Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №156/306/26 — П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 156/306/26

Провадження №2/190/794/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14 серпня 2026 року м.П”ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Бордюг Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що він та відповідач ОСОБА_2 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між ни м та відповідачем ОСОБА_2 рішенням Іваничівського районного суду Волинської області розірвано та відповідно до цього ж рішння суду дитину залишено проживати разом з батьком, яка і до цього часу проживає разом з ним. Мати дитини, ОСОБА_2 участі у вихованні, утриманні дитини не приймає, фактичнго самоусунулася від виконання батьківських обов`язків. Він є єдиним піклувальником своєї неповнолітньої доньки, здійснює за нею постійний догляд, забезпечує належні умови проживання, навчання, матеріально утримує та виховує її. 17 березня 2026 року його було мобілізовано, наразі він проходить військову службу у військовій частині № НОМЕР_1 . Дитина залишилася без належного догляду та фактично сама. Встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання дитини потрібно задля подальшого звільнення його з військової служби, для захисту прав та інтересів дитини, оскільки в подальшому можуть виникати питання про оформлення документів щодо соціальної допомоги на дитину, яка виховується тільк одним з батьків.

У зв`язку з вищевикладеним, з метою захисту прав та інтересів дитини та його інтересів як батька неповнолітньої дитини, просить встановити юридичний факт самостійного виховання та утримання ним своєї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, від представника позивача до суду надійшла заява з проханням справу розглядати без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причину неявки до суду не повідомила /а.с.103/.

Третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області свого представника в судове засідання не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, до суду направили заяву в якій просили справу розглядати без участі їх представника /а.с.96/.

Таким чином, оскільки відповідач у судове засідання не з`явилась, про місце, дату та час судового розгляду справи була сповіщена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, не надала заяв про розгляд справи за її відсутності, не скористалася правом надання заперечень проти позову, у зв`язку з чим суд вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, суд вважає, що судове засідання можливо провести без їх участі, на підставі наявних у справі доказів, без фіксування судового засідання технічними засобами, що буде відповідати вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про народження /а.с.12/.

Відповідно до копії рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 09 червня 2016 року шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 26 квітня 2014 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Іваничівського районного управління юстиції Волинської області, актовий запис № 13 – розірвано. Дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати з позивачем ОСОБА_1 /а.с. 16/.

Згідно копії акту про фактичне проживання/ не проживання громадян на території Павлівської сільської територіальної громади № 428 від 03 березня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 фактично проживає за адресою АДРЕСА_1 . Разом з заявником в будинку проживають: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - теща, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - донька, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 – дружина. Проживання чи присутність біологічної матері дитини не підтверджена на момент обстеження /а.с. 13/.

Відповідно до характеристики Павлівського ліцею Павлівської сільської ради Волинської області № 092/04 від 20.03.2026 року, №093/04 від 20.03.2026 року ОСОБА_3 є ученицею 6 класу, навчається до своїх вікових можливостей, до навчальної діяльності ставиться відповідально, проявляє інтерес до окремих навчальних предметів. Дитина позитивно висловлюється щодо взаємин у сім`ї, відчуває підтримку зі сторони батька. За час навчання встановлено, що вихованням дитини займається виключно батько ОСОБА_1 , батько постійно контактує з класним керівником, відвідує батьківські збори, займається придбанням навчальних матеріалів та одягу, цікавиться успіхами дитини, бере участь у громадському житті закладу. Мати ОСОБА_2 за час навчання дочки в гімназії участі в її навчанні та вихованні не приймала. /а.с.14-15/.

Згідно з відомостями про зареєстрованих у житловому приміщені осіб виконавчого комітету Павлівської сільської ради №115 від 19.03.2026 року за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 / а.с. 17/.

Відповідно до довідки військової частини № НОМЕР_1 № 08/1060 від 20.03.2026 року солдат ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу за призовом під час мобілізації в особовий період, на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії – майстра інженерно-позиційної групи третьої прикордонної застави першої прикордонної комендатури ІНФОРМАЦІЯ_9 з 17.03.2026 року/ а.с. 18/.

Відповідно до висновку про доцільність встановлення факту самостійного виховання та утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , затвердженого рішенням Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області № 4 від 15.07.2026 року орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлівської сільської ради вважають доцільним встановлення факту самостійного виховання та утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 94-95/.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України (далі СК України) передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, визначений у частині першій статті 315 ЦПК України, та такий перелік не є вичерпним.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У цій справі ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою, в якій просить встановити факт самостійного виховання та утримання ним дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто заявлені вимоги пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує та утримує дитину.

У статті 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини.

Тобто, навіть якщо один з батьків проживає окремо від дитини, він має здійснювати батьківські права та виконувати обов`язки.

Норми СК України не встановлюють підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав /стаття 164 СК України/.

Тож, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в Сімейному кодексі України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2024року у справі № 201/5972/22).

Це безумовно впливає на права й інтереси дитини та загрожує порушенню принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з цим позовом про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини позивач посилався на те, що починаючи з 2016 року дочка проживає разом з ним та знаходиться на його повному утриманні, виключно батько самостійно виховує дочку, піклується про її фізичний та духовний розвиток, навчання та забезпечує всім необхідним, в той час як мати дитини не бере участі в її вихованні та утриманні.

Проте під час розгляду справи не знайшов підтвердження факт самостійного виховання та утримання дитини батьком.

Факт проживання одного з батьків окремо від дитини сам по собі не підтверджує факт самостійного виховання та утримання, оскільки проживання матері окремо від дочки не впливає на обсяг її обов`язків.

Позивач не надав суду доказів, які підтверджують, що в питанні виховання чи утримання доньки, матір умисно ухиляється від виконання цих обов`язків.

Сукупність вищенаведених вимог закону вказує, що встановлені обставини у даній справі не можуть бути підставою встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком.

Частина перша статті 76 ЦПК України доказами визначає будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. /частина перша, друга статті 77 ЦПК України/.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, не припустимим є ґрунтування судового рішення на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Надані суду докази не підтверджують факт, який у своєму позові просив встановити позивач.

Під час розгляду справи суд не встановив існування обставин, які б могли свідчити про обмеження або припинення певного обсягу прав матері стосовно малолітньої дочки. Будь-які докази, що відповідачка не здатна виконувати свої батьківські обов`язки в силу об`єктивних обставин, в матеріалах справи відсутні, питання про невиконання матір`ю батьківських обов`язків не вирішувалось.

При цьому, в обгрунтування поданої позовної заяви позивач посилається на те, що встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання дитини потрібно задля подальшого звільнення його з військової служби.

Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком, а тому позов задоволенню не підлягає.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.128,141,263-265, 280-283 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Павлівської сільської ради Володимирського району Волинської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини– відмовити.

Судові витрати по справі залишити по фактично понесеним.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса