів КБ-2в. Законодавство не забороняє фіксувати такі дані внутрішніми документами після розірвання Договору, а залучення Підрядника для її складання не вимагалося. Відповідач не надав жодного доказу, який би спростовував відомості цієї Довідки.

Окрім того, позивач звертає увагу суду на наявність сталої судової практики між цими ж сторонами з аналогічних правовідносин (зокрема, рішення у справах № 904/6680/25 та № 904/6682/25, залишені в силі постановами Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026 та 14.06.2026).Також позивач просить суд здійснювати розгляд справи у закритому судовому засіданні на підставі ст. 8 ГПК України, ст. 1, 20 Закону України «Про інформацію» та ст. 6, 8, 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» з метою запобігання розголошенню службової інформації у сфері оборони держави в умовах дії правового режиму воєнного стану.

Короткий зміст та узагальнені доводи відповіді на відзив

У додаткових поясненнях (відповіді на відзив) скаржник зазначає, що позивач у відзиві не надав жодних обґрунтованих спростувань щодо неправомірності нарахування пені за роботи (земляні, залізобетонні конструкції, траншеї), від виконання яких замовник сам відмовився згідно з Додатковою угодою № 1 від 30.05.2025 у зв`язку зі скороченням фінансування. Нараховуючи пеню за такі роботи, позивач прагне отримати невиправданий додатковий прибуток, що нівелює мету неустойки (Рішення КСУ № 7-рп/2013). При цьому позивач залишив поза увагою, що Акт від 26.06.2025 не містив зауважень щодо цих робіт, а прострочення за земляними роботами настало з вини самого Замовника, який передав будівельний майданчик лише 12.04.2025 вже після спливу «І декади квітня».

Апелянт наголошує на недопустимості розгляду нових підстав позову відповідно до ч. 5 ст. 269 ГПК України, оскільки у відзиві позивач вперше послався на «граматико-синтаксичний аналіз» із застосуванням Наказу МОУ № 123/нм від 19.02.2024, Постанови КМУ № 437 та підручників з української мови. Окрім того, посилання позивача на Наказ МОУ № 123/нм та типовий Договір є безпідставним, оскільки спірний Контракт не містить посилань на цей наказ, а його умови та Календарний графік суттєво відрізняються від типової форми (зокрема, у типовій формі підставою для розірвання є прострочення понад 30 днів, а не 5 днів, і відсутній розподіл на «декади»).

Скаржник вважає недоречними посилання позивача на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2026 у справі № 904/6682/25, оскільки вона наразі оскаржується в касаційному порядку до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду і не встановлює преюдиційних фактів або обов`язкової правової оцінки для суду в порядку ст. 75, 236 ГПК України. Більш того, апеляційний суд у зазначеній справі помилково прийняв нові підстави позову та надав «граматико-синтаксичному аналізу» значення висновку спеціаліста за відсутності мовознавчих знань. В свою чергу, відповідач залучив висновок фахівця у галузі філології (Малєєвої О.М.), за яким єднальний сполучник «та» у п. 14.5 Договору поєднує умови в один нерозривний комплекс і свідчить про встановлення відповідальності саме за сукупність двох порушень (окремого виду робіт та закінчення робіт у цілому), а не за кожне з них окремо. У зв`язку з цим відповідач заявляє про намір ініціювати проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи.

Відповідач підтверджує релевантність наданої ним практики Верховного Суду (постанова від 03.09.2025 у справі № 910/11943/24, постанова ВП ВС від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, постанова ВС від 24.01.2020 у справі № 910/3362/18), за якою нарахування пені окремо за порушення проміжних етапів за наявності загального строку будівництва суперечить ст. 61 Конституції України та є подвійною відповідальністю. Твердження позивача про наявність у Договорі «поетапного виконання» суперечать матеріалам справи, адже ані Контракт, ані Графік не містять визначення етапів чи видів робіт, а фінансування здійснювалося помісячно за загальним ходом будівництва. Єдиним точним строком виконання є 30.06.2025 (п. 3.1 Договору).

Щодо процесуальних порушень суду першої інстанції, скаржник підкреслює, що місцевий суд безпідставно ігнорував усі докази та заперечення відповідача, порушивши ст. 2, 13, 236 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд обґрунтував рішення виключно неналежними та недопустимими односторонніми документами позивача, актом огляду від 26.06.2025 та Довідкою № 219 від 21.11.2025. Акт огляду від 26.06.2025 складено зацікавленими службовими особами замовника за участю інженера з технагляду (що діяв за Контрактом № 156 щодо якості) без залучення Підрядника; він містить суперечливу мету, описові поняття («не в повній мірі»), не підтверджує прострочення понад 5 днів чи відсутність поважних причин і складений за 4 дні до закінчення строку виконання робіт (30.06.2025). Довідка № 219 є внутрішнім суб`єктивним розрахунком Замовника, складеним через 5 місяців після розірвання Договору без використання спеціальних програмних комплексів (АВК), що унеможливлює її використання як безстороннього доказу. При цьому позивач безпідставно відкидає підписані без зауважень Акт КБ-2в та Довідку КБ-3 від 30.06.2025, які є належними доказами виконання та прийняття робіт після дати огляду.

Також відповідач подає клопотання на підставі ч. 5 ст. 161 ГПК України з урахуванням правових висновків Верховного Суду (постанови від 22.08.2025 у справі № 918/289/25 та ВП ВС від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14) про надання дозволу подати дані додаткові пояснення для надання юридичної оцінки доводам відзиву позивача. За результатами розгляду скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 у справі № 904/7278/25 в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1 635 381,18 грн та судового збору у розмірі 24 530,72 грн, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, а в іншій частині рішення залишити без змін.

Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Віннікова С.В. (доповідач), судді Андрейчук Л.В.., Висоцький А.М.

Ухвалою від 08.06.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 по справі № 904/7278/25 залишено без руху. Запропоновано апелянту протягом 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме сплатити судовий збір у сумі 29 436,86 грн на відповідні реквізити суду апеляційної інстанції, докази чого надати суду.

Через підсистему "Електронний суд" 16.06.2026 до апеляційного суду від ТОВ "Релеванте" надійшла заява про усунення недоліків з долученням доказів сплати судового збору у розмірі 29 437,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2315 від 15.06.2026.

