Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №917/202/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Харків Справа № 917/202/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Крестьянінов О.О.

за участю секретаря судового засідання Довгань А.О.

розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетілайт" (вх. 1435 П/2)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.06.2026 у справі №917/202/26, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Ківшик О.В. (повне рішення складено 18.06.2026)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетілайт", м. Кременчук, Полтавська область,

до відповідачів:

1. Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава, Полтавська область,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", м. Полтава, Полтавська область,

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сетілайт" (далі ТОВ «Сетілайт») звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом, у якому просило суд зобов`язати АТ "Полтаваобленерго" (відповідач 1) провести коригування (зменшення) обсягу електричної енергії, що був нарахований ТОВ "Сетілайт" за листопад 2025 року - лютий 2026 року по публічному договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за особовими рахунками №21509013 та №21200803, та зобов`язати ТОВ "Полтаваенергозбут" (відповідач 2) провести коригування (зменшення) вартості спожитої електричної енергії, що був нарахований ТОВ "Сетілайт" за листопад 2025 року - лютий 2026 року по публічному договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за особовими рахунками №21509013 та №21200803.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на необхідність зменшення вартості спожитої ним електричної енергії з огляду на запроваджені аварійні та/або планові відключення електричної енергії, а також застосовані графіки стабілізаційних відключень (ГСВ) у зв`язку з масованими обстрілами рф об`єктів критичної інфраструктури, починаючи з листопаду 2025 року. Зазначав, що відповідно до умов укладених між сторонами Публічних договорів об`єми споживання електроенергії обладнанням були розраховані на підставі прогнозованих даних, поданих у Відомостях про обсяги очікуваного споживання електричної (додаються), за умови безперервного постачання електричної енергії.

В обґрунтування правових підстав позову позивач посилався на приписи підп. 2.3.5 підп. 2.3.15 гл. 2.3 р. ІІ, п. 4.12 р. IV Правил роздрібного ринку електричної енергії, підп. 2 п. 4.5.1 гл. 4.5 р. IV, п. 8.6.17 гл.8.6 р. VIII, ст. 10.1.3, 10.1.4 Кодексу комерційного обліку електричної енергії.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 15.06.2026 у справі №917/202/26 у позові відмовлено. Скасовано вжиті ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.02.2026 у справі №917/202/26 заходи забезпечення позову.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції виходив з обставин, якими встановив, що правовідносин між сторонами врегульовано укладеними договорами про надання послуг з розподілу електричної енергії та про постачання електричної енергії.

Надавши правову оцінку обставинам справи, наданим сторонами доказам та приписам законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд не погодився з доводами відповідачів про неможливість здійснення коригування обсягів спожитої позивачем електричної енергії.

Разом з цим, суд дійшов висновку, що позивачем не додано жодного доказу на підтвердження фактичних обставин відключення електричної енергії на його об`єктах, тривалості такого відключення, не подано розрахунку позовних вимог та не конкретизовано, у якому розмірі за кожен розрахунковий період окремо відповідачі мають здійснити коригування обсягу електричної енергії, що був нарахований Споживачу ТОВ "Сетілайт".

Зважаючи на таке, суд вважав, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є ефективним, а тому у позові відмовив.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ "Сетілайт" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 15.06.2026 у справі №917/202/26 та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ "Сетілайт" задовольнити в повному обсязі. Зобов`язати АТ "Полтаваобленерго" провести коригування (зменшення) обсягу електричної енергії, що був нарахований ТОВ "Сетілайт" за листопад 2025 року - лютий 2026 року по договорам з розподілу і передачі № 21509013 та № 21200803 від 01.01.2019 відповідно до Графіків обмеження споживання електричної потужності АТ "ПОЕ". Зобов`язати ТОВ "Полтаваенергозбут" провести коригування (зменшення) вартості спожитої електричної енергії, що був нарахований ТОВ "Сетілайт" за листопад 2025 року - лютий 2026 року по договорам з розподілу і передачі № 21509013 та № 21200803 від 01.01.2019 відповідно до Графіків обмеження споживання електричної потужності АТ "ПОЕ".

Зокрема, апелянт не погоджується з обґрунтуванням рішення суду оскільки вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, а саме: зобов`язання відповідача 1 та відповідача 2 провести коригування (зменшення) вартості та обсягу спожитої електричної енергії, що був нарахований ТОВ “Сетілайт” (ЄДРПОУ 30613748) за листопад 2025 року - лютий 2026 року по договорам з розподілу і передачі № 21509013 та № 21200803 від 01.01.2019 р. в цілому узгоджується з приписами п.п. 5 п. 2.3.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі по тексту - Правила) яким передбачено, що “На підставі отриманих за результатами перевірки даних комерційного обліку електропостачальник, оператор системи та постачальник послуг комерційного обліку за необхідності проводять відповідні коригування.”

Скаржник зазначає, що Верховним Судом у постанові від 02.11.2021 у справі №916/1245/20 сформовано висновок щодо застосування абзаців 3-6 пункту 2.3.5 глави 2.3 розділу ІІ Правил. Зокрема, Суд виснував, що виставлений рахунок за умов сумнівів у правильності певних показників, їх помилковості тощо може підлягати перевірці та подальшому коригуванню за зверненням споживача, а у свою чергу відповідні суб`єкти зобов`язані здійснити перевірку, звіряння виставлених рахунків та зазначених у них даних; законодавство прямо не передбачає внесення будь-яких змін до закритих розрахункових періодів у зв`язку зі здійсненням коригування, однак не внесення таких змін фактично призведе до порушення принципів справедливості та пропорційності у таких правовідносинах.

Верховний Суд у вказаній постанові погодився з доводами скаржника про необхідність коригування відомостей щодо кількості та вартості спожитої електроенергії того розрахункового періоду, у якому це споживання відбувалося.

Судом першої інстанції визнано право апелянта на коригування обсягу спожитої електроенергії, однак необґрунтовано заперечено щодо сформованого апелянтом способу захисту: зобов`язання відповідача 1 та відповідача 2 провести коригування (зменшення) вартості та обсягу спожитої електричної енергії.

Скаржник зазначає, що підставою відмови у задоволенні позовної заяви є висновки суду першої інстанції про ненадання позивачем жодного доказу на підтвердження фактичних обставин відключення електричної енергії на його об`єктах, тривалостi такого вiдключення, конкретизації розрахункових періодів, за який відповідачі мають здійснити коригування обсягу електричної енергії.

Поряд з цим, вважає скаржник, твердження суду спростовується обставинами, що викладені в позовній заяві апелянта та є загальновідомими. Зокрема, обставини відключення електроенергії “З листопаду 2025 року, у зв`язку з масовими обстрілами рф об`єктів критичної інфраструктури, на території України, і відповідно у Полтавській та Кіровоградській областях, були запроваджені аварійні та/або планові відключення електричної енергії, а також застосовуються графіки стабілізаційних відключень (ГСВ). У зазначений період, а також на момент звернення, обладнання ТОВ «Сетілайт » перебуває без електропостачання орієнтовно по 16 (шістнадцять) годин і більше (а.с. 1 позову)”.

Щодо періодів відключення електроенергії апелянт зазначав про дані обставини в позовній заяві, посилаючись на графіки обмеження споживання електроенергії.

Щодо розрахунків позовних вимог та не конкретизації періодів нарахування апелянт звертає увагу суду, що в силу п.п. 3,5 п. 2.3.5 Правил саме на відповідачів покладається обов`язок здійснити коригування, а відтак і здійснити його розрахунок. Про дану обставину, зазначає скаржник, Товариством неодноразово зверталася увага в тому числі в позовній заяві (а.с. 3 останні 2 абз. позову).

Скаржник вважає, що ТОВ “Сетілайт” не є уповноваженим на здійснення розрахунків для коригування (п. 2.3.5. Правил), а також не володіє технічною можливістю самостійно визначати обсяги недоотриманої електричної енергії та розмір коригування нарахувань за кожен розрахунковий період.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2026 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В.

08.07.2026 від АТ "Полтаваобленерго" надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Сетілайт", в якому відповідач 1 проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 15.06.2026 року по справі № 917/202/26 - без змін.

Відповідач 1 вважає, що саме позивач на обґрунтування своїх позовних вимог повинен надати суду докази та обґрунтований розрахунок сум, що ним оспорюються, тому доводи ТОВ "Сетілайт" в частині, що саме відповідачі повинні здійснити розрахунок суперечать вище вказаним процесуальним нормам та не відповідає принципу господарського судочинства як змагальність сторін.

Посилання ТОВ "Сетілайт" на те, що відключення електричної енергії на його об`єктах є загальновідомою обставиною вважає безпідставним, оскільки позовні вимоги стосуються питання відключення електроживлення конкретних об`єктів споживача, тому дані обставини, вважає АТ "Полтаваобленерго", підлягають доведенню по кожному об`єкту окремо.

Відповідач 1 вважає, що ТОВ "Сетілайт" не надано доказів, що на об`єктах даного споживача (829 об`єкта в м. Кременчук та 198 об`єктів в м. Горішні Плавні ) припинялося постачання електричної енергії; у позові не зазначено скільки годин за період листопад 2025 року – лютий 2026 року не було електроживлення та який обсяг електричної енергії за цей час не постановлено по кожному об`єкту; не зазначено обсяг на який позивач просить суд зменшити визначені АТ "Полтаваобленерго" об`єми споживання електричної енергії.

Зазначає, що позивач надає послуги безперебійного інтернет зв`язку, а відтак АТ "Полтаваобленерго" правомірно у період з листопада 2025 року по січень 2026 року провело нарахування обсягу використаної електричної енергії виходячи з потужності струмоприймачів позивача та часу їх роботи, що узгоджується із положенням п. 2.3.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що позовна заява подана 18.02.2026. Позивач просить провести коригування обсягу електричної енергії за листопад 2025 року – лютий 2026 року. Разом з тим, об`єми використаної електричної енергії за лютий 2026 року визначаються у першій декаді березня 2026 року, тому позовні вимоги у цій частині відповідач 1 вважає передчасними, а висновки суду першої інстанції у цій частині - обґрунтованими.

Вважає, що у позовній заяві ТОВ "Сетілайт" не зазначив обсяг, на який позивач просить суд зменшити визначені АТ "Полтаваобленерго" об`єми споживання електричної енергії; до позову не надано розрахунок зменшення об`ємів споживання. Тому, у разі, якби суд задовольнив позовні вимоги у редакції позивача, без конкретизації конкретних об`ємів на які повинно бути зменшено виставлені обсяги, то це створило б стан невизначеності у відносинах між ТОВ "Сетілайт" та АТ "Полтаваобленерго", що, на думку відповідача 1, в подальшому вимагатиме від сторін подальшого вчинення дій для вичерпання конфлікту щодо визначення розміру на який потрібно зменшити об`єм споживання електричної енергії.

Також АТ "Полтаваобленерго" вважає безпідставними доводи апелянта в частині, що обраний спосіб захисту узгоджується із приписами абзацу 5 п. 2.3.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії та відповідає правовим висновком Верховного Суду по справі №916/1245/20. Зокрема, відповідно до існуючих договірних відносин між АТ "Полтаваобленерго" та ТОВ "Сетілайт" на об`єктах споживача електрична енергія використовується без улаштування вузла обліку. Тому правові висновки Верховного Суду по вказаній справі та положення абзаців 3-6 п. 2.3.5 ПРРЕЕ не підлягають застосуванню до правовідносин у даній справі №917/202/26.

21.07.2026 від ТОВ "Полтаваенергозбут" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач 2 стосовно доводів апелянта в частині належного та ефективного способу захисту зазначає, що позивачем до позовної заяви не додано жодного доказу на підтвердження фактичних обставин відключення електричної енергії на його об`єктах, тривалості такого відключення, не подано розрахунку позовних вимог та не конкретизовано, у якому розмірі за кожен розрахунковий період окремо відповідачі мають здійснити коригування обсягу електричної енергії, що був нарахований Споживачу ТОВ "Сетілайт".

Вважає, що заявлені вимоги про зобов`язання вчинити дії в будь-якому випадку не призведуть до поновлення порушеного права позивача, оскільки така вимога не може бути виконана у примусовому порядку, а механізм можливого примусового виконання такого рішення відсутній. Отже, обраний позивачем спосіб захисту не може бути визнаний ефективним і таким, що призведе до відновлення його порушеного права.

Щодо доводів ТОВ «Сетілайт» в частині ненадання доказів на підтвердження фактичних обставин зазначає, що ТОВ «Сетілайт» не додало до позовної заяви документального підтвердження відключення електричної енергії на своїх об`єктах, тривалості відсутності електропостачання, а також чіткого розрахунку позовних вимог із зазначенням суми заборгованості, яку, на його думку, має відкоригувати ТОВ "Полтаваенергозбут". Тому відповідач 2 вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог.

За викладених у відзиві на апеляційну скаргу заперечень ТОВ "Полтаваенергозбут" просить апеляційну скаргу ТОВ «Сетілайт» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 15.06.2026 у справі №917/202/26 залишити без змін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Сетілайт" на рішення Господарського суду Полтавської області від 15.06.2026 у справі №917/202/26. Призначено справу до розгляду на 05.08.2026. Витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/202/26. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали.

В судовому засіданні 05.08.2026, що відбувалось в режимі відеоконференції, представник ТОВ "Сетілайт" підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати.

Представники АТ "Полтаваобленерго" та ТОВ "Полтаваенергозбут" проти доводів апеляційної скарги заперечували та просили суд у її задоволенні відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заперечення відповідачів, викладені у відзивах на апеляційну скаргу, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сетілайт" є постачальником електронних комунікаційних послуг, який здійснює свою діяльність на території Полтавської та Кіровоградської областей.

З метою забезпечення здійснення господарської (комерційної) діяльності у ТОВ "Сетілайт" є потреба у електричній енергії, яка використовується для забезпечення роботи телекомунікаційного обладнання (далі — обладнання), на території міста Кременчука в кількості 829 шт. та на території міста Горішні Плавні в кількості 198 шт., електрична потужність 1 шт. становить 0,023 кВт.

Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладених правочинів:

- між ТОВ "Сетілайт" та АТ "Полтаваобленерго" було укладено Публічний договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за особовими рахунками № НОМЕР_1 (ЕІС-код точки комерційного обліку за об`єктом споживача 62Z9488153121591, Полтавська область, м. Кременчук - договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.06.2023 року з додатками) та №21200803 (ЕІС-код точки комерційного обліку за об`єктом споживача 62Z9943987917550, Полтавська область, м. Горішні Плавні - договір про постачання електричної енергії від 04.09.2009 з додатками та заява приєднання до умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії від 20.12.2018 року);

- між ТОВ "Сетілайт" та ТОВ "Полтаваенергозбут" було укладено Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за особовими рахунками № 21509013 (ЕІС-код точки комерційного обліку за об`єктом споживача 62Z9488153121591, Полтавська область, м. Кременчук) та № 21200803 (ЕІС-код точки комерційного обліку за об`єктом споживача 62Z9943987917550, Полтавська область, м. Горішні Плавні) шляхом підписання та направлення до ТОВ "Полтаваенергозбут" заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах Комерційної пропозиції №1- УП (Додаток №3 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг), яка діє для непобутових споживачів із договірною потужністю до 150 кВт, та для бюджетних установ незалежно від розміру договірної потужності, електроустановки яких приєднані до мереж оператора системи розподілу АТ "Полтаваобленерго".

За умовами вказаних договорів між АТ "Полтаваобленерго" та ТОВ "Сетілайт" на об`єктах Споживача відповідно до положень п. 2.3.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії та п. 4.5.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, електрична енергія використовується без улаштування вузла обліку.

Відповідно до умов Комерційної пропозиції №1-УП, оплата вартості електричної енергії, включаючи витрати за послуги з розподілу, здійснюється виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника універсальних послуг до 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду авансовим платежем в розмірі 100% від вартості очікуваних обсягів споживання електричної енергії.

Очікувані обсяги споживання електричної енергії визначаються Постачальником одним із вказаних нижче способів і беруться до розрахунків ті, які є більшими: згідно з наданою Споживачем оператору системи "Відомістю про обсяги очікуваного споживання електричної енергії Споживачем"; згідно фактичних обсягів споживання електричної енергії у аналогічному періоді минулого року.

Позивач розраховував об`єми споживання електроенергії обладнанням відповідно формули: P x N x T x D, де

P - величина дозволеної потужності (0,023 кВт);

N - кількість обладнання (829 шт. згідно особового рахунку № 21509013 та 198 шт. згідно особового рахунку № 21200803);

T - кількість годин використання на добу (24 год.);

D - кількість днів використання (28(29), 30, 31 день відповідно місяця споживання).

Фактичні обставини укладення означених договорів сторонами не заперечуються.

Відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії позивачем за вказаними Договорами на 2025 рік наявні у матеріалах справи (а.с. 198, 208 т. 1).

На підставі даних отриманих від АТ "Полтаваобленерго" щодо обсягів споживання електричної енергії та наданих Споживачем Відомостей про обсяги очікуваного споживання електричної енергії ТОВ "Полтаваенергозбут" за вказаними Договорами сформовані рахунки та акти прийому-передачі за спірний період:

1. По договору №21200803 від 01.01.2019:

- Рахунок №А21200803 від 30.11.2025 за спожиту електричну енергію з урахуванням послуг з розподілу та передачі згідно договору 21200803 від 01.01.2019 на суму 39280,76 грн, фактичний обсяг спожитої електричної енергії - 3411 кВт*год;

- Рахунок №А21200803 від 31.12.2025 за спожиту електричну енергію з урахуванням послуг з розподілу та передачі згідно договору 21200803 від 01.01.2019 на суму 37604,45 грн, фактичний обсяг спожитої електричної енергії - 3525 кВт*год;

- Рахунок №А21200803 від 31.01.2026 за спожиту електричну енергію з урахуванням послуг з розподілу та передачі згідно договору 21200803 від 01.01.2019 на суму 46905,54 грн, фактичний обсяг спожитої електричної енергії – 3525 кВт*год;

2. По договору №21509013 від 01.01.2019:

- Рахунок №А21509013 від 30.11.2025 за спожиту електричну енергію з урахуванням послуг з розподілу та передачі згідно договору 21509013 від 01.01.2019 на суму 158090,39 грн, фактичний обсяг спожитої електричної енергії – 13728 кВт*год;

- Рахунок №А21509013 від 31.12.2025 за спожиту електричну енергію з урахуванням послуг з розподілу та передачі згідно договору 21509013 від 01.01.2019 на суму 151335,23 грн, фактичний обсяг спожитої електричної енергії – 14186 кВт*год;

- Рахунок №А21509013 від 31.01.2026 за спожиту електричну енергію з урахуванням послуг з розподілу та передачі згідно договору 21509013 від 01.01.2019 на суму 188766,52 грн, фактичний обсяг спожитої електричної енергії – 14186 кВт*год (т.с. 1, арк.с. 199-204, 210-215).

Звертаючись до суду з позовом ТОВ "Сетілайт" зазначало, що у зв`язку з масованими обстрілами рф об`єктів критичної інфраструктури, починаючи з листопаду 2025 року, на території України, і відповідно у Полтавській та Кіровоградській областях, були запроваджені аварійні та/або планові відключення електричної енергії, а також застосовуються графіки стабілізаційних відключень (ГСВ). У зазначений період, а також на момент звернення, обладнання ТОВ "Сетілайт" перебуває без електропостачання орієнтовно по 16 (шістнадцять) годин і більше.

Позивач також зазначав, що виходячи з первісних умов укладення договорів, а саме безперервного, цілодобового постачання електроенергії та подальшими змінами з листопада 2025 року перебування обладнання без електропостачання орієнтовно по 16 (шістнадцять) годин і більше, ТОВ "Сетілайт" прийнято рішення переглянути умови співпраці з відповідачами в сторону зменшення оплати.

Зокрема, посилаючись на обмеження електропостачання, що стали результатом відключення електричної енергії, ТОВ "Сетілайт" 12.11.2025 звернулося до АТ "Полтаваобленерго" з заявою №145 щодо перерахунку щомісячного платежу за електроенергію за період дії графіків відключення, починаючи з 08.11.2025, виходячи з фактичного часу подачі електроенергії. (а.с. 12 т. 1)

Листом №14.1/6091 від 20.11.2025 Кременчуцька філія АТ "Полтаваобленерго" відмовила у застосуванні зазначеного порядку визначення обсягу спожитої електричної енергії.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив суд:

- зобов`язати АТ "Полтаваобленерго" (відповідач 1) провести коригування (зменшення) обсягу електричної енергії, що був нарахований ТОВ "Сетілайт" за листопад 2025 року - лютий 2026 року по публічному договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за особовими рахунками №21509013 та №21200803;

- зобов`язати ТОВ "Полтаваенергозбут" (відповідач 2) провести коригування (зменшення) вартості спожитої електричної енергії, що був нарахований ТОВ "Сетілайт" за листопад 2025 року - лютий 2026 року по публічному договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за особовими рахунками №21509013 та №21200803.

Рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову відмовлено є предметом апеляційного перегляду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає таке.

Предметом позову в цій справі є вимоги ТОВ «Сетілайт» про зобов`язання АТ "Полтаваобленерго" (ОСР) провести коригування (зменшення) обсягу електричної енергії, що був нарахований Товариству за публічним договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та зобов`язання ТОВ "Полтаваенергозбут" (постачальник електричної енергії) провести коригування (зменшення) вартості спожитої електричної енергії Товариством за публічним договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Підставою позовних вимог, на думку ТОВ «Сетілайт», є наявність встановленого законодавством обов`язку у відповідачів на здійснення таких коригувань, зважаючи на те, що об`єми споживання електроенергії ТОВ «Сетілайт» розраховані на підставі прогнозованих даних та за умов безперервного постачання електричної енергії.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначені Законом України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП, від 14.03.2018 № 312.

За приписами ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно з ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті (ч.4 ст.63 ЗУ "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до п.1.1.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), договором про постачання електричної енергії споживачу є домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.

Оператор системи - оператор системи передачі, оператор системи розподілу або оператор малої системи розподілу; основний споживач - споживач та/або власник електричних мереж, який не є оператором системи, електричні мережі якого використовуються оператором системи для транспортування електричної енергії іншим споживачам та/або для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи; споживач електричної енергії - фізична або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання; субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

За змістом п. 1.2.1 ПРРЕЕ, на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

Наявність укладених між ТОВ "Сетілайт" та АТ "Полтаваобленерго" і ТОВ "Полтаваенергозбут" договорів про надання послуг з розподілу електричної енергії та про постачання електричної енергії підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується, отже такі договори є обов`язковими для виконання сторонами.

В даному випадку за умовами укладених між сторонами договорів ТОВ "Полтаваенергозбут" є постачальником електричної енергії споживачу, АТ "Полтаваобленерго" є оператором системи, який надає послуги з розподілу електричної енергії споживачу.

Відповідно до п. 2.3.1, п. 2.3.3 ПРРЕЕ, на роздрібному ринку виробництво, передача, розподіл, постачання та споживання електричної енергії без розрахункових засобів комерційного обліку не допускається, крім випадків, передбачених цими Правилами та Кодексом комерційного обліку.

За умовами п. п. 2.3.15. ПРРЕЕ за заявою споживача можливе використання електричної енергії без улаштування вузла обліку (установлення лічильника) за умови укладення відповідно до вимог цих Правил договору споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії з оператором системи та укладення відповідного договору про постачання електричної енергії з електропостачальником, зокрема, на строк до 1 року, якщо встановлення лічильника недоцільне внаслідок використання електричної енергії для електроустановки потужністю до 0,1 кВт.

Матеріали справи свідчать, що на об`єктах позивача відповідно до положень п.п. 2.3.15 ПРРЕЕ електрична енергія використовується без улаштування вузла обліку.

За умовами п.п. 2.3.15 ПРРЕЕ при тимчасовому використанні електричної енергії споживачем без встановлення засобу вимірювальної техніки функції постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи розподілу.

Обсяг використаної електричної енергії визначається оператором системи розподілу (постачальником послуг комерційного обліку) виходячи з потужності струмоприймачів споживача та часу їх роботи.

Аналогічні норми містяться у п.п. 4.5.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії (далі – ККОЕЕ), якими встановлено, що за заявою споживача можливе створення ТКО та використання електричної енергії без улаштування вузла обліку (установлення лічильника) за умови отримання споживачем дозволу від оператора мережі та укладення відповідного договору, якщо установлення лічильника недоцільне внаслідок використання електричної енергії для електроустановок потужністю до 0,1 кВт на строк до одного року з можливістю його продовження, якщо споживач не менше ніж за п`ять робочих днів до закінчення терміну дії відповідного договору звернувся до оператора мережі щодо продовження цього строку на наступний період (рік).

Суд першої інстанції правомірно врахував положення абзац 3 п.п. 2.3.5 ПРРЕЕ, якими встановлено, що у разі виникнення у споживача сумніву у правильності показів засобів вимірювальної техніки та/або обсягів споживання електричної енергії, на підставі яких здійснювались нарахування у пред`явленому до оплати документі, споживач подає про це заяву оператору системи/постачальнику послуг комерційного обліку, а у разі виникнення сумніву у правильності суми у пред`явленому до оплати документі щодо оплати за постачання або розподіл (передачу) електричної енергії - учаснику роздрібного ринку, який надав розрахунковий документ.

Учасник ринку протягом 5 робочих днів від дня одержання заяви перевіряє документ (рахунок) щодо оплати електричної енергії, послуг з розподілу (передачі), комерційного обліку електричної енергії, компенсації перетікань реактивної електричної енергії тощо, у разі необхідності звертається в установленому Кодексом комерційного обліку порядку щодо перевірки даних комерційного обліку.

На підставі отриманих за результатами перевірки даних комерційного обліку електропостачальник, оператор системи та постачальник послуг комерційного обліку за необхідності проводять відповідні коригування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов Комерційної пропозиції №1-УП, оплата вартості електричної енергії, включаючи витрати за послуги з розподілу, здійснюється виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника універсальних послуг до 25 числа місяця, що передує розрахунковому періоду авансовим платежем в розмірі 100% від вартості очікуваних обсягів споживання електричної енергії.

Очікувані обсяги споживання електричної енергії визначаються Постачальником одним із вказаних нижче способів і беруться до розрахунків ті, які є більшими: згідно з наданою Споживачем оператору системи "Відомістю про обсяги очікуваного споживання електричної енергії Споживачем"; згідно фактичних обсягів споживання електричної енергії у аналогічному періоді минулого року.

Позивач розраховував об`єми споживання електроенергії обладнанням відповідно формули: P x N x T x D, де P - величина дозволеної потужності (0,023 кВт); N - кількість обладнання (829 шт. згідно особового рахунку № 21509013 та 198 шт. згідно особового рахунку № 21200803); T - кількість годин використання на добу (24 год.); D - кількість днів використання (28(29), 30, 31 день відповідно місяця споживання).

Відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії містяться в матеріалах справи.

На підставі даних отриманих від АТ "Полтаваобленерго" щодо обсягів споживання електричної енергії та наданих Споживачем Відомостей про обсяги очікуваного споживання електричної енергії, ТОВ "Полтаваенергозбут" сформовані позивачу рахунки на оплату за спірний період.

Листом №14.1/6091 від 20.11.2025 Кременчуцька філія АТ "Полтаваобленерго" відмовила у застосуванні зазначеного порядку визначення обсягу спожитої електричної енергії.

Поряд з цим, відповідно до п. 2.4.4. ПРРЕЕ відносини сторін в умовах виникнення аварійних ситуацій та дефіциту паливно-енергетичних ресурсів, а саме рівні споживання електричної енергії та потужності, участь споживача у графіках обмеження споживання електричної енергії, обмеження споживання електричної потужності, аварійних відключень споживачів електричної енергії, спеціальних графіків аварійних відключень та порядок їх застосування визначаються Кодексом систем розподілу, Кодексом системи передачі та умовами відповідного договору.

Відповідно до 11.8.2. Кодексу системи передачі сума оплати послуг з розподілу визначається виходячи з обсягу електричної енергії, яка була розподілена ОСР для відповідного Користувача, та тарифу на розподіл електричної енергії.

З розділу IV ПРРЕЕ вбачається, що споживач здійснює оплату за відповідний розрахунковий період саме на підставі платіжного документа, сформованого споживачем самостійно, або надісланого постачальником.

У відповідності до п. 6 п. п. 5.2.1. ПРРЕЕ електропостачальник має право на отримання відповідно до умов договору інформації від оператора системи про застосування графіків обмеження споживання електричної енергії, обмеження споживання електричної потужності, аварійних відключень споживачів електричної енергії, час їх початку та закінчення, величину зниження споживання електричної енергії та потужності, планові ремонтні роботи в електричних мережах, що спричиняють перерву в електропостачанні споживачів.

Розміщена на вебсайті оператора системи інформація щодо планових та/або аварійних перерв в електропостачанні має зберігатися протягом трьох років з дати її розміщення ( п. 9.4.5. ПРРЕЕ).

Зважаючи на умови укладених Договорів та порядку визначення вартості спожитої електричної енергії, з урахуванням приписів вищенаведеного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з доводами відповідачів щодо неможливості здійснення коригування обсягів спожитої позивачем електричної енергії, зважаючи, що такі обсяги були визначені розрахунковим шляхом виходячи, зокрема, із часу роботи обладнання позивача 24 години на добу.

Місцевий господарський суд правомірно врахував, що на час укладення означених вище Договорів сторони об`єктивно не могли передбачити запровадження аварійних та/або планових відключень електричної енергії, а також застосовані графіки стабілізаційних відключень (ГСВ) через пошкодження об`єктів критичної інфраструктури через масовані обстріли рф.

Тому, позивач мав цілком правомірні очікування на здійснення коригування обсягу спожитої електричної енергії.

Визначення обсягу спожитої електричної енергії та її розподілу за умов роботи об`єктів споживача без улаштування вузла обліку (установлення лічильника) та з урахуванням Відомостей про обсяги очікуваного споживання електричної енергії не впливає на право споживача на здійснення відповідних коригувань та неможливість здійснення обсягів такого коригування відповідачами.

Інший підхід суперечить принципам справедливості та пропорційності у таких правовідносинах та є неприпустимим, що обґрунтовано зазначено місцевим господарським судом.

Поряд з цим, щодо обраного позивачем способу захисту своїх прав, які позивач вважає порушеними, колегія суддів зазначає таке.

За змістом частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави- учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палаьи Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України установлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Апелянт не погоджується із таким висновком суду першої інстанції та в апеляційній скарзі вважає, що судом першої інстанції визнано право апелянта на коригування обсягу спожитої електроенергії, однак необґрунтовано заперечено щодо сформованого апелянтом способу захисту: зобов`язання відповідача 1 та відповідача 2 провести коригування (зменшення) вартості та обсягу спожитої електричної енергії.

Скаржник зазначає, що підставою відмови у задоволенні позовної заяви є висновки суду першої інстанції про ненадання позивачем жодного доказу на підтвердження фактичних обставин відключення електричної енергії на його об`єктах, тривалостi такого вiдключення, конкретизації розрахункових періодів, за який відповідачі мають здійснити коригування обсягу електричної енергії.

Поряд з цим, вважає скаржник, твердження суду спростовується обставинами, що викладені в позовній заяві апелянта та є загальновідомими. Зокрема, обставини відключення електроенергії з листопаду 2025 року у зв`язку з масовими обстрілами рф об`єктів критичної інфраструктури, на території України, і відповідно у Полтавській та Кіровоградській областях, були запроваджені аварійні та/або планові відключення електричної енергії, а також застосовуються графіки стабілізаційних відключень (ГСВ). У зазначений період, а також на момент звернення, обладнання ТОВ «Сетілайт» перебуває без електропостачання орієнтовно по 16 (шістнадцять) годин і більше (а.с. 1 позову)”.

Як зазначає скаржник з приводу періодів відключення електроенергії, то про дані обставини позивач зазначав в позовній заяві, посилаючись на графіки обмеження споживання ел.енергії.

Щодо розрахунків позовних вимог та не конкретизації періодів нарахування апелянт звертає увагу суду, що в силу п.п. 3,5 п. 2.3.5 Правил саме на відповідачів покладається обов`язок здійснити коригування, а відтак і здійснити його розрахунок. Про дану обставину, зазначає скаржник, Товариством неодноразово зверталася увага в тому числі в позовній заяві (а.с. 3 останні 2 абз. позову).

До того ж, скаржник вважає, що ТОВ “Сетілайт” не є уповноваженим на здійснення розрахунків для коригування (п. 2.3.5. Правил), а також не володіє технічною можливістю самостійно визначати обсяги недоотриманої електричної енергії та розмір коригування нарахувань за кожен розрахунковий період.

З приводу наведених доводів колегія суддів зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Як встановлено вище, предметом позову в цій справі є вимоги ТОВ «Сетілайт» про зобов`язання АТ "Полтаваобленерго" (ОСР) провести коригування (зменшення) обсягу електричної енергії, що був нарахований Товариству за публічним договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії та зобов`язання ТОВ "Полтаваенергозбут" (постачальник електричної енергії) провести коригування (зменшення) вартості спожитої електричної енергії Товариством за публічним договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Підставою позовних вимог, на думку ТОВ «Сетілайт», є наявність встановленого законодавством обов`язку у відповідачів на здійснення таких коригувань, зважаючи на те, що об`єми споживання електроенергії ТОВ «Сетілайт» розраховані на підставі прогнозованих даних та за умов безперервного постачання електричної енергії. Як вважає позивач, обставини запровадження аварійних та/або планових відключень електричної енергії, а також графіків стабілізаційних відключень у зв`язку із масованими обстрілами рф об`єктів критичної інфраструктури починаючи з листопада 2025 року, призвели до тривалого перебування об`єктів позивача без електропостачання.

Отже, позивач, звертаючись до суду з позовом про захист порушеного права у цій справі, обрав спосіб захисту свого права шляхом зобов`язання відповідача 1 та відповідача 2 провести коригування (зменшення) вартості та обсягу спожитої електричної енергії.

Суд враховує, що за змістом статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути примусове виконання обов`язку в натурі. Такий спосіб захисту застосовується у зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов`язання на користь позивача, але відмовляється від виконання зобов`язання чи уникає його.

Поряд з цим, примусове виконання обов`язку в натурі передбачає імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо) і не спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як його було унормовано сторонами в договорі.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 910/15651/17, від 14.05.2029 у справі № 910/16744/17, від 25.06.2019 у справі № 910/16981/17 та постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 910/15893/17, від 19.01.2022 у справі № 910/6899/21.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що суд може захистити порушене право але за умови, що такий спосіб захисту, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права, тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.

Як зазначає апелянт, обставини відключення електроенергії з листопаду 2025 року є загальновідомими. Також скаржник зазначає, що ТОВ “Сетілайт” не є уповноваженим на здійснення розрахунків для коригування (п. 2.3.5. Правил) та не володіє технічною можливістю самостійно визначати обсяги недоотриманої електричної енергії та розмір коригування нарахувань за кожен розрахунковий період.

За змістом статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

В той же час за змістом п. 3 ч. 3 ст. 162 України позовна заява, між іншого, повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Поряд з цим, позивач не звертався до суду з відповідним клопотанням про витребування у відповідачів доказів, що мало б підтвердити як обставини відсутності постачання електроенергії на об`єкти споживача, так і період такої відсутності, а також надати можливість позивачу уточнити позовні вимоги в частині обсягів, періоду, за який позивач просить суд зобов`язати відповідачів здійснити коригування (зменшення) вартості спожитої електричної енергії.

Також позивач не був позбавлений права самостійно здійснити математичний розрахунок, зокрема, години відключень за об`єктами споживача помножити на свою договірну потужність, отримати обсяг у кВт·год, перевести його в кошти (згідно з тарифом) і надати розрахунок суду.

Посилання апелянта на те, що обставини відключення електроенергії з листопаду 2025 року є загальновідомими, не спростовує обов`язку апелянта довести суду точний розрахунок часу відсутності електропостачання на об`єктах позивача, обсягу кВт, на який має бути зменшено обсяг спожитої електроенергії, довести суду на яких саме адресах об`єктів позивача було відсутнє електропостачання.

Тобто позивач мав чітко визначити заявлений до зменшення обсяг споживання у кВт·год та самостійно визначати обсяги недоотриманої електричної енергії та розмір коригування нарахувань за кожен розрахунковий період, що надавало б суду змогу здійснити перевірку позовних вимог.

Проте, позивачем не конкретизовано, на яких саме об`єктах споживача було відсутнє електропостачання, тривалості такого відключення, не наведено у якому розмірі, за який період за належними позивачу об`єктами відповідачі мають здійснити коригування обсягу електричної енергії, що був нарахований споживачу ТОВ "Сетілайт", що обґрунтовано враховано судом першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що резолютивна частина судового рішення має містити чіткі цифри чи показники. Формулювання «здійснити перерахунок» створює правову невизначеність. Зобов`язання відповідачів провести «коригування (зменшення)» без визначення судом у резолютивній частині рішення конкретних цифрових показників (обсягу в кВт·год за період відсутності електропостачання на об`єкти позивача, зазначення числових показників вартості такого перерахунку, часу відсутності електропостачання тощо ) не вирішує спір по суті, не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки така вимога не може бути виконана у примусовому порядку, а механізм примусового виконання такого рішення буде відсутній. На стадії виконання рішення ОСР та постачальник можуть здійснити власні розрахунки, з якими позивач може не погодитись.

Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.

Таким чином, судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Розглянувши наведені доводи скаржника, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення не суперечать наведеним висновкам, оскільки такий спосіб захисту як зобов`язання провести коригування (зменшення) обсягу електричної енергії не відповідає вимогам щодо належного способу захисту та критеріям його визначення, такий спосіб захисту не призведе до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Крім того, судове рішення у разі задоволення позовних вимог не може бути виконане у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

При цьому позовна вимога про зобов`язання відповідачів провести коригування (зменшення) обсягу електричної енергії не може бути належним способом захисту, оскільки така вимога не конкретизує обсяги такого коригування.

Отже, правильним є висновок місцевого господарського суду про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є ефективним, а тому у позові слід відмовити.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині зобов`язання провести коригування обсягів спожитої електричної енергії за лютий 2026 року є передчасними з огляду на дату звернення з позовом, оскільки рахунки за спожиту електричну енергію за лютий 2026 року ТОВ "Сетілайт" не виставлялися, тому право позивача в цій частині не є порушеним.

Суд апеляційної інстанції відхиляє, як нерелевантні, посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №916/1245/20, оскільки правові висновки, сформульовані у наведеній скаржником справі, зроблені судом касаційної інстанції за інших заявлених позовних вимог та за інших фактичних обставин спору та стосувались можливості коригування відомостей щодо кількості та вартості спожитої електроенергії на підставі показників лічильників.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України” (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 року).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Сетілайт" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 15.06.2026 у справі №917/202/26 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-79, 126, 129, 240, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сетілайт" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 15.06.2026 у справі №917/202/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 17.08.2026.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.О. Крестьянінов