Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №197/670/26 — Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 197/670/26

Провадження № 2/197/679/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року с-ще Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Гетьманенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Широке позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходу, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. Шлюб між ними розірвано. Від шлюбу мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу донька проживає разом з позивачкою та перебуває повністю на її утриманні. Відповідач добровільної матеріальної допомоги на утримнаня дитини не надає, участі у вихованні дитини не бере, її життям і здоров`ям не цікавиться, від виконання своїх батьківських обов`язків фактично ухиляється. Позивачка зверталась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, однак їй було відмовлено. На даний час відповідач перебуває за межами України, відтак перебування відповідача за кордоном свідчить про наявність у нього можливості отримувати дохід та виконувати свій обов`язок щодо утримання дитини. На підставі викладеного вважає за можливе стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частки від його заробітку (доходу).

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 08.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання позивачка не з`явилася. Просить розгляд справи проводити за її відсутності, про що вказала у заяві від 15.06.2026 та заяви від 17.08.2026 (а.с. 23, 31-32).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Заяв, клопотань від нього не надходило.

Суд у зв`язку з вищевикладеним зазначає, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Суд, враховуючи ту обставину, що позивачу та відповідачу були створені належні та достатні умови для подання суду відповідних заяв по суті справи, заяв із процесуальних питань та доказів, вважає, що чергове відкладення розгляду справи порушуватиме розумний строк розгляду цивільної справи, у зв`язку із чим суд вважає за необхідним ухвалити відповідне рішення, а тому зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 223, 280 ЦПК України.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 26.12.2023, виданого Широківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_5 ) зареєстрували шлюб 26 грудня 2023 року, про що було зроблено відповідний актовий запис № 187 (а.с. 10), який розірвано на підставі рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області № 213/3221/23 від 03.10.2023 (а.с. 4-5).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19.07.2018, виданого Центрально-Міським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №713. Батьком зазначено ОСОБА_2 , мати – ОСОБА_6 (а.с. 7).

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 7 Сімейного кодексу України, жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 і ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини

Частиною 1 статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Статтею 182 СК України та п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка просить стягнути на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини доходу відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд погоджується із висновком позивачки про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення аліментів.

Вирішуючи питання про стягнення аліментів, суд керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частини від його доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідатиме інтересам дитини.

Разом з тим, суд роз`яснює позивачці про право звернення до суду із позовом щодо збільшення розміру аліментів, або зміни способу стягнення таких, у разі зміни обставин, що випливають з інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

За таких обставин позивачка у справі про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору, що є підставою для стягнення із відповідача в порядку ст.ст. 141, 142 ЦПК України 1331,20 грн судового збору в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України, ст.ст. 141, 180-185, 191 СК України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) про стягнення аліментів – задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користьОСОБА_1 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01 червня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата складення повного судового рішення - 17.08.2026.

Суддя М.В. Панчук