Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №635/4526/24 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/4526/24

Провадження № 1-кп/635/677/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

за участі:

прокурора – ОСОБА_2 ,

потерпілої - ОСОБА_3 ,

представника потерпілої – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

секретар судового засідання – ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел.Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кіровакана республіки Вірменія, громадянина України, не одруженого, має на утриманнеі малолітню дитину ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , фізичної особи-підприємця, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , інваліда ІІІ групи, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,-

встановив:

Суд вважає доведеним, що 03.09.2023, приблизно о 22:45 год., більш точний час в ході розслідування не встановлено, ОСОБА_6 керував технічно справним автомобілем "Mersedes СLK" р.н. НОМЕР_1 , та рухався по вул. Дніпровській в м. Мерефі Харківського району Харківської області з боку вул. Дмитра Овчаренка в напрямку пров. Лікарського.

Під час руху по вул. Дніпровській, ОСОБА_6 , діючи необережно, при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_9 , який перетинав проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу, позначеному з обох сторін дорожніми знаками "Пішохідний перехід" та дорожньою розміткою "зебра", рухаючись зліва направо відносно напрямку руху вказаного автомобіля, і якого він об`єктивно міг виявити, несвоєчасно вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на вказаного пішохода, чим порушив вимоги п.п. 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:

- п. 12.3 "У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»;

- п. 18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Порушення Правил дорожнього руху України з боку ОСОБА_6 призвело до наїзду автомобіля "Mersedes СLK" р.н. НОМЕР_1 під його керуванням на пішохода ОСОБА_9 , внаслідок чого пішохід ОСОБА_9 , 1996 р.н., отримав тілесні ушкодження у вигляді: забійних ран лобової ділянки зліва, потиличної ділянки справа, забою головного мозку в правій лобовій та скроневій частках, крововиливів під тверду мозкову оболонку справа, крововиливу під м`які мозкові оболонки, закритого перелому скроневої та потиличної кісток зліва, відкритого уламкового перелому середньої та нижньої третин велико- та малогомілкової кісток правої гомілки зі зміщенням, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Причиною смерті ОСОБА_9 у лікарні 21.02.2024, стала тупа сукупна травма тіла з подальшим ускладненням у вигляді аспірації рідкої крові та механічної асфіксії.

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи в діях водія автомобіля "Mersedes СLK" р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_6 є невідповідності вимогам п.п. 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки перебували у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Порушення правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_6 виразилися в тому, що він рухаючись по вул. Дніпровській в м. Мерефі Харківського району Харківської області та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який знаходиться на перехресті з пров. Яковлівським, діючи необережно, при виникненні небезпеки для руху у вигляді пішохода ОСОБА_9 , який перетинав проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу, позначеному з обох сторін дорожніми знаками "Пішохідний перехід" та дорожньою розміткою "зебра", рухаючись зліва направо відносно напрямку руху вказаного автомобіля і якого він об`єктивно міг виявити, несвоєчасно вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив на нього наїзд, що спричинило вищевказані наслідки.

Дії ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9

ОСОБА_6 від надання показів в судовому засіданні відмовився на підставі ст.63 Конституції України.

В той час вина ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджуються зібраними у кримінальному провадженні та дослідженими в ході судового розгляду наступними доказами, а саме:

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.09.2023 року, з фототаблицею до нього, а саме нерегульованого перехрестя за координатами 49,81815, 36,06322 дороги М18, напрямок з м.Харкова до м.Краснограда, у зоні дії дорожнього знака 5.31 «Пішохідний перехід», в ході якого був вилучений автомобіль «MERCEDES BENZ CLK-230» д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_6 , який має зовнішні пошкодження правої частини лобового скла та правого бокового дзеркала;

- схемою огляду місця дорожньо-транспортної пригоди до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 04.09.2023, яка відбулася 03.09.2023 року за участю автомобіля «MERCEDES BENZ CLK-230» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 та пішохода ОСОБА_9 ;

-висновком експерта відділу автотехнічних досліджень ХНДЕКЦ МВС №СЕ-19/121-23/220060-ІТ від 06.11.2023 з фототаблицею до нього, відповідно до якого на момент експертного огляду і на момент ДТП робоча гальмівна система автомобіля «MERCEDES BENZ CLK-230» д.н.з. НОМЕР_1 перебувала у працездатному стані;

- висновком експерта відділу автотехнічних досліджень ХНДЕКЦ МВС №СЕ-19/121-23/20062-ІТ від 06.11.2023 з фототаблицею до нього, відповідно до якого на момент експертного огляду і на момент ДТП рульове керування автомобіля «MERCEDES BENZ CLK-230» д.н.з. НОМЕР_1 перебувало у працездатному стані;

- висновком експерта відділу автотехнічних досліджень ХНДЕКЦ МВС №СЕ-19/121-23/20061-ІТ від 06.11.2023 з фототаблицею до нього, відповідно до якого на момент експертного огляду і на момент ДТП ходова частина автомобіля «MERCEDES BENZ CLK-230» д.н.з. НОМЕР_1 перебувала у працездатному стані;

- протоколом обшуку від 27.11.2023 року, кабінету адміністратора в будівлі за м.Мерефа, вул.Дніпровська 133, в ході якого було виявлено і вилучено відеореєстратор «Trassir» з серійним номером (рукописним) MND 1908053 SNC 35039110 із зарядним пристроєм, і під час якого свідок ОСОБА_10 указав на приміщення адміністратора в будівлі за адресою: м.Мерефа, вул.Дніпровська 133, де йому був продемонстрований оригінал відеозапису з місця ДТП;

