Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №910/104/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2026 р. Справа № 910/104/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Наїдко Л.В.

від відповідача: Ярошенко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРМ-ГРУП"

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 (суддя Ващенко Т.М.)

у справі № 910/104/26 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЛОГ СЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРМ-ГРУП"

про стягнення 720 819,90 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пролог Сервіс" (далі - ТОВ "Пролог Сервіс", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРМ-Груп" (далі - ТОВ "ЄРМ-Груп", відповідач) про стягнення 720 819,90 грн, з яких: 538 710,60 грн заборгованості за поставлений за договором поставки № 11/28 від 28.11.2024 (далі також - Договір) товар, 139 191,87 грн пені, 29 432,53 грн інфляційних втрат та 13 477,90 грн 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 11/28 від 28.11.2024 в частині строків оплати поставленого позивачем товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі № 910/104/26 позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ "ЄРМ-Груп" на користь ТОВ "Пролог Сервіс" 538 710,60 грн заборгованості, 84 106,66 грн пені, 29 432,53 грн інфляційних втрат, 13 477,90 грн 3 % річних та 7 988,82 грн збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем оплати за отриманий товар, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення основної заборгованості підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі. Здійснивши розрахунок пені, правильно визначивши період прострочення, суд встановив, що належною до стягнення з відповідача є сума пені в розмірі 84 106,66 грн. Перевіривши розрахунки заявлених до стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі № 910/104/26, ТОВ "ЄРМ-Груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині задоволення вимог про стягнення 84 106,66 грн пені та відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "ЄРМ-Груп" 84 106,66 грн пені.

Зокрема, скаржник вказує, що висновок суду першої інстанції про підписання Договору відповідачем є припущенням, оскільки посилання у видаткових накладних на Договір не свідчить про підписання відповідачем саме тієї редакції Договору, яка надана позивачем; наявність печатки відповідача на копії Договору, наданого позивачем, не підтверджує підписання Договору уповноваженою особою, не виключає можливості підроблення та не замінює собою необхідності дослідження оригіналу такого документа; нарахування пені можливе виключно за умови, що такий спосіб забезпечення виконання зобов`язання прямо передбачений письмовим договором або законом. Скаржник твердить, що оскільки договір поставки № 11/28 від 28.11.2024 відповідачем не підписувався, то відсутні правові підстави для стягнення пені.

Також скаржник наголошує на тому, що ним були подані клопотання про призначення експертизи від 02.02.2026 та про витребування оригіналу Договору для огляду від 26.02.2026, але вказані клопотання, як і заперечення відповідача проти стягнення з нього пені, були залишені судом без належної оцінки; відмова суду першої інстанції у витребуванні у позивача оригіналу договору поставки з посиланням на положення ст. 81 ГПК України, на переконання скаржника, є необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Євсікова О.О., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ЄРМ-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі № 910/104/26; розгляд апеляційної скарги призначено на 19.05.2026 о 10:40; встановлено строк для подання пояснень, клопотань, заперечень - до 08.05.2026.

У зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці 19.05.2026, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2026 для розгляду справи № 910/104/26 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2026 апеляційну скаргу ТОВ "ЄРМ-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі № 910/104/26 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати за раніше визначеними датою та часом - 19.05.2026 о 10:40.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "ЄРМ-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі № 910/104/26; у розгляді апеляційної скарги оголошено перерву до 26.05.2026 об 11:15.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у розгляді апеляційної скарги ТОВ "ЄРМ-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі № 910/104/26 оголошено перерву до 16.06.2026 о 10:30; зобов`язано ТОВ "Пролог Сервіс" надати суду апеляційної інстанції оригінал договору поставки № 11/28 від 28.11.2024 для огляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 у розгляді апеляційної скарги ТОВ "ЄРМ-Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі № 910/104/26 оголошено перерву до 04.08.2026 о 10:00.

Позиції учасників справи. Клопотання учасників справи

Позивач не скористався своїм правом, відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не є перешкодою для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі скаржником заявлено клопотання про витребування у ТОВ "Пролог Сервіс" оригіналу договору поставки № 11/28 від 28.11.2024 для огляду, а також клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої скаржник просить поставити питання: чи виконано підпис від імені директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРМ-Груп" Руденко-Макарії Єлизавети Володимирівни у Договорі поставки № 11/28 від 28.11.2024 особисто Руденко-Макарією Єлизаветою Володимирівною чи іншою особою?

