Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №642/3054/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/3054/26

Провадження № 2/642/1538/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 р. м. Харків

Холодногірський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді — Балабая С.С.,

за участю секретаря судового засідання — Ажиппо О.О.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк Інвест Холдинг» про повернення безпідставно набутих грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника — адвоката Чехова Дениса Анатолійовича звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк Інвест Холдинг», у якому просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у національній валюті, сума яких є еквівалентною 10 903,28 доларів США на момент платежу, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 02 вересня 2021 року між ним та ТОВ «Маяк Інвест Холдинг» укладено Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна № Base 43, відповідно до якого сторони зобов`язалися в майбутньому укласти основний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

За умовами договору загальна вартість нерухомого майна становила 14 539,20 доларів США, а позивач як майбутній покупець зобов`язався сплатити відповідачу забезпечувальний платіж, який мав бути врахований у вартість нерухомого майна при укладенні основного договору.

На виконання умов Попереднього договору позивач сплатив відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 10 903,28 доларів США, а саме: 02 вересня 2021 року — 10 000 доларів США, 13 вересня 2021 року — 371 долар США, 01 жовтня 2021 року — 74,99 долара США та 05 листопада 2021 року — 457,29 долара США.

Відповідно до умов Попереднього договору сторони взяли на себе зобов`язання укласти основний договір у строк до 30 жовтня 2023 року, однак не раніше державної реєстрації за майбутнім продавцем права власності на нерухоме майно та прийняття в експлуатацію відповідного житлового будинку.

Позивач зазначає, що відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав, будинок у визначений договором строк в експлуатацію не введено, основний нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири між сторонами не укладено, а сплачені позивачем кошти йому не повернуто.

Також позивач посилається на те, що Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна укладено у простій письмовій формі, тоді як відповідно до вимог цивільного законодавства попередній договір має укладатися у формі, встановленій для основного договору, а договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню. У зв`язку із цим позивач вважає Попередній договір нікчемним, а отримані відповідачем на його виконання кошти такими, що підлягають поверненню відповідно до статті 1212 ЦК України.

Крім того, 05 березня 2026 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про повернення забезпечувального платежу у розмірі 10 903,28 доларів США, яка залишена без задоволення.

Ухвалою Холодногірського районного суду міста Харкова від 06 травня 2026 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 05 червня 2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися. До суду надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, у якому вони просили позовні вимоги задовольнити та не заперечували проти заочного розгляду справи.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, відзиву на позовну заяву не подали. До суду надійшло клопотання представника відповідача про повернення до стадії підготовчого засідання, мотивоване тим, що на момент проведення підготовчого судового засідання між відповідачем та його представником не було укладено договору про надання правової допомоги, внаслідок чого не було реалізовано позивачем його відповідні права в підготовчому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність передбачених статтею 280 ЦПК України умов, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

Щодо клопотання представника відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; визначення порядку розгляду справи та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно з частиною другою статті 189 ЦПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 05 червня 2026 року підготовче провадження у цій справі закрито та справу призначено до судового розгляду по суті.

ЦПК України прямо не врегульовано питання повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.

Разом із тим Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 204/6085/20 (провадження № 61-21431св21), врахувавши відповідний підхід, сформульований Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, зазначив, що суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на цій стадії.

Водночас Верховний Суд наголосив, що такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелювала б саме значення встановлених процесуальним законом стадій судового процесу.

Таким чином, повернення до вже завершеної стадії підготовчого провадження має винятковий характер та не може використовуватися як загальний спосіб усунення наслідків невчинення учасником справи процесуальних дій у встановлені законом або судом строки.

Зі змісту поданого клопотання вбачається, що необхідність повернення до підготовчого провадження представник відповідача обґрунтовує тим, що відповідач, який є юридичною особою, на час проведення підготовчого засідання не користувався професійною правничою допомогою; адвокат не був залучений до участі у справі; договір про надання правничої допомоги укладений 15 червня 2026 року, тобто після закриття підготовчого провадження; станом на 19 червня 2026 року адвокат не отримав доступу до матеріалів справи. У зв`язку з цим, на думку представника, відповідач не подав відзив, не вирішив питання про подання додаткових доказів та витребування доказів, а також не визначив доцільності пред`явлення зустрічного позову.

Наведені обставини суд не вважає вагомими обставинами, які відповідно до вказаної вище практики Верховного Суду можуть виправдовувати повернення до вже завершеної стадії підготовчого провадження.

Насамперед суд враховує, що відповідач у цій справі є юридичною особою.

Відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Отже, користування професійною правничою допомогою адвоката є правом юридичної особи та одним зі способів організації представництва її інтересів у суді, однак відсутність адвоката сама по собі не позбавляє юридичну особу цивільної процесуальної дієздатності та можливості реалізовувати належні їй процесуальні права.

До залучення адвоката відповідач не був позбавлений можливості брати участь у справі в порядку самопредставництва, подавати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань, відзив, докази, заявляти клопотання про витребування доказів, а також вирішувати питання щодо пред`явлення зустрічного позову.

Представником відповідача не наведено обставин, які б свідчили, що до закриття підготовчого провадження існували об`єктивні перешкоди для реалізації відповідачем зазначених процесуальних прав у порядку самопредставництва або для своєчасного залучення ним адвоката.

Як убачається зі змісту клопотання, договір про надання правничої допомоги відповідач уклав лише 15 червня 2026 року, тобто через десять днів після постановлення ухвали від 05 червня 2026 року про закриття підготовчого провадження.

Таким чином, обставина, на яку посилається представник, — залучення адвоката лише після закриття підготовчого провадження — виникла внаслідок визначеного самим відповідачем часу та способу організації захисту своїх інтересів, а не внаслідок об`єктивної неможливості відповідача реалізувати процесуальні права до закінчення підготовчого провадження.

Посилання представника відповідача на те, що внаслідок незалучення адвоката під час підготовчого провадження відповідач не подав відзив, не вирішив питання щодо подання та витребування доказів, а також доцільності пред`явлення зустрічного позову, не свідчить про наявність вагомих підстав для повернення до стадії підготовчого провадження. Необхідність вчинення зазначених процесуальних дій існувала та могла бути усвідомлена відповідачем незалежно від наявності професійного представника, а ЦПК України встановлює строки їх вчинення та правові наслідки їх недотримання. Зокрема, відзив і докази відповідача подаються у встановлені для цього строки (статті 83, 178 ЦПК України), зустрічний позов — у строк для подання відзиву (стаття 193 ЦПК України), а питання щодо прийняття доказів, поданих із пропуском установленого строку, вирішується судом відповідно до частини восьмої статті 83 ЦПК України з урахуванням причин їх несвоєчасного подання.

При цьому представником відповідача не зазначено, які саме докази відповідач має намір подати чи витребувати, які обставини перешкоджали зробити це своєчасно, а також не наведено відомостей про конкретний зустрічний позов, який відповідач мав намір пред`явити. Фактично доводи клопотання в цій частині зводяться до необхідності надати залученому після закриття підготовчого провадження адвокату можливість ознайомитися з матеріалами справи, сформувати процесуальну позицію та визначитися з доцільністю вчинення відповідних процесуальних дій. Такі обставини стосуються організації відповідачем захисту своїх інтересів і самі по собі не є вагомою підставою для повернення до вже завершеної стадії підготовчого провадження.

При цьому суд зазначає, що відповідачу та його представнику надано доступ до матеріалів справи через систему електронний суд, які є її користувачами.

Сам по собі вступ адвоката у справу після закінчення певної стадії судового процесу не може мати наслідком повторне проведення цієї стадії лише для того, щоб залучений представник мав можливість ознайомитися з матеріалами справи, сформувати процесуальну позицію та вирішити питання щодо вчинення процесуальних дій, строки для вчинення яких встановлені процесуальним законом або судом.

Інший підхід фактично означав би, що сторона шляхом залучення адвоката після завершення відповідної стадії судового процесу могла б створити підставу для її повторного проведення та отримати нову можливість для вчинення процесуальних дій, якими вона не скористалася у встановлений для цього час.

Це нівелювало б значення процесуальних строків та поділу цивільного судочинства на відповідні стадії, про неприпустимість чого зазначено Верховним Судом у постанові від 05 жовтня 2022 року у справі № 204/6085/20.

Такий підхід узгоджується і з висновком Верховного Суду про те, що повернення до стадії підготовчого провадження має бути зумовлене існуванням дійсно важливого невирішеного процесуального питання, а не використовуватися для повторного надання стороні можливості вчинити процесуальні дії, необхідність яких існувала раніше.

Суд також враховує необхідність забезпечення балансу між правом відповідача на ефективну участь у судовому розгляді та принципами правової визначеності, процесуальної дисципліни і розгляду справи упродовж розумного строку.

Відмова у поверненні до підготовчого провадження за наведених обставин не позбавляє відповідача права на судовий захист та права користуватися професійною правничою допомогою. Відповідач та залучений ним адвокат продовжують користуватися процесуальними правами, передбаченими ЦПК України, з урахуванням стадії, на якій перебуває судове провадження, та встановлених законом наслідків пропуску відповідних процесуальних строків. Натомість повернення до підготовчого провадження лише з тієї підстави, що після його закриття відповідач вирішив залучити адвоката, фактично надало б відповідачу можливість повторно пройти завершену процесуальну стадію та відновити комплекс процесуальних можливостей, якими він своєчасно не скористався, без установлення об`єктивних причин, що перешкоджали їх реалізації.

За таких обставин суд доходить висновку, що наведені представником відповідача обставини не є вагомими та винятковими, не свідчать про виникнення після закриття підготовчого провадження нового істотного процесуального питання, яке не могло бути вирішене раніше з причин, що не залежали від відповідача, та не зумовлюють необхідності вчинення процесуальних дій, для яких є необхідним повернення до стадії підготовчого провадження.

Тому клопотання представника відповідача про повернення до стадії підготовчого провадження задоволенню не підлягає.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

02 вересня 2021 року між ОСОБА_1 , як майбутнім покупцем та ТОВ «Маяк Інвест Холдинг», як майбутнім продавцем, укладено Попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна № Base 43.

Пунктом 1.1 Попереднього договору передбачено обов`язок сторін у майбутньому укласти основний договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Пунктом 2.1 договору сторонами погоджено вартість одного квадратного метра житлового приміщення у розмірі 624 доларів США та загальну вартість нерухомого майна у розмірі 14 539,20 доларів США.

Згідно з пунктом 2.2 договору позивач зобов`язався сплатити відповідачу забезпечувальний платіж у розмірі 14 539,20 доларів США, а пунктом 2.8 договору передбачено, що всі кошти, сплачені майбутнім покупцем як забезпечувальний платіж, враховуються майбутнім продавцем у вартість нерухомого майна.

Пунктом 3.2 Попереднього договору передбачено обов`язок сторін укласти основний договір у строк до 30 жовтня 2023 року, але не раніше, зокрема, державної реєстрації за майбутнім продавцем права власності на нерухоме майно та прийняття в експлуатацію житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

На виконання Попереднього договору позивач передав відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 10 903,28 доларів США, що підтверджується, зокрема, відповіддю ТОВ «Маяк Інвест Холдинг» від 27 січня 2026 року № 27-01.

Отже, факт отримання відповідачем від позивача коштів у зазначеному розмірі підтверджується письмовими доказами та самим відповідачем до виникнення спору не заперечувався.

Разом із тим основний договір купівлі-продажу квартири між сторонами не укладено.

З відповідей Департаменту з інспекційної роботи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Харківської міської ради від 13 лютого 2026 року № 33/0/250-26 та Департаменту з інспекційної роботи Виконавчого комітету Харківської міської ради від 13 лютого 2026 року № 1218/0/266-26 убачається, що в Реєстрі будівельної діяльності відсутня інформація щодо документів дозвільного та декларативного характеру стосовно об`єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, суд зазначає, що передбачений Попереднім договором результат, для досягнення якого позивач передав відповідачу кошти, не настав, а основний договір у визначений сторонами строк укладений не був.

Вирішуючи питання щодо правової природи спірних правовідносин та наявності підстав для повернення позивачу переданих відповідачу коштів, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена — у письмовій формі.

Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із частиною першою статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Зі змісту наданого суду Попереднього договору № Base 43 убачається, що його предметом було зобов`язання сторін у майбутньому укласти договір купівлі-продажу конкретно визначеного нерухомого майна — квартири АДРЕСА_3 .

Отже, відповідно до частини першої статті 635 ЦК України такий попередній договір мав бути укладений у формі, встановленій законом для основного договору, тобто підлягав нотаріальному посвідченню.

Водночас Попередній договір № Base 43 від 02 вересня 2021 року укладено сторонами у простій письмовій формі та нотаріально не посвідчено.

Аналогічний підхід до застосування статей 220, 635, 657 ЦК України викладено Верховним Судом у постанові від 07 квітня 2025 року у справі № 751/2085/24, у якій касаційний суд виходив із того, що недотримання вимоги щодо нотаріального посвідчення попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна свідчить про його нікчемність.

Відтак Попередній договір № Base 43 від 02 вересня 2021 року в силу закону є нікчемним та не створює тих юридичних наслідків, на досягнення яких була спрямована воля сторін.

Відповідно до частин першої та другої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення — відшкодувати вартість одержаного.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з частиною третьою статті 1212 ЦК України положення глави 83 ЦК України застосовуються також, зокрема, до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином та повернення виконаного однією зі сторін у зобов`язанні.

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2025 року у справі № 751/2085/24 зазначив, що кондикційні зобов`язання виникають за наявності набуття чи збереження майна однією особою за рахунок іншої та відсутності правової підстави для такого набуття або у разі, коли така підстава згодом відпала.

При цьому у вказаній справі Верховний Суд, розглядаючи правовідносини щодо повернення коштів, сплачених на виконання попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, який не був нотаріально посвідчений, погодився із застосуванням до таких правовідносин положень статті 1212 ЦК України.

У цій справі судом установлено, що відповідач набув за рахунок позивача кошти в розмірі 10 903,28 доларів США, які були передані на виконання Попереднього договору № Base 43.

Однак Попередній договір не був нотаріально посвідчений, основний договір купівлі-продажу квартири сторонами не укладено, нерухоме майно позивачу у власність не передано, а передані відповідачу кошти позивачу не повернуто.

За таких обставин збереження відповідачем отриманих від позивача грошових коштів не має належної правової підстави, у зв`язку із чим такі кошти підлягають поверненню позивачу на підставі статей 216, 1212 ЦК України.

Крім того, навіть незалежно від висновку щодо нікчемності Попереднього договору, встановлені судом обставини свідчать, що правова мета передачі позивачем коштів — їх зарахування у вартість квартири при подальшому укладенні основного договору — не була досягнута, а визначений сторонами строк для укладення такого договору сплив. Відтак підстава для подальшого утримання відповідачем отриманих коштів у будь-якому разі відпала, що відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України також породжує обов`язок їх повернення.

Суд також враховує, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відзиву на позов не подав, доказів укладення основного договору, передачі позивачу квартири, повернення отриманих коштів або існування іншої чинної правової підстави для їх подальшого утримання суду не надав.

Щодо способу визначення суми, яка підлягає стягненню, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України — гривня.

Частиною першою статті 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Водночас згідно із частиною другою статті 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24) дійшла висновку, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку існування спору між сторонами та його судового вирішення відповідає дню виконання судового рішення.

У цій справі розмір отриманих відповідачем коштів визначений сторонами та підтверджений доказами у доларовому еквіваленті — 10 903,28 доларів США.

Тому належним способом відновлення майнового становища позивача є стягнення з відповідача грошових коштів у національній валюті України — гривні — у сумі, еквівалентній 10 903,28 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день платежу.

Такий спосіб захисту забезпечує повернення позивачу саме того майнового еквівалента, який був переданий відповідачу, та відповідає положенням частини другої статті 533 ЦК України.

Відповідно до статей 12, 13, 76–81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом. Суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши надані позивачем докази кожен окремо та в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач належними, допустимими та достатніми доказами довів факт передачі відповідачу грошових коштів у розмірі, еквівалентному 10 903,28 доларів США, тоді як правові підстави для подальшого збереження відповідачем цих коштів відсутні.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн суд зазначає, що у позовній заяві ця сума визначена як попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат із зазначенням про подальше надання доказів їх понесення.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу підлягає вирішенню за наявності передбачених законом підстав та належних доказів їх розміру.

Керуючись статтями 15, 16, 192, 216, 220, 533, 626, 635, 657, 1212 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263–265, 268, 280–282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк Інвест Холдинг» про повернення безпідставно набутих грошових коштів — задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк Інвест Холдинг» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у національній валюті України — гривні — у сумі, еквівалентній 10 903 (десять тисяч дев`ятсот три) доларам США 28 центам за офіційним курсом Національного банку України на день платежу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк Інвест Холдинг» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати зі сплати судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто Холодногірським районним судом міста Харкова за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків — НОМЕР_1 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк Інвест Холдинг», місцезнаходження: 61057, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 37; код ЄДРПОУ — 40754761.

Суддя С.С. Балабай