Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №345/3625/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3625/26

Провадження № 2/345/2639/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.08.2026 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Сухарник І.І.

за участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання права власності на 1/2 частку спадкового майна, -

встановив:

представник позивача звернулася до суду з даним позовом, зазначивши, що бабуся позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме: на житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 та земельну ділянку (пай).

Відповідно до Довідки для оформлення спадщини № 55 від 25.03.2026 року, яка видана виконкомом Войнилівської селищної ради, згідно погосподарського обліку за ОСОБА_3 , яка постійно проживала і була зареєстрована в селі Довпотів Калуського району Івано-Франківської області числиться житловий будинок з господарським будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , розташований на неприватизованій земельній ділянці.

За життя бабуся ОСОБА_3 склала заповіт від 02.03.1995 року, за реєстром № 22, на позивача, онука ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на дочку ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 і спадщину прийняв її син, відповідач по справі ОСОБА_2 .

Після смерті бабусі ОСОБА_3 позивач звернувся до державного нотаріуса Калуської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку майна за заповітом. Нотаріус на земельну ділянку видала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 04.06.2026 року, а у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 з усіма господарськими будівлями та спорудами відмовила по тій причині, що на будинковолодіння відсутні правовстановлюючі документи. Тому позивач з даним питанням змушений звернутися в суд.

У зв`язку з цим, позивач просить суд постановити рішення, яким визнати за ним в порядку спадкування за заповітом право власності на спадкове майно: на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , після смерті бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , вартість 1/2 частини майна становить 38868.50 грн (а.с.1-4).

Ухвалою суду від 24.06.2026 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження (а.с.30-31).

У підготовче судове засідання позивач не з`явився, однак його представником подано суду заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, зазначено, що позов підтримують в повному обсязі (а.с. 37).

У підготовче судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився, однак подав суду заяву про повне визнання позову та розгляд справи у його відсутності (а.с.36).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, про що складено відповідну довідку.

Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Згідно абз.3 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Зважаючи на те, що відповідачами по справі визнано вимоги позивача і це визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у відповідності до частини четвертої статті 206 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів та ухвалити рішення про задоволення позову.

У судовому засіданні встановлено, що бабуся позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть від 13.03.2026 року, актовий запис № 12, місце реєстрації – виконавчий комітет Войнилівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області – 7, 8), і відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме: на житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 та земельну ділянку (пай) (а.с.12, 9, 6).

За життя ОСОБА_3 склала заповіт від 02.03.1995 року, за реєстром № 22, яким все своє майно заповіла в рівних частках позивачу онуку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочці ОСОБА_4 (а.с.6, 12).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про смерть від 27.09.2013 року, актовий запис № 491, видане відділом ДРАЦС по місту Калушу реєстраційної служби Калуського міськрайонного управління юстиції в Івано-Франківській області – а.с.14), вона прийняла спадщину за заповітом у встановленому порядку після смерті матері ОСОБА_3 , але не оформила своїх спадкових прав (а.с.6).

Після смерті бабусі ОСОБА_3 позивач звернувся до державного нотаріуса Калуської державної нотаріальної контори Івано-Франківської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частку майна за заповітом.

Нотаріус на земельну ділянку видала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 04.06.2026 року (а.с.9, 10, 11), а у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 з усіма господарськими будівлями та спорудами відмовила по тій причині, що на будинковолодіння відсутні правовстановлюючі документи (а.с.6).

Відповідно до Довідки для оформлення спадщини № 55 від 25.03.2026 року, яка видана виконкомом Войнилівської селищної ради, згідно погосподарського обліку за ОСОБА_3 , яка постійно проживала і була зареєстрована в селі Довпотів Калуського району Івано-Франківської області, числиться житловий будинок з господарським будівлями і спорудами, по АДРЕСА_1 , розташований на неприватизованій земельній ділянці (а.с.12).

Згідно з Довідкою від 30.03.2026 року № 00145 інвентаризаційна вартість домоволодіння становить 77737 грн., 1/2 частина становить 38868.50 грн. (а.с.19).

Також позивачем було виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зазначено, що рік спорудження житлового будинку – 1924-1946, рік спорудження господарських будівель – 1946 (а.с.20-25).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

З правового висновку Верховного Суду України, який міститься у постанові Судової палати у цивільних справах від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, встановлено, що за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтями 1217 та 1223 цього Кодексу встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК Кодексу право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Відповідно до ст.ст. 1261 та 1265 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину, або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Частиною 2 статті 1274 ЦК України передбачено, що спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються: 1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою; 2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

Таким чином, будинки, які були збудовані до 1992 року, не потребували введення до експлуатації, при набутті права власності на такі об`єкти.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 26 лютого 2020 року у справі № 607/16873/18, провадження № 61-12451св19; від 15 жовтня 2020 року у справі № 623/214/17, провадження № 61-1978св20.

За таких обставин, враховуючи, що факт належності спадкодавцю ОСОБА_3 спадкового майна (будинковолодіння) підтверджується достатніми доказами, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після бабусі на 1/2 частину належного їй майна, і позивач належним чином прийняв спадщину після її смерті, беручи до уваги, що відповідачем позов визнано повністю, зважаючи на те, що позивач не може оформити свої спадкові права через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, суд приходить до висновку, що є достатні підстави для задоволення позовної заяви та визнання за позивачем права власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , після смерті бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 200, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спадкове майно, а саме: на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , вартість 1/2 частини майна становить 38868.50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Головуючий