Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №556/2010/24 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/2010/24

Номер провадження 2/556/132/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.08.2026.

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Котик Л.О.

при секретарі - Соловей Г.С.

за участю представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом – адвоката Бабіка К.В.

відповідачки за первісним позовом, позивачки за зустрічним позовом – ОСОБА_1 ,

представника відповідачки за первісним позовом, позивачки за зустрічним позовом – адвоката Андріяш Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю,

Встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що 18.07.2014 він одружився з відповідачкою. Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 04.06.2024 шлюб між сторонами розірвано.

Під час проживання в зареєстрованому шлюбі та ведення спільного господарвства, маючи спільний бюджет, діючи в інтересах сім`ї, за договором купівлі-продажу від 05.02.2016 вони купили квартиру АДРЕСА_1 . За договором купівлі-продажу від 05.02.2016 також купили земельну ділянку, на якій розташований будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1025 га.

Згідно Витягів про реєстрацію речових прав на нерухоме майно, власником зазначеного майна, за погодженням з ОСОБА_2 є ОСОБА_1 .. Для придбання даної нерухомості використали кошти з сімейного бюджету. Частину коштів ОСОБА_2 використав з власних заощаджень, а частину - допомогли батьки в інтересах їх сім`ї.

Таким чином, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, набута сторонами спільно квартира та земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя.

Крім того, під час шлюбу для потреб та в інтересах сім`ї вони придбали транспортний засіб, марки «SKODA OKTAVIA TOUR» д.н.з. НОМЕР_1 . Проте в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_2 вписаний як особа, що має право користуватися автомобілем. І на даний час, транспортний засіб перебуває в постійному користуванні ОСОБА_1 .

Відповідачка відмовляється визнавати за ОСОБА_2 право власності на належну йому частку в спільному майні подружжя, а тому останній вимушений звернутися з даним позовом в суд.

Вказаний позов надійшов до суду – 05.07.2026.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 30 липня 2024 року, позовну заяву прийнято до розгляду відкрито провадження в справі в порядку загального позовного провадження.

20.08.2024 ОСОБА_1 надіслано відзив на позовну заяву. Просять в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у зв`язку з тим, що набуті об`єкти нерухомого майна, транспортний засіб – є особистою приватною власністю ОСОБА_1

28 серпня 2024 року подана зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю. ОСОБА_1 просить визнати за нею право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку, площею 0.1025 га – для обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою:АДРЕСА_3 та на транспортний засіб, марки «SKODA OKTAVIA TOUR» д.н.з. НОМЕР_2 .

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що вище вказане майно є об`єктом особистої приватної власності ОСОБА_1 і хоча набуте в період перебування у шлюбі, однак за її особисті кошти. Ці кошти для придбання транспортного засобу, квартири, земельної ділянки подарувала ОСОБА_1 її мати – ОСОБА_3 , яка працює за кордоном.

28.08.2024 ОСОБА_2 подано заяву про збільшення позовних вимог.

28.08.2024 ОСОБА_2 надіслано відповідь на відзив. Просить задовольнити заявлені ним позовні вимоги, обставини на які посилається представник відповідачки у відзиві на позов не відповідають дійсності та не знайшли свого підтвердження.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 28.08.2024 прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 та заяву ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог.

10.09.2024 ОСОБА_2 надіслано відзив на зустрічний позов, де останній просить зустрічну позовну заяву залишити без задоволення за недоведеністю позовних вимог.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 14 листопада 2024 року призначено судову товарознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 10.02.2025 відновлено провадження у справі.

20.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивач – відповідач по зустрічному позову ОСОБА_2 і його представник підтримали заявлені позовні вимоги, зустрічний позов не визнають. ОСОБА_1 не надала доказів щодо спростування позовних вимог. ОСОБА_2 офіційно працював на РАЕС, мав підробітки у вільний від роботи час проводив електромонтажні та зварювальні роботи, ремонт двигунів. Також продав автомобіль, який був на нього зареєстрований і купили транспортний засіб, марки «SKODA OKTAVIA TOUR» д.н.з. НОМЕР_2 .

Крім того, на момент укладення шлюбу заощадив 20-25 тисяч доларів США.

У них був з дружиною спільний бюджет, родичі допомагали з ремонтом.

При оформленні договору купівлі - продажу квартири, земельної ділянки, писав заяву, що житло купляють для сім`ї. Розраховувався з продавцем, гроші були в нього. Не знає і не чув від відповідачки, щоб її мати давала гроші на купівлю квартири, чи інше майно. На даний час ні машиною, ні квартирою не користується.

