Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №369/15716/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/15716/25

Провадження № 2/369/5925/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17.08.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., за участі секретаря судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу № 369/15716/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 з позовом у якому просить:

Поділити спільне майно подружжя, що складається з:

- Квартири АДРЕСА_1

- Нежитлового приміщення № 188, загальною площею 4,4 кв. м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2

- Автомобіля марки CHEVROLET NUBIRA, 2004 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_1 ;

- Автомобіля марки RENAULT FLUENCE, 2010 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_2 ;

- Мотоциклу марки SUZUKI GSX750, 2001 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_3 ;

- Причіпу марки Верда 2.01, 2017 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № не відомий.

В порядку поділу майна подружжя:

- Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення № 188, загальною площею 4,4 кв. м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 .

- Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості її частини в автомобілі марки CHEVROLET NUBIRA, 2004 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_1 в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 коп.;

- Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості її частини в автомобілі марки RENAULT FLUENCE, 2010 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_2 в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 коп.;

- Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості її частини в мотоциклі марки SUZUKI GSX750, 2001 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_3 в розмірі 175 000 (сто сімдесят п`ять тисяч) гривень 00 коп.;

- Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості її частини в Причіпу марки Верда 2.01, 2017 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № не відомий в розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 коп.

В порядку поділу спільного майна подружжя припинити право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 188, загальною площею 4,4 кв. м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 ., автомобіль марки CHEVROLET NUBIRA, 2004 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_1 , автомобіль марки RENAULT FLUENCE, 2010 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_2 , мотоцикл марки SUZUKI GSX750, 2001 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_3 та причіп марки Верда 2.01, 2017 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № не відомий.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що 23 квітня 2015 року був укладений шлюб ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , що зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві та про що 23 квітня 2015 року складено актовий запис №764.

В період перебування у зареєстрованому шлюбі у сторін народилася донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

28 липня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва із позовом про розірвання шлюбу.

Станом на день звернення із позовною заявою рішення Святошинським районним судом міста Києва по цивільній справі № 759/16581/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу ще не прийнято.

01 серпня 2025 року ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Зазначала, що станом на день звернення із позовною заявою у цивільній справі № 369/13379/25 не відкрито.

За час перебування у зареєстрованому шлюбі сторони нажили рухоме та нерухоме майно, що складається з:

1. Квартира АДРЕСА_1 (надалі – Квартира). Право власності на квартиру підтверджується Договором купівлі-продажу квартири, посвідченим 07 травня 2019 року Тріфоновою Т.А., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим № 1681. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1816196632224.

2. Нежитлове приміщення № 188, загальною площею 4,4 кв. м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 . Право власності на нежитлове приміщення підтверджується Договором купівлі-продажу квартири, посвідченим 21 серпня 2019 року Тріфоновою Т.А., приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим № 3340. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1828663732224.

3. Автомобіль марки CHEVROLET NUBIRA, 2004 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_1 . Реєстрація права власності підтверджується відповіддю на адвокатський запит № 31/33 від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях.

4. Автомобіль марки RENAULT FLUENCE, 2010 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_2 . Реєстрація права власності підтверджується відповіддю на адвокатський запит № 31/33 від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях.

5. Мотоцикл марки SUZUKI GSX750, 2001 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_3 . Реєстрація права власності підтверджується відповіддю на адвокатський запит № 31/33 від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях.

6. Причіп марки Верда 2.01, 2017 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_4 . Реєстрація права власності підтверджується відповіддю на адвокатський запит № 31/33 від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Київській та Чернігівській областях.

Враховуючи наведене, позивач звернулась з позовом до суду.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

30.09.2025 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву.

07.10.2025 року до суду представником відповідача за первісним позовом подана зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

Відповідно до зустрічної позовної заяви, ОСОБА_2 , просить:

- Визнати, що автомобіль CHEVROLET NUBIRA, 2004 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_1 , до відчуження був особистою приватною власністю позивача.

