Рішення від 02 серпня 2026 р. у справі №694/2396/26 — Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/2396/26 провадження № 2-а/694/38/26 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2026 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Т.М.,

з участю секретаря судового засідання Литвин Н.М.,

представника позивача Лещенка О.Б.,

відповідача ОСОБА_1 ,

захисника Фіялка С.О. (в режимі відео конференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка справу за адміністративним позовом Звенигородського відділу Центрально-Південного міжрегіонального управління державної міграційної служби до громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою забезпечення видворення за межі території України,

встановив:

Звенигородський відділ Центрально-Південного міжрегіонального управління державної міграційної служби звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою забезпечення видворення за межі території України строком на шість місяців.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 30.07.2026 року о 10 год. 10 хв. в м. Багачеве по вул. Будівельна поблизу будинку 1, Звенигородського району Черкаської області працівниками Звенигородського відділу ЦПМУ ДМС спільно з працівниками відділу міграційної поліції ГУНП в Черкаській області був виявлений громадянин російської федерації ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває на території України незаконно за паспортом громадянина російської федерації серії « НОМЕР_1 , виданим Посольством росії в Україні 05.02.2019 року терміном дії до 05.02.2024 року та без документів, що підтверджують право на проживання в Україні. Підстав для подальшого законного перебування станом на 30.07.2026 року на території України у ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ), немає. Постійне місце проживання, приймаюча сторона та законні засоби існування для забезпечення перебування в Україні відсутні. Громадян України, які б могли гарантувати іноземцю фінансове та медичне забезпечення немає.

Згідно з єдиною інформаційно-аналітичною системою управління міграційними процесами ДМС України ІП «Облік іноземців та біженців» відповідач з приводу отримання дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне чи тимчасове проживання не звертався, посвідками на постійне або тимчасове проживання на території України станом на 30.07.2026 року не документований. Станом на 30.07.2026 року немає законних підстав для документування посвідкою на постійне чи тимчасове проживання на території України.

Крім того, 20.12.2022 року Звенигородським відділом ЦПМУ ДМС прийнято рішення №8 про примусове повернення за межі території України громадянина рф ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язано не пізніше 18.01.2023 року залишити територію України. Громадянин ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) з вимогами статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо видворення в примусовому порядку у разі

ухилення від виїзду за межі України у визначений строк ознайомлений під особистий підпис, проте територію України у встановлені терміни не залишив, чим порушив вимоги частини п`ятої статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та більше 3 років переховувався від співробітників ДМС, що є підтвердженням у небажанні іноземця самостійно залишити територію України. За вказане правопорушення громадянин російської федерації ОСОБА_1 був притягнутий працівниками Звенигородського відділу ЦПМУ ДМС до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.

Враховуючи, що у відповідача немає постійного місця проживання, роботи та законних джерел доходів, родинних зв`язків, немає достатнього фінансового забезпечення для його проживання в Україні та для виїзду за межі України, порушення ним міграційного законодавства щодо терміну тимчасового перебування на території України, є всі підстави вважати, що відповідач і надалі буде ухилятися від виконання рішення територіального підрозділу ДМС про примусове повернення та рішення суду про його видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, позивач просить суд затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства строком на шість місяців. Рішення просять допустити до негайного виконання.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 30.07.2026 року відкрито провадження у справі за адміністративним позовом за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

В судовому засіданні 30.07.2026 року відповідач ОСОБА_1 заявив клопотання про відкладення судового розгляду для отримання ним правової допомоги, яке було задоволено судом та з метою недопущення порушення прав людини розгляд справи було відкладено на 03.08.2026 року.

В судовому засіданні 03.08.2026 року представник позивача Лещенко О.Б. підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов. Вказав на те, що ОСОБА_1 не має законних підстав для перебування в Україні та не звертався до органів міграційної служби для оформлення документів. У ОСОБА_1 відсутній паспорт громадянина російської федерації, однак його належність до громадянства російської федерації підтверджується тим, що консульською установою цієї країни в 2019 році було видано паспорт для виїзду за кордон строком дії до 2024 року. В 2022 році відносно ОСОБА_5 вже приймалось рішення про примусове видворення, яке він не виконав добровільно. 30.07.2026 року позивач прийняв повторне рішення про видворення іноземця ОСОБА_5 та в цей же день його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 203 КупАП.

Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав та заперечував проти його задоволення. Пояснив суду, що він з 1993 року проживає в Україні та в 2000 році одружився на громадянці України. Тут проживають його родичі, він орендує житло та має неофіційний підробіток. При цьому відповідач визнав, що не має офіційних документів, що посвідчують його громадянство та дають право проживати на території України. Пояснив, що свій паспорт громадянина російської федерації для виїзду за кордон він знищив після повномасштабного вторгнення та не має бажання повертатись до росії, оскільки там не має житла чи будь-яких родичів.

Представник відповідача – адвокат Фіялка С.О. заперечував проти задоволення позову. Вважає, що Шаповалов має повне право на проживання на території України, хоча і не має відповідних документів.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд приходить до наступних висновків.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон №3773-VI), який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України та

підзаконними нормативно правовими актами; Порядком продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 №150; Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України 23.04.2012 №353/271/150 (далі Інструкція); Інструкцією про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.02.2016 №141.

Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Відповідно до п. 14 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - це іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Частиною 3 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з ч. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено виключний перелік підстав для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 №150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» в`їзд в Україну та виїзд з України з іноземців та осіб без громадянства здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.

За правилами ч. 7 ст. 5 КАС України іноземці та особи без громадянства користуються в Україні таким самим правом на судовий захист в адміністративних справах, що і громадяни України.

Згідно з ч. 5 ст. 46 КАС України іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови

адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.26 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» іноземець та особа без громадянства можуть бути примусово видворенні за межі України з підстав та в порядку, що визначені ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст. 13 Закону України «Про імміграцію».

Примусове видворення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Під час вирішення питання про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства варто враховувати, що особа в будь-якому разі не підлягає видворенню, якщо підпадає під захист ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Відповідно до Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрацією державної прикордонної служби України та Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150 (далі - Інструкція), примусове видворення передбачає: виявлення порушника, поміщення його в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, документальне оформлення примусового видворення, подальше супроводження іноземця до пункту пропуску через державний кордон України чи до країни походження.

Відповідно до п.4 розділу 1 Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.

Розглядаючи питання щодо позовних вимог про затримання громадянина російської федерації ОСОБА_1 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення його примусового видворення, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2 Інструкції за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення,

ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведення процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, або за наявності ризику його втечі, а так само у разі відсутності в іноземця, що вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, органи ДМС, орган охорони державного кордону або орган СБУ подають до адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням ПТПІ позовну заяву відповідно до ч.1 ст. 289 КАС України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав (ризик втечі, ухилення від видворення, відсутність документів) компетентні органи (ДМС, СБУ, прикордонники) мають право подати позов до місцевого загального суду про затримання іноземця для забезпечення процедури видворення.

Частиною 11 статті 289 КАС України встановлено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.

З огляду на те, що судом достовірно встановлено, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , незаконно перебуває на території України, є порушником міграційного законодавства та не має документа, що дає право на виїзд з України (строк дії його паспорта рф закінчився 05.02.2024 року), а також наявні обставини, що підтверджують його ухилення від добровільного виїзду за межі України (рішення про примусове повернення від 20.12.2022 року ним свідомо не виконано), крім того, відповідач не має законного джерела існування, роботи та постійного місця проживання на території України, а тому є обґрунтовані підстави вважати, що він буде ухилятися від виконання рішення про його примусове видворення та перешкоджатиме проведенню процедури видворення.

Вказана правова позиція повністю узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.02.2020 року у справі № 585/2811/19 (пункт 36), де зазначено, що затримання з метою забезпечення видворення є самостійною законною метою державного контролю за міграційними процесами.

За таких обставин суд, оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Відповідач ОСОБА_1 не відноситься до осіб, яким надано статус біженця, не підпадає під захист ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод чи ст. 31 Закону №3773-VI, а вказані міграційною службою обставини ним у судовому засіданні спростовані не були.

Враховуючи вимоги, заявлені позивачем в прохальній частині адміністративного позову, суд приходить до висновку про можливість звернення рішення до негайного виконання відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241-246, 250, 289, 371 КАС України, суд

ухвалив:

Адміністративний позов Звенигородського відділу Центрально-Південного міжрегіонального управління державної міграційної служби до громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою забезпечення видворення за межі території України – задовольнити.

Затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою забезпечення видворення за межі України на строк шість місяців.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину

рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Оскарження рішення про затримання іноземця або особи без громадянства не зупиняє його виконання.

Учасники справи:

Позивач: Звенигородський відділ Центрально-Південного міжрегіонального управління державної міграційної служби, місцезнаходження: 20202 вул. Благовісна, буд. 50 м. Звенигородка, Черкаської області, е-mail: 7117@dmsu.gov.ua

Відповідач: ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ),ІНФОРМАЦІЯ_1 , адресатимчасового місця проживання: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача: адвокат Фіялко Сергій Олексійович, адреса: 40100, м.Дніпро, вул. Мандриківська, буд 222.

Повний текст рішення складено 10.08.2026 року.

Суддя Т.М. Кравченко