Розглянувши у судовому засіданні 19.05.2026 клопотання скаржника про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.

За змістом частини першої статті 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Порядок призначення судової експертизи у науково-дослідних судово-експертних установах Міністерства юстиції України, обов`язки, права та відповідальність судового експерта, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначаються Законом України "Про судову експертизу", Цивільним процесуальним кодексом України, Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.05.2018 у справі № 910/14879/17.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

При цьому важливим моментом також є те, що судова експертиза призначається виключно для встановлення обставин справи, які стосуються предмета доказування у справі.

З огляду на приписи ст. 99, 101 ГПК України, проаналізувавши клопотання скаржника про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, враховуючи предмет та підстави позову, встановлені під час розгляду справи обставини, за оцінкою суду апеляційної інстанції, відповідачем не доведено підстав та необхідність призначення судової почеркознавчої експертизи під час апеляційного перегляду справи.

При цьому, колегія суддів зауважує, що у даному випадку суд може встановити обставини, які входять до предмета доказування у цьому спорі, та вирішити спір на підставі поданих сторонами доказів без застосування спеціальних знань.

Розглянувши у судовому засіданні 19.05.2026 клопотання ТОВ "ЄРМ-Груп" про витребування у ТОВ "Пролог Сервіс" оригіналу договору поставки № 11/28 від 28.11.2024 для огляду, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про його відхилення з огляду на необґрунтованість.

Крім того, 26.05.2026, з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 22.04.2026 для подання пояснень, клопотань, заперечень (до 08.05.2026), відповідачем подано до Північного апеляційного господарського суду (електронною поштою та через підсистему "Електронний суд") два аналогічних за змістом клопотання про витребування у ТОВ "Пролог Сервіс" оригіналу договору поставки № 11/28 від 28.11.2024, а в разі його відсутності - зобов`язання позивача повідомити суд про особу, у володінні якої перебуває оригінал зазначеного договору, із наданням належних доказів на підтвердження таких обставин.

Відповідно до ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, встановлюються судом.

Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (ч. 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2).

З урахуванням викладеного, клопотання відповідача про витребування у ТОВ "Пролог Сервіс" оригіналу договору поставки № 11/28 від 28.11.2024, які подані після закінчення процесуального строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження у даній справі, залишаються судом без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України.

Разом із тим, у ході розгляду справи у суду апеляційної інстанції виникла необхідність витребування у ТОВ "Пролог Сервіс" оригіналу договору поставки № 11/28 від 28.11.2024 для огляду, про наявність якого (оригіналу Договору) зазначається позивачем у позовній заяві. У зв`язку із цим ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 було зобов`язано ТОВ "Пролог Сервіс" надати суду апеляційної інстанції оригінал договору поставки № 11/28 від 28.11.2024 для огляду.

15.06.2026 позивач подав до Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення у справі щодо неможливості надання витребуваних доказів, в яких повідомив про об`єктивну неможливість виконання вимоги суду, викладеної в ухвалі від 26.05.2026, щодо надання суду апеляційної інстанції оригіналу договору поставки № 11/28 від 28.11.2024 для огляду.

При цьому позивач зазначає, що в межах досудового розслідування, відомості про яке внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 22024000000000375 від 29.04.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, слідчим відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України Власенко О.С. 11.02.2025 було проведено обшук за місцем фактичного знаходження офісного приміщення позивача, під час проведення якого було вилучено ряд фінансово-господарських документів, у тому числі оригінал договору поставки № 11/28 від 28.11.2024. Таким чином, оригінал витребуваного судом документа перебуває у матеріалах досудового розслідування та знаходиться в розпорядженні органу досудового розслідування - Головного слідчого управління СБ України. Після отримання ухвали суду від 26.05.2026 позивач невідкладно, 29.05.2026, звернувся до слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України Власенко О.С. з листом (вих. № 82 від 29.05.2026) щодо надання оригіналу договору поставки № 11/28 від 28.11.2024 для подальшого пред`явлення до суду апеляційної інстанції. Зазначений лист було надіслано на офіційну електронну адресу Головного слідчого управління СБ України. Однак станом на дату подання цих пояснень жодної відповіді на зазначене звернення позивач не отримав; оригінал Договору позивачу не повернуто та не надано.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 04.08.2026 з`явились представники позивача та відповідача (скаржника).

