Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №727/8032/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/8032/26

Провадження № 2-а/727/193/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі головуючого судді Терещенко О.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

встановив:

До Шевченківського районного суду міста Чернівці надійшла позовна заява ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Дарійчук Євгенія Олександрівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. У своїй позовній заяві позивач просить суд поновити пропущений строк на звернення до адміністративного суду, скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 № 4950 від 10 грудня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень та закрити провадження у справі.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку звернення до суду, сторона позивача зазначає, що про існування оскаржуваної постанови від 10 грудня 2024 року ОСОБА_1 дізнався лише 25 травня 2026 року під час зупинки його транспортного засобу працівниками поліції, які повідомили йому про наявність арешту на майно в рамках виконавчого провадження № 79007900. Після цього позивач невідкладно звернувся до Глибоцького відділу державної виконавчої служби із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, де вперше отримав копію спірної постанови.

Позивач наголошує, що він не був присутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки перебував на стаціонарному лікуванні, про що завчасно подав відповідачу відповідну письмову заяву з додаванням витягу з історії хвороби. Копія постанови засобами поштового зв`язку чи особисто під підпис йому не вручалася, що об`єктивно унеможливило її своєчасне оскарження у встановлений десятиденний строк.

По суті позовних вимог позивач вказує на грубі порушення відповідачем норм матеріального та процесуального права під час притягнення його до відповідальності. Зокрема, у тексті оскаржуваної постанови № 4950 наявні взаємовиключні та суперечливі відомості: зазначено, що розгляд справи відбувся 10 грудня 2024 року, однак підставою для притягнення вказано протокол № 1826 від 16 грудня 2024 року, тобто складений у майбутньому щодо дати розгляду. Одночасно в постанові згадується протокол № 1714 від 30 листопада 2024 року. Також у постанові міститься критична помилка щодо дати народження особи, яку притягнуто до відповідальності, — у резолютивній частині вказано 11.04.1972 року народження, хоча позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, позивач стверджує, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він на виконання вимог законодавства своєчасно, а саме 11 липня 2024 року, уточнив свої військово-облікові дані через ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами чого йому було присвоєно VIN-код № НОМЕР_1 у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», що підтверджується відмітками у військовому квитку та витягом з мобільного застосунку «Резерв+». Відтак, накладення штрафу за нібито неуточнення даних є протиправним та безпідставним.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на правомірність дій суб`єкта владних повноважень та пропуск позивачем строку на судове оскарження. У відзиві зазначено, що позивач зобов`язаний був уточнити свої облікові дані протягом 60 днів з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ. Відповідач вказує, що 30 листопада 2024 року позивача було доставлено поліцією до Чернівецького ООЦМ, де відносно нього склали протокол № 1714, з яким він був ознайомлений і був повідомлений про час та місце розгляду справи. Сторона відповідача стверджує, що позивач проігнорував розгляд справи, проявив пасивну процесуальну поведінку, а тому постанова винесена правомірно. Щодо пропуску строку відповідач у відзиві стверджує, що постанова направлялася позивачу 27 червня 2024 року засобами поштового зв`язку, а тому строк звернення до суду закінчився 21 грудня 2024 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 05 червня 2026 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У призначене судове засідання учасники справи не з`явилися.

Представник позивача подала до суду письмове клопотання про розгляд справи за її відсутності, заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні. Зважаючи на наведені обставини, суд ухвалив рішення про перехід до розгляду адміністративної справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів та доказів.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, суд керується наступним.

Відповідно до частини другої статті 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а у випадках, передбачених законом, — з дня її вручення. Статтею 289 КУпАП також визначено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено.

Як встановлено судом з матеріалів справи, розгляд справи про адміністративне правопорушення 10 грудня 2024 року відбувся за відсутності ОСОБА_1 , що прямо випливає з тексту самої оскаржуваної постанови. Позивач надав суду беззаперечні докази того, що в зазначений період він об`єктивно не міг бути присутнім на розгляді через перебування на стаціонарному лікуванні. Цей факт підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 19595 та іншими офіційними медичними документами з лікувальних закладів, копії яких долучені до матеріалів позову. Більше того, матеріали містять копію письмової заяви ОСОБА_1 , адресованої начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якій він заздалегідь повідомляв про неможливість прибути на розгляд справи 10 грудня 2024 року через перебування в лікарні та просив перенести розгляд.

Суд критично і з застереженням оцінює твердження представника відповідача, викладені у відзиві, про те, що копія спірної постанови від 10 грудня 2024 року направлялася позивачу засобами поштового зв`язку 27 червня 2024 року. Вказана відповідачем дата направлення поштового відправлення (червень 2024 року) передує даті винесення самої постанови (грудень 2024 року) більш ніж на п`ять місяців. Це є фізично та хронологічно неможливим і свідчить про неналежне та формальне ставлення відповідача до підготовки відзиву, а також про повну відсутність у матеріалах справи реальних та допустимих доказів направлення постанови позивачу в порядку, встановленому статтею 285 КУпАП.

Враховуючи, що позивач дізнався про порушення своїх прав лише 25 травня 2026 року під час виконавчих дій і невідкладно, виявивши належну процесуальну активність, звернувся за правовою допомогою та до суду, суд визнає причини пропуску строку на оскарження постанови об`єктивними, непереборними та поважними. На підставі статті 121 КАС України суд вважає за необхідне поновити цей строк.

Переходячи до розгляду позовних вимог по суті, суд встановив наступні фактичні обставини.

10 грудня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 4950 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень. У вступній частині постанови зазначено, що суб`єкт владних повноважень розглянув матеріали адміністративної справи стосовно ОСОБА_1 , дата народження — ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зі змісту мотивувальної частини оскаржуваної постанови вбачається, що правопорушення полягає у тому, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, під час дії воєнного стану протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг, електронний кабінет або у ТЦК та СП, чим порушив підпункт 10-1 пункту 1 Порядку організації і ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487. Разом з тим, у тексті постанови міститься пряме посилання на те, що ці обставини встановлені зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 1826 від 16.12.2024 року. Крім того, у постанові також зазначається, що адміністративний протокол № 1714 складено 30.11.2024 року. У резолютивній частині цієї ж постанови суб`єкт владних повноважень ухвалив накласти штраф на громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Надаючи правову оцінку діям відповідача та змісту оскаржуваного рішення, суд керується положеннями частини другої статті 19 Конституції України, яка імперативно зобов`язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП чітко встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Аналізуючи дотримання відповідачем вимог процесуального законодавства під час оформлення постанови, суд констатує її очевидну невідповідність положенням статті 283 КУпАП. Вказана норма закону вимагає, щоб постанова по справі про адміністративне правопорушення містила чіткі відомості про особу, щодо якої розглядається справа, та точний опис обставин, установлених при розгляді справи.

Як підтверджено матеріалами справи, у резолютивній частині постанови № 4950 відповідачем притягнуто до відповідальності особу 1972 року народження. Водночас, згідно з долученими копіями паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 та обліковою карткою платника податків, позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Крім цього, мотивувальна частина постанови обґрунтовується протоколом № 1826, датованим 16 грудня 2024 року, що вказує на використання як доказу документа, складеного у майбутньому по відношенню до дати самої постанови (10 грудня 2024 року). Такі фундаментальні суперечності у тексті індивідуального правового акта створюють стан правової невизначеності та позбавляють оскаржувану постанову статусу законного і обґрунтованого документа.

Більше того, суд фіксує суттєве порушення відповідачем прав позивача, гарантованих статтею 268 КУпАП. Зазначена норма регламентує, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має беззаперечне право бути присутньою під час розгляду справи, давати пояснення та подавати докази. Справу може бути розглянуто за відсутності особи лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду. Позивач завчасно та у належний спосіб повідомив ІНФОРМАЦІЯ_6 про неможливість прибути на розгляд справи 10 грудня 2024 року у зв`язку з перебуванням на стаціонарному медичному лікуванні, долучивши витяг з історії хвороби. Ігнорування суб`єктом владних повноважень такого клопотання та проведення розгляду справи за відсутності особи, яка мала поважну причину неявки, є грубим порушенням права на захист та принципу рівності сторін.

Щодо суті інкримінованого правопорушення, суд звертає увагу на наступне.

Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Відповідач звинуватив позивача у невиконанні обов`язку щодо уточнення своїх облікових даних протягом 60 днів після набрання чинності змінами до законодавства (з 18 травня по 16 липня 2024 року). Однак, в ході судового розгляду встановлено, що позивач цей обов`язок виконав належним чином. Згідно з наданим суду електронним військово-обліковим документом, сформованим 02 червня 2026 року через офіційний мобільний застосунок Міністерства оборони України «Резерв+», ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікується за унікальним номером у реєстрі «Оберіг» 141220229334751100020. У цьому ж документі зафіксовано дату уточнення даних позивачем — 01 листопада 2024 року. Окрім того, документ містить відмітку про наявність у позивача відстрочки від призову до завершення мобілізації на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв`язку з інвалідністю 2-ї групи.

Відповідно до положень статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, як органи ведення Реєстру, несуть прямий обов`язок щодо забезпечення внесення відомостей до Реєстру, їх актуалізації, повноти та достовірності. Позивач довів належними та допустимими доказами, що своєчасно звернувся для оновлення своїх даних та отримав VIN-код у реєстрі. Відповідач, маючи повний доступ до інформаційно-телекомунікаційної системи, повинен був перевірити факт оновлення позивачем своїх персональних даних перед ухваленням рішення про притягнення його до відповідальності. Винесення постанови про накладення значного штрафу без перевірки державних реєстрів свідчить про упереджений підхід та порушення презумпції невинуватості.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Відповідач не виконав свого процесуального обов`язку. Він не надав суду жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував твердження позивача про оновлення ним своїх військово-облікових даних, не пояснив наявність суперечливих дат у постанові та не обґрунтував правомірність розгляду справи за відсутності позивача, який перебував у лікарні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Беручи до уваги доведеність факту виконання позивачем вимог законодавства про військовий облік та наявність істотних порушень процедури притягнення до відповідальності з боку ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд приходить до обґрунтованого висновку про повну відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Щодо питання розподілу судових витрат, суд застосовує положення пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп. Оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується медичними документами, він був правомірно звільнений від сплати судового збору при поданні даного позову. Відтак, судові витрати у цій справі розподілу чи стягненню не підлягають.

Оцінюючи всі докази у їх сукупності, взаємозв`язку та достатності, суд дійшов остаточного переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 є повністю обґрунтованими, законними та такими, що підлягають безумовному задоволенню з метою відновлення порушених прав та законних інтересів громадянина.

На підставі викладеного, керуючись статтями 19, 63 Конституції України, статтями 7, 9, 245, 247, 251, 268, 280, 283, 285, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 5, 9, 72-77, 121, 205, 229, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду — задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 пропущений з поважних причин строк звернення до адміністративного суду з позовом про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення — задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 4950 від 10 грудня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення — закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя: О.Є.Терещенко