Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №927/217/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2026 р. Справа № 927/217/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Крижного О.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Корсака В.А.

Без виклику учасників судового процесу

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Галант"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2026

у справі № 927/217/26 (суддя Новик Т.О.)

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Галант"

про стягнення 30 825,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" подано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "ГАЛАНТ" про стягнення 30825,00 грн пені.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2026 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Галант" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" 30825,00 грн пені та судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Суд першої інстанції встановив, що за умовами державного контракту (договору) про закупівлю № 250/06-24-РМ від 06.06.2024 в редакції додаткової угоди № 1 товар мав бути поставлений у визначену сторонами дату - до 30.07.2024, яка є встановленим сторонами строком виконання зобов`язання, який вони не визначили роками, місяцями, тижнями, днями або годинами відповідно до закону, однак фактично товар був поставлений 31.07.2024 згідно з актом приймання товару №422, тобто постачальником було порушено зобов`язання з поставки Товару у кількості 25 000 пар на 1 календарний день.

Суд першої інстанції врахував, що пунктом 8.2. Договору Сторони погодили, що у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,3 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22 Суд вказав, що період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов`язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, "до повного виконання зобов`язання", "до дати фактичного виконання", "до повної сплати заборгованості /погашення боргу", "протягом року / усього періоду існування заборгованості" тощо.

Як вказано судом першої інстанції застосування формулювання в тексті договору "за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання" повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує її механізм визначення (розрахунку), встановлюючи строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), передбачених частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, керуючись "принципом свободи договору".

Як виснував Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23 особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Так, відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання і за загальним правилом (див. правовий висновок Верховного Суду у постанові від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17) день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені, адже днем прострочення виконання зобов`язання не є.

Суд першої інстанції зауважив, що у разі якщо сторони господарського договору, керуючись "принципом свободи договору" погодять умову про те, що день поставки товару, поставленого постачальником з порушення строку, також вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції, здійснення управленою стороною такого договору - замовником нарахування постачальнику пені з урахуванням дня поставки товару буде вважатися правомірним і приписам цивільного законодавства не суперечитиме.

Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі № 922/1178/17 вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

Доказів існування спору між сторонами щодо зміни умов Договору по строкам поставки (наприклад, листування, позов до суду) матеріали справи не містять та суду не надано.

Враховуючи що у пункті 8.2. Договору Позивач та Відповідач погодили умову про те, що пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання, а судом констатовано порушення обумовлених Договором строків поставки, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись із рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Галант" звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2026 у справі № 927/217/26; ухвалити нове рішення, яким провадження у справі № 927/217/26 закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції формально зазначив у рішенні, що всі доводи та міркування сторін взяті ним до уваги, проте вони нібито не спростовують його висновків. Така позиція суду прямо суперечить вимогам процесуального закону та принципу мотивованості судового рішення, оскільки суд жодним чином не спростував аргументи відповідача щодо тлумачення змісту Додаткової угоди № 1 та безпідставно проігнорував наведений у відзиві правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.06.2020 у справі № 419/1965/18.

Апелянт вказує, що текст Додаткової угоди № 1 містить чітку конструкцію: "кінцева дата до якої здійснюється поставка (включно) - до 30.07.2024". За правилами української мови та юридичної техніки, розташування слова "включно" перед прийменником «до» та вказаною датою ("включно - до 30.07.2024") текстуально та логічно поширює дію цього застереження на наступний період, тобто дозволяє включити наступний день після вказаної дати до строку правомірного виконання зобов`язання.

На думку апелянта, суд першої інстанції повністю викривив зміст цієї норми договору, переставивши слово "включно" після дати за аналогією з первинною специфікацією, чим порушив правила оцінки доказів, встановлені статтею 86 Господарського процесуального кодексу України.

Апелянт зазначає, що поставка товару була здійснена відповідачем 31.07.2024, тристоронній акт приймання № 422 підписаний сторонами без жодних зауважень щодо якості, кількості чи строків, тому Відповідач виконав свої зобов`язання у межах погодженого сторонами строку, і жодного факту порушення чи прострочення з його боку не відбулося.

Оскільки строк поставки Відповідачем порушено не було, у Позивача були відсутні будь-які матеріально-правові підстави для нарахування пені, що повністю виключає наявність спірних правовідносин та самого предмета спору між сторонами.

За доводами апелянта, суд першої інстанції не звернув уваги на ці обставини, неправильно застосував положення статей 251, 252, 255, 549, 610, 612 Цивільного кодексу України та безпідставно задовольнив позов. За наявності зазначених обставин та керуючись пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зобов`язаний закрити провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач зазначає, що апелянт посилається, що суд першої інстанції помилково ототожнив дату 30.07.2024 з останнім днем поставки, проігнорувавши волевиявлення сторін, закріплене словом "включно" у поєднанні з прийменником "до".

Однак, використання сторонами формулювання "до 30.07.2024 (включно)" означає лише те, що днем належного виконання зобов`язання є саме 30 липня 2024 року, тобто дія могла бути вчинена до закінчення цієї календарної дати. Таким чином, будь-яке виконання зобов`язання після 24 години 00 хвилин 30.07.2024 є простроченням виконання зобов`язання. Фактично запропоноване апелянтом тлумачення призводить до зміни погодженого сторонами строку поставки без внесення відповідних змін до Договору, оскільки дозволяє виконання зобов`язання після спливу визначеної сторонами кінцевої дати. Такий підхід суперечить принципу обов`язковості договору, закріпленому статтею 629 Цивільного кодексу України.

Позивач вважає безпідставним посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №419/1965/18, оскільки вказана постанова Верховного Суду не підтверджує викладених ним доводів. Навпаки, із наведеного правового висновку вбачається, що прийменник "до" визначає саме кінцеву календарну дату виконання відповідного обов`язку, а не надає право виконати його після спливу такої дати. Саме зазначені обставини були встановлені Господарським судом Чернігівської області та покладені в основу рішення від 11.05.2026. Суд дійшов висновку, що останнім днем належного виконання зобов`язання було 30.07.2024, а поставка товару 31.07.2024 свідчить про прострочення виконання зобов`язання на один календарний день.

Позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позову, відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2026 у справі № 927/217/26.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

Наказом Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025 реорганізовано юридичну особу - державне підприємство Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" (ідентифікаційний код юридичної особи - 44830311) шляхом приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (ідентифікаційний код юридичної особи - 44725823). У зазначеному наказі визначено, що державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" є правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу".

Наказом Міністерства оборони України № 647 від 30.09.2025 внесено зміни до абзацу шістнадцятого пункту 6 наказу Міністерства оборони України від 02 травня 2025 року №281 "Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу", виклавши його в такій редакції: "до 31 грудня 2025 року завершити заходи з реорганізації державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу".

Наказом Міністерства оборони України № 7/нм від 06.01.2026 затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу" його правонаступнику - державному підприємству Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель".

Отже, з урахуванням наказів Міністерства оборони України про реорганізацію, затвердженого передавального акта та положень чинного законодавства, зокрема статті 104 Цивільного кодексу України, Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" є правонаступником усіх прав та обов`язків Державного підприємства Міністерства оборони України "Державний оператор тилу", у тому числі прав та обов`язків за договорами, укладеними останнім.

06.06.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Державний оператор тилу", правонаступником якого є Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Галант" (постачальник) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 250/06-24-РМ, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити замовнику чохол до фляги індивідуальної польової, вид 3 (19260000-6: Текстильні матеріали) (товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-05-10-009762-а), а замовник - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Отримувачами товару за договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 2.1 валютою цього Договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна Договору та ціна за одиницю товару за цим Договором визначається у Специфікації (Додаток № 1).

Відповідно до пункту 2 Специфікації загальна ціна Договору становить 10 275 000,00 грн (десять мільйонів двісті сімдесят п`ять гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 20 % - 1 712 500,00 грн.

Розрахунок за Товар здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування замовником коштів на поточний банківський рахунок постачальника, вказаний у розділі 16 цього Договору, а у випадку здійснення замовником передоплати - на небюджетний рахунок, відкритий постачальником в органах Державної казначейської служби України відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти".

Розрахунок за товар здійснюється у строк, передбачений в Специфікації (Додаток №1), після його фактичного приймання отримувачем на підставі належним чином оформлених Актів приймання Товару за умов відсутності будь-яких зауважень до товару з боку замовника та/або отримувача та наявності документів до всіх партій товару, переданих отримувачу, згідно переліку у пункті 6.7. (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 4.1. Договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим Договором у строк, визначений у Специфікації (додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у додатку № 2 до цього Договору (заявка на поставку товару).

Специфікацією (додаток № 1) сторони погодили поставку товару в загальній кількості 25000 пар до 30.06.2024 (пункт 5 специфікації).

Відповідно до пункту 4.2. Договору поставка товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку товару та ростовки, визначеної у Специфікації (Додаток №1).

Відповідно до пункту 4.3. Договору заявка на поставку товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку Товару.

Пунктом 8.2. Договору сторони узгодили, що у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,3 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими)

Пунктом 8.4 договору передбачено, що у разі застосування пені/штрафу постачальник зобов`язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 7 (семи) банківських днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику. Сплата пені/штрафів не звільняє постачальника від виконання умов цього Договору, за виключенням випадків дострокового розірвання договору з урахуванням п. 8.3.1. та п. 8.7.1. договору. Штраф, пеня за несвоєчасне/неякісне постачання товару нараховується постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов`язання.

Відповідно до пункту 13.1 Договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2024 року, а в частині виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, у тому числі в частині нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки Товару - до повного виконання (п. 6 Специфікації).

Приміткою у Специфікації визначено, що за взаємною згодою Сторін можливе внесення змін (уточнень, коригувань тощо) до цієї Специфікації у випадках, передбачених Договором.

У відповідності до пункту 13.3 Договору всі зміни та доповнення до цього Договору викладаються у письмовій формі і після їх підписання Сторонами стають невід`ємними частинами цього Договору. Істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених Особливостями здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275.

За умовами п. 15.7. Договору Сторони підтвердили, що визнають форми електронних документів, створених з дотриманням вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Закону України "Про електронні довірчі послуги", Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та інших вимог чинного законодавства України, в яких підтверджені описані в них господарські операції, з використанням спеціалізованих програмних рішень, та зобов`язуються слідкувати за надходженням електронних документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням КЕП або УЕП та електронної печатки (за наявності) та повернення іншій стороні, в тому числі, але не виключно: додаткових угод; актів приймання товару; рахунків-фактур на оплату; листів, повідомлень, заяв та інших документів, які мають подаватися Сторонами на виконання Договору в електронній формі тощо.

Сторони дійшли згоди, що у випадку підписання Договору та інших документів за допомогою КЕП/УЕП та електронної печатки (за наявності) датою його підписання буде вважатися дата, зазначена на самому документі як його обов`язковий реквізит, незалежно від дати накладення КЕП/УЕП Сторонами (підпункт 15.7.1 Договору).

У підпункті 15.7.2 Договору Сторони погодили використовувати для обміну документами в електронній формі Сервіс електронного документообігу за посиланням https://vchasno.ua (далі - Сервіс).

Державний контракт (договір) про закупівлю № 250-06-24-РМ від 06.06.2024 підписано представниками сторін у сервісі "Вчасно" за допомогою КЕП уповноважених представників та скріплений електронними печатками сторін 06.06.2024.

На виконання умов договору замовником 10.06.2024 оформлена та підписана заявка на поставку №R000342, відповідно до якої поставку товару у кількості 25 000 одиниць належить здійснити до 30.06.2024 включно на адресу отримувача, зазначену в цій заявці.

28.06.2024 сторонами підписана Додаткова угода №1 до Державного контракту (договір) про закупівлю № 250-06-24-РМ від 06.06.2024, пунктом 1.1 якої сторони узгодили внести зміни до п.5 Додатка №1 (Специфікації) до Договору, виклавши його у такій редакції:

"Відповідно до п. 4.1. Договору строк поставки Товару у кількості 25 000, кінцева дата до якої здійснюється поставка ( включно) - до 30.07.2024".

Ця Додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами (пункт 4 додаткової угоди).

На виконання умов договору в редакції Додаткової угоди № 1 замовником 28.06.2024 оформлена та підписана заявка на поставку №R000342, відповідно до якої поставку товару у кількості 25 000 одиниць належить здійснити до 30.07.2024 включно на адресу отримувача, зазначену в цій заявці.

31.07.2024 сторонами Договору та отримувачем підписано акт приймання товару №422, відповідно до якого на виконання умов державного контракту (договору) про закупівлю №250/06-24-РМ від 06.06.2024 постачальник передав, а отримувач прийняв на умовах - склад отримувача наступний товар: чохол до фляги, вид 3, у кількості 25 000 штук на загальну суму 10 275 000,00 грн.

10.12.2024 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 2165/06/2061-2024, у якій позивач зазначає, що відповідачем були порушені терміни постачання товару, обумовлені Договором, у зв`язку з чим на підставі пункту 8.2. Договору нарахована сума неустойки (пеня) в розмірі 30 825,00 грн, яку позивач просить відповідача сплатити.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився та не погодився з висновками суду першої інстанції.

За результатом розгляду справи суд першої інстанції правильно встановив, що за умовами державного контракту (договору) про закупівлю № 250/06-24-РМ від 06.06.2024 в редакції додаткової угоди № 1 товар мав бути поставлений у визначену сторонами дату - до 30.07.2024, яка є встановленим сторонами строком виконання зобов`язання, який вони не визначили роками, місяцями, тижнями, днями або годинами відповідно до закону, однак фактично товар був поставлений 31.07.2024 згідно з актом приймання товару №422, тобто постачальником було порушено зобов`язання з поставки Товару у кількості 25 000 пар на 1 календарний день.

Суд першої інстанції правильно враховані приписи пункту 8.2. Договору, яким Сторони погодили, що у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,3 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22 Суд вказала, що період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов`язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, "до повного виконання зобов`язання", "до дати фактичного виконання", "до повної сплати заборгованості /погашення боргу", "протягом року / усього періоду існування заборгованості" тощо.

Як виснував Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23 особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Так, відповідно до частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання і за загальним правилом (див. правовий висновок Верховного Суду у постанові від 10.07.2018 у справі № 927/1091/17) день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені, адже днем прострочення виконання зобов`язання не є.

Суд першої інстанції зауважив, що у разі якщо сторони господарського договору, керуючись "принципом свободи договору" погодять умову про те, що день поставки товару, поставленого постачальником з порушення строку, також вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції, здійснення управленою стороною такого договору - замовником нарахування постачальнику пені з урахуванням дня поставки товару буде вважатися правомірним і приписам цивільного законодавства не суперечитиме.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі № 922/1178/17 вказала на вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову, оскільки у пункті 8.2. Договору Позивач та Відповідач погодили умову про те, що пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання, а судом констатовано порушення обумовлених Договором строків поставки.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Суд не погоджується із доводами апелянта, що суд першої інстанції формально зазначив у рішенні, що всі доводи та міркування сторін взяті ним до уваги, проте вони нібито не спростовують його висновків, що прямо суперечить вимогам процесуального закону та принципу мотивованості судового рішення, оскільки суд жодним чином не спростував аргументи відповідача щодо тлумачення змісту Додаткової угоди № 1 та безпідставно проігнорував наведений у відзиві правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 09.06.2020 у справі № 419/1965/18.

В Додатковій угоді № 1 вказано, що кінцева дата до якої здійснюється поставка (включно) - до 30.07.2024.

Як правильно вказав позивач у відзиві на апеляційну скаргу, використання сторонами формулювання "до 30.07.2024 (включно)" означає лише те, що днем належного виконання зобов`язання є саме 30 липня 2024 року, тобто дія могла бути вчинена до закінчення цієї календарної дати. Таким чином, будь-яке виконання зобов`язання після 24 години 00 хвилин 30.07.2024 є простроченням виконання зобов`язання.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про неврахування судом першої інстанції постанови Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №419/1965/18.

Так, у постанові Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №419/1965/18 надані тлумачення у урахуванням положень статті 241 КЗпП України вживання прийменників "до" і "по" для позначення кінця терміну взяв до уваги, що прийменники "до" і "по" в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь, а отже зазначення у контракті терміну його дії до 27 червня 2018 року свідчить, що саме ця дата і є останнім днем чинності дії договору.

Апеляційний господарський суд погоджується із запереченнями позивача на посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 09.06.2020 у справі №419/1965/18, оскільки вказана постанова Верховного Суду не підтверджує викладених ним доводів. Навпаки, із наведеного правового висновку вбачається, що прийменник "до" визначає саме кінцеву календарну дату виконання відповідного обов`язку, а не надає право виконати його після спливу такої дати.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що поставка мала бути здійснена включно до 30.07.2024, поставка 31.07.2024 здійснена з простроченням.

Доводи апелянта про те, що тристоронній акт приймання № 422 підписаний сторонами без жодних зауважень щодо якості, кількості чи строків, тому Відповідач виконав свої зобов`язання у межах погодженого сторонами строку, і жодного факту порушення чи прострочення з його боку не відбулося, не спростовує факту поставки товару 31.07.2024, тобто з простроченням.

Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 625, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 8.2. Договору Сторони погодили, що у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,3 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання.

Враховуючи що у пункті 8.2. Договору сторони погодили умову про те, що пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання, судом констатовано порушення обумовлених Договором строків поставки, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо доводів апелянта про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд вказує таке.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

У даній справі предметом заявленого позову є стягнення з відповідача пені за прострочення поставки товару, а не зобов`язання поставити товар, тому відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України з тих підстав, що товар поставлений.

Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.

Суд констатує право сторони на звернення до суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції. У межах розгляду справи права відповідача порушені не були.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншим актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 Цивільного кодексу України).

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" (частина перша статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Наведене свідчить, що укладений між позивачем та відповідачем Договір № 250/06-24-РМ від 06.06.2024 з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою у розумінні статті 11 ЦК України для виникнення у сторін взаємних цивільних прав і обов`язків, враховуючи що сторони досягли всіх істотних умов, притаманних вказаному виду договору.

Водночас суд бере до уваги, що жодна зі сторін цього правочину не заперечила ні досягнення згоди щодо електронної форми підписання (укладення) договору, ні факт укладення відповідного правочину, ні умови, щодо яких сторони досягли згоди, укладаючи цей договір.

Отже, укладаючи та підписуючи Державний контракт (договір) про закупівлю №250/06-24-РМ, сторони чітко визначили та погодили істотні умови цього Договору, взаємні права та обов`язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення його умов.

Суд при вирішенні спору враховує, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а правовідносини, що склалися між сторонами, підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За положеннями статті 525 та частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що принцип належного виконання полягає в тому, що воно має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №910/11949/21).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Стаття 612 Цивільного кодексу України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо поставки товару, визначених договором, а тому несвоєчасне виконання зобов`язання є його порушенням.

Матеріалами справи підтверджується, що сторони погодили поставку товару в загальній кількості 25 000 пар (включно) - до 30.07.2024 (пункт 4.1. специфікації).

На виконання умов договору позивачем була оформлена та надіслана відповідачу заявка №R000342 від 28.06.2024, відповідно до якої кінцевою датою поставки товару є 30.07.2024.

Згідно з Актом приймання товару №422 від 31.07.2024 відповідач поставив товар, обумовлений умовами Договору, у повному обсязі 31.07.2024.

Статтями 251-252 Цивільного кодексу України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку (частина 1 статті 255 Цивільного кодексу України).

За умовами договору в редакції додаткової угоди № 1 товар мав бути поставлений у визначену сторонами дату - до 30.07.2024, яка є встановленим сторонами строком виконання зобов`язання, який вони не визначили роками, місяцями, тижнями, днями або годинами відповідно до закону.

При цьому, з огляду на встановлений граничний строк виконання зобов`язань з поставки товару та відсутність будь-яких застережень щодо початку перебігу цього строку постачальник не був позбавлений права поставити товар раніше ніж 30.07.2024.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України (в редакції чинній станом на момент спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин) встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8.2. Договору Сторони погодили, що у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,3 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22 Суд вказав, що період, за який нараховується пеня, має визначені часові межі - початок та кінець періоду (граничні строки) її нарахування, який, зазвичай, може бути пов`язаний з певною календарною датою або подією, що неминуче має настати. Наприклад, такий момент може бути визначений шляхом відображення, зазначення (погодження сторонами) в договорі умови про нарахування пені, зокрема, "до повного виконання зобов`язання", "до дати фактичного виконання", "до повної сплати заборгованості /погашення боргу", "протягом року / усього періоду існування заборгованості" тощо.

Застосування формулювання в тексті договору "за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання2 повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує її механізм визначення (розрахунку), встановлюючи строк нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені), передбачених частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, керуючись "принципом свободи договору".

Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23 вказав, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі № 922/1178/17 вказала на вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що судом першої інстанції встановлено, що умовами державного контракту (договору) про закупівлю № 250/06-24-РМ від 06.06.2024 в редакції додаткової угоди № 1 товар мав бути поставлений у визначену сторонами дату - до 30.07.2024, яка є встановленим сторонами строком виконання зобов`язання, який вони не визначили роками, місяцями, тижнями, днями або годинами відповідно до закону, однак фактично товар був поставлений 31.07.2024 згідно з актом приймання товару №422, тобто постачальником було порушено зобов`язання з поставки Товару у кількості 25 000 пар на 1 календарний день.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що у разі якщо сторони господарського договору, керуючись "принципом свободи договору" погодять умову про те, що день поставки товару, поставленого постачальником з порушення строку, також вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції, здійснення управленою стороною такого договору - замовником нарахування постачальнику пені з урахуванням дня поставки товару буде вважатися правомірним і приписам цивільного законодавства не суперечитиме.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі № 922/1178/17 вказала на вольовий характер визначення строку не викликає сумніву. Тобто сторони наділені значними можливостями впливати на момент настання або закінчення строків, оскільки можуть змінювати строк, наближати або віддаляти його настання.

Апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову, оскільки у пункті 8.2. Договору Позивач та Відповідач погодили умову про те, що пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання, судом встановлено порушення обумовлених договором строків поставки.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судові витрати

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Галант" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2026 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2026 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Швейна фабрика "Галант".

Матеріали справи № 927/217/26 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 14.08.2026.

Головуючий суддя О.М. Крижний

Судді С.В. Владимиренко

В.А. Корсак