Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №541/2570/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2570/26

Номер провадження 2/541/1963/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

17 серпня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,

позивачки - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на дитину.

У позові вказала, що вона та відповідач є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заочним рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04.12.2020 з ОСОБА_2 на її користь на утримання дитини ОСОБА_3 стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі, в розмірі 3000,00 грн. з подальшою індексацією щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 04.01.2021 року у справі № 541/1982/20 заочне рішення суду від 04.12.2020 року було скасовано.

17.03.2021 року рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області у справі № 541/1982/20 позов було задоволено частково та стягнуто на користь позивачки на утримання доньки ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00 грн щомісячно з подальшою індексацією, починаючи з 12.10.2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Щодо матеріального становища відповідача, позивачці відомо, що на даний час ОСОБА_2 працює та отримує заробітну плату, а тому має можливість сплачувати аліменти у збільшеному розмірі та брати належну участь в утриманні своєї неповнолітньої доньки.

На виконання зазначеного рішення 23.04.2021 року було видано виконавчий лист № 2/541/289/2021, який позивачкою подано на виконання до Миргородського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

На даний час розмір аліментів, які сплачує відповідач на виконання рішення суду, є недостатнім для належного забезпечення потреб дитини. У зв`язку зі значним підвищенням вартості товарів, продуктів харчування, одягу, навчання та інших витрат, пов`язаних з утриманням дитини, фактичні витрати на її забезпечення істотно зросли. Позивачка працює та самостійно несе значну частину витрат на утримання доньки, однак наявного розміру аліментів недостатньо для забезпечення її належного матеріального утримання.

З огляду на викладене просить суд збільшити розмір аліментів та стягнути з відповідача на її користь на утримання доньки ОСОБА_3 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5000,00 грн щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з дня пред`явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала, просила суд його задовольнити. Не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання призначене на 09 год. 00 хв. 13 серпня 2026 року не з`явився, хоча, відповідно до ст.128 Цивільного процесуального кодексу України, повідомлявся про дату, час та місце проведення судового засідання, за зареєстрованим місцем проживання, про причини своєї неявки у судове засідання не повідомив, клопотання від відповідача про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. (а.с. 19, 21)

На підставі статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, якщо суд не має відомостей про причини неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних в ній даних та доказів.

Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлень про причини неявки або якщо зазначені причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою суду від 13серпня 2026 р. суд вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 (а.с.8).

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 березня 2021 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, та з останнього стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2000,00 грн. щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 12 жовтня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. (а.с.22-23).

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 (у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 р.), ратифікованої Постановою ВР УРСР від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно до ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач пов`язує необхідність збільшення розміру аліментів з недостатністю фактично стягуваємих аліментів для забезпечення потреб дитини.

Згідно положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від шести до вісімнадцяти років на одну особу становить: з 01.01.2026 року 3 512,00 грн.

Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Суд вважає доведеними позивачкою обставини, що слугують підставами для збільшення розміру аліментів, зокрема те, що сума аліментів, які стягуються на даний час, є недостатньою для матеріального утримання дитини, оскільки ціни на товари та послуги значно зросли, що автоматично збільшило витрати на утримання доньки. Крім того, з часу присудження та збільшення розміру аліментів, зріс і прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.

Відповідач, в свою чергу, не надав суду доказів про неможливість сплати аліментів у більшому розмірі, а також жодним іншим чином не спростував позовні вимоги позивача.

Відтак, враховуючи, що позивачка просить збільшити розмір аліментів, при цьому не змінюючи спосіб їх стягнення, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення потреб та інтересів дитини, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, слід збільшити розмір аліментів з 2000,00 грн. до 5000,00 грн., і стягувати їх у збільшеному розмірі щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Вимога позивача про стягнення збільшених аліментів з дати подання позовної заяви не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. У даній справі суд не присуджує аліменти на дитину, а змінює їх розмір.

Так, згідно з п.23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, а саме суд вважає можливим збільшити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , на підставі рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області №541/1982/20 від 17.03.2021 року про стягнення аліментів, з 2000,00 грн. до 5000,00 грн., щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Суд вважає необхідним роз`яснити відповідачу, що він має право звернутись до суду із позовом про зменшення розміру аліментів на підставах, передбачених СК України.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору згідно з п.3 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 180-183, 192 Сімейного Кодексу України, 2, 4, 5, 10, 12-13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 , на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття з подальшою індексацією відповідно до закону.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення суми аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя О. А. Городівський