Ухвалою від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 у справі № 904/7278/25. Розгляд апеляційної скарги ухвалено провести у закритому судовому засіданні. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 12.08.2026. Також ухвалою суду встановлено, зокрема відповідачу (скаржнику) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати до суду власні заяви, клопотання відповідно до ст.ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції (копії вказаних документів у цей же строк направити іншим учасникам справи, докази чого надати суду).

28.06.2026 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" надійшло клопотання, яким останній просить продовжити встановлений судом процесуальні строки, для надання суду власних заяв, клопотань відповідно до ст.ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткових доказів та обґрунтувань щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції до 06.07.2026 включно.

Ухвалою від 29.06.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" про продовження строку для подання власних заяв, клопотань відповідно до ст.ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції задоволено. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Релеванте строк до 06.07.2026 для подання власних заяв, клопотань відповідно до ст.ст. 38, 169, 170 Господарського процесуального кодексу України, додаткові докази та обґрунтування щодо неможливості надати їх до суду першої інстанції.

Через підсистему «Електронний суд» 06.07.2026 від ТОВ "Релеванте" надійшли клопотання про дослідження доказів, якими останній просить:

- дослідити доказ, а саме акт огляду будівельного майданчика Об`єкту «Нове будівництво комплексу споруд оборонного призначення позиції на відділення № 30 у Харківській області» від 26 червня 2025 року, що наданий Військовою частиною НОМЕР_1 разом з Позовною заявою з урахуванням доказів та аргументації Відповідача, наведених в цьому Клопотанні та в Апеляційній скарзі на Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 у справі № 904/7278/25.

- дослідити доказ, а саме довідку щодо стану виконання робіт за Державним контрактом (договором) на будівництво фортифікаційних споруд від 05.04.2025р. № 148-ДСК за Вих. № 219 від 21.11.2025, що наданий Військовою частиною НОМЕР_1 разом з Позовною заявою з урахуванням доказів та аргументації Відповідача, наведених в цьому Клопотанні та в Апеляційній скарзі на Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026р. у справі № 904/7278/25.

Також, через підсистему «Електронний суд» 06.07.2026 від ТОВ "Релеванте" надійшло клопотання, яким останній просить:

- під час апеляційного розгляду і при ухваленні постанови у справі № 904/7278/25 здійснити тлумачення умов п. 14.5. Договору (зокрема але не виключно з урахуванням положень п. 4.4.1. Договору), у відповідності до порядку, встановленого ст. 213 ЦК України та встановити дійсний зміст цієї умови в контексті наявності підстав для застосування штрафної санкції у вигляді пені;

- використати під час тлумачення умов договору висновок експерта, отриманий за наслідками призначення у справі № 904/7278/25 лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи;

- застосувати при тлумаченні умов Договору, зокрема п. 14.5., у справі № 904/7278/25, принцип тлумачення «contra proferentem», врахувавши при цьому, що саме Позивач має переважне становище в Договорі, є автором і ініціатором договору та особою, не на користь якої підлягають тлумаченню всі сумніви і розбіжності в розумінні змісту умов Договору (неоднозначні тлумачення умов договору) відповідно до принципу тлумачення «contra proferentem».

Через підсистему «Електронний суд» 06.07.2026 від ТОВ "Релеванте" надійшло клопотання, яким останній просить встановити ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РЕЛЕВАНТЕ» додатковий строк до 60 днів для подання доказів, а саме висновку лінгвістичної семантико-текстуальної судової експертизи, в якому експерт/експертна установа надасть висновок про дослідження наступних питань:

1) Яким є об`єктивний зміст п. 14.5. Договору: «За порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт по Договору та строків закінчення виконання робіт (здачі закінченого об`єкта в експлуатацію), Підрядник сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) Договірної ціни, за кожен день такого прострочення.»?

2) Чи є сполучник «ТА» в п. 14.5. Договору з`єднувальним, чи є таким, що вказує на альтернативу і виступає в значенні розділового сполучника «АБО»?

3) Згідно з семантикою п. 14.5. Договору, за яких обставин та у якому порядку до Підрядника застосовується відповідальність у вигляді пені 0,1 % Договірної ціни: 1) за одночасного порушення двох строків виконання робіт (порушення строку виконання окремого найменування робіт та строку виконання робіт, встановленого в п. 3.1. Договору); чи 2) за кожне порушення як окремого строку виконання кожного окремого найменування робіт, так і за порушення строку виконання робіт, встановленого в п. 3.1. Договору?

4) Згідно з семантикою п. 14.5. Договору, чи має наставати відповідальність Підрядника щодо сплати пені, у разі порушення строків виконання будь-якого окремого найменування робіт по Договору при одночасній відсутності події порушення ним строків виконання робіт (здачі закінченого об`єкта в експлуатацію), встановлених п.3.1. Договору?

Разом з тим, через підсистему «Електронний суд» 06.07.2026 від ТОВ "Релеванте" надійшло клопотання, яким останній просить:

- на підставі клопотання, викладеного в Розділі ІІ - Визнати поважними причини не подання Відповідачем до суду першої інстанції у справі № 904/7278/25 додаткових доказів - Копії Висновку фахівця у галузі української філології від 22.06.2026 та копії Диплома, що підтверджує кваліфікацію фахівця у галузі української філології, Малєєвої Олени Миколаївни - внаслідок неможливості їх подання до суду першої інстанції та поновити ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РЕЛЕВАНТЕ» процесуальні строки для подання вказаних додаткових доказів.

- на підставі клопотання, викладеного в Розділі ІІІ - Долучити до матеріалів справи № 904/7278/25 наступні додаткові докази:

1) Копію Висновку фахівця у галузі української філології від 22.06.2026.

2) Копію Диплома, що підтверджує кваліфікацію фахівця у галузі української філології, Малєєвої Олени Миколаївни .

На підставі Клопотання, викладеного в Розділі І - Призначити по господарській справі № 904/7278/25 лінгвістичну семантико-текстуальну експертизу.

На підставі Клопотання, викладеного в Розділі І - Поставити перед експертом в лінгвістичній семантико-текстуальній експертизі наступні питання:

1) Яким є об`єктивний зміст п. 14.5. Договору: «За порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт по Договору та строків закінчення виконання робіт (здачі закінченого об`єкта в експлуатацію), Підрядник сплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) Договірної ціни, за кожен день такого прострочення.»?

2) Чи є сполучник «ТА» в п. 14.5. Договору з`єднувальним, чи є таким, що вказує на альтернативу і виступає в значенні розділового сполучника «АБО»?

3) Згідно з семантикою п. 14.5. Договору, за яких обставин та у якому порядку до Підрядника застосовується відповідальність у вигляді пені 0,1 % Договірної ціни: 1) за одночасного порушення двох строків виконання робіт (порушення строку виконання окремого найменування робіт та строку виконання робіт, встановленого в п. 3.1. Договору); чи 2) за кожне порушення як окремого строку виконання кожного окремого найменування робіт, так і за порушення строку виконання робіт, встановленого в п. 3.1. Договору?

4) Згідно з семантикою п. 14.5. Договору, чи має наставати відповідальність Підрядника щодо сплати пені, у разі порушення строків виконання будь-якого окремого найменування робіт по Договору при одночасній відсутності події порушення ним строків виконання робіт (здачі закінченого об`єкта в експлуатацію), встановлених п.3.1. Договору?

На підставі Клопотання, викладеного в Розділі І - Доручити проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи у цій справі саме Національному науковому центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса»; адреса: м. Харків, вул. Золочівська, 8а; Телефон: +38 (057) 372-12-20; E-mail: nncise@nncise.org.ua.

На підставі Клопотання, викладеного в Розділі І - Встановити строк виконання експертизи 60 календарних днів з дня надходження матеріалів до експертної установи.

Зупинити провадження у справі № 904/7278/25 на час проведення експертизи на підставі п. 2 ч. 1 ст. 228 та п. 6 ч. 1 ст. 229 ГПК України.

Оплату за проведення експертизи покласти на Відповідача - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «РЕЛЕВАНТЕ».

Через підсистему «Електронний суд» 10.08.2026 від відповідача надійшло клопотання, яким останній просить розгляд справи проводити без участі представників відповідача, також просить апеляційну скаргу ТОВ «Релеванте» задовільнити.

У закрите судове засідання 12.08.2026 з`явився представник позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився.

Судова колегія під час апеляційного перегляду справи розглянула подані скаржником клопотання, відповідні мотиви буде наведено нижче за текстом цієї постанови.

У судовому засіданні 12.08.2026 колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 05.04.2025 між позивачем - Військовою частиною НОМЕР_1 , як замовником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Релеванте", як підрядником, було укладено Державний контракт (договір) №148-ДСК на будівництво фортифікаційних споруд (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором, замовник доручає, а підрядник зобов?язується відповідно до проєктної документації, з дотриманням будівельних норм/правил та умов Договору, виконати роботи в повному обсязі на об?єкті: "Нове будівництво комплексу споруд оборонного призначення позиції на відділення № 30 у Харківській області", код ДК 021:2015 - 45220000-5 Інженерні та будівельні роботи (за бюджетною програмою КПКВ 2105010, КЕКВ 3122.010, код платежу 4D) (надалі - об?єкт), а замовник зобов?язується прийняти виконані на умовах Договору роботи та оплатити їх вартість.

З преамбули Договору вбачається, що його укладено відповідно до статті 30 Закону України "Про оборонні закупівлі" та пункту 43 Особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275.

Згідно із пунктом 1.3 Договору склад, обсяги та вартість робіт визначаються проєктною документацією та Договірною ціною, складеною на підставі локальних кошторисів, розрахунків та відомості ресурсів до неї (Додаток 1), яка є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 2.1. Договору вартість робіт по Договору визначена за Договірною ціною, складеною на підставі локальних кошторисів, розрахунків та відомості ресурсів до неї, і складає 16 900 320, 00 грн. (шістнадцять мільйонів дев?ятсот тисяч триста двадцять грн., 00 коп.), у тому числі податки, встановлені чинним законодавством - 2 816 720, 00 грн. (два мільйони вісімсот шістнадцять тисяч сімсот двадцять грн., 00 коп.) та є складовою частиною вартості робіт по об?єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об?єкта.

Відповідно до пункту 3.1. Договору строки виконання робіт за цим Договором визначені Календарним графіком виконання робіт встановлюються до 30 червня 2025 року включно.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт, після обстеження території саперами та складення акту виконаних робіт з розмінування місцевості від вибухонебезпечних предметів (виявлення, знешкодження та (або) знищення вибухонебезпечних предметів), але не пізніше 3 (трьох) календарних днів після отримання об?єкту на виконання робіт.

Датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання Акта готовності об?єкта до експлуатації, що складається після підписання останнього Акта приймання виконаних будівельних робіт форми Nє КБ-2в. Виконання робіт може бути закінчено достроково, про що Підрядник письмово повідомляє Замовника (пункт 3.5 Договору).

Згідно з підпунктом 4.1.1. пункту 4.1. Договору у разі порушення підрядником господарських зобов`язань за Договором Замовником в односторонному порядку застосовуються заходи оперативного впливу з метою припинення або попередження повторення порушень, а саме достроково розірвати Договір в односторонньому порядку, письмово повідомивши підрядника (цінний лист із описом вкладення), у разі настання однієї з таких обставин, зокрема, підрядниАк більше ціж на 5 (п?ять) календарних днів порушив строк виконання будь-якого виду робіт без поважних причин, визначених у Графіку виконання робіт, що підтверджується актом огляду будівельного майданчика, складеним уповноваженими представниками замовника. Договір вважається розірваним через 5 (п?ять) календарних днів з дати направлення замовником на адресу підрядника письмового повідомлення про розірвання Договору в односторонньому порядку.

Відповідно до пункту 4.4.1. Договору підрядник зобов?язаний виконувати, з використанням власних ресурсів та у встановлені строки всі роботи, обумовлені Договором у відповідності із затвердженою проєктно-кошторисною документацією, технічними вимогами, будівельними нормами і правилами та забезпечити завершення робіт і передачу Об?єкта за актом у призначений Договором строк.

У відповідності з пунктом 9.2. Договору підрядник самостійно організовує всю роботу з виконання цього Договору відповідно до Календарного графіка виконання робіт, та з дотриманням вимог ДБН А.3.1-5-2016 "Організація будівельного виробництва", інших нормативних документів, які регулюють виконання будівельних робіт.

У 2025 році фінансування робіт буде здійснюватися в сумі 16 900 320 грн. 00 коп. за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України (пункт 10.5 Договору).

Пунктами 11.1., 11.2. та 11.3. Договору передбачено, що приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконання видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів тощо, шляхом підписання сторонами Акта приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3; Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3 за виконані будівельні роботи оформлюються належним чином підрядником у двох примірниках і надаються для підписання замовнику, не пізніше 5 (п?яти) днів після їх виконання з дотриманням строків, визначених Календарним графіком виконання робіт; замовник повинен розглянути та підписати Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3 протягом 5 (п?яти) робочих днів з моменту одержання цих документів або письмово мотивувати відмову від прийняття робіт із зазначенням переліку зауважень та/або виявлених недоліків (дефектів) та строків їх усунення, при цьому визначений замовником строк є обов?язковим для підрядника.

Як зазначено у пунктах 12.1, 12.6, 12.7, 12.8 Договору розрахунки за виконані роботи з будівництва об?єкту проводяться на підставі Акгів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою № КБ-3, протягом 30 (тридцяти) календарних днів після їх підписання (за умов надходження бюджетних коптів на рахунок Замовника) та надання підрядником проміжного пакету документів, а саме товарно-матеріальних накладних, проміжних актів прихованих робіт, затверджених інженером технічного нагляду. Вартість матеріальних ресурсів, включена до "Актів приймання виконаних будівельних робіт" за формою № КБ-2в, повинна бути підтверджена копіями фінансових документів на їх придбання та не може перевищувати договірну ціну. Кінцеві розрахунки за виконані підрядником за Договором роботи здійснюються протягом 30 (тридцяти) календарних днів після виконання і прийняття всіх передбачених Договором робіт та Акта прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об?єкта. Розрахунки здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі на розрахунковий рахунок підрядника. Бюджетні зобов?язання Замовника за Договором виникають за наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань. У разі затримки бюджетного цільового фінансування та наявності заборгованості розрахунок за виконані та прийняті роботи здійснюється протягом 5 (п?яти) банківських днів з дати отримання відповідного бюджетного фінансування.

Відповідно пункту 17.1. Договору останній набирає чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2025 року включно, а в частині невиконаних зобов?язань та непроведених розрахунків - до їх повного виконання, проведення.

Як вбачається, 30.05.2025 між замовником та підрядником було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, згідно умов якої сторони домовились скоригувати обсяги закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків державного замовника в бік зменшення на суму 4 422 572 грн. 88 коп. та викладено пункти 2.1 та 10.5 Договору в новій редакції, а саме:

" 2.1 Вартість робіт по Договору визначена за Договірною ціною, складеною на підставі локальних кошторисів, розрахунків та відомості ресурсів до неї, і складає 12 477 747 грн. 12 коп., у тому числі податки, встановлені чинним законодавством - 2 079 624 грн. 52 коп.та є складовою частиною вартості робіт по об??єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва об?єкта."

" 10.5 У 2025 році фінансування робіт буде здійснюватися в сумі 12 477 747 грн. 12 коп. за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України"

Як вбачається, згідно Календарного графіку виконання робіт, що є додатком Nє 4 до Договору (т.1, а.с. 108) підрядник повинен був виконати наступні роботи у такі строки:

- виконання земляних робіт - до кінця І декади квітня 2025 року;

- улаштування залізобетонних конструкцій споруд - до кінця II декади квітня 2025року;

- улаштування траншей з одягом крутості - до кінця ІІ декади травня 2025 року;

- улаштування протидронового укриття об?єкту - до кінця ІІ декади червня 2025 року;

- улаштування протитанкового рову - до кінця ІІ декади червня 2025 року;

- улаштування пірамід П3-1 - до кінця ІІ декади червня 2025 року;

- встановлення тросу ягози - до 30 червня 2025 року.

Згідно Календарного графіку виконання робіт, що є додатком Nє 4 до додаткової угоди до Договору (т.1, а.с. 129) починаючи з 30.05.2025 підрядник повинен був виконати наступні роботи у такі строки:

- улаштування протитанкового рову - до кінця ІІ декади червня 2025 року;

- улаштування пірамід П3-1 - до кінця II декади червня 2025 року;

- встановлення тросу ягози - до 30 червня 2025 року.

З матеріалів справи вбачається, що 03.04.2025 підрядник забезпечив виконання своїх зобов?язань за Договором у розмірі 1% (одного відсотка) суми Договору у сумі 169 003 грн. 20 коп., перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок замовника, про що свідчить виписка з рахунка за 03.04.2025 (позиція 8) (т. 1, а.с. 131-132).

В подальшому замовником передано підряднику об?єкт на період виконання робіт, про що свідчить акт від 12.04.2025 прийому-передачі будівельного майданчика згідно Договору (т.1, а.с. 134).

Матеріали справи містять довідку від 30.06.2025 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати №1 та Акт №1 від 30.06.2025 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2025 року на суму 5 532 170 грн. 22 коп. (т.1, а.с. 134-137).

Відповідно до платіжної інструкції від 16.07.2025 №802 замовником було сплачено підряднику 5 532 170 грн. 22 коп. за виконані за Договором роботи по акту від 30.06.2025 №1 (т.1, а.с. 141).

Позивачем надано Довідку від 21.11.2025 №219 щодо стану виконання робіт за Договором, відповідно до якої:

- улаштування протитанкового рву (пункт 8-10, 20-25 локального кошторису Nє02-09-01) у кількості 55 500 м на суму 2 660 124 грн. 94 коп. - не виконано;

- встановлення тросу та єгози (пункт 3-7, 13-19 локального кошторису Nє02-09-01) у кількості 16 650 м на суму 4 042 572,34 грн. - не виконано;

- улаштування пірамід П-1 (пункт 1-2, 11-12 локального кошторису Nє02-09-01) у кількості 2 220 шт. на суму 5 775 049 грн. 84 коп. (згідно акту від 30.06.2025 №1 приймання виконаних будівельних робіт виконано 2 220 шт. на суму 5 532 170 грн. 22 коп.;

- виконання земляних робіт траншей (пункт 1-4 локального кошторису Nє02-02-01, пункт 1-4 локального кошторису Nє02-05-01, пункт 1-8 локального кошторису Nє02-06-01, пункт 1-5 локального кошторису Nє02-07-01, пункт 1-4 локального кошторису Nє02-08-01) у кількості 927,608 кв.м на суму 197 137 грн. 81 коп. - не виконано - строк виконання до кінця І декади квітня 2025 року;

- улаштування залізобетонних конструкцій споруд (локальний кошторис Nє02-01-01, локальний кошторис Nє02 03-01, локальний кошторис Nє02-04-01) у кількості 3 споруди на суму 1 649 245,95 грн., не виконано - строк виконання до кінця III декади квітня 2025 року;

- улаштування траншей з одягом крутості (пункт 3-20, 28-32 локального кошторису Nє02-02-01, гункт 5-20, 28-95 локального кошторису Nє02-05-01. пункт 9-27, 35 локального кошторису 1є02-06-01. пункт 6-21, 29-34 локального кошторису Nє02-07-01, пункт 5-20, 28-42 локального кошторису 1602-08-01) у кільості 100 м на суму 2 521 110 грн. 10 коп., не виконано - строк виконання до кінця І декади травня 2025 року.

Відповідач вважає зазначену довідку неналежним, недопустим та недостовірним доказом, проте самим відповідачем будь-яких доказів на підтвердження виконання робіт на повну суму вартості робіт - 12 477 747 грн. 12 коп. не надано.

Матеріали справи містять спрямоване позивачем відповідачу повідомлення від 26.06.2025 №658 про розірвання Державного контракту (Договору) №148-ДСК від 05 квітня 2025 року на будівництво фортифікаційних споруд, яким повідомлено підрядника про розірвання замовником Договору в односторонньому порядку у зв`язку із порушенням строків виконання робіт (т. 1, а.с. 143-145).

Про спрямування вказаного повідомлення свідчать поштова накладна від 26.06.2025 №0210000108787, опис вкладення від 26.06.2025 (т.1, а.с. 146). Повідомлення вручено підряднику 03.07.2025 (трекінг "Укрпошти від 08.07.2025, т. 1, а.с. 147).

Позивач зазначає, що у зв`язку із невиконанням робіт за Договором відповідачу нараховано пеню у сумі 1 719 882,78 грн, відповідач проти цього заперечує, що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.

За наслідками розгляду позову Господарським судом Дніпропетровської області прийнято оскаржуване рішення.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Колегія суддів констатує, що причиною звернення з апеляційною скаргою стала незгода відповідача з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договір. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами Державний контракт (договір) № 148-ДСК від 05.04.2025 за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 846 Цивільного кодексу України прямо передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Таким чином, цивільне законодавство не обмежує сторони можливістю погодити лише один кінцевий строк виконання всього обсягу робіт, а дозволяє визначати також строки виконання окремих етапів або окремих видів робіт.

За змістом статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проєктно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик, передати затверджену проєктно-кошторисну документацію, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до частини другої статті 883 Цивільного кодексу України за невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Як було встановлено, за змістом п. 3.1 Договору строки виконання робіт визначені Календарним графіком виконання робіт та встановлюються до 30.06.2025 включно.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт після обстеження території саперами та складання відповідного акта розмінування, але не пізніше трьох календарних днів після отримання об`єкта на виконання робіт.

Відповідно до пункту 3.5 Договору датою закінчення робіт за договором вважається дата підписання Акта готовності об`єкта до експлуатації, що складається після підписання останнього Акта приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в.

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що підрядник самостійно організовує всю роботу з виконання договору відповідно до Календарного графіка виконання робіт та з дотриманням вимог будівельних норм і нормативних документів, які регулюють виконання будівельних робіт.

Пунктами 11.1, 11.2 Договору погоджено, що приймання та передача виконаних робіт здійснюються сторонами поступово у міру завершення виконання видів робіт, їх частин, окремих конструктивних елементів шляхом підписання актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт за формою № КБ-3. При цьому акти та довідки оформлюються підрядником та надаються замовнику не пізніше п`яти днів після виконання робіт з дотриманням строків, визначених Календарним графіком виконання робіт.

Таким чином, системний аналіз умов Договору свідчить, що Календарний графік виконання робіт не був суто інформаційним або організаційним документом, а визначав погоджений сторонами порядок і строки виконання окремих видів робіт у межах загального строку дії зобов`язання. Календарний графік є невід`ємною частиною Договору, підписаний сторонами та прямо згадується у низці положень Договору, які регулюють початок виконання робіт, організацію будівельного процесу, приймання робіт, порядок фінансування та відповідальність сторін.

Зі змісту Календарного графіка виконання робіт вбачається, що сторонами погоджено строки виконання окремих видів робіт, зокрема земляних робіт траншей, улаштування залізобетонних конструкцій споруд, траншей з одягом крутості, протидронового укриття об`єкта, протитанкового рову, пірамід ПЗ-1 та встановлення тросу ягози.

Суд встановив, що частина відповідних робіт повинна була бути завершена у квітні 2025 року, частина у травні 2025 року, частина у червні 2025 року, а встановлення тросу ягози до 30.06.2025.

За таких обставин колегія суддів відхиляє довід апелянта про те, що єдиним строком виконання робіт за Договором був строк до 30.06.2025, а Календарний графік не встановлював самостійних строків виконання окремих видів робіт. Такий довід суперечить буквальному змісту пункту 3.1 Договору, який прямо відсилає до Календарного графіка виконання робіт, а також пунктам 9.2, 11.1, 11.2 Договору, які пов`язують організацію та приймання робіт із дотриманням строків, визначених саме Календарним графіком.

Висновок апелянта про те, що Календарний графік є лише «графічною схемою» або документом організаційного характеру, не узгоджується з тим, що сторони включили його до складу невід`ємних додатків до Договору та неодноразово використали в тексті Договору як джерело визначення строків виконання робіт.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України сторони договору підряду вправі встановити строки виконання не лише всієї роботи в цілому, а й окремих етапів. Саме такий підхід відображено у правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19, де зазначено, що стаття 846 Цивільного кодексу України надає сторонам договору підряду можливість встановлювати у договорі строки виконання роботи або її окремих етапів.

Таким чином, сам по собі довід апелянта про те, що відповідальність у підрядних правовідносинах за загальним правилом настає за порушення кінцевого строку виконання робіт, не спростовує можливості сторін у конкретному договорі погодити проміжні строки та наслідки їх порушення.

Колегія суддів відхиляє і довід скаржника про те, що суд вийшов за межі умов Договору та фактично самостійно визначив нові строки виконання робіт. Суд першої інстанції не змінював умов Договору, не створював нових зобов`язань для сторін та не доповнював Календарний графік новими строками. Місцевий господарський суд лише встановив зміст уже погоджених сторонами умов Договору та дав їм правову оцінку в межах спору про нарахування пені.

Такий підхід відповідає статтям 213, 637 Цивільного кодексу України, згідно з якими при тлумаченні змісту правочину суд бере до уваги буквальне значення слів і понять, зміст правочину в цілому, наміри сторін, мету правочину, попередні переговори, практику відносин між сторонами та звичаї ділового обороту. У даному випадку буквальне, системне та цільове тлумачення Договору свідчить про те, що сторони погодили не лише кінцеву дату завершення всього комплексу робіт, а й поетапне виконання окремих видів робіт у строки, визначені Календарним графіком.

Окремо колегія суддів оцінює довід апелянта про неправильне застосування пункту 14.5 Договору, а також здійснює розгляд заявленого скаржником клопотання про тлумачення відповідного пункту спірного правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 637 Цивільного кодексу України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу. У частинах 3 та 4 ст. 213 Цивільного кодексу України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення.

Підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, поняття і термінів у тексті всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. У той же час тлумачення не може створювати нові умови договору, а виключно роз`яснює існуючі умови угоди. Тобто суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. Оскільки метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складають права та обов`язки сторін, то тлумачення потрібно розуміти як спосіб виконання сторонами умов правочину (постанова Верховного Суду від 06.05.2026 у справі № 922/3725/25).

З огляду на це тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені ст. 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення (з`ясування) його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення незрозумілостей та суперечностей у трактуванні його положень.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18.04.2018 у справі № 753/11000/14-ц, Верховний Суд у постанові від 24.02.2026 у справі № 904/3823/24 вказав, що якщо такі правила не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору, потрібно застосовувати тлумачення contra proferentem (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the diminant sinfluence of the party)..

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Пунктом 14.5 Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт по договору та строків закінчення виконання робіт (здачі закінченого об`єкта в експлуатацію) підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день такого прострочення.

Апелянт стверджує, що застосування пені за цим пунктом можливе лише у разі одночасного порушення двох строків: строків виконання будь-якого окремого виду робіт та строків завершення виконання робіт у цілому. Колегія суддів не погоджується з представленою апелянтом позицією.

Здійснивши власне тлумачення змісту п. 14.5 Договору, судова колегія резюмує, що цим пунктом сторони погодили відповідальність підрядника у вигляді пені за порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт за договором та строків закінчення виконання робіт (здачі закінченого об`єкта в експлуатацію) у розмірі 0,1% договірної ціни за кожний день прострочення. Формулювання, використане сторонами у п. 14.5 Договору, свідчить про виокремлення двох самостійних підстав для нарахування пені: 1) порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт за договором і 2) порушення закінчення виконання робіт (здачі закінченого об`єкта в експлуатацію). При цьому формулювання "будь-якого окремого виду робіт за договором" фактично індивідуалізує кожний окремий вид робіт. Умови Договору не ставлять відповідальність за проміжний строк виконання робіт у залежність від одночасного порушення кінцевого строку.

При цьому судова колегія вважає помилковим посилання апелянта на те, що використання у пункті 14.5 Договору сполучника «та» нібито свідчить про необхідність одночасного порушення двох строків. У контексті спірного положення Договору зазначений сполучник використаний для поєднання двох однорідних об`єктів правового регулювання строків виконання будь-якого окремого виду робіт та строків закінчення виконання робіт у цілому. Таке формулювання не містить ознак кумулятивної умови відповідальності, а визначає перелік випадків, за настання яких підрядник зобов`язаний сплатити пеню.

Якби сторони мали намір обмежити застосування пені лише випадком одночасного порушення проміжних строків і кінцевого строку виконання робіт, вони могли б прямо передбачити це у договорі, використавши формулювання «за одночасне порушення», «за умови порушення обох строків» або інші подібні за змістом застереження. Відсутність таких застережень у пункті 14.5 Договору свідчить про необґрунтованість запропонованого апелянтом обмежувального тлумачення. Навпаки, словосполучення «будь-якого окремого виду робіт» свідчить про те, що сторони надали самостійного значення строкам виконання окремих робіт. Інакше відповідне формулювання втрачало б практичний зміст, а відповідальність фактично наставала б лише за порушення кінцевого строку виконання всього Договору.

Тлумачення апелянта нівелює погоджені сторонами проміжні строки виконання робіт, позбавляє правового значення Календарний графік та не узгоджується з характером спірного Договору, який стосується будівництва фортифікаційних споруд оборонного призначення, де своєчасність виконання окремих робіт має самостійне значення для досягнення мети Договору.

Колегія суддів також враховує, що пунктом 4.1.1 Договору передбачено право замовника достроково розірвати Договір в односторонньому порядку, якщо підрядник більше ніж на п`ять календарних днів порушив строк виконання будь-якого виду робіт без поважних причин, визначених у Графіку виконання робіт, що підтверджується актом огляду будівельного майданчика. Наявність у Договорі такого положення додатково підтверджує, що сторони розглядали строки виконання окремих видів робіт як істотні для належного виконання Договору.

Таким чином, довід апелянта про те, що відповідальність могла настати лише після спливу кінцевого строку виконання всього комплексу робіт, є необґрунтованим. Замовник не нараховував окрему пеню за порушення кінцевого строку завершення об`єкта, а здійснив нарахування за прострочення окремих видів робіт до припинення Договору. Тому доводи скаржника про покладення на нього подвійної відповідальності та про одночасне стягнення пені і за порушення проміжних строків, і за порушення кінцевого строку також мають помилковий характер. Судова колегія констатує, що висновки суду першої інстанції жодним чином не суперечать статті 61 Конституції України щодо заборони подвійного притягнення до відповідальності.

Аналогічний та релевантний до спірних правовідносин висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2026 у справі № 904/6682/25.

За наведених вище обставин колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотань скаржника про надання йому додаткового строку до 60 днів для подання доказів, висновку лінгвістичної семантико-текстуальної судової експертизи та в призначенні лінгвістично семантико-текстуальної експертизи, оскільки у суду відсутня будь-яка потреба у застосуванні спеціальних знань при розгляді цієї справи.

Щодо долучення до матеріалів справи та оцінки наданого скаржником Висновку фахівця у галузі української філології від 22.06.2026 колегія суддів виходить із того, що в силу приписів статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд апеляційної інстанції в силу покладених на нього процесуальним законом обов`язків здійснив перегляд висновків суду першої інстанції на предмет відповідності останнім фактичним обставинам справи. Під час здійснення розширеного тлумачення умов спірного правочину, керуючись принципом суддівського розсуду, колегія надала власну оцінку наведеним обставинам, на формування якої не мали вирішального впливу ані доводи позивача, викладені у відзиві, ані позиція апелянта щодо обов`язковості врахування долученого філологічного висновку.

Щодо наслідків одностороннього розірвання Договору, колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями ч. 1 ст. 598, ч. 3 ст. 651, ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Суд першої інстанції встановив, що станом на 26.06.2025 Військова частина НОМЕР_1 провела огляд будівельного майданчика, за результатами якого склала Акт огляду від 26.06.2025, в якому зафіксовано, що частина робіт, передбачених Календарним графіком виконання робіт, у встановлені Договором строки виконана не була. На підставі результатів проведеного огляду замовник направив повідомлення про одностороннє розірвання Договору. Місцевий господарський суд встановив, що строки виконання частини окремих видів робіт закінчилися у квітні, травні та другій декаді червня 2025 року, тобто прострочення виникло ще під час дії Договору. У п. 17.1 Договору сторони передбачили, що Договір діє в частині невиконаних зобов`язань до їх повного виконання, а закінчення строку договору не звільняє від відповідальності за його порушення, яке мав місце під час дії договору (ст. 611 ЦК України). Тому припинення Договору з 01.07.2025 не звільняє від відповідальності за порушення його умов, які виникли під час його дії.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на неналежність Акта огляду будівельного майданчика від 26.06.2025 як доказу у справі. За приписами статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Пунктом 4.1.1 Договору передбачено, що порушення підрядником строку виконання будь-якого виду робіт більше ніж на п`ять днів підтверджується актом огляду будівельного майданчика, складеним уповноваженими представниками замовника. Сторони самі погодили договірний механізм фіксації порушення строків виконання робіт, і пункт 4.1.1 Договору не містить умови про обов`язкову участь представників підрядника під час складання такого акта. З постанови Верховного Суду від 01.09.2023 у справі № 906/386/21, на яку посилається скаржник, вбачається, що односторонній акт замовника суперечив двостороннім актам приймання вже виконаних робіт, а підрядник ініціював спільний огляд, від якого замовник ухилився, тоді як у даній справі таких обставин судом не встановлено. Сам по собі факт складання акта огляду представниками замовника без участі відповідача не свідчить про недопустимість або неналежність такого доказу.

Акт огляду будівельного майданчика від 26.06.2025 не є єдиним доказом, покладеним в основу висновків суду. Суд також дослідив умови Договору, Додаткову угоду № 1 від 30.05.2025, Календарний графік виконання робіт, Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в від 30.06.2025 на суму 5 532 170,22 грн, Довідку за формою № КБ-3 від 30.06.2025, Довідку № 219 від 21.11.2025, розрахунок пені та інші письмові докази.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач виконав роботи за Договором на загальну суму 5 532 170,22 грн, які були прийняті та оплачені замовником. Водночас встановлено, що невиконаними залишилися роботи (з урахуванням скоригованої Додатковою угодою № 1 від 30.05.2025 ціни контракту у розмірі 12 477 747,12 грн) на суму 6 945 576,90 грн. Обставина виконання відповідачем певної частини робіт не спростовує факту порушення строків виконання інших робіт, визначених Календарним графіком.

Доводи апелянта про те, що Акт КБ-2в та Довідка КБ-3 від 30.06.2025 були підписані без зауважень, також не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки вказані документи засвідчують прийняття лише фактично виконаного підрядником обсягу робіт, проте не спростовують порушення строків виконання решти комплексу робіт, погоджених сторонами Договору.

Посилання апелянта на Довідку щодо стану виконання робіт від 21.11.2025 № 219 як на неналежний доказ також не спростовує висновків суду. Сама по собі довідка, складена після припинення договірних відносин, підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами, і рішення суду не ґрунтується виключно на зазначеній довідці. У зв`язку з цим доводи апелянта про можливий вплив природних, військових або інших чинників на стан об`єкта після розірвання договору мають характер припущень.

Також, від ТОВ "Релеванте" надійшли заяви про дослідження судом апеляційної інстанції Акта огляду будівельного майданчика Об`єкту від 26.06.2025 та Довідки щодо стану виконання робіт за Договором від 21.11.2025 № 219. Розглянувши зазначені заяви, колегія суддів зазначає, що наведені у них доводи фактично дублюють аргументи апеляційної скарги щодо неналежності та недопустимості зазначених доказів. Колегією суддів під час апеляційного перегляду здійснено оцінку як Акта огляду від 26.06.2025, так і Довідки № 219 від 21.11.2025 у сукупності з іншими доказами, що містяться у матеріалах справи. Наведені заявником доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо факту порушення відповідачем строків виконання робіт та не свідчать про недопустимість або неналежність зазначених доказів.

Щодо визначення бази нарахування пені колегія суддів зазначає таке.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до пункту 14.5 Договору за порушення строків виконання будь-якого окремого виду робіт по договору та строків закінчення виконання робіт підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день такого прострочення. Заявлена позивачем пеня розрахована в сумі 1 719 882,78 грн за період з 11.04.2025 по 30.06.2025.

Відповідно до статей 6, 11, 12, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними у визначенні умов договору. Частиною третьою статті 6 Цивільного кодексу України прямо передбачено право сторін відступати від положень актів цивільного законодавства та врегульовувати свої відносини на власний розсуд. Крім того, за змістом частини другої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути визначений договором. Керуючись наведеними вище законодавчими положеннями, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідальність підрядника у виді пені обраховується від договірної ціни, а не від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання. Відтак доводи апелянта про те, що пеня мала нараховуватися лише від вартості невиконаної частини робіт, не узгоджуються з буквальним змістом пункту 14.5 Договору.

Відповідач підписав Договір без зауважень, прийняв будівельний майданчик та здійснював виконання Договору на погоджених умовах.

Суд першої інстанції, перевіривши представлений позивачем розрахунок пені та врахувавши фактичну дату передачі майданчика (12.04.2025), обґрунтовано визнав правильним розрахунок пені за період з 16.04.2025 (а не з 11.04.2025, як визначено позивачем) по 30.06.2025 та здійснив перерахунок пені, який становить 1 635 381,18 грн, з чим погоджується апеляційний суд.

Водночас судова колегія зазначає, що правомірність погодженого сторонами способу визначення пені не позбавляє суд права перевірити співмірність заявленої до стягнення санкції та за наявності передбачених законом підстав зменшити її розмір.

Відповідач під час розгляду справи просив зменшити розмір пені на 90%, посилаючись на те, що розмір штрафних санкцій, заявлений позивачем у розмірі 1 719 882 грн. 78 коп., значно та надмірно переважають розміри як дійсних збитків, так і збитків у доведеному розмірі, про наявність яких позивачем не зазначається взагалі; роботи за договором фактично виконані в повному обсязі; - протягом строку виконання повного обсягу робіт за Договором відповідач неодноразово стикався з проблемами, обумовленими погіршенням природних умов; - позивачем було самостійно, достроково та в односторонньому порядку розірвано Договір ще до моменту завершення строку для виконання робіт відповідачем за Договором, що, в свою чергу, стало підставою для неповернення позивачем відповідачу сплаченого останнім відповідно до умов Договору забезпечувального платежу, чим також завдано прямих збитків відповідачу; починаючи з моменту надсилання повідомлення про одностороннє розірвання договору позивач ухиляється від складання та підписання Акту про готовність об`єкта до експлаутації; строк виконання робіт за Договором, встановлений згідно із пунктом 3.1 Договору до 30 червня 2025 року включно, не було пропущено; надані позивачем в обґрунтування власних позовних вимог докази є недостовірними, недопустимими та неналежними доказами для обґрунтування вимог позивача в позовній заяві в частині доведення факту прострочення строків виконання робіт; розрахунок пені, наданий позивачем в межах позовної заяви, є таким, що здійснений з порушенням вимог пункту 14.5 Договору; підприємство відповідача виконує суспільно важливу роль та безпосередньо задіяне в будівництві та ремонті захисних споруд для об`єктів критичної енергетичної інфраструктури; в умовах тотальної війни з боку країни агресора та систематичних руйнівних ударів на об`єктах критичної інфраструктури збереження господарських можливостей відповідача є особливо важливим для захисту систем життєзабезпечення країни; підприємство відповідача станом на даний момент перебуває у надскладних фінансових умовах; стягнення повного розміру штрафних санкцій, призведе до порушення балансу майнових інтересів сторін за Договором та фактичного збагачення сторони позивача за рахунок відповідача; позивач жодним чином не зазначає про наявність у нього збитків.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції у даній справі відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, не надавши належної оцінки сукупності істотних обставин справи.

Так, частина третя статті 551 Цивільного кодексу України та стаття 233 Господарського кодексу України передбачають право суду зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому зменшення неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, принципів справедливості, добросовісності, розумності, пропорційності та балансу інтересів сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 зауважила, що після прийняття постанови у справі №761/26293/16-ц вона вже конкретизувала критерій, на підставі якого суд застосовує частину третю статті 551 Цивільного кодексу України, в постановах від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц.

Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, провадження № 12-79гс19 (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, провадження № 14-623цс18 (пункт 85)).

Верховний Суд також неодноразово вказував, що застосування статті 551 Цивільного кодексу України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Переоцінка обставин, що є предметом доказування, та стали підставою для висновку щодо можливості зменшення розміру штрафних санкцій за рішенням суду, не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/2269/22 зазначила, що враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі №911/952/22 сформувала висновки щодо застосування означених норм права та у розділі "Висновки щодо застосування норм матеріального права", зокрема, в пунктах 213, 214, зазначила, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Апеляційний господарський суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та враховав ступінь виконання зобов`язання підрядником (прийнято замовником без зауважень роботи на суму понад 5,53 млн грн).

Суд враховує ту обставину, що відповідач 03.04.2025 забезпечив виконання своїх зобов`язань за договором у розмірі 1% суми договору, перерахувавши 169 003,20 грн на розрахунковий рахунок замовника.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що враховуючи ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними, та те, що таке порушення не завдало збитків позивачу та/або іншим учасникам господарських відносин, утримання позивачем грошового забезпечення виконання спірного договору, перебування на виконанні відповідача аналогічних державних контрактів із будівництва споруд оборонного призначення, які мають стратегічне значення для здійснення оборонних завдань, наявні обставини, які в силу приписів частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України є достатніми підставами для зменшення розміру пені, яка визначена судом першої інстанції до стягнення з відповідача, на 20% від суми 1 635 381,18 грн, яка перерахована судом та визнана належною до стягнення.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 1 308 304,94 грн пені.

Оцінивши доводи апеляційної скарги в сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що вони в частині вимог про повне скасування рішення суду першої інстанції фактично зводяться до незгоди відповідача з тлумаченням умов договору та оцінкою доказів, здійсненими місцевим господарським судом.

Водночас наведені апелянтом аргументи в цій частині не спростовують встановлених місцевим господарським судом обставин щодо наявності погоджених сторонами строків виконання окремих видів робіт, порушення відповідачем таких строків у період дії правочину та правомірності застосування пункту 14.5 Договору.

Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині відмови суду першої інстанції у зменшенні розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, оскільки місцевий господарський суд не надав належної оцінки сукупності істотних обставин справи, ступеню виконання зобов`язання підрядником, відсутності доведених збитків позивача та пропорційності заходу відповідальності.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" та зміни рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 у справі № 904/7278/25 в частині розміру стягуваної пені шляхом її зменшення на 20%.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Надавши оцінку доводам апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" підлягає частковому задоволенню.

Суд першої інстанції правильно встановив факт порушення Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" строків виконання будівельних робіт за договором підряду та обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені.

Разом з тим, рішення місцевого господарського суду підлягає зміні в частині визначеного до стягнення розміру штрафних санкцій, оскільки встановлені у справі обставини свідчать про необхідність зменшення їх розміру на 20% від суми належних до сплати санкцій.

З урахуванням наведеного з Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" на користь Військової частини НОМЕР_1 підлягає стягненню 1 308 304,94 грн пені.

В іншій частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 у справі № 904/7278/25 підлягає залишенню без змін.

Судові витрати.

Щодо судових витрат, оскільки зменшення штрафних санкцій є правом суду, витрати позивача по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача в повному обсязі (від суми обґрунтованих вимог до їх зменшення).

Судовий збір за подання апеляційної скарги, згідно ст. 129 ГПК України покладається на скаржника, оскільки зміна рішення не пов`язана з неправомірністю дій позивача.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2026 у справі № 904/7278/25 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Релеванте" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37; ідентифікаційний код 43343598) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 1 308 304,94 грн (один мільйон триста вісім тисяч триста чотири грн 94 к.) пені та 24 530,72 грн (двадцять чотири тисячі п`ятсот тридцять грн 72 к.) витрат зі сплати судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.»

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений та підписаний 17.08.2026.

Головуючий суддя С.В. Вінніков

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя А.М. Висоцький