- Визнати спільним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_1 легковий автомобіль RENAULT FLUENCE, 2010 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_2 .

Припинити право спільної сумісної власності на:

- квартиру АДРЕСА_1

- нежитлове приміщення № 188, загальною площею 4,4 кв. м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 .

Поділити майно подружжя наступним чином:

- Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

- Визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення № 188, загальною площею 4,4 кв. м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 .

- Виділити у власність ОСОБА_1 автомобіль RENAULT FLUENCE, 2010 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_2

- Залишити у власності ОСОБА_2 причіп марки Верда 2.01, 2017 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 .

- Виділити у власність ОСОБА_1 побутову техніку: кавомашину Philips EP5544/50, вартістю 31 999 грн., телевізор Samsung QE43LS03BAUXUA, вартість 24 799 грн., зарядну станцію EcoFlow Delta 2 Max/2400 Вт, вартістю 56 999 грн., м`ясорубку Bosh MFW3X17B, варітсю 6 899 грн., мультиварку Tefal RK815834, вартістю 6 099 грн., робот-пилосос Xiomi Robot Vacuum X10, вартість 22 999 грн., ноутбук Lenovo ThinkBook 15 G2 ITL вартістю 31 350 грн.

- Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 269 708,40 грн., що еквівалентно 6 500 доларам США;

- Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 фактично понесені судові витрати в сумі 41 915 грн. та ті, які будуть понесені в майбутньому в ході розгляду справи. Питання про судові витрати вирішити після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.10.2025 року було прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя для спільного розгляду з первісним позовом та об`єднати його в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24.11.2025 року підготовче провадження у справі закрито та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом і повідомленням сторін.

09.03.2026 року представником ОСОБА_1 через канцелярію суду було заяву про закриття провадження по справі № 369/15716/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя в частині позовної вимоги щодо поділу квартири АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні 09.03.2026 року представником ОСОБА_1 , підтримав подану заяву, просив провидити подальший розгляд справи з урахуванням поданої заяви. З боку представника ОСОБА_1 були надані пояснення, просив задовольнити первісну позовну заяву ОСОБА_1 з підстав викладених у позові, проти задоволення зустрічної позовної заяви заперечував.

Представник ОСОБА_2 у судовому засіданні 09.03.2026 року підтримала заяву про закриття про закриття провадження по справі № 369/15716/25 в частині поділу квартири. З боку представника ОСОБА_2 були надані пояснення, проти задоволення первісного позову заперечувала, просила задовольнити зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 з підстав викладених у зустрічній позовній заяві.

09.03.2026 року Києво-Святошинським районним судом Київської області протокольною ухвалою було оголошено перерву та призначено судове засідання на іншу дату.

09.03.2026 року в судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_4 .. Представниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були подані письмові дебати та заяви, в яких не заперечували проти розгляду справи у письмовому провадженні, без участі сторони.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до положень статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповід-но до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Для врегулювання спорів, які виникають із майнових відносин між подружжям, у тому числі колишнім, підлягають застосуванню норми Сімейного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Судом встановлено, що між сторонами укладено шлюб, зареєстрований 23.04.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №764.

Під час шлюбу у сторін народилась донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 30.09.2025 року у справі № 759/16581/25 шлюб між сторонами розірвано (набрало законної сили 31.10.2025 року).

Таким чином, сторони перебували у шлюбі у період з 23.04.2015 року по 31.10.2025 року.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 СК України якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

За правилами ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові ВС від 12.06.2019 у справі № 595/324/17 зазначено, що при вирішенні спорів про належність майна на праві спільної сумісної власності подружжю, суду в першу чергу належить встановити час набуття такого майна. При встановленні судом факту набуття майна у період шлюбу, на таке майно поширюється презумпція спільності майна подружжя. Факт набуття майна у період шлюбу доводить той із подружжя, який на нього посилається в обґрунтування своїх вимог про поділ такого майна. Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно набуте у період шлюбу є спільним сумісним майном.

КЦС ВС у постанові від 22.01.2020 у справі № 711/2302/18 (провадження № 61-13953св19) зазначив, що придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам собою факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

У постанові ВС України від 24.05.2017 року у справі №6-843цс17 та у постановах ВС від 06.02.2018 у справі №235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі №404/1515/16-ц викладена наступна правова позиція: «Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує».

У п. 24 постанови Пленуму ВСУ №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» закріплено положення про те, що не належить до спільної сумісної власності, зокрема, майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Виходячи з наведеного, для правильного застосування ст. 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю, суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що спільною сумісною власністю подружжя є:

- Квартира АДРЕСА_1 ;

- Нежитлове приміщення № 188, загальною площею 4,4 кв. м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1828663732224;

- Автомобіль марки RENAULT FLUENCE, 2010 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_2 ;

- Мотоцикл марки SUZUKI GSX750, 2001 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_3 ;

- Причіп марки Верда 2.01, 2017 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_4 .

Звертаючись до суду з первісним позовом ОСОБА_1 просить поділити спільне майно подружжя наступним чином:

- Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

- Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення № 188, загальною площею 4,4 кв. м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 .

- Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості її частини в автомобілі марки CHEVROLET NUBIRA, 2004 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_1 в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 коп.;

- Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості її частини в автомобілі марки RENAULT FLUENCE, 2010 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_2 в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 коп.;

- Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості її частини в мотоциклі марки SUZUKI GSX750, 2001 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_3 в розмірі 175 000 (сто сімдесят п`ять тисяч) гривень 00 коп.;

- Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості її частини в Причіпу марки Верда 2.01, 2017 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_4 не відомий в розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 коп.;

При цьому в зустрічному позові ОСОБА_2 просить поділити спільне майно подружжя шляхом:

- Визнати, що автомобіль CHEVROLET NUBIRA, 2004 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_1 , до відчуження був особистою приватною власністю позивача.

- Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .

- Визнати за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення № 188, загальною площею 4,4 кв. м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 .

- Виділити у власність ОСОБА_1 автомобіль RENAULT FLUENCE, 2010 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_2

- Залишити у власності ОСОБА_2 причіп марки Верда 2.01, 2017 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 .

- Виділити у власність ОСОБА_1 побутову техніку: кавомашину Philips EP5544/50, вартістю 31 999 грн., телевізор Samsung QE43LS03BAUXUA, вартість 24 799 грн., зарядну станцію EcoFlow Delta 2 Max/2400 Вт, вартістю 56 999 грн., м`ясорубку Bosh MFW3X17B, варітсю 6 899 грн., мультиварку Tefal RK815834, вартістю 6 099 грн., робот-пилосос Xiomi Robot Vacuum X10, вартість 22 999 грн., ноутбук Lenovo ThinkBook 15 G2 ITL вартістю 31 350 грн..

- Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 269 708,40 грн., що еквівалентно 6 500 доларам США.

Водночас, сторони в судовому засіданні проти запропонованого кожним з них варіантів поділу майна, який є їх спільною сумісною власністю, заперечували.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 71 СК України, встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшенням, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абз. 1 п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року за № 11).

Верховний Суд щодо вирішення питання про поділ майна подружжя в постанові від 20 грудня 2018 року у справі № 286/2349/16 зазначив, що сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Верховний Суд наголошує на тому, що основним завданням суду при вирішенні спорів про поділ майна подружжя є вирішення конфлікту між подружжям, тобто здійснення судом своєї базової функції - ухвалення обов`язково рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися.

Враховуючи, що майно, яке просять поділити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у межах заявлених вимог за первісним та зустрічним позовами, є спільною сумісною власністю подружжя, суд, виходячи з інтересів сторін у справі, принципу рівності часток у спільному майні подружжя, приходить висновку, що заявлені вимоги за первісним та зустрічним позовами є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Суд прийшов до висновку, що спільною сумісною власністю подружжя є:

- Квартира АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1816196632224;

- Нежитлове приміщення № 188, загальною площею 4,4 кв. м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2

- автомобіль CHEVROLET NUBIRA, 2004 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_1

- Автомобіль марки RENAULT FLUENCE, 2010 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_2 ;

- Мотоцикл марки SUZUKI GSX750, 2001 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_3 ;

- Причіп марки Верда 2.01, 2017 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_4 .

Одним із предметів спору як за первісним позовом так і за зустрічними позовом була вимога щодо поділу квартири АДРЕСА_1 .

Як встановлено судом, 23.12.2025 року ОСОБА_2 , за участю ОСОБА_1 , уклав договір купівлі продажу квартири.

Отже станом на 21.04.2026 року у сторін відсутній спір щодо квартири АДРЕСА_1 .

Отже як за первісним позовом так і за зустрічними позовом провадження в частині вимоги поділу квартири АДРЕСА_1 підлягає закриттю.

Стосовно поділу нежитлового приміщення № 188, загальною площею 4,4 кв. м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 та 5 ст. 71 СК України, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Представником ОСОБА_1 , було зазначено що грошова компенсація стосовно даного спірного майна не відповідає її інтересам та ОСОБА_1 не надала свою згоду що присудження їй грошової компенсації її частки у вказаному майні.

Стосовно автомобіля CHEVROLET NUBIRA, 2004 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_1 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18).

Частиною першою статті 57 СК України встановлено перелік майна, яке є особистою приватною власністю дружини, чоловіка: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Отже, як було встановлено в судовому засіданні що грошові кошти і належали особисто ОСОБА_2 однак спірний автомобіль був придбаний в період шлюбу і для сім`ї, підстав для визнання за ОСОБА_2 особистою приватною власністю автомобіля CHEVROLET NUBIRA, 2004 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_1 суд не знайшов.

Частиною 1 та п.1 ч. 3 ст. 133, ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення первісних та зустрічних позовних вимог, судові витрати первісного позивача покладаються на первісного позивача, а судові витрати зустрічного позивача покладаються на зустрічного позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2-4, 12, 13, 19, 23, 76-89, 137, 255, 263-268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати спільним майном подружжя ОСОБА_1 до ОСОБА_2 :

- квартиру АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1816196632224;

- нежитлове приміщення № 188, загальною площею 4,4 кв. м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2

- автомобіль CHEVROLET NUBIRA, 2004 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_1

- автомобіль марки RENAULT FLUENCE, 2010 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_2 ;

- мотоцикл марки SUZUKI GSX750, 2001 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_3 ;

- причіп марки Верда 2.01, 2017 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_4 .

Закрити провадження по справі № 369/15716/25 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя в частині позовної вимоги щодо поділу квартири АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1816196632224.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_5 ) право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення № 188, загальною площею 4,4 кв. м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1828663732224

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності на 1/2 частину нежитлового приміщення № 188, загальною площею 4,4 кв. м, що знаходиться в будинку АДРЕСА_2 , Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1828663732224

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) грошову компенсацію вартості її частини в автомобілі марки CHEVROLET NUBIRA, 2004 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_1 в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) грошову компенсацію вартості її частини в автомобілі марки RENAULT FLUENCE, 2010 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_2 в розмірі 126 000 гривень 00 коп.;

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) грошову компенсацію вартості її частини в мотоциклі марки SUZUKI GSX750, 2001 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № НОМЕР_3 в розмірі 31 174 гривень 25 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) грошову компенсацію вартості її частини в Причіпу марки Верда 2.01, 2017 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу № не відомий в розмірі 16 240 гривень 00 коп.

У решті первісних та зустрічних позовних вимог відмовити.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_6 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 17.08.2026 року.

Суддя А.В. Янченко