У судовому засіданні представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 28.11.2024 між ТОВ "Пролог Сервіс" (Постачальник) та ТОВ "ЄРМ-Груп" (Покупець) укладено договір поставки № 11/28 (Договір), за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця тканину та інші матеріали в асортименті (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей Товар на умовах, визначених цим Договором.

Найменування Товару, загальна кількість Товару, який має бути поставлений, асортимент (номенклатура) за сортами, видами, марками та типорозмірами, ціна за одиницю Товару, строки, умови поставки, форма оплати (істотні умови) визначаються сторонами у рахунках фактурах та/або видаткових накладних, які є невід`ємними частинами даного Договору (п. 1.2 Договору).

Сторони в п. 3.1 Договору погодили, що найменування Товару, загальна кількість Товару, який має бути поставлений, асортимент, ціна за одиницю Товару, строки, умови поставки, форма оплати визначаються за письмовими заявками Покупця. Постачальник з дати отримання Заявки Покупця надсилає останньому підтвердження прийняття Заявки за допомогою факсимільного чи електронного зв`язку. Після підтвердження замовлення, Постачальник оформлює та надсилає Покупцю рахунок-фактуру на оплату замовленого Товару.

Датою поставки/передачі Товару, переходу права власності та ризику випадкового знищення та пошкодження вважається дата підписання уповноваженим представником Покупця видаткової накладної, що свідчить про приймання Товару (п. 3.6 Договору).

Згідно з п. 4.1, 4.2 Договору оплата Товару здійснюється Покупцем протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами видаткової накладної. За домовленістю сторін можлива передоплата. Датою платежу є дата зарахування коштів на поточний банківський рахунок Постачальника.

Пунктом 5.3 Договору сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати Покупцем Товару в строки, погоджені сторонами, Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період затримки оплати, від вартості неоплаченого (несвоєчасно оплаченого) Товару за кожний день порушення строків платежу.

Відповідно до п. 8.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2025, а в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення строку гарантії.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 538 710,60 грн, що підтверджується видатковими накладними:

- № 24 від 18.02.2025 на суму 161 770,50 грн;

- № 22 від 27.02.2025 на суму 14 994,00 грн;

- № 25 від 03.03.2025 на суму 94 517,40 грн;

- № 23 від 03.03.2025 на суму 194 723,10 грн;

- № 30 від 06.03.2025 на суму 18 176,40 грн;

- № 33 від 18.03.2025 на суму 54 529,20 грн.

Відповідач отриманий товар не оплатив.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказав, що станом на день звернення до суду ТОВ "ЄРМ-Груп" не виконало своїх зобов`язань перед ТОВ "Пролог Сервіс" щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару за договором поставки № 11/28 від 28.11.2024 у розмірі 538 710,60 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати поставленого товару, позивачем, крім суми заборгованості, нараховано та пред`явлено до стягнення також 139 191,87 грн пені на підставі п. 5.3 Договору, 29 432,53 грн інфляційних втрат та 13 477,90 грн 3 % річних за сукупний період з 26.02.2025 по 06.01.2026, розрахованих окремо за кожною видатковою накладною.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, вказує про непідписання зі свого боку договору поставки № 11/28 від 28.11.2024 та, як наслідок, заперечує існування забезпечення виконання зобов`язання у вигляді неустойки, передбаченої зазначеним договором.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Як встановлено судом першої інстанції, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини другої статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 538 710,60 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 24 від 18.02.2025 на суму 161 770,50 грн; № 22 від 27.02.2025 на суму 14 994,00 грн; № 25 від 03.03.2025 на суму 94 517,40 грн; № 23 від 03.03.2025 на суму 194 723,10 грн; № 30 від 06.03.2025 на суму 18 176,40 грн; № 33 від 18.03.2025 на суму 54 529,20 грн.

Суд першої інстанції встановив, що відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів сплати суми боргу в розмірі 537 710,60 грн, у зв`язку із чим позовні вимоги у вказаній частині визнано обґрунтованими та такими, що належать до задоволення.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, у частині стягнення з ТОВ "ЄРМ-Груп" на користь ТОВ "Пролог Сервіс" 538 710,60 грн заборгованості, 29 432,53 грн інфляційних втрат та 13 477,90 грн 3% річних судове рішення не оскаржується, відтак, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку не переглядається. При цьому, підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено.

