Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №398/4547/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4547/26

Провадження №: 2-а/398/154/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"14" серпня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в особі головуючого судді Москалик В. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Олекандрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у праві про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом до Олекандрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕНА №7458609 від 28.06.2026 та закриття провадження у праві про адміністративне правопорушення. Позовні вимоги мотивує тим, що 28.06.2026 приблизно о 19 год 52 хв. позивач керував власним технічно справним транспортним засобом Skoda Rapid, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у м. Олександрія Кіровоградської області по Соборному проспекту в напрямку перехрестя з вулицею Героїв Сталінграда (Гетьмана Мазепи, європейський маршрут E50). Позивач рухався у крайній лівій смузі, призначеній для повороту ліворуч. Зазначене перехрестя є складним за конфігурацією та несиметричним: умовні лінії заокруглень країв проїзної частини з різних боків дороги розпочинаються на різній відстані від центральної частини перехрестя, при цьому з боку смуги руху позивача (з лівого боку) заокруглення починається пізніше, ніж з протилежного боку. У центральній частині перехрестя дорожня розмітка відсутня, що ускладнює визначення межі перехрещення проїзних частин та свідчить про неналежне облаштування складного перехрестя. Перед позивачем у тій самій смузі руху рухалися ще два транспортні засоби: перший– безпосередньо перед стоп–лінією та світлофором, другий – за ним; позивач рухався третім. Усі три транспортні засоби перетнули стоп–лінію на дозволений (зелений) сигнал світлофора. Після перетину стоп–лінії транспортні засоби, що рухалися попереду позивача, виконуючи поворот ліворуч, рухалися не через центральну частину перехрестя, а фактично по діагональній траєкторії, частково заходячи на смугу зустрічного руху, та зупинялися, по черзі надаючи перевагу зустрічному транспорту, ще на початковій ділянці перехрестя. Оскільки ці транспортні засоби зупинилися одразу після перетину стоп–лінії, позивач, який рухався позаду них із дотриманням безпечної дистанції, фізично не мав об`єктивної можливості просунутися далі вперед і зупинився одразу за стоп–лінією та світлофором, розташованим безпосередньо при його смузі руху. Зліва від автомобіля позивача при цьому знаходився розділювальний елемент дорожньої інфраструктури (клумба) із встановленим на ньому рекламним біг–бордом. Сам факт перетину стоп–лінії на дозволений сигнал світлофора не є тотожним факту виїзду на перехрещення проїзних частин у розумінні п. 1.10 та п. 16.8 ПДР. У центральну частину перехрестя позивач не виїжджав; його автомобіль залишився в межах, що передують перехрещенню проїзних частин з боку його смуги руху, поблизу розділювального елемента (клумби). Коли транспортні засоби, що рухалися попереду, по черзі завершили свій маневр і звільнили проїзд, сигнал світлофора, розташованого безпосередньо при смузі руху позивача, а також дублюючого світлофора в напрямку його подальшого руху (розташованого через перехрестя навпроти позивача) вже був червоним, а перехресний транспортний потік по вулиці Героїв Сталінграда (E50) на той час уже отримав право на рух. Оскільки для завершення маневру повороту з місця розташування позивача через складну конфігурацію перехрестя вимагалося б ще декілька секунд руху, продовження руху на заборонний сигнал світлофора могло створити небезпечну аварійну ситуацію. Керуючись вимогами пунктів 12.3 та 2.3 ПДР, позивач прийняв рішення не продовжувати рух на заборонний (червоний) сигнал світлофора, а зупинитися і дочекатися наступного дозволеного сигналу. Після ввімкнення наступного дозволеного (зеленого) сигналу світлофора позивач безпечно зробив маневр повороту ліворуч та проїхав перехрестя. Таким чином, маневр було виконано в повному обсязі, проте не на заборонний, а на дозволений сигнал світлофора. Одразу після цього позивача було зупинено працівниками поліції, які на момент наближення позивача до перехрестя перебували у припаркованому перед перехрестям службовому автомобілі, а згодом рухалися безпосередньо позаду автомобіля позивача та здійснювали відеофіксацію на нагрудну камеру. На місці позивач надав інспектору пояснення щодо викладених обставин, зокрема звернув увагу на нестандартний (діагональний, частково по зустрічній смузі) маневр транспортних засобів, що рухалися попереду, як на об`єктивну причину свого вимушеного положення, а також пояснив, що не продовжив рух на заборонний сигнал світлофора з міркувань безпеки – аби не створити загрози зіткнення з транспортом, який на той момент уже отримав право на рух. Ці пояснення, однак, не були враховані при винесенні постанови, а мотивів їх відхилення постанова не містить. Позивачу було продемонстровано відеозапис із нагрудної камери, однак у наданні його копії на місці відмовлено з посиланням на можливість отримання через суд. Сплата штрафу не свідчить про визнання позивачем своєї вини, а зумовлена виключно намаганням уникнути застосування наслідків, передбачених ст. 308 КУпАП (стягнення штрафу в подвійному розмірі).

Представником відповідача на виконання ухвали суду було направлено суду відеозапис щодо вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Суд, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Встановлено, що відповідно постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії ЕНА №7458609 від 28.06.2026, 28.06.2026о 19:52:16 год у м. Олександрія, по вул. Гетьмана Мазепи, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Skoda Rapid державний номерний знак НОМЕР_1 , виїхав на перехрестя згідно сигналу світлофора, що дозволяє рух, здійснив зупинку транспортного засобу за межами світлофорного об`єкта, не завершивши маневр у наміченому напрямку незалежно від сигналу світлофора на виїзді, чим порушив п. 16.8 ПДР. Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, посилаючись на її необґрунтованість і неправомірність, позивач звернувся до суду із цим позовом про скасування рішення суб`єкта владних повноважень та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Вирішуючи вимоги позову суд виходить з такого.

Частиною 2 ст.122 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за порушення правил проїзду перехресть.

Згідно з п.1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 16.8 ПДР передбачає, що водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин за дозволяючим сигналом світлофора, зобов`язаний виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Водночас, за ч. 1 ст. 77, ч.1 ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з наданого суду відеозапису з нагрудної камери поліцейського, автомобіль Skoda Rapid державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням позивача, виїхав на перехрестя згідно сигналу світлофора, що дозволяє рух, здійснив зупинку транспортного засобу за межами світлофорного об`єкта, не завершивши маневр у наміченому напрямку незалежно від сигналу світлофора на виїзді.

За таких обставин, суд не бере до уваги доводи позивача щодо нездійснення ним виїзду на перехрещення проїзних частин, а формулювання в постанові серії ЕНА № 7458609 від 28.06.2026 "здійснив зупинку транспортного засобу за межами світлофорного об`єкта" означає, що водій зупинився на перехресті, оскільки світлофор встановлений перед перехрестям, рішення водія не продовжувати рух на заборонний сигнал для уникнення небезпеки став наслідком виїзду водія на перехрестя. Отже, оскаржувана постанова містить опис обставин, установлених під час розгляду справи на виконання вимог ст. 283 КУпАП України, а положення постанов Пленуму Верховного Суду України, на які посилається позивач, не є нормами права і не підлягають обов`язковому застосуванню.

Відповідно до ст.72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доведеність факту скоєння позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, тому постанова винесена обґрунтовано та з дотриманням норм КУпАП.

З урахуванням зазначених вище обставин та досліджених доказів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.9, 10, 19, 20, 72, 77, 90, 139, 241-245, 250 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Олекандрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у праві про адміністративне правопорушення- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повне судове рішення складено 14.08.2026.

Суддя Вікторія МОСКАЛИК