- протоколом огляду предмета від 21.09.2023 року з DVD-R диском з відеозаписом на ньому, в ході огляду якого встановлено, що на ділянці проїзної частини дороги вздовж вул.Дніпровська, напроти Мереф`янської ЦРЛ за адресою: Харківська область, м.Мерефа, вул.Дніпровська б.148 вбачається справа наліво рух автомобіля (марку, колір чи номерний знак вказати не можна), та під світлом його фар вбачається людина, яка переходить дорогу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля і автомобіль здійснює наїзд на людину, яка переходить дорогу. Автомобіль контактував лобовою частиною з тулубом людини, унаслідок наїзду людина, яка переходила дорогу, перелетіла через дах автомобіля та впала на землю, здіймаючись вище висоти власного росту. Після чого автомобіль зупиняється зліва на узбіччі відносно напрямку руху автомобіля,

- протоколом слідчого експерименту від 01.11.2023 на місці ДТП за адресою: Харківська область, м.Мерефа, перехрестя вул.Дніпровської з пров.Яковлівським, за участю ОСОБА_6 , який розповів про обставини і механізм дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 03.09.2023, а саме, що він 03.09.2023 року, близько 22:35-22:40 керував технічно справним автомобілем «MERCEDES BENZ CLK-230» д.н.з. НОМЕР_1 і рухався по території м.Мерефа зі сторони м.Харкова в напрямку м.Краснограда;

- висновком експертів №24571/24572/24573 за результатами проведення комплексної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису лазерного компакт-диску «МуMEDIA» DVD-R №МАР628ВЕ10233776, за підсумками якої програмно-апаратними засобами, що є в розпорядженні експерта, при дослідженні відеофайлу "Video 2023-09-03.mp4", який міститься в області даних лазерного компакт-диску DVD-R "МуМЕDIА", ознак монтажу, переривання зміни запису -не встановлено. Виходячи з відеозапису, місце наїзду автомобіля «MERCEDES BENZ CLK-230» реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_9 , розташовується в межах нерегульованого пішохідного переходу. Показання водія ОСОБА_6 в частині розташування місця наїзду за межами нерегульованого пішохідного переходу на відстані 7,1 м. від межі дорожньої розмітки «Зебра» з технічної точки зору є неспроможними. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Mercedes-Benz CLK 230, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 12.2, 12.3, 18. 1 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Mercedes-Benz CLK 230, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 відповідали вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Mercedes-Benz CLK 230, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_9 шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування. В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Mercedes- Benz CLK 230, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.п. 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України та знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо транспортної пригоди;

- висновком експерта №25286 за результатами проведення судової автотехнічної експертизи від 20.03.2024 року, за висновками якої показання водія ОСОБА_6 в частині розташування місця наїзду за межами нерегульованого пішохідного переходу на відстані 7,1 м від межі дорожньої розмітки «зебра», з технічної точки зору, є неспроможними; показання водія ОСОБА_6 в частині, де він вказує, що вперше побачив пішохода ОСОБА_9 коли передня частина автомобіля знаходилась на відстані 5.7 м. від місця наїзду з технічної точки зору є неспроможним. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Mercedes-Benz CLK 230, ресстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до ( вимог п.п. 12.2, 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України.В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Mercedes-Benz CLK 230, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 відповідали вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху України. В даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля Mercedes-Benz CLK 230, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_9 шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування. B даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Mercedes-Benz CLK 230, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.п. 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України та знаходилися, з технічної ( точки зору, в причинному зв?язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди;

- протоколом огляду транспортного засобу від 27.10.2023 року з фототаблицею до нього, а саме автомобіля «MERCEDES BENZ CLK-230» д.н.з. НОМЕР_1 , який зберігається на території відділу поліції №3 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області, за адресою: Харківська область, м.Мерефа, вул.Дніпрвська,211,яким встановлено, що на автомобілі розбите лобове скло з правої сторони, розбитий корпус та скло правого бічного дзеркала, мається вм`ятина на даху з правої сторони над правою дверкою. Встановлені зчоси фарбового покриття: на правій частині переднього бамперу, по всій довжині правого переднього крила, на правій передній стійці, на даху з правої сторони, на правій дверці,

- висновком експерта №17-385-МК/23 від 29.01.2024 року судово-медичної експертизи одягу та взуття потерпілого ОСОБА_9 , за підсумками якої при дослідженні предметів одягу та взуття встановлені наступні пошкодження та нашарування:

- на куртці: практично по всіх поверхнях куртки, як на її полах, спинці та рукавах виявлено сліди засохлої речовини буро-червоного кольору, схожої на кров, у вигляді просочувань, крапель, бризок, мазків, помарок, а також забруднення у вигляді плям сірого кольору; на правій полі, в ділянці нижньої врізної кишені куртки є смугоподібний слід потертості, який бере початок у середньому відділі поли, поширюється зверху вниз і кілька зліва направо до нижнього полюса кишені. По ходу зазначеної частково переривчастої смугоподібної потертості вбачаються наскрізні сліди протертостей тканини у вигляді розривів з нерівними краями, місцями дрібноклаптеві, де вершини клаптів відвертаються донизу; від верхнього полюса правої врізної кишені вправо і кілька вгору відходять аналогічного характеру сліди потертості місцями з дрібними наскрізними пошкодженнями, характеру описаних вище, та доходять до правого бокового шва; на правому рукаві в середньому відділі, по передній поверхні та приблизно на рівні розташування пошкоджень правої поли, виявлено такого ж характеру потертості тканини з наявністю наскрізного клаптевого розриву. Зазначені потертості невизначеної форми, місцями з чіткими краями по складках одягу, інтенсивність і глибина потертостей різна і на тлі навколишньої тканини виглядає темнішими (чорними) ділянками за рахунок стирання верхнього шару тканини до оголення ниток основи плетіння її, по ходу першої найбільшої ділянки потертості рукава є клаптевий розрив у формі тупого кута в 100 °, вершина якого звернена вліво, а промені, що утворюють зазначений кут від вершини йдуть: вправо і вгору та донизу; на спинці куртки у верхньому відділі є переривчастий слід потертості в складках одягу аналогічний описаним вище, який бере початок від шва втачки ворота і продовжується донизу і вліво.

- на кросівках спортивних: сліди побутового зносу як у верхівці, так і з боку підошв. На тлі зазначених слідів експлуатації в побуті виявлені «свіжі» сліди потертості гуми, які найбіль інтенсивно виражені і відрізняються від інших слідів, що їх оточують. Ці сліди у вигляді паралельних між собою валиків і борозенок (сліди ковзання), що чергуються, виявлени в п?яткових частинах підошв кросівок, як з правої, так і з лівої ноги: на кросівці з правої ноги сліди ковзання розташовуються практично на всьому протязі п?яткової (підборної) частини ходової (слідової) поверхні підошви і беруть початок від заднього закругленого краю (зрізу), поширюються в основному напрямку ззаду наперед і кілька зліва направо (зсередини назовні); на кросівці з лівої ноги сліди ковзання розташовуються практично на всьому протязі п?яткової (підборної) частини ходової (слідової) поверхні підошви, спрямовани косо до осі підошви - спереду назад та назовні всередину. Крім цих косо спрямованих слідів ковзання вбачаються поздовжньо спрямовані сліди ковзання в п?ятковій частині в середньому відділі, найбільш ймовірно, що виникли раніше. Вказані вище «свіжі» косо спрямовані сліди ковзання накладені зверху них. Описані вище пошкодження та нашарування могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, виражені ділянки потертостей з наскрізним протиранням тканини до утворення розривів - виникли від динамічного контакту з тупими предметами, якими могли бути частини і деталі транспортного засобу, поверхні дорожнього покриття, кутоподібний розрив рукава - від локальної дії виступаючого тупого предмету та зачеплення з подальшим перерозтягненням тканини, найбільш ймовірно в даному випадку - бічне дзеркало заднього виду автомобіля справа. «Свіжі» сліди ковзання на підошовній (ходовій) слідовій поверхні кросівка з правої ноги мають основний напрямок ззаду наперед і кілька зліва направо (зсередини назовні), утворилися від тертя підошви о шорстку поверхню дорожнього покриття при дії травмую чої сили (транспортного засобу, що рухався) на пішохода в напрямку спереду назад, коли він знаходився у вертикальному, або близькому до нього положенні, звернутий передньою правою поверхнею тіла з упором на праву ногу, що підтверджується наявністю ушкоджень - «відкритого уламкового перелома середньої та нижньої третин велико- та малогомілкової кісток правої гомілки зі зміщенням» та пошкодження у вигляді «зчосів фарбового покриття: на правій частині переднього бамперу». Інші «свіжі» сліди ковзання на кросівці з лівої ноги, що розташовуються практично на всьому протязі п?яткової (підборноі) частини ходової (слідової) поверхні підошви, спрямовані косо до осі підошви - спереду назад та назовні всередину виникли найбіль ймовірно утворились після ушкодження правої нижньої кінцівки пішохода, коли відбувся зсув та розворот тіла від удару в області правої гомілки при первинному контакті пішохода з автомобілем, а потім закидання, просування поверхнями автомобіля, внаслідок чого утворилися потертості на правій полі та рукаві куртки з клаптиковим розривом правого рукава в середньому відділі. Інші пошкодження одягу та тіла могли утворитись при контакті з транспортним засобом (травма голови) та від падіння пішохода на дорожнє покриття, ковзання по ньому.Наявність, характер, локалізація, спрямованість «свіжих» слідів ковзання на підошовних поверхнях обох кросівок дозволяє сказати, що в момент первинного контакту з транспортним засобом пішохід стояв, або зупинився, перебуваючи перед цим у русі і був повернутий передньою правою частиною тіла в бік автомобіля, що рухався, а первинний контакт стався безпосереднь переднім бампером автомобіля праворуч з правою нижньою кінцівкою.

-висновком експерта №12-14/27-ОКЛ/23 від 29.11.2023 року судово-медичної експертизи з використанням медичної документації ОСОБА_9 , за підсумками якої за даними наданої медичної документації у гр. ОСОБА_9 мала місце сукупна травма тіла у вигляді наступних ушкоджень: голови: забійні рани лобової ділянки, зліва; потиличної ділянки, справа; забій головного мозку в правій лобовій та скроневій частках; крововилив під тверду мозкову оболонку, справа; крововилив під м?які мозкові оболонки; закритий перелом скроневої та потиличної кісток, зліва; кінцівок: відкритий уламковий перелом середньої та нижньої третин велико- та малогомілкової кісток правої гомілки зі зміщенням. Всі вищевказані ушкодження могли утворитися в час та при обставинах, вказаних в постанові про призначення експертизи. Враховуючи характер та розташування тілесних пошкоджень можливо припустити, що на момент травмування (контакту з автомобілем) гр. ОСОБА_9 був розташований правою частиною тіла по відношенню до транспортного засобу. Зазначена травма у вигляді зазначених вище ушкоджень, утворилася від дії тупого предмету, за механізмом удару-струсу, індивідуальні властивості котрого не відобразилися в ушкодженнях, та відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя;

- висновком експерта №12-17/40-ОКЛ/24 від 15.03.2024 експертизи трупа ОСОБА_9 , за підсумками якої у гр. ОСОБА_9 мала місце тупа сукупна травма тіла у вигляді наступних ушкоджень: голови: забійні рани лобової ділянки, зліва; потиличної ділянки, справа, у стадії загоєння; забій головного мозку в правій лобовій та скроневій частках; кінцівок: відкритий уламковий перелом середньої та нижньої третин велико- та малогомілкової кісток правої гомілки у стадії загоєння. Всі вищевказані ушкодження могли утворитися в час та при обставинах, вказаних в наданій документації, між тупою сукупною травмою тіла та настанням смерті є причинний зв?язок. Зазначена травма у вигляді зазначених вище ушкоджень, утворилася від дії тупого предмету, за механізмом удару-струсу, індивідуальні властивості котрого не відобразилися в ушкодженнях, та відноситься до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя. Причиною смерті гр. ОСОБА_9 стала тупа сукупна травма тіла з подальшим ускладненням у вигляді аспірації рідкої крові та механічної асфіксії. Кров від трупа належить до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти- ОСОБА_11 ,

- поясненнями в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_3 , яка зазначила, що 03.09.2023 року близько 22:30 їй подзвонила близька подруга і сказала, що від свого сина вона дізналася, що її сина ОСОБА_12 збила машина. Вона відразу набрала батька ОСОБА_13 , який їй розповів про цю подію, і в подальшому вони були на зв`язку. Вона проживає в Ізраїлі і вже 08.09.2023 року була у сина в лікарні і усі шість місяців була поряд із ним. Водія ОСОБА_6 вона бачила після ДТП один раз на слідчому експерименті, він ні разу до лікарні не приїхав, передав через адвоката 80000 грн. на лікування сина, які є незначними у порівнянні із понесеними витратами. Під час досудового розслідування всіляко придумував причини для уникнення відповідальності. Після поховання сина ОСОБА_14 дзвонив і писав їй, пропонував гроші, але вона не спілкувалася із ним. ЇЇ фізичний і психічний стан дуже складний, вона на таблетках, антидепресантах. У неї ще є молодший син, якому вона, перебуваючи в такому стані, не може приділяти належної уваги. До страхової компанії за відшкодуванням шкоди вона не зверталась;

-поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 , який пояснив, що 03.09.2023 року йому подзвонила знайома ОСОБА_15 і повідомила, що на Дніпропетровській трасі і районі Мереф`янської поліклініки сталася ДТП, де постраждав ОСОБА_16 . Він передзвонив батьку ОСОБА_17 , який підтвердив, що його сина збив автомобіль і його везуть в швидкій до Обласної поліклініки м.Харкова. На наступний день він зустрівся з ОСОБА_18 в Обласній лікарні, де провели операцію ОСОБА_17 , який був в реанімації без свідомості. Потім подзвонила сестра і повідомила, що вилітає з Ізраїлю. Він кілька разів приходив на місце ДТП, питав продавців хто бачив ДТП, ходив біля приміщень і бачив близько 5-6 камер відеоспостереження у різних напрямках. З`ясував, що камера, яка направлена на пішохідний перехід, належить ФОП ОСОБА_19 . Зайшов у приміщення і спитав у працівника щоб подивитись чи є відео ДТП. Робітник позвонив ОСОБА_19 , який дозволив подивитися ДТП, де було видно, що його племінник переходив Дніпровську трасу на пішохідному переході, який було добре видно, і десь на середині пішохідного переходу його ударив автомобіль, який наближався із включеними фарами зі сторони м.Харкова, на його думку автомобіль їхав швидко. На прохання надати копію на флешносій працівник сказав, що такого дозволу від директора не має, і зробив окремий файл на робочий стіл, щоб його зберегти якщо прийде запит від слідчого. Слідчий ОСОБА_20 показував йому відезапис ДТП уже гіршої якості від того, що він бачив, але цієї ж ДТП;

-поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_21 , який пояснив, що був учасником слідчого експерименту на вул.Дніпровська в м.Мерефа за участю обвинуваченого ОСОБА_6 , який надавав добровільні покази, робились заміри, заїзди, встановлювалась видимість пішохідного переходу, місце наїзду на пішохода на пішохідному переході. Він підписав протокол і зауважень до нього не було;

-поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_22 , яка пояснила, що приймала участь у слідчому експерименті за фактом ДТП на початку листопада 2023 року в якості понятої. Під час слідчого експерименту був ОСОБА_14 , який розказував і показував обставини ДТП, був інший понятий, статист, виїжджала машина, заміряли відстані, визначали на якій відстані було видно пішохода. Підписувала протокол без примусу, ознайомлювалась із ним, що бачила, те і підписала;

-поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_23 , який пояснив, що він у даній справі як слідчий проводив досудове розслідування не одразу, був інший слідчий. Про наявність відеозапису з місця ДТП дізнався від батьків потерпілого ОСОБА_9 . Він робив запити до сервісного центру у м.Мерефа і спілкувався з ОСОБА_24 , щоб отримати відеозапис з камер спостереження на будівлях поряд з місцем ДТП. Були труднощі із отриманням відеозапису. ОСОБА_25 при особистому спілкуванні обіцяв надати оригінал відео, але не надавав, казав, що не в місті, що відео збережене на прохання потерпілих, працівники без його дозволу відеозапис не надавали. Тільки згодом ОСОБА_19 добровільно надіслав йому відеозапис на месенджер Вотсап, яке відразу видалив, але він встиг зберегти запис. На подальші дзвінки чи запити ОСОБА_19 не відповідав, повідомив, що є лише один відеозапис з однієї камери. Відео було долучено до матеріалів справи, після чого матеріали витребувало слідче управління і він більше справою не займався;

-поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_26 , який зазначив, що пам`ятає, що на відеокамері був відеозапис ДТП від 03.09.2023 року. Коли трапилась ДТП родичі потерпілого зверталися за інформацією чи є запис, запис був. Слідчому він казав, щоб за отриманням носія він звернувся офіційно, неодноразово казав слідчому, щоб зробили виїмку запису, а то він не збережеться. На офіційний запит слідчого ОСОБА_27 відео не надавав, так як слідчий звернувся із запитом 21.09.2023 року і дата архівації була завершена, запис не зберігся. Точно не пам`ятає чи надсилав копію запису слідчому через месенджер Вотсап, можливо і надавав переписаний запис на месенджер.

-поясненнями в судовому засіданні свідка ОСОБА_28 , який зазначив, що він є слідчим, який проводив досудове розслідування у даному кримінальному провадженні. Він уточнював у слідчого ОСОБА_27 при яких обставинах він отримав відеозапис з місця події. Останній розповів, що він списувався із ОСОБА_26 , яким є фактичним власником запису і який всілякими способами намагався затягувати надання запису, потім надіслав його на месенджер, ОСОБА_27 його оглянув і визнав речовим доказом. На досудовому розслідуванні ОСОБА_19 підтвердив, що надав запис слідчому через месенджер. У ОСОБА_14 на досудовому розслідуванні був захисник і жодних клопотань щодо визнання відеозапису неналежними і недопустимими доказами вони не заявляли. Іншим чином до слідчого ОСОБА_27 запис не міг потрапити.

Свідок ОСОБА_29 повідомив, що складав схему ДТП і протокол ДТП, самостійно територію не обходив, наявність камер не встановлював.

Від допиту свідка ОСОБА_30 сторона захисту відмовилась, сторона обвинувачення відмовилась від допиту свідка ОСОБА_31 .

Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази в сукупності за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд визнає їх належними та допустимими доказами для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінальним процесуальним законодавством.

Захисник обвинуваченого заявив клопотання про визнання неналежними і недопустимими доказами DVD-R диску та постанови про визнання речовим доказом від 21.09.2023, складену слідчим ОСОБА_23 , протоколом огляду предмету від 21.09.2023 року , складену слідчим ОСОБА_23 , протоколу огляду предмету від 21.09.2023 року, складену слідчим ОСОБА_23 , висновку експертів №25571/24572/24573 від 20.03.2024, які складені на підставі відеозапису на ньому, так як вказаний DVD-R диск за свідченнями слідчого ОСОБА_23 було отримано за допомогою месенджеру «Вотсап», відтак не було оригіналу відповідного відеозапису та технічного пристрою, на який здійснювався відеозапис, а також відсутня інформація хто його виготовив або звідки він взявся. В матеріалах справи відсутній процесуальний документ щодо вилучення цього диску або добровільної його видачі відповідною особою. Копія відеозапису, яка наявна в матеріалах справи, отримана з порушенням порядку, встановленому КПК України. У зв`язку з цим захисник також просить визнати неналежним і недопустимим доказом постанову про призначення комплексної судової експертизи відеозапису та автотехнічної експертизи від 25.10.2023 року, яку склав слідчий ОСОБА_28 . Також просить визнати неналежними і недопустимими покази свідка ОСОБА_32 , оскільки він безпосередньо не був на місці події, відтак безпосередньо не сприймав (не бачив особисто) вихідні дані, обставини та механізм розвитку події, не є особою, уповноваженою кримінальним процесуальним законодавством України на збір, фіксацію та отримання доказів і є родичем потерпілої, а отже зацікавленою особою. Враховуючи викладене, просить закрити кримінальне провадження на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, а цивільний позов залишити без розгляду.

Суд вважає, що клопотання захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів частин 1, 2 ст. 93 КПК збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому КПК України. Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом як проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, так і витребування та отримання від органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Допитаний під час судового розгляду слідчий ОСОБА_23 повідомив, що під час здійснення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, ним була встановлена наявність на фасаді будівлі, розташованій по вул. Дніпровський, 133-а, камер відеоспостереження, на яких ймовірно могла бути зафіксована подія ДТП. А також йому повідомили родичі загиблого, що у власника будівлі ОСОБА_26 наявний відеозапис ДТП, яке відбулося 03.09.2023 року. Він зателефонував ОСОБА_26 та останній повідомив, що перебуває за межами міста, відео ДТП у нього збережено і він його зможе надати після повернення на запит слідчого. Також він повідомив, що раніше до нього звертались родичі постраждалого через спільних знайомих із проханням зберегти відео, на що ОСОБА_26 також їм повідомив, що зберіг відео. ОСОБА_26 скинув відео слідчому в мессенджер ВОТСАП, потім видалив його і на офіційний запит слідчого повідомив, що запис не зберігся.

При цьому у судовому засіданні свідок ОСОБА_26 всіляко ухилявся від надання відповідей, зазначив, що точно не пам`ятає, чи надсилав слідчому відеозапис, в той час не виключає цього.

В той час про добровільність надання відеозапису свідком ОСОБА_26 свідчить також й те, що камери та будівля, на якій вони розташовані, фактично перебувають у приватній власності ОСОБА_26 , а тому будь-яким іншим чином, аніж надання добровільно відповідної інформації її власником, слідчий можливості не мав.

Зазначене узгоджується із практикою Верховного Суду, відповідно до якої, добровільне надання свідком стороні обвинувачення диска з відеозаписом ДТП, а не отримання його на підставі тимчасового доступу до речей і документів, не є підставою для визнання такого доказу недопустимим. Диск як матеріальний носій є способом збереження інформації з електронного документа і вважається його оригіналом, а тому є належним та допустимим доказом у кримінальному провадженні. До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши справу № 333/1539/16-к.

При цьому Верховний суд зазначає, що необхідно зважати на те, що згідно з ч. 4 ст. 132 КПК для оцінки потреб досудового розслідування варто враховувати можливість отримати речі й документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, без застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Отримання тимчасового доступу до речей, документів і, за наявності підстав для того, розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, обумовлене, за приписами ст. 163 КПК, необхідністю доведення стороною кримінального провадження наявності достатніх підстав вважати, що без такого доступу та вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.

За відсутності таких обставин, тим більше за умови добровільного надання документів стороною чи учасником кримінального провадження, у володінні яких вони перебувають, не виникає підстав та умов до звернення з клопотанням до слідчого судді стосовно застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового доступу до документів і речей.

Крім того згідно з усталеною практикою Верховного Суду - документом, як одним із джерел доказів відповідно до ст. 99 КПК України є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об?єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі матеріали відеозапису та електронні носії інформації.

«Згідно із Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» (ст. 5), ДСТУ 7157:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.03.2010 № 8 «Інформація та документація. Видання електронні. Основні види та вихідні відомості», електронним є документ, де інформація подана у формі електронних даних і для використання якого потрібні засоби обчислювальної техніки. Диски як матеріальні носії є способом збереження інформації з електронного документа, головною особливістю якого є відсутність жорсткої прив?язки до конкретного матеріального носія, де оригінал електронного документа може існувати на різних носіях, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

Статті 84-87 КПК України закріплюють критерії допустимості доказів, зокрема: належність джерела походження доказу; законність способу його отримання; дотримання процесуальної форми; недопустимість істотного порушення прав і свобод людини.

Отже, наявний у матеріалах кримінального провадження відеозапис події ДТП отриманий уповноваженою особою, в процесуальний спосіб, в рамках проведення досудового розслідування, після внесення відомостей до ЄРДР, в подальшому 21.09.2023 оглянутий протоколом огляду та постановою слідчого цього ж дня визнаний речовим доказом та долучений до матеріалів кримінального провадження.

3 огляду на те, що під час отримання відеозапису та визнання його речовим доказом не встановлено таких обставин, які б згідно з положеннями ст.87 КПК України свідчили про недопустимість цього доказу, то відповідно немає підстав визнавати недопустимим доказом висновок проведеної судової автотехнічної експертизи.

Крім того відповідно до проведеної у кримінальному провадженні судової автотехнічної екпертизи, висновок щодо наявності у обвинуваченого ОСОБА_6 технічної можливість уникнути наїзду на пішохода та невідповідність його дій вимогам п.п. 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходились в причинному зв?язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події зроблено не на підставі дослідження DVD диску із записом події ДТП, а на підставі інших матеріалів кримінального провадження, які були надані експерту, в тому числі експерт дослідив протокол огляду місця події, схему та фототаблиця до нього, слідчий експеримент та інші матеріали.

Щодо доводів сторони захисту про визнання неналежними та недопустимими доказами протоколу огляду предмету від 21.09.2023 та постанову про визнання речовим доказом від 21.09.2023 необхідно зазначити, що протокол та постанова слідчого є процесуальними документами, які фіксують перебіг кримінального провадження та рішення слідчого у кримінальному провадженні, вони не є доказом у розумінні ст. 84 Кримінального процесуального кодексу України, і тому не можуть оцінюватися чи визнаватися судом як "недопустимий доказ".

Стосовно показів свідка ОСОБА_10 , які сторона захисту просить визнати недопустимими, то суд зазначає, що вказаний свідок був заявлений стороною обвинувачення, повідомив суду про відомі йому обставини справи, він попереджався судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і приводився судом до присяги, у суду не виникло сумнівів у правдивості і достовірності наданих показів, покази даного свідка оцінюються судом у сукупності із іншими доказами, а отже відсутні підстави для визнання показів свідка недопустимими доказами.

За таких обставин підстав для задоволення клопотань сторони захисту не вбачається.

Таким чином суд дійшов висновку, що досліджені в судовому засіданні документи, відеозаписи, протоколи слідчих дій, висновки експертів відповідають вимогам щодо їх отримання, проведення та оформлення, складені уповноваженими процесуальними особами, узгоджуються між собою.

Достовірність проведених експертиз стороною захисту не спростована як під час досудового розслідування так і під час судового розгляду.

Дослідивши зазначені докази, а також з`ясувавши передбачені ст.91 КПК України обставини, що належать до предмета доказування, суд вважає, що ці докази в їх сукупності та взаємозв`язку доводять факт вчинення обвинуваченим кримінально-караного діяння, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і вони в їх сукупності та взаємозв`язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно ОСОБА_6 , підстави для закриття провадження у справі відсутні.

Суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення встановленою та доведеною у повному обсязі.

Так на момент вчинення ДТП автомобіль обвинуваченого знаходився у справному стані, за кермом перебував саме ОСОБА_6 , який під час керування транспортним засобом порушив п.12.3, 18.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку із виникненням ДТП, що спричинило смерть пішохода ОСОБА_9 .

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суд зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, наведеними у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»(із змінами), при призначенні покарання за відповідною частиною статті 286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_6 офіційно не одружений, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у лікаря-нарколога і лікаря-психіатра не перебуває, приватний підприємець, інвалід ІІІ групи, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, а саме: принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами.

При цьому, при призначенні покарання обвинуваченому, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Отже, визначаючи обвинуваченому вид і розмір покарання, суд виходить з того, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Крім того, суд враховує те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України, яке є тяжким злочином, конкретні обставини справи та наслідки, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину, інвалідність ІІІ групи, часткове відшкодування коштів на лікування, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання. Крім того суд враховує позицію потерпілої сторони щодо призначення покарання обвинуваченому.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за ч.2 ст.286 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

Призначення більш м`якого покарання суд вважає недоцільним, враховуючи позицію обвинуваченого стосовно невизнання своєї вини, поведінку обвинуваченого, не відшкодування потерпілій завданої шкоди.

Судом не встановлено підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69,75 КК України.

Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає як основні покарання, так і призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

При вирішенні питання про призначення додаткового покарання, суд враховує всі обставини справи, зокрема, що дане кримінальне правопорушення пов`язане з безпекою руху, обвинувачений грубо порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого загинула людина, а тому вважає за необхідне призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

На переконання суду, таке покарання для обвинуваченого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Наведене покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Потерпілою ОСОБА_3 заявлений цивільний позов щодо стягнення з обвинуваченого на її користь майнової шкоди у розмірі 376928,23 грн., моральної шкоди у розмірі 1000000,0 грн.

Позов обгрунтовано тим, що внаслідок ДТП у період з 03.09.2023 року по 21.02.2024 року, протягом майже 6 місяців син потерпілої ОСОБА_9 знаходився в край важкому стані, фактично у комі і потерпіла кожного дня витрачала грошові кошти на лікування сина, придбання медикаментів для підтримання життя сина, що підтверджується копіями фіскальних чеків, які додані до заяви. Загальна сума витрачених на придбання медикаментів коштів складає 456928,23 грн. За період перебування сина потерпілої у комі ОСОБА_6 надав лише 80000,00 грн. у якості відшкодування понесених на лікування витрат. В той час він жодного разу не приїхав у лікарню і станом потерпілого ОСОБА_9 не цікавився, за вчинений злочин не вибачився. Крім того, цивільному позивачу ОСОБА_3 завдано глибоких моральних, фізичних і душевних страждань, внаслідок непоправної втрати її сина ОСОБА_9 . Вона майже 6 місяців кожний день перебувала у лікарні та спостерігала за станом свого сина і чекала, що він прийде до тями. У результаті вказаного довгоочікуваного у неї суттєво погіршився стан здоров`я, її переслідує страх та тривога внаслідок втрати сина, вона постійно переживає психологічний дискомфорт, відірваність від активного соціального життя, порушення сну, емоційну напругу та дратливість. Внаслідок смерті сина їй завдано сильного душевного болю та душевних страждань, вона отримала важкий стрес та порушення адаптації, звичний ритм життя для неї зупинився назавжди. Завдану моральну шкоду позивач оцінює у 1000000,00 грн.

Обвинувачений і його захисник просили залишити цивільний позов без розгляду. Захисник зазначив, що ОСОБА_6 із СК «Євроінс Україна» було укладено договір страхування та застраховано цивільно-правову відповідальність в разі завдання шкоди третім особам за участі забезпеченого транспортного засобу «MERCEDES BENZ CLK-230» реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв`язку з чим, позов поданий до неналежного відповідача, так як шкода повинна відшкодовуватися страховою компанією.

Вирішуючи цивільний позов, суд виходить із наступних обставин справи та вимог закону.

Суд враховує, що положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства

Відповідно до ч.1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю, або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" встановлено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, або володільцем джерела підвищеної небезпеки, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.979 ЦК - за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, в тому числі, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності), що встановлено п.3 ч.1 ст.980 ЦК.

Судом встановлено, що порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_6 перебуває в прямому причинному зв`язку із настанням 03.09.2023 дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля «MERCEDES BENZ CLK-230» д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого загинув пішоход ОСОБА_9 .

Згідно із полісом цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №214367263 відповідальність пов`язана з експлуатацією транспортного засобу «MERCEDES BENZ CLK-230» реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована в СК «Євроінс Україна» з лімітом відповідальності страховика за шкоду заподіяну життю і здоров`ю 320000,00 грн, за шкоду заподіяну майну 160000,00 грн. Строк дії договору з 01.05.2023 по 30.04.2024 рік включно.

Дорожня транспортна пригода сталася 03.09.2023, тобто в межах дії договору страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів та є страховим випадком.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно з п. 24.1 ст. 24 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

У постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17 зазначено, що внаслідок заподіяння під час дорожньо-транспортної пригоди шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - Моторного (транспортного) страхового бюро України та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час дорожньо-транспортної пригоди шкоди (настання страхового випадку) винуватець дорожньо-транспортної пригоди не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).

Як було встановлено судом, 03.09.2023 з вини обвинуваченого (цивільного відповідача) відбулась дорожньо-транспортна пригода, на момент скоєння якої цивільно-правова відповідальність цієї особи була застрахована згідно з полісом №214367263 СК "Євроінс Україна", забезпеченим транспортним засобом є автомобіль, яким керував обвинувачений (цивільний відповідач).

Таким чином, цивільний позивач, як потерпілий, набув право отримати відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров`ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, проте обов`язок виплатити відповідне відшкодування виник у СК «Євроінс Україна», яке прийняло на себе обов`язки страховика цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу (розмір франшизи 1500,00 грн, розмір страхового відшкодування на одного потерпілого за шкоду спричинену здоров`ю 320 000,00 грн, за шкоду спричинену майну 160 000,00 грн), а обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування

Отже цивільний позивач неправомірно вимагає відшкодування шкоди тільки з ОСОБА_6 .

Так, у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 199/6524/18 міститься позиція, згідно з якою, якщо позовні вимоги пред`явлено не до всіх належних відповідачів, зокрема, їх не пред`явлено до страховика, суд позбавлений можливості давати оцінку обґрунтованості таких позовних вимог, визначати розмір сум, які підлягають відшкодуванню внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Отже позивач не пред`явив своїх вимог до належного відповідача, який здійснював страхування транспортного засобі, яким керував під час ДТП обвинувачений, і відповідно пред`явив вимоги до неналежного відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на лікування.

При цьому в матеріалах справи наявні чеки на придбання ліків (т.1.1 с.36-112), в той час відсутнє документально підтвердження їх необхідності відповідним закладом охорони здоров`я.

Стосовно вимог цивільного позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 1000000 грн. суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна, шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її заподіяла за наявності її вини.

Право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав передбачене Цивільним кодексом України, Конституцією України та багатьма іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 3 постанови пленуму Верховного Суду України у п. 3 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з положеннями ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

При цьому суд приймає до уваги, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.

Отже, на думку суду, рівень моральних страждань визначається не тільки видом правопорушення та його складністю, а й моральними стражданнями потерпілої внаслідок заподіяння їй шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для її особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.

Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.

З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас усвідомлення взаємозв`язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин.

У переважній більшості випадків ЄСПЛ наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого.

Приймаючи до уваги обставини вчинення злочину, ступінь вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненому ним злочині, його поведінку, характер та обсяг душевних страждань цивільного позивача ОСОБА_3 , яка назавжди втратила сина, який був молодою, працездатною людиною, рівень, характер, тривалості, обсяг душевних та психологічних страждань, тяжкість вимушених змін у житті потерпілої, з огляду на вимоги співрозмірності, розумності і справедливості, приходить до висновку про стягнення з обвинуваченого на її користь моральної шкоди у розмірі 500000,00 грн.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді домашнього арешту у період часу з 23:00 год.до 05:00 год. не змінювати.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК України.

Арешти на майно, які накладені на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 05.09.2023 року, ухвали Київського районного суду м.Харкова від 30.11.2023 року, підлягають скасуванню.

Згідно з положеннями ст.124 КПК України на користь держави з обвинуваченого підлягають стягненню витрати за проведення судових автотехнічних експертиз № СЕ-19/121-23/20060-ІТ від 06.11.2023 у розмірі 956,00 грн; № СЕ-19/121-23/20062-ІТ від 06.11.2023 у розмірі 956,00 грн.; № 25286 від 20.03.2024 у розмірі 1087,36 грн; комплексної судової автотехнічної, фототехнічної експертизи та експертизи відео-, звукозапису № 24571/24572/24573 від 20.03.2024 у розмірі 32184,40 грн.

Керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_6 рахувати з дня фактичного його затримання в порядку звернення вироку до виконання.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 у виді домашнього арешту у період часу з 23:00 год. до 05:00 год. до набрання вироком законної сили не змінювати.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати за проведення судових експертиз: № СЕ-19/121-23/20060-ІТ від 06.11.2023 у розмірі 956,00 грн; № СЕ-19/121-23/20062-ІТ від 06.11.2023 у розмірі 956,00 грн.; № 25286 від 20.03.2024 у розмірі 1087,36 грн; № 24571/24572/24573 від 20.03.2024 у розмірі 32184,40 грн.

Скасувати арешт майна, який був накладений:

- ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05.09.2023 року на автомобіль «MERCEDES BENZ CLK-230» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 ;

- ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 30.11.2023 року на відеореєстратор «Trassir» з серійним номером (рукописним) MND 1908053 SNC 35039110 із зарядним пристроєм, який фактично належить ОСОБА_26 .

Речові докази:

- автомобіль марки «MERCEDES BENZ CLK-230» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 і зберігається на території майданчику для тимчасового тримання транспортних засобів відділу поліції №3 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили повернути власнику;

- відеореєстратор «Trassir» з серійним номером (рукописним) MND 1908053 SNC 35039110 із зарядним пристроєм, після набрання вироком законної сили повернути власнику ОСОБА_26 ;

- DVD-R диск з відеозаписом «Video 2023-09-03», після набрання вироком законної сили залишити в матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 500000 (п`ятсот тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії цього вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя ОСОБА_1