Перевіряючи доводи скаржника щодо невідповідності висновків суду першої інстанції про підписання Договору відповідачем наявним доказам, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Порядок подання доказів, письмових доказів у господарському процесі врегульований статтями 80, 91 ГПК України.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частини перша - друга статті 80 ГПК України).

За частиною четвертою статті 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що саме сторона визначає, які докази подає, і несе ризик їх недостатності.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази у вигляді документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина шоста статті 91 ГПК України).

Тлумачення статті 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (висновок щодо інтерпретації статті 91 ГПК України, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19).

Принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою справу, зокрема докази, в умовах, які не ставлять її в суттєво невигідне становище у порівнянні з опонентом (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 03.05.2016 у справі "Летінчич проти Хорватії" (Letincic v. Croatia)).

Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов`язок суду (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20).

Відповідно до частини першої статті 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Безпосереднє дослідження доказів тісно пов`язане зі змістом судового доказування, оскільки він є способом сприйняття судом доказів, а також з дотриманням правил про належність та допустимість доказів. Відповідно до принципу безпосередності дослідження судових доказів має проводитися таким чином, щоб суд мав реальну можливість особисто ознайомитися з доказами, які є у справі (див. постанову Касаційного цивільного суду складі Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 357/4897/20).

У постанові від 30.03.2023 у справі № 905/2307/21(905/496/22) Верховний Суд сформував правовий висновок щодо процесуальних дій суду під час оцінки поданої учасником справи копії документа у разі сумнівів протилежної сторони чи суду в її відповідності оригіналу.

Так, Верховний Суд вказав, що "99. Тлумачення статті 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. 100. Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (див. висновок щодо інтерпретації статті 91 ГПК України, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19).

101. З огляду на викладене, судам під час оцінки письмових доказів у справі належить врахувати, що у разі сумнів в учасника справи чи суду у відповідності поданих одним із учасників справи копій (електронних копій) письмових доказів оригіналу, суд може витребувати у відповідної особи оригінали цих доказів, неподання яких зумовлює наслідком неврахування їх судом як доказів у справі.".

Усупереч наведеним висновкам суд першої інстанції надав оцінку доводам відповідача та обґрунтованості позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача пені, посилаючись на наявність підпису та печатки директора відповідача на копії договору поставки № 11/28 від 28.11.2024.

Враховуючи незгоду відповідача з підписанням договору поставки № 11/28 від 28.11.2024 в такій редакції, наданій позивачем, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.05.2026, зокрема, зобов`язав ТОВ "Пролог Сервіс" надати суду апеляційної інстанції оригінал договору поставки № 11/28 від 28.11.2024 для огляду.

Документ суду поданий не був.

Натомість 15.06.2026 позивач подав до Північного апеляційного господарського суду додаткові пояснення у справі щодо неможливості надання витребуваних доказів, в яких повідомив про об`єктивну неможливість виконання вимоги суду, викладеної в ухвалі від 26.05.2026, щодо надання суду апеляційної інстанції оригіналу договору поставки № 11/28 від 28.11.2024 для огляду.

В обґрунтування неможливості подати витребуваний судом доказ позивач зазначив, що в межах досудового розслідування за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, слідчим відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України 11.02.2025 було проведено обшук за місцем фактичного знаходження офісного приміщення позивача, під час проведення якого було вилучено ряд фінансово-господарських документів, у тому числі оригінал договору поставки № 11/28 від 28.11.2024. Таким чином, оригінал витребуваного судом документа перебуває у матеріалах досудового розслідування та знаходиться в розпорядженні органу досудового розслідування - Головного слідчого управління СБ України. Після отримання ухвали суду від 26.05.2026 позивач 29.05.2026 звернувся до зазначеного слідчого з листом щодо надання оригіналу договору поставки № 11/28 від 28.11.2024 для подальшого пред`явлення до суду апеляційної інстанції. Однак жодної відповіді на зазначене звернення позивач не отримав; оригінал Договору позивачу не повернуто та не надано.

