Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №203/3388/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/3388/26

Провадження № 2/0203/2130/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

за участю представника позивачки - ОСОБА_3

відповідачки - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди нерухомого майна, стягнення заборгованості з орендної плати, інфляційних втрат, пені,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому посилався на те, що 02.10.2025 року між нею як ФОП та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір оренди нерухомого майна №01-О.П.-2, відповідно до умов п.п.1.1-1.3 якого останній в тимчасове платне користування (оренду) було передано квартиру АДРЕСА_1 , зі сплатою відповідно до п.п.8.3,8.4 договору щомісячної орендної плати в розмірі 14500 грн., яка сплачується орендарем авансовим внеском щомісячно до 25 числа відповідного (поточного) місяця строку оренди. В порушення умов договору відповідачкою оренду плату за січень, лютий, березень 2026 року сплачено не було. Таким чином, виникла заборгованість в сумі 43500 грн. В звязку із істотним порушенням умов договору з боку орендаря, орендодавцем було прийнято рішення про дострокове розірвання договору оренди в односторонньому порядку з 26.03.2026 року відповідно до п.14.2 договору. 10.03.2026 року на адресу відповідачки було направлено досудову вимогу з вимогою погасити заборгованість та повідомлено про намір розірвати договір оренди, відповіді на яку отримано не було. Посилаючись на вказані обставини позивачка просила розірвати договір оренди №01-О.П.-2 від 02.10.2025 року, стягнути з відповідачки заборгованість по орендній платі в сумі 43500 грн., у відповідності до п.11.3 договору - пеню в сумі 41 грн. 71 коп., а також у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України - інфляційні втрати в сумі 145 грн. та понесені по справі судові витрати.

У наданому відзиві відповідачка просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування заперечень посилалась на те, що відповідно до п.14.4 укладеного договору оренди було передбачено право орендаря розірвати договір до закінчення терміну оренди без зазначення причин, за умови письмового попередження орендодавця не менш ніж за 30 календарних днів до моменту такого розірвання. Зі змісту даного пункту договору вбачається, що орендодавець вважається повідомленим з дати отримання за адресою, зазначеною в договорі, відповідного повідомлення, яке направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в електронній формі сповіщення (телефоном, смс, електронною поштою). Оскільки в договорі орендодавцем не було зазначено поштової та електронної адреси, про розірвання договору вона повідомила орендодавця у телефонному месенджері «Вайбер» в січні 2026 року (26-27 числа), про що свідчать відповідні скріншоти. Зважаючи на дату повідомлення та умови договору, вона мала звільнити приміщення 26-27 лютого 2026 року. Однак, орендодавець, погрожуючи їй, наполягала на якнайшвидшому виселенні. В зв`язку з цим, 29.01.2026 року вона віддала ключі, а 30.01.2026 року орендодавець в месенджері засвідчила, що квартиру нею здано та прийнято без зауважень. Таким чином, вважає, що договір оренди було розірвано за її ініціативи відповідно до п.14.4 договору. Заборгованості по орендній платі вона не має, про що свідчать квитанції про сплату оренди за період проживання за листопад та грудень 2025 року, січень 2026 року. Оренда плата за січень 2026 року нею була сплачена 25.12.2025 року, а зазначення в квитанції про сплату орендної плати за грудень є технічною помилкою, адже сплату за грудень підтверджує інша квитанція від 25.11.2025 року, а за листопад - від 25.10.2025 року. Крім того, в жовтні 2025 року при укладенні договору оренди нею в готівковій формі було сплачено за жовтень 2025 року залоговий платіж в сумі 14500 грн. Проте, ані квитанції, ані розписки чи іншого письмового документу орендодавцем їй надано не було. Разом з тим, згідно п.п.1.1,3.2,5.1,8.1,8.4 договору оренди слідує, що оренда є тимчасовою та платною, починається та оплачується з дня підписання договору та акту приймання-передачі приміщення, що свідчить про те, що оренда плата та залоговий платіж нею було сплачено, інакше квартира не була б їй передана в платне користування.

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 15.04.2026 року позов було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено останню до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав позов та посилаючись на викладені в ньому підстави, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідачка в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у поданому відзиві.

Заслухавши представника позивачки та відповідачку, перевіривши доводи, викладені сторонами в заявах по суті справи та дослідивши матеріали останньої, суд враховує наступне.

За змістом ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову.

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст.763 ЦК України).

Отже, плата за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана з правомірним користуванням річчю протягом певного строку.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України у разі, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися, зокрема, при відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом.

Згідно ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.

Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору, як вид одностороннього правочину, належить до тих, які розраховані на їх сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий правочин не зумовлює розірвання договору. Такий висновок Верховний Суд зробив у постанові від 10.11.2021 року в справі №756/2312/18.

Статтею 785 ЦК України передбачені обов`язки наймача в разі припинення договору найму.

Так, згідно з частиною першою цієї статті, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Тобто з припиненням договірних відносин у наймача (орендаря) припиняється обов`язок сплачувати орендні платежі, натомість виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ у відповідному стані.

У частині другій статті 785 ЦК України встановлено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 02.10.2025 року між сторонами було укладено договір оренди нерухомого майна №01-О.П-2, згідно умов якого та акту прийому-передачі житлового приміщення квартири від 02.10.2025 року позивачка передала відповідачці в оренду квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно п.8.1 договору сторонами було погоджено, що орендар зобов`язаний сплачувати оренду плату у розмірах та у строк визначені цим договором. Орендна плата починає нараховуватись з дати фактичного передавання приміщення орендареві за АПП, передбаченим п.3.1 цього договору.

Пунктами 8.2,8.4 договору розмір орендної плати було встановлено в сумі 14500 грн. щомісяця та її сплату авансовим внеском щомісячно до 25 числа відповідного (поточного) місяця строку оренди.

Крім того, у п.8.3 договору засвідчено, що залоговий платіж в розмірі 14500 грн., сплачений орендарем під час підписання даного договору, може зараховуватись орендодавцем у рахунок орендної плати за останній місяць користування приміщення у разі своєчасної сплати комунальних послуг та належного дотримання строків оренди та пунктів цього договору.

Статтею 14 договору оренди було передбачено порядок розірвання та припинення договору оренди, у т.ч. в односторонньому порядку та ініціативою сторін (п.п.14.2,14.4 договору).

З долучених відповідачкою скріншотів переписки у месенджері «Вайбер», у т.ч. із абонентом за номером НОМЕР_1 , що відповідає номеру позивачки зазначеному в реквізитах сторін у ст.17 договору оренди, вбачається, що наприкінці січня 2026 року відповідачка попередила позивачку про намір розірвати договір оренди та станом на 30.01.2026 року звільнила орендовану квартиру.

Належних та допустимих доказів на спростування цих обставин позивачка не надала.

Таким чином, з урахуванням положень п.14.4 договору оренди, ст.651 ЦК України, укладений між сторонами договір оренди припинив свою дію внаслідок його розірвання в односторонньому порядку за ініціативою відповідачки, передачі ключів від квартири та звільнення приміщення останньою з 30.01.2026 року.

В зв`язку з цим, в задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди слід відмовити.

З огляду на вищенаведене також слід відмовити і в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачки заборгованості по орендній платі за лютий та березень 2026 року, оскільки станом на 30.01.2026 року договір оренди між сторонами було розірвано та відповідачка, звільнивши квартиру, з цього часу останньою не користувалась.

Стосовно стягнення заборгованості по орендній платі за січень 2026 року в сумі 14500 грн., суд враховує наступне.

Відповідно до п.8.3 договору оренди сторонами було засвідчено факт передачі відповідачкою позивачці при укладенні договору залогового платежу в сумі 14500 грн., тобто в розмірі щомісячної орендної плати, передбаченої п.8.2 договору.

Також згідно платіжних інструкцій вбачаєтться та не заперечувалось позивачкою, що після укладення договору оренди відповідачкою було здійснено три платежі по 14500 грн., в якості сплати за оренду квартири (25.10.2025 року, 25.11.2025 року та 25.12.2025 року).

Таким чином, з урахуванням залогового платежу відповідачкою своєчасно було сплачено оренду за фактичний період перебування квартирі в оренді (чотири місяці - жовтень, листопад, грудень 2025 року, січень 2026 року), що свідчить про відсутність в неї заборгованості по орендній платі.

За вказаних обставин не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 43500 грн. та нарахованих у відповідності до п.11.3 договору оренди пені в сумі 41 грн. 71 коп. та на підставі ч.2 ст.625 ЦК України інфляційних втрат в сумі 145 грн.

В зв`язку з цим, в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі за безпідставністю. Понесені позивачкою по справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1064 грн. 96 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 15000 грн. - покласти на останню.

Керуючись ст.ст.11,15,16,204,525,530,611,625,629,625,759,785 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,141,258,259,263-268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди нерухомого майна, стягнення заборгованості з орендної плати, інфляційних втрат, пені - відмовити повністю.

Понесені позивачкою по справі судові витрати покласти на останню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14 серпня 2026 року.

Суддя С.Ю.Казак