Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №235/4232/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5819/26 Справа № 235/4232/24 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С. М. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №235/4232/24 за позовом ОСОБА_1 до Покровської міської ради Донецької області, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Кам`янського від 20 жовтня 2025 року, ухвалене у складі судді Похваліта С.М., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Заводського районного суду м.Кам`янського із позовом до Покровської міської ради Донецької області, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що з померлим ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона майже 37 років, до дня його смерті, постійно проживала однією сім`єю. Вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, житло, в якому разом робили ремонт. Коли ОСОБА_3 захворів, вона доглядала за ним, придбавала ліки займалася його лікуванням.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Усі організаційні питання та витрати на поховання ОСОБА_3 вона взяла на себе. Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 , та належала померлому на підставі Договору купівлі-продажу квартири, та земельної ділянки площею 0,0473 га, кадастровий номер 1413200000:16:098:0390, цільове призначення: для ведення садівництва розташоване: СТ «Зеленівське», 14 м.Покровська Донецька область, яка належать померлому на підставі Державного акту на права право власності на земельну ділянку ЯЕ №756681 виданого 21 вересня 2009 року, вартістю 150 688, 45 грн.

Зазначає, що після смерті ОСОБА_3 позивач звернулась до приватного нотаріуса Покровського районного нотаріального округу Донецької області Шевера О.С., та отримала пояснення, що вона не є родичем померлого, не перебувала у зареєстрованому в шлюбі з померлим, але проживала з ним більше п`яти років до часу відкриття спадщини однією сім`єю, та порадила звернутися до суду для встановлення в судовому порядку факту проживання з померлим однією сім`єю. Спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є його син ОСОБА_2 , який не подав заяву про прийняття спадщини. Інших спадкоємців не має.

У зв`язку з чим просила суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час його смерті, а саме з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Заводського районного суду м.Кам`янського у задоволенні позову ОСОБА_1 до Покровської міської ради Донецької області, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вважає його незаконним, необґрунтованим та таким, що винесено з порушенням норм діючого законодавства.

В обґрунтування скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції не відповідає завданню цивільного судочинства та суд не був об`єктивним, неупередженим, безстороннім і розсудливим при розгляді даної справи; суд першої інстанції не повно з`ясував усі обставини, що мають значення для справи; висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Вказує, що на підтвердження цих обставин було надано докази по справі, в тому числі було надано документи на майно та свідоцтва з актовими записами, які у зв`язку із спільним проживанням однією сім`єю та ведення спільного сумісного господарства знаходились у позивача за місцем проживання, було надано медичні документи щодо смерті ОСОБА_3 , надано Акт від квартальної на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , який також підтвердили свідки, що підписали цей Акт.

Однак, суд першої інстанції по даній справі не дослідив в повній мірі усі ці докази та не надав їм належну правову оцінку. Не зазначив підстав їх відхилення. Більш того, стороною по справі є відповідач - син померлого, який у свою чергу визнав позовні вимоги у повному обсязі, про що надав відповідну заяву до суду, що також є доказом по справі, щодо спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 зазначений у позові період часу, суд першої інстанції цей факт залишив поза увагою.

У зв`язку з чим просить рішення Заводського районного суду м.Кам`янського від 20 жовтня 2025 року по справі №235/4232/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги по справі у повному обсязі.

Сторони своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Ільющенко Ю.А. в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи без його участі та повідомив, що під час розгляду справи №235/4232/24 ним було визнано позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі, так як вона дійсно проживала з його батьком ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу увесь зазначений у позові час та повідомив, що підтримує апеляційну скаргу ОСОБА_1 у повному обсязі та не заперечує щодо задоволення заявлених ОСОБА_1 вимог у повному обсязі.

Інші учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши представника апелянта, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть, виданого 16 серпня 2021 року Покровським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №1005.

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №77377050 від 19 вересня 2024 року видана Приватним нотаріусом Шевера О.С., вбачається, що спадкова справа не заводилась.

Відповідно до довідки №16781 від 25 листопада 2021 року, яка видана Відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Покровської міської ради Донецької області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 13 вересня 2021 року по день смерті. Помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Знятий з реєстраційного обліку 30 вересня 2021 року.

Відповідно до акту №01-12/7974 від 28 грудня 2021 року, виданого Комунальною установою Покровського координаційного комітету самоорганізації населення, інспектором О.І. Іваницькою, за підписом двох сусідів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , зазначено, що « Выдан ОСОБА_1 , 1955 года рождения, зарегистрированной с 07.07.1993 года и проживающей по настоящее время по адресу: АДРЕСА_2 в том, что совместно с ней был зарегистрирован, проживал одной семьей и вел совместнное хазяйство ОСОБА_3 1958 года рождения по адресу: АДРЕСА_2 с 13.09.1994 года по день его смерти ІНФОРМАЦІЯ_5 года » (мовою оригіналу).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту проживання позивача і ОСОБА_3 , однією сім`єю з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_2, а надані позивачем докази є недостатніми для підтвердження факту проживання позивача та ОСОБА_3 , однією сім`єю та ведення ними спільного господарства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі частини п`ятої статті 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).

Відповідно до статті 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання осіб сім`єю без наявності інших ознак сім`ї.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність у осіб особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 №5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Тобто, судова практика щодо спірних правовідносин є усталеною та численною.

Належними та допустимими доказами проживання осіб однією сім`єю відповідно до вимог статей 77-78 ЦПК України є, зокрема: довідки з місця проживання; свідчення свідків; спільні фото, листи ділового та особистого характеру тощо; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що особи вважали себе сім`єю, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги також можуть братися показання свідків про спільне проживання та ведення спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фото/відео матеріали, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: проживання однією сім`єю із спадкодавцем; на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

На підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_1 надала суду документи на майно та свідоцтва з актовими записами ОСОБА_3 які у зв`язку із спільним проживанням однією сім`єю та ведення спільного сумісного господарства знаходились у «подружжя» за місцем їх проживання. Було також надано медичні документи щодо смерті ОСОБА_3 , надано Акт від квартальної на підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю, який також підтвердили свідки, які підписали цей Акт.

Відповідно до довідки №16781 від 25 листопада 2021 року, яка видана Відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Покровської міської ради Донецької області, вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 07 липня 1993 року та по теперішній час, також вбачається, що ОСОБА_3 , теж був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 13 вересня 1994 року по день смерті. Помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Знятий з реєстраційного обліку 30 вересня 2021 року.

Отже, належними та допустимими доказами проживання осіб однією сім`єю відповідно до вимог статей 77-78 ЦПК України є, зокрема: довідки з місця проживання.

Окрім цього, стороною по справі є відповідач ОСОБА_2 - син померлого від іншого шлюбу, який у свою чергу визнав позовні вимоги у повному обсязі, про що надав відповідну заяву до суду, що також є доказом по справі, щодо спільного проживання позивача однією сім`єю з померлим у зазначений позивачем період часу.

Суд першої інстанції необґрунтовано залишив цей факт поза увагою.

Суд першої інстанції також не прийняв до уваги надані позивачем докази, не надав їм оцінку в сукупності з іншими доказами, які містяться у матеріалах справи, та дійшов помилкового висновку про те, що надані докази є недостатніми для підтвердження факту проживання позивача та ОСОБА_3 однією сім`єю та ведення ними спільного господарства.

Таким чином, розглядаючи спір, який виник у справі, суд першої інстанції помилково не визначив характер спірних правовідносин і не застосував норми матеріального права, які підлягають застосуванню, не у повному обсязі дослідив наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 367, 368 ЦПК України, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволені позову.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту її проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішенням, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, а саме за період - відповідно до вимог статті 1264 ЦК України.

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на зазначене підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.

Рішення Заводського районного суду м.Кам`янського від 20 жовтня 2025 року -скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Покровської міської ради Донецької області, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю більше п`яти років до часу відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складено 17.08.2026 року

Головуючий суддя О.В.Агєєв