Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №646/3253/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

ОСНОВ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

Справа № 646/3253/26

№ провадження 2/646/3070/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року місто Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі

головуючої судді Іщенко О. В.,

секретар судового засідання Петренко А. О.,

учасники справи:

представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» Романенко М. Е.,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши відповідно до приписів частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у порядку заочного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Основ`янського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» в особі представника Романенка Михайла Едуардовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача; заяви, клопотання учасників справи; інші процесуальні дії у справі

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» в особі представника Романенка М. Е. з вимогою стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 2020963678 від 14 жовтня 2018 року у розмірі 44 166,85 гривень.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 14 жовтня 2018 року між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2020963678.

Акціонерне товариство «ОТП БАНК» свої зобов`язання за вказаним кредитним договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредитні кошти відповідно до умов вказаного вище договору.

21 жовтня 2022 року між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу, за умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2020963678 від 14 жовтня 2018 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором утворилась заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 44 166,85 гривень, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у сумі 29 300,00 гривень, заборгованості за відсотками у сумі 14 866,85 гривень, яку позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь.

Окрім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» просило стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 гривень.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у відкритому судовому засіданні.

У судові засідання представник позивача не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином; у матеріалах справи наявне прохання про розгляд справи без його участі та згода на заочний розгляд справи.

Відповідач у судові засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв/клопотань від нього до суду не надходило. Відзив на позовну заяву не надходив.

За загальним правилом частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Частиною першою статті 280 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, у зв`язку із неодноразовою неявкою відповідача у судові засідання та не повідомлення ним про причини такої неявки, не подання відзиву на позовну заяву та ураховуючи згоду позивача на ухвалення заочного рішення по справі постановив розглядати справу у порядку заочного розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову тощо) не вчинялось.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності та взаємозв`язку, встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

14 жовтня 2018року між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2020963678.

Відповідно до умов вказаного вище кредитного договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: розмір, валюта та цільове використання кредиту - 12 998,00 гривень на придбання товару у продавця 1; дата остаточного повернення кредиту - 14 квітня 2020 року; протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом буде нараховуватись фіксована процентна ставка у розмірі 0,01 % річних.

Розділом 2 вказаного вище договору є заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК» № 2020963679_CARD у якій ОСОБА_1 , попередньо ознайомившись зі всіма умовами надання банківських послуг, правилами, тарифами, у тому числі із положеннями договорів та усіх додатків до них, невід`ємною частиною яких є ця заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК», та які розміщені на офіційному сайті АТ «ОТП БАНК», виявив бажання оформити поточний (картковий) рахунок та отримати електронний платіжний засіб: тип картки - MC GOLD, валюта - гривня, номер карткового рахунку - № НОМЕР_1 , кредитна лінія, на дату укладення анкети-заяви розмір процентної ставки становить 5 % в місяць.

Додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 2020963678 від 14 жовтня 2018 року є графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту.

Умови кредитування також викладені у паспорті споживчого кредиту, додатком № 1 до якого є графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту.

Судом встановлено, що кредитний договір № 2020963678 від 14 жовтня 2018 року, додаток № 1 до нього, а також паспорт споживчого кредиту підписані 14 жовтня 2018 року ОСОБА_1 власноручно.

Інофрмація про рух коштів за банківським рахунком № НОМЕР_2 , відкритим в Акціонерному товаристві «ОТП БАНК» на ім`я ОСОБА_1 , міститься у виписці з особового рахунку за період з 14 жовтня 2018 року по 15 березня 2024 року.

21 жовтня 2022 року між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 21/10/22.

Відповідно до пункту 6.2.3. вказаного вище договору право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

У той же день сторони договору факторингу № 21/10/22 підписали акт приймання-передачі реєстру боржників.

Як встановлено з витягу з реєстру боржників, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2020963678 від 14 жовтня 2018 року у загальному розмірі 44 166,85 гривень, з яких: 29 300,00 гривень - заборгованість по тілу кредита, 14 866,85 гривень - заборгованість за відсотками.

Відповідно до складеного Акціонерним товариством «ОТП БАНК» розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2020963678_CARD від 14 жовтня 2018 року, станом на 21 жовтня 2022 року ОСОБА_1 мав заборгованість за зазначеним кредитним договором у загальному розмірі 44 166,85 гривень, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у сумі 29 300,00 гривень, заборгованості за відсотками у сумі 14 866,85 гривень.

Отже, як убачається з наведених вище обставин справи, спірні правовідносини виникли між кредитодавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», яке набуло право вимоги від Акціонерного товариства «ОТП БАНК», та фізичною особою ОСОБА_1 - споживачем фінансових послуг.

Мотивована оцінка щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються учасниками цивільної справи.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із положеннями статті 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною другою статті 95 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно із частиною першою статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

21 жовтня 2022 року між Акціонерним товариством «ОТП БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 21/10/22, яким передбачено перехід до фактора прав вимоги до боржників.

Разом з тим, пунктом 6.2.3 договору визначено момент такого переходу - з моменту підписання договору сторонами, після чого фактор набуває статусу нового кредитора щодо відповідних боржників.

Належність до предмета факторингу саме вимоги до відповідача підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників, підписаним сторонами в день укладення договору, а також витягом із реєстру боржників.

Із зазначеного витягу убачається, що позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2020963678 від 14 жовтня 2018 року, із визначенням конкретного розміру заборгованості - 44 166,85 гривень, з яких: 29 300,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту та 14 866,85 гривень - заборгованість за відсотками.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт переходу до позивача права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2020963678 від 14 жовтня 2018 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із приписами частин першої та третьої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно із приписами частин першої, четвертої, п`ятої та сьомої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.

У разі укладення договору про споживчий кредит на умовах кредитування рахунку в ньому має бути передбачено, що кредитодавець має право вимагати повністю повернути суму кредиту в будь-який час із визначенням строку попередження споживача про таку вимогу.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Зміна умов договору про споживчий кредит можлива тільки за згодою сторін. Умова договору про споживчий кредит про можливість внесення до договору змін в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно із приписами статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до частин першої - третьої статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Позивач, пред`являючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 2020963678 від 14 жовтня 2018 року у розмірі 44 166,85 гривень, обгрунтував право вимоги до відповідача тим, що між ним та первісним кредитором Акціонерним товариством «ОТП БАНК», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», було укладено кредитний договір, який підписано відповідачем власноручно. Підписавши кредитний договір, відповідач підтвердив, що ознайомлений з його умовами, погодився з ними та прийняв на себе передбачені договором права й обов`язки.

Судом встановлено, що кредитний договір № 2020963678 від 14 жовтня 2018 року та додатки до нього підписані відповідачем власноручно.

Із змісту кредитного договору № 2020963678 від 14 жовтня 2018 року убачається, що відповідачу було надано кредит у розмірі 12 998,00 гривень на придбання товару у продавця 1 із кінцевим строком повернення кредиту 14 квітня 2020 року та фіксованою процентною ставкою 0,01 % річних.

Окрім того, розділом 2 кредитного договору є заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП БАНК» № 2020963679_CARD, підписана відповідачем, у якій він виявив бажання оформити поточний (картковий) рахунок та отримати електронний платіжний засіб типу MC GOLD у гривні з встановленням кредитної лінії. На дату укладення заяви-анкети процентна ставка за користування кредитними коштами в межах кредитної лінії становила 5 % на місяць.

Факт виконання банком своїх зобов`язань за кредитним договором підтверджується, зокрема, рахунком-фактурою № СФКHG-0000004113 від 14 жовтня 2018 року; специфікацією до кредитного договору на ім`я ОСОБА_1 ; видатковою накладною №ЧКHG1-0021 від 14 жовтня 2018 року; випискою з особового рахунку відповідача за період з 14 жовтня 2018 року по 15 березня 2024 року, яка містить інформацію про рух коштів за рахунком та є первинним банківським документом, що підтверджує проведені за рахунком операції.

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц, від 22.04.2024 року у справі № 559/1622/19 зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

З виписки за особовим рахунком відповідача встановлено, що ОСОБА_1 фактично користувався наданими кредитними коштами, здійснював видаткові операції за рахунком, а також вносив грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до складеного Акціонерним товариством «ОТП БАНК» розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2020963678_CARD від 14 жовтня 2018 року, станом на 21 жовтня 2022 року ОСОБА_1 мав заборгованість за зазначеним кредитним договором у загальному розмірі 44 166,85 гривень, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у сумі 29 300,00 гривень, заборгованості за відсотками у сумі 14 866,85 гривень.

З урахуванням встановленого судом факту отримання відповідачем кредитних коштів, фактичного користування ними, здійснення платежів у рахунок погашення заборгованості, а також наявності непогашеної заборгованості за кредитним договором, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Стосовно заборгованості відповідача за простроченими відсотками та її розміру суд зазначає таке.

Згідно із складеним Акціонерним товариством «ОТП БАНК» розрахунком заборгованості за кредитним договором № 2020963678_CARD від 14 жовтня 2018 року, станом на 21 жовтня 2022 року ОСОБА_1 мав заборгованість за зазначеним кредитним договором у загальному розмірі 44 166,85 гривень, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у сумі 29 300,00 гривень, заборгованості за відсотками у сумі 14 866,85 гривень.

Із виписки по банківському рахунку відповідача, відкритому в Акціонерному товаристві «ОТП БАНК», та вказаного вище розрахунку заборгованості встановлено, що відповідачу було нараховано, зокрема, відсотки за користування кредитною лінією, за овердрафт, за дозволену перевитрату, за дозволену перевитрату (покупки), за кредит з ОКР, а також за прострочений кредит.

Водночас умовами укладеного між сторонами кредитного договору не підтверджується погодження відповідачем порядку та умов нарахування зазначених платежів, зокрема, не визначено належним чином підстави, розмір та порядок нарахування відсотків за овердрафтом, дозволеною перевитратою та кредитом з ОКР.

Окрім того, у додатку № 1 до кредитного договору № 2020963678, який є орієнтовним графіком платежів та розрахунком загальної вартості кредиту, наведено графік платежів за тілом кредиту, процентами за користування кредитом та іншими супутніми послугами банку.

Водночас конкретного переліку таких супутніх послуг, їх вартості, підстав та порядку нарахування у вказаному додатку не зазначено.

Отже, із умов кредитного договору № 2020963678 від 14 жовтня 2018 року та додатку № 1 до нього неможливо встановити, що відповідач був належним чином проінформований та погодився з нарахуванням відсотків саме за користування кредитною лінією, овердрафтом, дозволеною перевитратою та кредитом з ОКР, а також із розміром і порядком їх нарахування.

Ураховуючи викладене вище, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками.

Відповідно до частин першої та другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 569/15311/21 зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, надавши їм належну оцінку у їх сукупності та взаємозв`язку, перевіривши доводи позовної заяви, а також з`ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням встановлених обставин, суд уважає доведеним факт наявності у відповідача непогашеної заборгованості за кредитним договором, укладеним між сторонами, в частині заборгованості зі сплати тіла кредиту у розмірі 29 300,00 гривень.

Водночас, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 14 866,85 гривень задоволенню не підлягають.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

У частині першій статті 60 Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Пунктом 12) частини третьої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, пункту 1) частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18, провадження № 61-15005св19, у додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц, провадження № 61-22962св19.

Відповідно до пункту 3) частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд доходить висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача на його користь витрат на оплату правничої допомоги підлягає задоволенню у розмірі, який є пропорційним розміру задоволених позовних вимог 4 643,80 гривень.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що за результатами розгляду справи позовна заява підлягає частковому задоволенню, суд, керуючись положеннями статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, уважає за необхідне здійснити розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 766,23 гривень, як частина судових витрат, понесених позивачем при поданні позовної заяви.

Керуючись статтями 2, 76, 89, 141, 259, 263 - 265, 280, 282, 289, 352, 354 та 355 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» в особі представника Романенка Михайла Едуардовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № 2020963678 від 14 жовтня 2018 року у розмірі 29 300 (двадцять дев`ять тисяч триста) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 1 766 (одна тисяча сімсот шістдесят шість) гривень 23 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 643 (чотири тисячі шістсот сорок три) гривні 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст заочного рішення складено 07 серпня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», ЄДРПОУ: 42649746, місцезнаходження: вулиця Симона Петлюри, будинок 21/1, місто Бровари Київської області, 07406; номер телефона: +380674280050;

Представник позивача: Романенко Михайло Едуардович, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ; номер телефона: НОМЕР_4 ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ; номер телефона: НОМЕР_6 .

Суддя О. В. Іщенко