Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №921/480/25 — Західний апеляційний господарський суд

Суд: Західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Дата: 12 серпня 2026 р.

Справа: №921/480/25

Суддя: Галушко Наталія Анатоліївна

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 921/480/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання – Стронська А.І.

за участю представників учасників процесу:

прокурор – Місінська М.А.

представник позивача – Самолук Т.М.

представник відповідача 1 – Шмігельська М.Я.

представник відповідача 2 - Друзюк Р.М., Голик Л.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури Марушія Олексія Антоновича від 19.01.2026 (вх.№ ЗАГС 01-05/177/26)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.12.2025 (повний текст рішення складено та підписано 30.12.2025, суддя Чопко Ю.О.)

у справі № 921/480/25

за позовом Виконувача обов`язків керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної держаної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації

до відповідачів:

1.Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області;

2.Тернопільської міської ради

про усунення перешкод шляхом визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, припинення усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та обтяжень

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

На розгляд Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява виконувача обов`язків керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної держаної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації до відповідачів: Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Тернопільської міської ради про усунення перешкоди Тернопільській обласній державній адміністрації, що набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації шляхом визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6122689500:01:001:1984 площею 1,9994 га в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень в Реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області за відсутності проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки чи проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та за відсутності повноважень і визначених законом правових підстав здійснило зміну цільового призначення земель природно-заповідного фонду та протиправно здійснило реєстрацію такої ділянки в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 6122689500:01:001:1984. Внаслідок вчинення таких дій держава в особі уповноважених органів позбавлена можливості у повній мірі виконувати повноваження власника відповідної земельної ділянки природно-заповідного фонду, яка є об`єктом підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання, спеціальною процедурою надання та розташована на території гідрологічного заказника загальнодержавного значення "Серетський". Такі дії щодо реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером у Державному земельному кадастрі призвели до незаконної зміни цільового призначення земель та безпідставного виведення вказаної землі із земель природно-заповідного фонду, які відповідно до ст. 150, 164 Земельного кодексу України перебувають під особливою охороною.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.12.2025 у даній справі в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що у складі заказника "Серетський" можуть перебувати земельні ділянки різних категорій земель за основним цільовим призначенням, у тому числі, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що не суперечить режиму природоохоронної території, за умови дотримання встановлених законом обмежень господарської діяльності при її використанні.

На момент розгляду справи земельна ділянка площею 1,9994 га за кадастровим номером 6122689500:01:001:1984 перебуває у комунальній власності і належить Тернопільській міській раді, відтак, відповідачі не змінювали цільового призначення земельної ділянки, та не порушили прав та інтересів обласної військово-цивільної адміністрації.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Першим заступником керівника Тернопільської обласної прокуратури Марушієм Олексієм Антоновичем подано апеляційну скаргу від 19.01.2026 (вх.№ ЗАГС 01-05/177/26), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.12.2025 у справі №921/480/25 та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник, зокрема, зазначає:

- спірна земельна ділянка перебуває в межах території заказника «Серетський», а відтак в силу дії норм ст. ст. 20, 43, 44 ЗК України, ст. 7 ЗУ «Про природно-заповідний фонд України» як на час первинного формування земельної ділянки, так і при її останньому поділі у 2019 році, вона відносилась до категорії земель природно-заповідного фонду, рішеннями про її віднесення до цієї категорії є постанова Ради Міністрів Української РСР № 132 від 25.02.1980, постанова Ради Міністрів Української РСР від 12.12.1983 № 495 та постанова Кабінету Міністрів України;

- зміна цільового призначення земельних ділянок природно- заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України. Відповідні погодження цього органу документація із землеустрою (ні щодо інвентаризації земель, ні проєкт відведення у власність) не містить, що, зокрема, підтверджується листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 07.10.2024;

- звертає увагу суду, що ГУ Держземагенства у Тернопільській області та Зборівська РДА мали право проводити інвентаризацію виключно земель сільськогосподарського призначення, як і ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області – наділене правом на розпорядження землями виключно сільськогосподарського призначення;