Наведене підтвердив представник позивача в судовому засіданні 16.06.2026.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно з вищенаведеними додатковими письмовими поясненнями позивача, оригінал договору поставки № 11/28 від 28.11.2024 був вилучений у позивача органом досудового розслідування 11.02.2025, що не узгоджується зі змістом позовної заяви від 06.01.2026 в даній справі, в розділі IV "Заяви (процесуальні запевнення) позивача" мотивувальної частини (арк. справи 6, зворот) якої зазначено, що "Позивач підтверджує, що оригінали письмових доказів, доданих до цієї позовної заяви, станом на сьогодні наявні у Позивача"

При цьому, доказів вилучення Головним слідчим управлінням СБ України оригіналу договору поставки № 11/28 від 28.11.2024 позивачем до матеріалів справи не надано.

Колегія суддів констатує, що станом на час ухвалення даної постанови позивач вимогу суду не виконав - оригінал Договору для огляду суду не подав.

Відтак, у силу прямої вказівки ч. 6 ст. 91 ГПК України, суд не може взяти до уваги при вирішенні спору копію договору поставки № 11/28 від 28.11.2024, витребуваний судом оригінал якого не був поданий, та існування якого інша сторона підставно заперечує.

Отже договір поставки № 11/28 від 28.11.2024 не може бути покладений в основу судового рішення, що помилково не було враховано судом першої інстанції під час постановлення судового рішення.

Колегія суддів зауважує, що рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України. Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Суд апеляційної інстанції також не погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання в первинних документах (рахунки на оплату, видаткові накладні) на договір № 11/28 від 28.11.2024 свідчить про наявність у відповідача безумовного обов`язку зі сплати неустойки та закріплення таких положень у вказаному договорі, оригінал якого не був досліджений судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скаржника щодо недослідження судом першої інстанції оригіналу договору поставки № 11/28 від 28.11.2024 та встановлення погоджених сторонами умов щодо нарахування пені, шляхом підписання такого договору саме керівником відповідача.

Доводи скаржника щодо ненадання судом першої інстанції оцінки клопотанням відповідача про призначення експертизи від 02.02.2026 та витребування оригіналу Договору для огляду від 26.02.2026, колегією суддів відхиляються за неспроможністю, оскільки така оцінка була надана та ухвалою від 23.02.2026 було відмовлено в призначені експертизи.

Дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності та взаємного зв`язку, враховуючи встановлені вище обставини та висновки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені в розмірі 84 106,66 грн.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із статтею 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ТОВ "ЄРМ-Груп" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі № 910/104/26 в частині стягнення пені в розмірі 84 106,66 грн з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 84 106,66 грн.

Судові витрати

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, який передбачає, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За загальним правилом, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Отже, згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У свою чергу, витрати відповідача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, враховуючи задоволення апеляційної скарги, належить покласти на позивача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що за подання апеляційної скарги, яка подана в електронній формі у 2026 році, мав бути сплачений судовий збір у розмірі 3 993,60 грн (3 328,00 грн х 150 % х коефіцієнт 0,8 для пониження розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі), тоді як скаржником було сплачено 4 992,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги, тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням викладеного, у рахунок відшкодування витрат, понесених скаржником у зв`язку зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 3 993,60 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРМ-ГРУП" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі № 910/104/26 в частині стягненні пені в розмірі 84 106,66 грн - скасувати.

3. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 84 106,66 грн відмовити.

4. У частині стягнення судового збору рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі № 910/104/26 - змінити.

5. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі № 910/104/26 залишити без змін.

6. Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 у справі № 910/104/26 в такій редакції:

"2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРМ-ГРУП" (04053, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 14, оф. 12; ідентифікаційний код 45003991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЛОГ СЕРВІС" (03187, м. Київ, пр. Глушкова Академіка, буд. 9-Г, офіс 236; ідентифікаційний код 42423986) 538 710 (п`ятсот тридцять вісім тисяч сімсот десять) грн 60 коп. заборгованості, 29 432 (двадцять дев`ять тисяч чотириста тридцять дві) грн 53 коп. інфляційних втрат, 13 477 (тринадцять тисяч чотириста сімдесят сім) грн 90 коп. 3 % річних та 6 979 (шість тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн 46 коп. судового збору.".

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЛОГ СЕРВІС" (03187, м. Київ, пр. Глушкова Академіка, буд. 9-Г, офіс 236; ідентифікаційний код 42423986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄРМ-ГРУП" (04053, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд. 14, оф. 12; ідентифікаційний код 45003991) 3 993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн 60 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

9. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

10. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 14.08.2026.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська