Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №552/5072/26 — Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/5072/26

Провадження № 1-кп/552/693/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2026

17 серпня 2026 року м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

із секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду м. Полтави, кримінальне провадження ЄРДР № 12026170420000339 від 28.03.2026, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гадяч, Миргородського району, Полтавської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого у ТОВ «СПЕЦМЕХСЕРВІС» на посаді моториста цементувального агрегата, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , маючого на утриманні малолітню доньку, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України,

у с т а н о в и в:

28 березня 2026 року близько 19:30 год, ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, керуючи технічно-справним автомобілем PEUGEOT 308, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в темний час доби по сухому асфальтобетонному покриттю проїзної частини дороги по вулиці Війська Запорозького у місті Полтава, у напрямку від вулиці Редутна до вулиці Яківчанська, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу поблизу буд. 106 по вул. Війська Запорозького в місті Полтаві, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, будучи об`єктивно спроможним виявити небезпеку для руху у вигляді пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка стояла на проїзній частині дороги вулиці Війська Запорозького поза межами нерегульованого пішохідного переходу на смузі для руху автомобіля, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив на неї наїзд.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 , отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому ребер з крововиливами в оточуючі м`які тканини, скалковий перелом велико- та малогомілкових кісток справа з крововиливами в оточуючі м`які тканини, травматичної ампутації на рівні нижньої третини лівої гомілки, крововиливів у вушок серця, прикореневі крововиливи легенів, садна голови, тулубу та кінцівок, травматичний шок, які кваліфікуються як ТЯЖКІ тілесні ушкодження по критерію загрози для життя, від яких остання 29.03.2026 померла в КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського ПОР».

За вищевказаних обставин, причиною вказаної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків стало порушення водієм автомобіля PEUGEOT 308, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху України, згідно з яким:

п. 12.3 у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_6 з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди та ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_7 для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

Крім того, установлено, що 28.03.2026 близько 19:30 год, перебуваючи поблизу буд. 106 по вул. Війська Запорозького в м. Полтава, внаслідок дорожнього-транспортної пригоди водій автомобіля PEUGEOT 308, реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 , спричинивши тілесні ушкодження ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , поставив потерпілу в небезпечний для життя стан, в якому остання була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану. Будучи причетним до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, нехтуючи моральними і правовими нормами, ОСОБА_6 на автомобілі PEUGEOT 308, реєстраційний номер НОМЕР_1 , покинув місце дорожньо-транспортної пригоди, завідомо залишивши без допомоги потерпілу ОСОБА_7 , хоча мав можливість і зобов`язаний був це виконати відповідно до вимог п.п. 2.10 а), б), в), г), д), е), є) Правил дорожнього руху України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винуватість в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю, щиро розкаявся. Пояснив, що 28 березня 2026 року близько 19:30 год їхав з роботи, зі швидкістю 45 км/год, було темно, дощило, через що він не побачив пішохода ОСОБА_7 , яка стояла на проїзній частині дороги вулиці Війська Запорозького, та здійснив на неї наїзд. Він покинув місце дорожньо-транспортної пригоди, залишивши без допомоги потерпілу оскільки злякався. В багажнику автомобіля був коньяк, який він вжив, та повернувся на місце ДТП. З того часу він співпрацював зі слідством, також визнав, що перед тим як сісти за кермо також вживав алкогольні напої. Обвинувачений добровільно перераховав на ЗСУ 50 000 грн, окрім того обвинувачений висловив бажання вступити до лав ЗСУ для захисту держави. Потерпілій стороні відшкодував матеріальну шкоду в розмірі 30 000 грн та моральну шкоду в розмірі 15 000 дол США.

Потерпіла ОСОБА_8 надала суду заяву, в якій просила розглянути кримінальне провадження без її участи, претензій до обвинуваченого матеріального та морального характеру не має , на строгій мірі покарання не наполягала.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_6 в повному обсязі визнав свою провину у вчиненні ним кримінальних правопорушень, за обставин, викладених у обвинувальному акті, суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого. Разом з тим, суд вислухавши думку учасників кримінального провадження, з`ясував правильність розуміння особами змісту цих обставин, відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд переконаний, що обвинувачений ОСОБА_6 вірно розуміє зміст обставин справи і сумнівів в добровільності та істинності його позиції не має.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 мало місце, його дії кваліфіковані правильно за ч. 3 ст. 286-1, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого, за ч. 1 ст. 135 КК України, тобто завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_6 покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 скоїв кримінальні правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого та нетяжкого злочинів, раніше не судимий, офіційно працевлаштований, одружений, має на утриманні малолітню дитину, повністю відшкодував матеріальну та моральну шкоду потерпілій, щиро розкаявся у вчиненому правопорушенні, а також у зв`язку з усвідомленням ним суспільної небезпеки вчиненого та прагнення сприяти захисту України, добровільно перерахував кошти на потреби Збройних сил України у сумі 50 000 грн та виявив бажання особисто долучитись до лав Збройних сил України.

Обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування заподіяної шкоди.

Обставини, що обтяжують за ст. 67 КК України відсутні.

Суд, призначаючи ОСОБА_6 вид та міру покарання, виходить із встановленої ст. 50 КК України, його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, при цьому враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи винуватого, наявність обставин, що пом`якшують покарання.

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення й запобігання вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень буде призначити покарання за ч. 3 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, за ч.1 ст. 135 КК України у виді позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, обвинуваченому слід призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення більш суворого покарання менш суровим у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 02.04.2026 року було накладено арешт на речі, що належать ОСОБА_7 , а саме взуття (калоші) та кепку, тому слід скасувати накладений арешт та повернути речі потерпілій ОСОБА_8 .

З обвинуваченого слід стягнути на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз у кримінальному провадженні.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 3 ст. 286-1 КК України у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 6 років;

за ч. 1 ст. 135 КК України у виді 2 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання ОСОБА_6 у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 6 років.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 02.04.2026 року на речі, що належать ОСОБА_7 , а саме: взуття (калоші) та кепку, - скасувати та повернути речі потерпілій ОСОБА_8 .

Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гадяч, Миргородського району, Полтавської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави процесуальні витратиза проведення судової інженерно-транспортної експертизи (висновок експерта від 19.05.2026 № СЕ-19/117-26/6664-ІТ) в розмірі 1925 грн 44 коп, на проведення інженерно-транспортної експертизи (висновок експерта від 19.05.2026 № СЕ-19/117-26/6660-ІТ) в розмірі 2888 грн 16 коп, на проведення судової транспортно-трасологічної експертизи (висновок експерта від 19.05.2026 № СЕ-19/117-26/6665-ІТ) в розмірі 1925 грн 44 коп.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6 у виді тримання під вартою залишити до набрання вироком законної сили, але не довше 60 (шістдесяти) днів з дня проголошення цього вироку.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 , відраховувати з дня набрання вироку суду законної сили, зарахувавши йому у строк відбуття покарання перебування його під вартою в період з 29 березня 2026 року до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку один день тримання під вартою за один день позбавлення волі.

Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк подачі апеляційної скарги обвинуваченим обчислюється з моменту вручення копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити потерпілій.

Надруковано у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Головуючий суддя ОСОБА_1