- згідно з ч. 1 ст. 20, ч. 5 ст. 122 та ч. 6 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказів) Головне управління Держземагенства у Тернопільській області, Зборівська РДА та Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області не були наділені повноваженнями щодо розпорядження, вилучення та зміни цільового призначення земель природно-заповідного фонду державної власності на землі сільськогосподарського призначення. Відтак, територіальні органи центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів не мали права формувати вказані земельні ділянки як землі сільськогосподарського призначення, оскільки в межах таких земель перебувала частина території природно-заповідного фонду – гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетський», оголошеного та створеного в установленому законом порядку, а відтак станом на 23.10.2013, 03.10.2018 та 01.06.2020 (час внесення відомостей до ДЗК) при формуванні таких земельних ділянок було порушено вимоги ст. 19, ч. ч. 6, 7 ст. 20, ст. 21, ст. 43-45, п. «г» ч. 1 ст. 150, п. «в» ч. 1 ст. 183, абз. 1 ч. 3 ст. 186-1, ч. ч. 5, 8 ст. 122 Земельного кодексу України у відповідних редакціях, а також норми ст. ст. 7, 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»;

Тернопільською міською радою подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.12.2025 у справі №921/480/25 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Зокрема зазначає, що:

· згідно даних Державного земельного кадастру та долучених сторонами до справи документів спірна земельна ділянка із кадастровим номером 6122689500:01:001:1984 розташована за межами Гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетський», відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог;

· спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6122689500:01:001:1984 сформована ДП «Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», шляхом розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вперше. Тобто земельна ділянка раніше не надавалась у постійне користування, відповідно право постійного користування не зареєстровано, а доказів, котрі би доводили зворотнє прокурором до матеріалів справи не долучено, що у свою чергу унеможливлює застосування положень статтей 149 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття наказу Держгеокадастру від 15.11.2019 №19- 5375/14- 19-СГ).

Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.12.2025 у справі №921/480/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Зокрема зазначає, що:

· земельні ділянки з кадастровим номерами 6122689500:01:001:1806, 6122689500:01:001:0266 та 6122689500:01:001:1984 були сформовані відповідно до вимог чинного на той час земельного законодавства, а саме: статей 15-1, 116, 118, 121, 122, 183, 1 84 Земельного кодексу України, законів України «Про землеустрій», «Про Державний земельний кадастр», постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель» від 23.05.2012 № 513, «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17.10.2012 №1051;

· на час створення заказника «Серетський» до його складу входили землі, які перебували у користуванні колгоспів «Світанок», « 17 вересня», «ім.Леніна» і «Перше травня» Зборівського і Тернопільського районів Тернопільської області. При цьому, земля з користування колгоспів не вилучалася. Натомість, оформлялися відповідні охоронні зобов`язання. Таке ж охоронне зобов`язання оформлене Тернопільській міській раді;

· у складі заказника «Серетський» можуть перебувати земельні ділянки різних категорій земель за основним цільовим призначенням, у тому числі, земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що не суперечить режиму природоохоронної території, за умови дотримання встановлених законом обмежень господарської діяльності при її використанні.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2026, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.01.2026 апеляційну скаргу Першого заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури Марушія Олексія Антоновича від 19.01.2026 (вх.№ ЗАГС 01-05/177/26) залишено без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури Марушія Олексія Антоновича від 19.01.2026 (вх.№ ЗАГС 01-05/177/26) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.12.2025 у справі №921/480/25, розгляд справи призначено на 31.03.2026.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.03.2026 задоволено клопотання представників відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області – Шмігельської М. Я. від 23.03.2026 (вх. № 01-04/2422/26) та Тернопільської міської ради – Голик Л. Р. від 24.03.2026 (вх. № 01-04/2436/26) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.03.2026 розгляд справи відкладено на 28.04.2026.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.04.2026 задоволено клопотання представника Тернопільської обласної держаної адміністрації, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації – Самолук Т.М. від 20.04.2026 (вх. № 01-04/3274/26) та представника Тернопільської міської ради – Друзюк Р.М. від 22.04.2026 (вх. № 01-04/3370/26) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2026, 26.05.2026, 16.06.2026 розгляд справи відкладено на 04.08.2026.

У судовому засіданні 04.08.2026, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та оголосив, що ухвалення та проголошення судового рішення у справі №921/480/25 відбудеться 13.08.2026.

У судовому засіданні 13.08.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Водночас, необхідно зазначити, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст. 2 ГПК України.

Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важкості предмета спору для заявника ( рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи вищевикладене, перебування судової колегії у відпустці з 29.06.2026 по 24.07.2026, вказана справа розглянута судом апеляційної інстанції з застосуванням принципу розумного строку тривалості провадження поза межами строку, визначеного ст. 273 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Постановою Ради Міністрів Української РСР №132 від 25.02.1980 "Про доповнення переліку державних заказників Української РСР" вирішено прийняти пропозицію Державного комітету УРСР по охороні природи, погоджену з заінтересованими міністерствами і відомствами УРСР і облвиконкомами, про доповнення переліку державних заказників Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 28 жовтня 1974 р №500.

До переліку державних заказників, що створюються в Українській РСР, що є додатком до постанови №132 від 25.02.1980, входить і гідрологічний заказник "Серетський" у межах Тернопільського (колгоспи "Перше травня" - 147 га, "Ім. Леніна" - 174 га) та Зборівського районів (колгоспи "17 Вересня" - 325 га та "Світанок" - 540 га).

Рішенням Тернопільської обласної ради народних депутатів №425 від 23.08.1982 площу державних гідрологічних заказників змінено із 1050 на 1056 гектарів (п.2 рішення).

Пунктом 2 Постанови Ради Міністрів Української РСР від 12.12.1983 №495 "Про доповнення переліку державних заказників Української РСР" межі заказника частково змінено, відповідно до рішення облвиконкому від 23.08.1982 № 425.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 584 «Про зміну деяких рішень Уряду України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказник «Серетський» затверджений як об`єкт природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 21.08.2012 № 415 затверджено Положення про гідрологічний заказник загальнодержавного значення "Серетський".

Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 20.07.2021 № 493 затверджено Положення про гідрологічний заказник загальнодержавного значення "Серетський" (п.1 Наказу) (далі-Положення).

Пунктом 2 наведеного наказу визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 21.08.2012 № 415 "Про затвердження Положення про гідрологічний заказник загальнодержавного значення "Серетський" у новій редакції".

Згідно п.1.3. Положення, Заказник загальною площею 1192 гектара розташований у межах заплави р. Серет та р. Лопушанка від с. Плотича до с. Носівці Тернопільського району Тернопільської області на території Білецької сільської ради (301,6 га), у тому числі 0,3 га у постійному користуванні комунального підприємства "Тернопільводоканал", та Тернопільської міської ради (890,4 га), у тому числі 24,96 га в оренді у фізичної особи - підприємця Бігуна Богдана Костянтиновича, які здійснюють свої повноваження та діяльність на території Заказника згідно з цим Положенням.

Територія Заказника розташована у межах об`єкту Смарагдової мережі Європи "Seretskyi" площею 6 489 га ("Серетський", UA0000189).

Земельні ділянки, яким надано статус Заказника, не вилучаються у їх власників або користувачів (п.1.4. Положення).

На підставі наказу Головного управління Держземагентства у Тернопільській області від 12.08.2013 №12-од "Про проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності" та розпорядження Зборівської районної державної адміністрації від 30.08.2013 № 493-од "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Зборівського району" Державним підприємством "Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" у 2013 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Чернихівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області.

Розпорядженням голови Зборівської районної державної адміністрації від 24.10.2013 №628-од затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 166,4235 га на території Чернихівської сільської ради згідно з додатком 6.

Згідно Переліку земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, де проведена інвентаризації (додаток 6 до розпорядження №628-од від 24.10.2013) входить і земельна ділянка площею 36,6938 га за кадастровим номером 6122689500:01:001:1806.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6100642012013 від 23.10.20213 земельна ділянка площею 36,6938 га за кадастровим номером 6122689500:01:001:1806 перебувала у державній власності.

У подальшому, з масиву земельної ділянки площею 36,6938 га за кадастровим номером 6122689500:01:001:1806 на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок до Державного земельного кадастру 03.10.2018 року внесено відомості про земельну ділянку площею 7,9994 га за кадастровим номером 6122689500:01:001:0266.

Наказом Головного управління від 29.10.2019 №19-4760/14-19-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" надано дозвіл громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу – сіножаті), розташованої за межами населеного пункту на території Чернихівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області.

На підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 у власність для ведення особистого селянського господарства на території Чернихівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області, розробленого у 2019 році ДП "Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", проведено поділ земельної ділянки площею 7,9994 га за кадастровим номером 6122689500:01:001:0266 та сформовано чотири земельні ділянки за кадастровими номерами 6122689500:01:001:1983, 6122689500:01:001:1984, 6122689500:01:001:1985, 6122689500:01:001:1986.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад", яке втратило чинність 17.11.2020 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 № 1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин", зобов`язано Держгеокадастр з 01.02.2018, серед іншого, забезпечити формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад.

На виконання вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 7,9994 га за кадастровим номером 6122689500:01:001:0266, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру від 15.11.2019 № 19-5375/14-19-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", передано Тернопільській міській раді у комунальну власність.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 11.02.2020 року на земельну ділянку за кадастровим номером 6122689500:01:001:0266 зареєстровано право власності за Тернопільською міською радою.

Водночас, згідно інформації з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 6122689500:01:001:1984 площею 1,9994 га відноситься до земель сільськогосподарського призначення, вид використання-землі запасу. Форма власності комунальна.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна право власності на земельну ділянку 6122689500:01:001:1984 площею 1,9994 га не зареєстроване.

Протягом часу розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 площею 2,0000 га, остання ще не була внесена до Державного земельного кадастру, а також не був присвоєний кадастровий номер. Тому ця земельна ділянка знаходилась в масиві земельної ділянки площею 7,9994 га за кадастровим номером 6122689500:01:001:0266. Зазначену земельну ділянку на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру від 15.11.2019 року №19-5375/14-19-СГ було передано у комунальну власність Тернопільській міській раді.

Згідно інформації, зазначеної в протоколі огляду місця події від 26.05.2025 року за участю спеціаліста – інженера-землевпорядника В. Ярмола (т.1, а.с.206): «земельна ділянка з кадастровим номером 6122689500:01:001:1984 розташована у межах території гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетський» та відноситься до природно-заповідного фонду України».

В матеріалах справи міститься лист Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (т.1, а.с.204). До вказаного листа долучено зображення, на яких міститься інформація про гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Серетський» та запитувані земельні ділянки, зокрема з кадастровим номером 6122689500:01:001:1984. (т.1, а.с.205).

В матеріалах справи міститься лист фірми «Матек» на адресу старшого слідчого СВ Тернопільського РУ поліції з додатком – збірний кадастровий план результатів огляду земельної ділянки. До вказаного листа долучено збірний кадастровий план результатів огляду земельної ділянки з кадастровим номером 6122689500:01:001:1984.(т.1, а.с. 213-214);

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно із частинами першою, другою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (подібна позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19).

У постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не повинне породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

У свою чергу, обрання неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20 (пункт 148).

Так, позивачем були заявлені наступні вимоги: усунення перешкоди Тернопільській обласній державній адміністрації, що набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації шляхом визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6122689500:01:001:1984 площею 1,9994 га в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень в Реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Способи захисту суб`єктивних земельних прав слід розуміти як закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

При визначенні законного володільця спірного майна необхідно враховувати, що право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача щодо створення позивачу перешкод у здійсненні цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може охоплювати не тільки фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 676/2332/18, від 10.02.2021 у справі № 449/723/17 зазначені можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 викладено висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Відтак, вимоги про скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод у належному користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою.

Таким чином, оскільки позов заявлено без вимоги зобов`язати повернути земельну ділянку, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам апеляційної скарги.

Окрім того, судова колегія вважає, що з огляду на наведені вище обставини, відпала необхідність дослідження судом фактичних обставин справи, оскільки такі висновки мотивувальної частини судового рішення можуть сприйматися як преюдиційні під час розгляду інших справ за участі сторін цього спору (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №906/1336/19 від 08.06.2021).

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог, змінивши при цьому мотиви такого рішення суду.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у задоволенні позову Першого заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури Марушія Олексія Антоновича від 19.01.2026 слід відмовити, однак, відмовляючи в задоволенні цих позовних вимог, суд виходив з інших мотивів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури Марушія Олексія Антоновича від 19.01.2026 (вх.№ ЗАГС 01-05/177/26) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.12.2025 у справі №921/480/25 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції даної постанови.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки. визначені ст.ст. 287-288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 17.08.2026.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua