Постанова від 02 серпня 2026 р. у справі №921/755/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 921/755/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

без виклику учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Данилюка Богдана Володимировича від 23.05.2026 (вх. № 01-05/1633/26 від 25.05.2026)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.04.2026 (суддя Руденко О.В., повний текст рішення складено та підписано 05.05.2026)

у справі № 921/755/25

за позовом Фізичної особи - підприємця Данилюка Богдана Володимировича

до відповідача Фізичної особи - підприємця Лядецької Любомири Зіновіївни

про стягнення 177 670 грн. збитків

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

На розгляд Господарського суду Тернопільської області подано позов фізичної особи - підприємця Данилюка Богдана Володимировича до Фізичної особи - підприємця Лядецької Любомири Зіновіївни про стягнення збитків.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням умов договору оренди, зокрема використання відповідачем приміщення не за цільовим призначенням, приведення його у незадовільний стан, здійснення реконструкції і технічного переобладнання об`єкту оренди без письмового дозволу орендодавця, що спричинило збитки у розмірі 177 670, 00 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.04.2026 у справі №921/755/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано, тим, що позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що погіршення стану орендованого майна спричинене протиправними діями відповідача та не доведено розмір заявлених до стягнення збитків.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Фізична особа - підприємець Данилюк Богдан Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.04.2026 у справі №921/755/25 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Зокрема скаржник зазначає, що:

· орендар покинула приміщення в липні 2025р., повернула ключі від приміщення та повідомила через свого представника про те, що вона звільняє приміщення та більше використовувати його не буде;

· останній місяць, за який було сплачено орендну плату – липень 2025р.;

· при укладенні договору оренди орендар в порушення умов п.6.1 Договору не сплатила орендну плату за останній місяць оренди;

· Фотографії та Технічний паспорт в своїй сукупності є доказом того, що діяльність орендаря велась в порушення умов Договору, приміщення використовувалось не під офіс, було здійснено поліпшення без письмового погодження з орендодавцем;

Фізична особа - підприємець Лядецька Любомира Зіновіївна не скористалась наданим їй процесуальним правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 справу №921/755/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Данилюка Богдана Володимировича від 23.05.2026 (вх. № 01-05/1633/26 від 25.05.2026) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.04.2026 у справі № 921/755/25, вирішено розглядати таку без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

22.06.2021 між Фізичною особою - підприємцем Данилюком Б.В. (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Лядецькою Л.З. (Орендар) було укладено договір оренди, згідно з п.1.1. якого Орендодавець приймає на себе зобов`язання передати в строкове платне користування Орендарю нежитлове приміщення загальною площею 56,5 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 15 прим. 13 (об`єкт оренди).

Об`єкт оренди використовуватиметься Орендарем в якості приміщення офісу для здійснення останнім господарської діяльності (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.п.3.2 та 3.3 Договору Орендодавець має право вимагати від Орендаря використання об`єкта оренди виключно за призначенням, вказаним у п.1.2. цього договору, а Орендар, у свою чергу, зобов`язаний використовувати об`єкт оренди виключно за призначенням та забезпечувати здійснення заходів щодо підтримання об`єкта оренди у стані не гіршому, ніж на момент укладання цього договору, з урахуванням нормального фізичного зносу об`єкта оренди.

Орендар має право здійснювати заходи щодо поліпшення об`єкта оренди (реконструкцію, технічне переобладнання тощо) тільки з письмового дозволу Орендодавця (п.3.4 угоди).

Згідно з п. 4.2 договору фактична передача об`єкта оренди у користування Орендаря здійснюється Орендодавцем з моменту підписання сторонами цього договору та Акта №1 прийому - передачі об`єкта оренди.

Відповідно до п.п.4.5, 4.6, 4.7 Договору не пізніше ніж за 10 днів до моменту закінчення строку дії цього договору Орендар повідомляє Орендодавця про день фактичного повернення об`єкта оренди Орендодавцю. Об`єкт оренди вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами Акта №2 прийому - передачі об`єкта оренди, який складається не пізніше останнього дня дії договору в двох примірниках - по одному примірнику для кожної із сторін, і є підставою припинення права Орендаря користуватися об`єктом оренди. Якщо будь - яка із сторін безпідставно ухиляється від підписання цього Акта, об`єкт оренди вважається повернутим у день закінчення строку оренди. Об`єкт оренди передається (повертається) Орендодавцю з усіма поліпшеннями, здійсненими Орендарем.

Сторони домовились, що розмір орендної плати складає 19 000 грн за календарний місяць. У день підписання Акта прийому - передачі об`єкта оренди Орендар сплачує за перший та останній місяці оренди. Вартість комунальних послуг не входить до орендної плати. Усі витрати за користування комунальними послугами компенсуються Орендарем згідно виставлених Орендодавцем рахунків.

Згідно з п.8.2. договору строк оренди починається з 01.08.2021 і закінчується 01.08.2024.

Відповідно до п.п.10.5., 10.6 договору, сплата винною стороною визначених цим договором та/або чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє її від обов`язку відшкодувати, за вимогою іншої сторони, у повному обсязі збитки, завдані порушенням договору (реальні збитки та/або упущену вигоду), а відшкодування збитків не звільняє винну сторону від обов`язку виконати взяте на себе за цим договором зобов`язання у повному обсязі. Сторона, що порушила договір, зобов`язана відшкодувати збитки, завдані таким порушенням (реальні збитки та/або упущену вигоду), незалежно від вжиття іншою стороною будь - яких заходів щодо запобігання збиткам або зменшенню збитків, окрім випадків, коли остання своїм винним (умисно або необережним) діянням сприяла настанню або збільшенню збитків.

На підтвердження факту передачі в оренду приміщення, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Руська, 15, прим.13 сторонами підписано Акт №1 прийому-передачі об`єкта оренди від 01.07.2021. Разом з приміщенням в оренду також здавалось наступне майно, яке знаходиться в приміщенні, що орендується: газовий котел, лічильники води, газу, електроенергії, блок управління охоронної та пожежної сигналізації з датчиками руху, сантехніка: унітаз, умивальник. На момент прийому-передачі в акті зафіксовані показники лічильників (світло, газ).

Як стверджує позивач, Орендар в порушення п.9.4 договору без будь-якого повідомлення виїхав з приміщення, залишивши його у незадовільному стані, а з 01 серпня 2025 перестав платити орендну плату.

01 серпня 2025 року комісією в складі 3-ох осіб Ратнюк Л.П., Куленич Г.В., Ратнюк В.В. було складено Акт про залишення приміщення Орендарем, в якому зазначено, що Орендарем без письмового дозволу Орендодавця були здійснені поліпшення: встановлено перестінки, зроблено додатковий кабінет, на стелі зроблені додаткові рейки, на підлозі до плитки приклеєний лінолеум, всередині кімнати латка з лінолеуму, в стінах пробито багато дірок (де кріпились вітражі, меблі тощо), демонтовано плінтус. Станом на 01 серпня 2025 року після того, як Орендар звільнив приміщення та виїхав, стан приміщення незадовільний, приміщення не може використовуватись без приведення його в належний стан.

Орендарем в Об`єкті оренди було відкрито магазин Оптика та медичну клініку окуліста, хоча відповідно до п.1.2 договору цільове призначення об`єкту оренди визначено для використання під офіс для здійснення господарської діяльності.

Для приведення об`єкту оренди в належний стан Орендодавець залучив фахівців, придбав матеріали та сплатив за виконані ремонтні роботи кошти в загальній сумі 45 057,20 грн.

В подальшому позивач звернувся до ТОВ "Фірма "Гудвіл" (як Оцінювача), уклав з цим Товариством договір на надання послуг №157/2025 від 27 листопада 2025 року, відповідно до якого Оцінювач надав послуги щодо проведення незалежної оцінки для встановлення та відшкодування матеріального збитку, завданого позивачу (Замовнику, орендодавцю) після передачі в оренду торгово-офісного приміщення за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до Висновку від 12 грудня 2025 року ринкова вартість відшкодування матеріального збитку, завданого орендодавцю, після передачі в оренду торгово-офісного приміщення загальною площею 56,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 з врахуванням фізичного зносу становить 171 170 грн.

За надання послуг позивач сплатив Оцінювачу 6500 грн.

Таким чином позивач стверджує, що сума завданих відповідачем збитків складає 177 670 грн (171 710 + 6 500).

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 28.08.2025 про сплату протягом 7 днів 169 670,70 грн вартості матеріалів та робіт з приведення приміщення у відповідний стан. Також позивач просив повідомити дату, коли ФОП Лядецька Л.З. зможе з`явитись для підписання акта повернення приміщення з оренди.

Відповідач жодної відповіді на претензію не надав.

В подальшому позивач надіслав відповідачу письмове повідомлення про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 21.10.2025, яке було отримано останнім 11.11.2025.

Наведені обставини слугували підставою для звернення суб`єкта господарювання до суду із відповідним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Так, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

(1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

(2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №20/715/17 зроблено висновок, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди/стягнення збитків, повинні виходити із того, що для застосування такої санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанови Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 30.06.2022 у справі № 916/1466/21).

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17).

За загальним правилом позивач у спорі про стягнення збитків повинен довести не лише протиправність поведінки відповідача, а й наявність таких збитків, обґрунтованість їх розміру, причинний зв`язок між ними та поведінкою відповідача, надати докази, які б підтверджували реальну, а не абстрактну можливість отримання відповідної суми доходів

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (постанова Верховного Суду від 15.05.2025 у справі № 925/1137/24).

За приписами ст. 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Статтею 773 ЦК України встановлено, що наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення.

Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за найм речі.

Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що укладаючи договір найму, наймодавець має право розраховувати на те, що передана у найм річ буде використовуватися за призначенням і не буде змінена наймачем без згоди наймодавця з тим, щоб у разі припинення договору найму річ була повернута наймодавцеві у стані, в якому вона була одержана у найм, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, як це передбачено ч. 1 ст. 785 ЦК України.

Як вже зазначалось вище, на підтвердження факту передачі в оренду приміщення, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Руська, 15, прим.13 сторонами підписано Акт №1 прийому-передачі об`єкта оренди від 01.07.2021.

Разом з приміщенням в оренду також здавалось наступне майно, яке знаходиться в приміщенні, що орендується: газовий котел, лічильники води, газу, електроенергії, блок управління охоронної та пожежної сигналізації з датчиками руху, сантехніка: унітаз, умивальник. На момент прийому-передачі в акті зафіксовані показники лічильників (світло, газ).

Інших технічних характеристик чи особливостей переданого в оренду приміщення, кількість перегородок, офісів, меблів в акті від 01.07.2021 не зафіксовано. Зауваження щодо переданого в оренду приміщення теж відсутні.

Як стверджує позивач, Орендар в порушення п.9.4 договору без будь-якого повідомлення виїхав з приміщення, залишивши його у незадовільному стані, а з 01 серпня 2025 перестав платити орендну плату.

Відповідно до п.п.4.5, 4.6, 4.7 Договору не пізніше ніж за 10 днів до моменту закінчення строку дії цього договору Орендар повідомляє Орендодавця про день фактичного повернення об`єкта оренди Орендодавцю. Об`єкт оренди вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами Акта №2 прийому - передачі об`єкта оренди, який складається не пізніше останнього дня дії договору в двох примірниках - по одному примірнику для кожної із сторін, і є підставою припинення права Орендаря користуватися об`єктом оренди. Якщо будь - яка із сторін безпідставно ухиляється від підписання цього Акта, об`єкт оренди вважається повернутим у день закінчення строку оренди. Об`єкт оренди передається (повертається) Орендодавцю з усіма поліпшеннями, здійсненими Орендарем.

Відповідно до п. 8.2. договору строк оренди починається з 01.08.2021 і закінчується 01.08.2024.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Враховуючи, що орендар не повернула орендоване приміщення у встановлені договором оренди строки, фактично здійснювала користування об`єктом оренди, сплачувала орендну плату та комунальні платежі, такий вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, тобто до 01.08.2027.

Разом з тим, як стверджує позивач, Орендар в порушення п.9.4 договору без будь-якого повідомлення виїхала з приміщення, залишивши його у незадовільному стані, а з 01 серпня 2025 перестала платити орендну плату.

01 серпня 2025 року комісією в складі 3-ох осіб Ратнюк Л.П., Куленич Г.В., Ратнюк В.В. було складено Акт про залишення приміщення Орендарем, в якому зазначено, що Орендарем без письмового дозволу Орендодавця були здійснені поліпшення: встановлено перестінки, зроблено додатковий кабінет, на стелі зроблені додаткові рейки, на підлозі до плитки приклеєний лінолеум, всередині кімнати латка з лінолеуму, в стінах пробито багато дірок (де кріпились вітражі, меблі тощо), демонтовано плінтус. Станом на 01 серпня 2025 року після того, як Орендар звільнив приміщення та виїхав, стан приміщення незадовільний, приміщення не може використовуватись без приведення його в належний стан.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення оредаря про необхідність з`явитись 01.08.2025 року за адресою АДРЕСА_1 , для оформлення відповідного акта та докази відмови від підписання вказаного акта.

Акт про залишення приміщення орендарем від 01.08.2025 складений в період, коли договір оренди від 01.08.2021 продовжував діяти (до 01.08.2027) і не був розірваний належним чином жодною зі сторін, оскільки повідомлення про розірвання договору оренди нежитлових приміщень ФОП Данилюк Б.В. надіслав ФОП Лядецькій Л.З. у жовтні 2025. Відтак, договір оренди був розірваний на вимогу орендодавця 11.11.2025 – день отримання повідомлення про розірвання договору оренди нежитлового приміщення (що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про відстеження поштового відправлення №4600603513101 (том 1 а.с. 64 )).

Щодо змісту акта від 01 серпня 2025 року, в такому відсутня детальна фіксація виявлених дефектів, відсутні фото та відеозйомка приміщення проведене у цей день комісією. Вказаний акт складений за участі невстановлених осіб.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що Акт про залишення приміщення орендарем від 01.08.2025 не можна вважати належним доказом для підтвердження понесених збитків.

Фотографії, долучені позивачем до позовної заяви, не містять ані дати, ані часу їх здійснення, ані відомостей хто і якими засобами здійснював таку фотофіксацію, відтак, такі докази не можуть вважатись належними.

Щодо висновку про вартість відшкодування матеріального збитку, завданого орендодавцю, колегія суддів зазначає, наступне.

Для приведення об`єкту оренди в належний стан Орендодавець залучив фахівців, придбав матеріали та сплатив за виконані ремонтні роботи кошти в загальній сумі 45 057,20 грн.

В подальшому позивач звернувся до ТОВ "Фірма "Гудвіл" (як Оцінювача), уклав з цим Товариством договір на надання послуг №157/2025 від 27 листопада 2025 року, відповідно до якого Оцінювач надав послуги щодо проведення незалежної оцінки для встановлення та відшкодування матеріального збитку, завданого позивачу (Замовнику, орендодавцю) після передачі в оренду торгово-офісного приміщення за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до Висновку від 12 грудня 2025 року ринкова вартість відшкодування матеріального збитку, завданого орендодавцю, після передачі в оренду торгово-офісного приміщення загальною площею 56,5 кв. м за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 15 прим. 13 з врахуванням фізичного зносу становить 171 170 грн.

Колегія суддів зазначає, що такий висновок може розглядатись судом лише як письмовий доказ, оскільки такий (висновок) не є висновком експерта в розумінні норм ГПК України, а оцінювач, відповідно, не був попереджений про кримінальну відповідальність за надані ним висновки.

Висновок оцінювача про те, що ринкова вартість відшкодування матеріального збитку, завданого орендодавцю після передачі в оренду торгово-офісного приміщення загальною площею 56,5 кв. м за адресою: м. Тернопіль, вул. Руська, 15 прим. 13 з врахуванням фізичного зносу в сумі 171 170 грн. суперечить, твердженням позивача про те, що для приведення об`єкта оренди в належний стан, останнім понесено витрати в загальній сумі 45 057,20 грн.

Оцінка для встановлення та відшкодування матеріального збитку, завданого позивачу (Замовнику, орендодавцю) після передачі в оренду торгово-офісного приміщення за адресою м. Тернопіль, вул. Руська, 15 прим. 13 проводилась без належного повідомлення та залучення орендаря, після завершення ремонтних робіт та на вимогу позивача.

Відтак, позивачем не долучено належних доказів понесених ним витрат.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що в матеріалах справи відсутні, а позивачем у встановленому процесуальним законом порядку не надано доказів, які підтверджують обставини заподіяння відповідачем позивачу збитків у заявленому розмірі, позаяк позивачем не дотримано порядку визначення та належної фіксації збитків, а подані ним докази не дають суду можливості визначити наявність та розмір заподіяних збитків.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.04.2026 у справі №921/755/25 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ :

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Данилюка Богдана Володимировича від 23.05.2026 (вх. № 01-05/1633/26 від 25.05.2026) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 22.04.2026 у справі №921/755/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

5. Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.