Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №206/1676/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа № 206/1676/26

Провадження № 3/206/1193/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2026 року м. Дніпро

Суддя Самарського районного суду міста Дніпра Плінська А.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серія ВАД 960013 від 27.02.2026 року: з 12.01.2026 року по 27.02.2026 року ОСОБА_1 ухилилась від виконання своїх батьківських обов`язків згідно чинного законодавства відносно доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не відвідувала навчання в Дніпровській гімназії №11 ДМР без поважних причин. Вказаними діями вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.184 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином повідомлялась про час та місце розгляду справи. Клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду не подано.

Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.

За таких обставин, керуючись ст.268 КУпАП, суд вважає, що справу доцільно розглянути у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей -

тягне за собою попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -

тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак судом встановлено, що доказів вчинення правопорушення визначеного нормою ч.2 ст. 184 КУпАП матеріали справи не містять, зокрема вчинення тих самих дій, повторно протягом року саме після накладення адміністративного стягнення.

Згідно з ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова судді повинна відповідати вимогам ст.283 КУпАП та містити опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення.

При вирішенні питання щодо наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суддя бере до уваги, що відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність особи, яка доведена достатніми та незаперечними доказами.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду. Зокрема, в у справі «Ващенко проти України» ЄСПЛ вказав, що «обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру».

У справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Суддя звертає увагу на те, що сутність пред`явленого обвинувачення повинна відповідати диспозиції статті закону, яким встановлено відповідальність за вчиненням правопорушення. При цьому суд (суддя), відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і змінювати формулювання висунутого обвинувачення та відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Додані до протоколу про адміністративне правопорушення матеріали носять суперечливий характер в частині кваліфікації дій ОСОБА_1 , що не дозволяє повною мірою зрозуміти особі, яка притягається до адміністративної відповідальності суть висунутого обвинувачення та організувати ефективний захист своїх інтересів в суді. При цьому, зміна викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення кваліфікації діянь особи за ініціативою суду є неприпустимою.

У матеріалах справи немає жодного доказу, який би підтверджував попереднє протягом року вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, за яке вказану особу вже притягнуто до відповідальності із накладенням адміністративного стягнення.

В силу ч. 2 статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Вказана норма закону є імперативною, при цьому положення КУпАП не визначають повноважень, підстав та обов`язку для суду збирати докази.

За таких умов, розпочате відносно ОСОБА_1 провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях зазначеної особи складу правопорушення.

Керуючись ст.283-285 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч.2 ст.184 КУпАП - закрити за відсутністю складу правопорушення у діях зазначеної особи на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя А.В. Плінська