Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №344/9190/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/9190/26

Провадження № 22-ц/4808/1708/26

Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О. В.,

суддів: Бойчука І. В., Томин О. О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 09 липня 2026 року, у складі судді Антоняка Т. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів. Просила збільшити розмір аліментів, визначених рішенням Івано-Франківського міського суду від 15 липня 2020 по справі № 344/3677/20 та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, до досягнення дитиною повноліття.

05 червня 2026 року ОСОБА_2 подав клопотання про зупинення провадження у справі на період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 09 липня 2026 року клопотання ОСОБА_2 про зупинення провадження – задоволено.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання дитини, – зупинено до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України.

Зобов`язано відповідача ОСОБА_2 повідомити суд про припинення його перебування у складі Збройних Сил України протягом десяти днів з дня такого припинення.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає ухвала суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Подані відповідачем докази, а саме копії довідки форми 5 від 26.05.2026 №ОКП1АК/3369/10/402 та копія посвідчення офіцера не свідчать про безпосереднє перебування відповідача у складі Збройних Сил України та його залучення до проведення антитерористичної операції станом на 09 липня 2026 року. Відповідачем не надано наказ по особовому складу. Також відповідач не посилається на неможливість отримати або подати до суду докази, або отримання таких доказів є істотно утрудненим для нього. Жодних клопотань про витребування доказів або ж посилань про намір їх подання матеріали справи не містять.

Зазначає, що відповідач має можливість вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами при розгляді справи, пояснення по суті спору та інші процесуальні документи має можливість подати у письмовій формі, за аналогією з поданим ним клопотанням про зупинення справи.

Судом не враховано заперечення представника позивача на клопотання про зупинення. Так клопотання про зупинення направлено з м. Острог Рівненської області, що підтверджується копією конверта, що свідчить про перебування відповідача у Рівненській області, а не в зоні бойових дій. Відповідач може приймати участь у судових засіданнях особисто або через представника.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про зупинення провадження у справі.

Апелянтка зазначає, що кошти, які сплачує відповідач на виконання рішення Івано-Франківського міського суду по справі № 344/ 3677/20 на користь неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1700 грн є вкрай недостатніми для потреб дитини та не становлять навіть 50% від встановленого мінімального прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років у 2026 році.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

ОСОБА_2 правом на подачу відзиву не скористався.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною другою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із пунктом 14 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.

З огляду на категорію справи, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Згідно частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду не відповідає.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , що унеможливлює продовження розгляду справи.

З такими висновками суду колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Підстави обов`язкового зупинення провадження регламентовані статтею 251 ЦПК України.

Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК).

Системний аналіз статті 251 ЦПК дає підстави дійти висновку, що обов`язок суду зупинити провадження у справі має бути зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розгляду справи, зокрема, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду, або за ситуації, коли особа у зв`язку із відповідними об`єктивними обставинами позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права, визначені Конституцією України та процесуальним законодавством.

До такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 27 травня 2026 року у справі №344/432/24 (провадження №61-1382св25).

Під час застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства. Правосуддя вимагає справедливого і збалансованого судового провадження, котре базується на дотриманні принципів верховенства права, диспозитивності і пропорційності, а також має відповідати стандартам Конвенції (див. постанову Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі № 524/7569/16-ц (провадження № 61-1912св26).

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (пункт 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини).

Наведеною нормою права закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань щодо забезпечення дитині необхідний рівень життя для повного і гармонійного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Принцип найкращих інтересів дитини передбачає, що при розв`язанні будь-якого спору чи вирішення питання, де зачіпаються права та інтереси дитини, необхідно спершу визначити інтереси самої дитини у цьому питанні і лиш потім ухвалювати рішення, яке буде сприяти таким інтересам та захищати їх на майбутнє.

Отже, цей принцип підлягає застосуванню і у справах про стягнення з одного з батьків на користь іншого аліментів на утримання дитини, стягнення додаткових витрат на дитину, тощо.

Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (стаття 51 Конституції України).

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного й соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

В ухвалі від 18 січня 2024 року у справі №683/2078/23 (провадження №61-424ск24) Верховний Суд вказав, що тривале, на невизначений час зупинення провадження у справі щодо зміни розміру аліментів на утримання дитини не відповідає правам та інтересам дітей щодо належного утримання, гарантованим як внутрішнім законодавством, так і міжнародними актами.

Верховний Суд у постанові від 27 травня 2026 року, справа №344/432/24 (провадження №61-1382 св 25) зауважив, що конституційне право дитини на утримання, зокрема, право на стягнення аліментів, не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану. Конституційне право дитини на утримання має триваючий і невідкладний характер, його здійснення не може бути ефективно відновлене ex post.

У постанові Верховного Суду від 30 червня 2026 року у справі №699/1569/25, колегія суддів прийшла до висновку, щопункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України в справах про стягнення аліментів на дитину, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення суперечить статтям 8, 51, 55 Конституції України, а тому пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України у вказаній категорії справ не застосовується, а застосуванню підлягають статті 8, 51, 55 Конституції України як норми прямої дії.

У справі, що переглядається встановлено, що під час розгляду справи відповідачем ОСОБА_2 було подано клопотання про зупинення провадження у справі, у зв`язку з його перебуванням у складі ЗСУ.

На підтвердження доводів, викладених у клопотанні, відповідачем надано копію довідки 26.05.2026 №ОКП1АК/3369/10/402, згідно якої майор ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 та копію посвідчення офіцера НОМЕР_2 .

Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що ОСОБА_2 на час постановлення оскаржуваної ухвали про зупинення провадження у справі перебував безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій.

На переконання колегії суддів, фактична поведінка відповідача свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для реалізації ним своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків при вирішені питання щодо матеріального утримання його малолітньої дитини.

За наявності обставин, які свідчать про можливість та фактичну участь відповідача, який проходить військову службу, у проведенні відповідних процесуальних дій, відсутні достатні підстави для зупинення провадження у справі про стягнення пені по аліментам на утримання дитини, оскільки не узгоджується із завданням цивільного судочинства на своєчасний розгляд справи, суперечить принципу верховенства права та не відповідає найкращим інтересам дитини.

Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За наведених вище обставин оскаржувана ухвала суду перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 09 липня 2026 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: І. В. Бойчук

О. О. Томин