Відповідачка – позивач по зустрічному позову ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги по первісному позову не визнали. Не визнають, що майно набувалося в інтересах сім`ї. Джерело придбання майна належним чином не доведено. Немає жодного доказу про неофіційні підробітки ОСОБА_2 , про кошти від продажу автомобіля. В той час як мати відповідачки працює за кордоном, надавала дочці грошові кошти. З 2014 до 2017 року ОСОБА_1 перебувала в декретній відпустці, до цього не працювала. Таким чином їх сім`я власних заощаджень не мала. Грошові кошти для придбання транспортного засобу, квартири та земельної ділянки подарувала ОСОБА_1 її мати – ОСОБА_4 . Таким чином дане майно, що набувається в період перебування в шлюбі є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , оскільки придбане за кошти, що належали їй особисто, подаровані матір`ю.

Свідок ОСОБА_5 , мати ОСОБА_1 , суду пояснила, що машину, квартиру, земельну ділянку вона купляла для дочки і внука, давала гроші. Вона вже багато років працює за кордоном. Пересилала гроші і на дочку і на сестри чоловіка, а коли приїздила в Україну давала кошти. Гроші надавала як дарунок особисто для дочки.

Свідок ОСОБА_6 ствердив, що ОСОБА_1 його племінниця. Її мати – ОСОБА_5 виїхала за кордон, привозила гроші і залишали їх у нього на зберігання, пересилала йому для дочки. Передавала гроші, щоб придбати дітям житло, машину, як дарунок для дочки. При покупці машини ОСОБА_5 була з ними і платила за транспортний засіб.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, покази свідків, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Згідно свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 18.07.2014.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 04.06.2018 шлюб між сторонами розірвано.

Під час шлюбу сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 , земельну ділянку , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) - кадастровий №5620884200:01:001:0397, за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири, серії НАТ195809 від 05.02.2016, засвідчений приватним нотаріусом Володимирецького районного нотіріального округу Рівненської області Гузоватою Н.В.; технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_1 ; Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №52723506 від 05.02.2016; Договором купівлі-продажу земельної ділянки серії НАТ195810 від 05.02.2016, засвідчений приватним нотаріусом Володимирецького районного нотаріального округу Рівненської області Гузоватою Н.В.; Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №52724802 від 05.02.2016. Право власності зареєстроване за ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серіїї НОМЕР_4 , власником автомобіля, марки «SKODA OKTAVIA TOUR» д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 , дата реєстрації: 13.01.2015.

Факт придбання даного майна під час шлюбу, сторонами не заперечується.

ОСОБА_2 працював у філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська АЕС» Акціонерного Товариства «НАЕК ЕНЕРГОАТОМ», що стверджується довідками про доходи №1421, №1422 від 16.07.2024 за 2008-2019 роки.

На підтвердження позовних вимог по зустрічному позову ОСОБА_1 надано: довідку Пенсійного фонду (форма ОК-5), що з 2014 по 2017 ОСОБА_1 не працювала; довідки про доходи ОСОБА_7 (матері ОСОБА_1 ) ; довідки АТ КБ «Приватбанк» від 08.08.2024 про те, що ОСОБА_6 , ОСОБА_1 отримували грошові перекази від ОСОБА_7 .

Відповідно до Висновку №17 експертного автотоварознавчого дослідження усередненої ринкової вартості автомобіля, марки «SKODA», модель OCTAVIA TOUR, 2008 року випуску, VIN - НОМЕР_5 , без його огляду від 15.08.2024, проведений за заявою ОСОБА_2 , у середнена ринкова вартсіть автомобіля, марки «SKODA», модель OCTAVIA TOUR, 2008 року випуску. VIN - НОМЕР_5 , станом на 04.07.2024 без його огляду, на вторинному ринку України може становити 354688,00 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5, 6 ст.106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Разом з тим, у Висновку №17 експертного автотоварознавчого дослідження усередненої ринкової вартості автомобіля, марки «SKODA», модель OCTAVIA TOUR, 2008 року випуску, VIN - НОМЕР_5 , без його огляду, від 15.08.2024 не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду.

Таким чином, Висновок №17 експертного автотоварознавчого дослідження усередненої ринкової вартості автомобіля, марки «SKODA», модель OCTAVIA TOUR, 2008 року випуску, VIN - НОМЕР_5 , без його огляду від 15.08.2024 не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки він не віповідає вимогам статті 106 ЦПК України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.12.2023 року у справі №172/313/21.

Разом з тим, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 14 листопада 2024 року за клопотанням відповідача за первісним позовом призначено судову товарознавчу експертизу транспортного засобу.

Згідно Висновку експерта за результатами проведення судової транспорно-товарознавчої експертизи №5109-Е від 04.06.2025, ринкова вартість автомобіля, марки «SKODA», модель OCTAVIA TOUR, номер кузова НОМЕР_5 , станом на час проведення експертизи (02.04.2025) становить 255008 грн. (Двісті п`ятдесят п`ять тисяч вісім гривень). Надати відповідь на питання щодо того, якою була ринкова вартість транспортного засобу, марки «SKODA», модель OCTAVIA TOUR, номер кузова НОМЕР_5 станом на січень 2015 року, не надається можливим, по причинам зазначеним в досліджені.

Відповідно до ст.102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Згідно ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Таким чином, ринкова вартість спірного автомобіля, визначена судовим експертом А. Крук., встановлена на підставі огляду транспортного засобу. Клопотань про проведення повторної експертизи сторонами не заявлялося. Тому суд приймає до уваги висновок експерта №№5109-Е від 04.06.2025, як належний і допустимий доказ, і саме з визначеної за цим висновком вартості автомобіля у сумі 255008,00 грн. слід призначити розмір компенсації позивачу за первісним позовом.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу.

Положенням статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Частиною першою статті 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка, є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Як роз`яснено в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Встановивши, що спірна квартира, земельна ділянка придбані сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, суд приходить до висновку, що таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, тому підлягає поділу між сторонами у рівних частках.

Як зазначено у п.13 Договору купівлі-продажу квартири та п.10 Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.02.2016, покупка квартири, земельної ділянки здійснюється Покупцем - ОСОБА_1 за згодою її чоловіка - ОСОБА_2 , котрий надав письмову згоду, справжність підпису на якій засвідчено 05.02.2016 ОСОБА_8 , Приватним нотаріусом Володимирецького районного нотаріального округу Рівненської області за реєстровим номером 112.

У Постанові Верховного суду у справі №712/3590/22 від 03 червня 2024 року, вказано, що надання згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності.

Не виключається вчинення усного договору між подружжям про набуття майна в спільну сумісну власність, зовнішнім вираженням якого є згода одного з подружжя на розпоряджаються майном (коштами) на набуття майна в спільну сумісну власність. Така згода може бути зафіксована безпосередньо у договорі про набуття майна, вчиненим іншим з подружжя.

Наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя.

У разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність.

Верховний Суд у постанові від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 також зазначив, що в законодавстві передбачена презумпція віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ані дружина, ані чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на його особисті кошти, не буде належно підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Отже, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Подібні висновки щодо презумпції належності майна, придбаного в період шлюбу, до спільної сумісної власності подружжя та щодо розподілу тягаря доказування на спростування цієї презумпції викладено і в інших постановах, зокрема в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 646/6271/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, від 10 червня 2020 року у справі № 454/2786/17-ц. Судова практика з вирішення зазначених питань є усталеною.

На підставі вищенаведеного судом встановлено, що спірна квартира, транспортний засіб та земельна ділянка придбані сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, що не заперечується сторонами, відповідно суд дійшов висновку, що таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, тому підлягає поділу між сторонами в рівних частках.

Як зазначено в Постанові Верховного Суду у справі №565/482/23 від 01.04.2026, суд може ухвалити рішення про присудження майна одному з подружжя з покладенням на нього обов`язку виплатити другому з подружжя компенсацію замість його частки у праві спільної сумісної власності (частини друга, четверта, п`ята статті 71 СК України).

Суд враховує, що спірний автомобіль є неподільною річчю (ч.2 ст.183 ЦК України) та перебуває у користуванні відповідачки, позивач ОСОБА_2 не заперечує про визнання за відповідачкою права власності на даний автомобіль та стягнення з неї на його користь грошової компенсації за його частку у цьому майні.

Визначаючи розмір грошової компенсації 1/2 частини вартості вказаного автомобіля, суд виходить із дійсної його вартості на час розгляду справи.

Зазначене узгоджується з нормами СК України та правовими висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеними у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15, провадження № 61-9018сво18.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Ураховуючи наведене та встановивши, що у період шлюбу сторони придбали спірний автомобіль, який є об`єктом права їх спільної сумісної власності, право власності на який зареєстровано за відповідачем за первісним позовом, яка його і використовує, а також враховуючи те, що вартість спірного автомобіля встановлена Висновком експерта за результатами проведення судової транспорно-товарознавчої експертизи №5109-Е від 04.06.2025, та не заперечувався ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 має право на грошову компенсацію вартості своєї частки у праві спільної сумісної власності в сумі 127504 (сто двадцять сім тисяч п`ятсот чотири) гривні 00 копійок.

У той же час суд відхиляє посилання відповідачки – позивачки по зустрічному позову на те, що спірна квартира, земельна ділянка, автомобіль придбані за кошти її матері, а тому є її особистою приватною власністю, оскільки факт сплати коштів родичем одного із членів сім`ї на купівлю спільного майна в інтересах сім`ї не може свідчити про те, що ці кошти передано на особисті потреби лише комусь одному із подружжя. Дані твердження не деведено належними доказами.

Крім того, вказане не спростовує презумпції права спільної сумісної власності подружжя на вказану квартиру, земельну ділянку, транспортний засіб, оскільки матеріали справи не містять договору дарування коштів чи іншого договору, які б підтверджували право особистої приватної власності відповідача на спірне нерухоме майно.

Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06 квітня 2021 року у справі № 695/2112/16-ц, від 31 травня 2022 року у справі № 607/2297/20.

Як на спростування презумпції спільної сумісної власності на спірне майно позивач по зустрічному позову посилається на придбання цього майна за особисті кошти, які вона отримала в дарунок від своєї матері, що підтверджується договором щодо врегулювання правовідносин про дарування грошових коштів від 26 липня 2026 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , у простій письмовій формі.

Як зазначено в постанові Верховного Судувід 08.05.2024 у справі № 450/3740/21, згідно з частиною п`ятою статті 719 ЦК України договір дарування валютних цінностей фізичних осіб між собою на суму, яка перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

До валютних цінностей згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який був чинним станом на 10 серпня 2017 року, належить валюта України - грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України.

Враховуючи, що кошти - 28 000 доларів США, на які посилається ОСОБА_1 перевищує п`ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тому договір дарування зазначеної суми підлягав нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 220 ЦК України в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Суд зазначає, що сам по собі непосвідчений нотаріально чи неналежно оформлений договір (чи заява/розписка) про дарування грошей є неналежним доказом їх отримання в особисту власність, якщо матеріали справи не містять документальних підтверджень реального руху коштів і того, що саме вони пішли на купівлю спірного майна.

На підставі наведеного, в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Щодо судових витрат, то судом встановлено наступне:

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому слід стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 на корить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 судовий збір в розмірі 1908 (одна тисяча дев`ятсот вісім) гривень 10 копійок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57, 60-62, 65, 70, 105, 110,112 СК України, ст.ст. 368,377 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 4,6,8,10-13, 17-18, 141, 259, 263-265, 274-275, 279, 430 ЦПК України, суд,-

Ухвалив:

Первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, задовольнити.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 - квартиру АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, на якій розташована квартира АДРЕСА_1 , кадастровий №5620884200:01:001:0397, загальною площею 0.1025 га; автомобіль, марки «SKODA OKTAVIA TOUR» д.н.з. НОМЕР_1 .

Поділити між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , квартиру АДРЕСА_1 , земельну ділянку, на якій розташована квартира АДРЕСА_1 , кадастровий №5620884200:01:001:0397 загальною площею 0.1025 га, та автомобіль, марки «SKODA OKTAVIA TOUR» д.н.з. НОМЕР_2 .

У порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_4 та 1/2 частку земельної ділянки, на якій розташована квартира АДРЕСА_1 , кадастровий №5620884200:01:001:0397, загальною площею 0.1025 га.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_4 та 1/2 частку земельної ділянки, на якій розташована квартира АДРЕСА_1 , кадастровий №5620884200:01:001:0397, загальною площею 0.1025 га.

В порядку поділу спільного майна подружжя, автомобіль, марки «SKODA OKTAVIA TOUR» д.н.з. НОМЕР_2 , залишити у особистій власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

У порядку поділу спільного майна подружжя стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 на корить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 1/2 частку ринкової вартості автомобіля, марки «SKODA OKTAVIA TOUR» д.н.з. НОМЕР_2 , у сумі 127504 (сто двадцять сім тисяч п`ятсот чотири) гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 на корить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 судовий збір в розмірі 1908 (одна тисяча дев`ятсот вісім) гривень 10 копійок.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 17 серпня 2026 року.

Суддя: Котик Л.О.

Учасники процесу:

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_7 ;

Відповідачка за первісним позовом, позивачка за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання згідно відомостей АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .