Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №364/339/26 — Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/339/26

Провадження № 2/364/335/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

при секретарі судового засідання Голуб А.Л.,

за участю:

Позивача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

Відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Володарського районного суду Київської області в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення неустойки за прострочку сплати аліментів, –

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 31.03.2026 надійшов зазначений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів, в якій Позивач просить суд: стягнути з Відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 97 661,26 грн (а.с. 2).

На обґрунтування заявленої позовної вимоги Позивач у позовній заяві зазначила, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 22.07.2019 (справа № 760/15525/19) з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на її користь на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів. Виконавчий лист щодо примусового виконання названого рішення перебуває на виконанні у Білоцерківському відділі виконавчої служби Київської області. З вересня 2023 року Відповідачем сплата аліментів проводилася у неповному обсязі, у зв`язку з цим виникла заборгованість зі сплати аліментів за період з вересня 2023 року до березня 2024 року у розмірі 97 661,26 грн.

Після виконання вимог частин шостої – восьмої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) та усунення Позивачем на виконання ухвали суду від 16.04.2026 недоліків позовної заяви ухвалою суду від 12.05.2026 відкрито провадження в справі, вирішено питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та їх виклику у судове засідання за наявними у справі матеріалами (письмове провадження), встановлено Відповідачеві строк для подання відзиву із запереченнями проти позову, встановлено сторонам строки для подання інших заяв по суті справи, роз`яснено право подати клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, роз`яснено строк розгляду цієї справи – не пізніше 11.07.2026; копії ухвали суду направлено всім учасникам справи (а.с. 41-43, 44).

Проте Відповідач копій зазначеної ухвали суду і позовної заяви з додатками не отримав, у зв`язку з цим ухвалою суду від 19.06.2026 було змінено порядок розгляду справи, продовжено строк розгляду справи на тридцять днів (тобто до 11.08.2026), вирішено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено розгляд справи на 27.07.2026 з урахуванням запланованого перебування складу суду у щорічній відпустці (а.с. 48); надалі розгляд справи було знято з розгляду через тимчасову непрацездатність судді у період з 06.07.2026 до 31.07.2026 (а.с. 59); судове засідання призначено на 10.08.2026, про що повідомлено учасників справи.

Ухвалою суду від 07.08.2026 задоволено клопотання Позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у приміщенні Сквирського районного суду Київської області, про що повідомлено усіх учасників справи (а.с. 65-67).

У судовому засіданні 10.08.2026 Позивач підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві (а.с. 1-2) та додаткових поясненнях (а.с. 23-24), наданих суду у порядку усунення недоліків позовної заяви виконання згаданої вище ухвали суду від 16.04.2026 та до яких додано новий розрахунок заборгованості у розмірі 115 004,72 грн. Проте в суді Позивач пояснила, що на час виконання ухвали суду та усунення недоліків позовної заяви додався ще один місяць, але до початку розгляду справи нею не було подано заяви про збільшення позовних вимог, тому просила суд задовольнити позов та стягнути з Відповідача первісно заявлену пеню у розмірі 97 661,26 грн (а.с. 2), час для подання згаданої заяви їй не потрібен, щодо інших періодів нею надалі буде подано ще один позов до Відповідача.

Відповідач у судовому засіданні 10.08.2026 заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини викладені у його клопотанні, поданому до суду 07.08.2026 (а.с. 69-71), яке за своєю суттю і змістом суд розглядає як відзив на позовну заяву (стаття 178 ЦПК України).

Так, Відповідач зазначив, що починаючи з березня 2022 року до березня 2025 року він проходив військову службу в Збройних Силах України за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 . За поданням державного виконавця Білоцерківського відділу Державної виконавчої служби (далі – Білоцерківського ВДВС) відрахування з його заробітної плати проводилися саме названою військовою частиною на депозитний рахунок Білоцерківського ВДВС. Тобто своєчасність та правильність нарахування заробітної плати, з якої проводилися відрахування аліментів на користь Стягувача (Позивача в цій справі) забезпечувала військова частина, де він проходив службу. Однак, державним виконавцем Білоцерківського ВДВС при здійсненні виконавчого провадження щодо стягнення аліментів за рішенням суду не проконтрольовано правильність відрахувань військовою частиною із нарахованої йому заробітної плати, а також своєчасність і повноту перерахувань коштів у рахунок аліментів на користь Стягувача. Тому Відповідач вважає, що заборгованість зі сплати аліментів утворилася не з його вини, а тому підстави для застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення неустойки (пені) відсутні, оскільки відрахування аліментів здійснюється примусово, його доходи (заробітна плата) як військовослужбовця є відкритими та прозорими для органів виконавчої служби, а зазначена заборгованість виникла внаслідок відсутності запитів державного виконавця за відповідні періоди.

Крім того, Відповідач звернув увагу, що саме в період виникнення заборгованості зі сплаті аліментів (серпень 2023 року – березень 2024 року), щодо якої заявлено вимогу про стягнення пені, він отримав важке поранення, а саме 19.08.2023 – закриту черепно-мозкову травму, множинні чисельні осколкові поранення тіла та кінцівок, поранення правого ока за обставин безпосередньої участі як військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини у зоні бойових дій, а саме: виконання бойових завдань під час ведення оборонного бою у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області. Надалі з 20 серпня до 15 вересня 2023 року він знаходився на стаціонарному лікуванні в двох лікарнях, потім проходив лікування амбулаторно; за висновком МСЕК від 16.01.2024 йому встановлена ІІ група інвалідності з причини: травма, пов`язана із захистом Батьківщини (по зору).

У подальшому, не зважаючи на стан здоров`я, він повернувся до військової частини, де продовжив брати участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Проте наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2025 № 92 він виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Повернувшись після звільнення зі служби, ним було вжито заходів щодо погашення заборгованості та, починаючи з грудня 2025 року до тепер заборгованість зі сплати аліментів відсутня, навіть є переплата.

Суд, заслухавши пояснення сторін, надані у судовому засіданні, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.

З наявних письмових матеріалів справи судом встановлено, що сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Солом`янським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 4622 (а.с. 6, 29).

Судовим наказом Солом`янського районного суду міста Києва від 22.07.2019 у справі № 760/15525/19, що набрав законної сили 22.07.2019, з Відповідача стягнуто аліменти на користь Позивача на утримання названої вище малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.05.2019 і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 25).

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 29.10.2020 у справі № 364/599/20 (перевірено судом за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень у порядку доступу, передбаченого частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»), Відповідача позбавлено батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копію судового рішення якого додано до матеріалів справи (а.с. 33-35).

Згідно з копією виконавчого листа, виданого Володарським районний судом Київської області 25.03.2026 у справі № 364/694/23, з Відповідача стягнуто на користь Позивача пеню за прострочення сплати аліментів на згадану дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 161 613,94 грн за період з 01.07.2022 до 01.08.2023 на підставі рішення суду від 03.02.2026, що набрало законної сили 06.03.2026 (а.с. 28).

Обставини, встановлені рішенням суду, зокрема, у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Також постановою державного виконавця від 11.04.2023 у виконавчому провадженні № 61310496 з виконання зазначеного судового наказу Солом`янського районного суду міста Києва про стягнення з Відповідача аліментів на Боржника (Відповідача) накладено штраф у розмірі 20 відсотків заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік (7 540,80 грн).

Як вбачається з доданої до позовної заяви (додаткових пояснень, наданих у порядку усунення недоліків позовної заяви) копії Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 27.04.2026 № 92012, складеного Білоцерківським відділом Державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчий документ з примусового виконання названого вище рішення суду (судового наказу) пред`явлено до виконання 18.02.2020, виконавче провадження № 61310496; всього за станом на 01.04.2024 заборгованість по сплаті аліментів становить 210 153,09 грн, при цьому за період із серпня 2023 року до березня 2024 року було сплачено 155 026,29 грн, що є менше за названий розмір нарахованих платежів; за станом на 01.04.2026 заборгованість відсутня (а.с. 26-27).

Відповідач, як встановлено судом, дійсно, не сплачував у повному обсязі та вчасно аліменти на утримання своєї дочки з таких причин.

Так, у період з вересня 2023 року до березня 2024 року утворилася заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 97 661,26 грн. Але така заборгованість у цей період утворилася внаслідок обставин, які не залежали від волі Відповідача, оскільки у серпні 2023 року він зазнав поранення, перебував на тривалому стаціонарному лікуванні, переніс оперативне втручання, що стало надалі підставою для отримання з 16.01.2024 інвалідності ІІ групи через травму, що пов`язана із захистом Батьківщини.

Відповідно до гаданої суду довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 09.11.2023 № 2265 молодший сержант ОСОБА_2 , 1983 р.н., отримав 19.08.2023 закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, множинні чисельні осколкові поранення тіла та кінцівок, поранення правого ока за обставин безпосередньої участі як військовослужбовця у бойових діях, під час захисту Батьківщини у зоні бойових дій, а саме: виконання бойових завдань під час ведення оборонного бою у складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області (а.с. 73).

З виписки з медичної карти стаціонарного хворого № у/2210 Відділення офтальмології № 1 Дніпропетровської обласної клінічної офтальмологічної лікарні вбачається, що у період з 20 до 22 серпня 2023 року Відповідач знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом: травматичне розможіння правого ока, перелом правого ока, перелом нижньої стінки орбіти, стороннє тіло орбіти, поранення верхньої та нижньої повіки справа (вогнепально-вибухова бойова травма 19.08.2023), у зв`язку з чим проведена операція правого ока (а.с. 74).

Надалі, як вбачається з наданої суду копії довідки КНП «Обласна клінічна лікарня імені О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради від 15.09.2023 № 21078/1597, починаючи з 23 серпня до 15 вересня 2023 року Відповідач знаходився на стаціонарному лікуванні в цій медичній установі (а.с. 75). Відповідно до висновку ВЛК зазначеного медичного закладу від 15.09.2023 встановлено причинний зв`язок мінно-вибухової травми із захистом Батьківщини, що підтверджується відповідною довідкою № 1998 (а.с. 76).

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 848132 Відповідачу встановлено ІІ групу інвалідності з 16.01.2024, причина інвалідності: травма пов`язана із захистом Батьківщини (по зору) довічно (а.с. 86).

Крім того, згідно з наданими суду Відповідачем довідками:

– від 10.09.2024 № 712 він ( ОСОБА_2 ) у періоди: з 03.06.2024 по 09.06.2024, з 11.06.2024 по 23.06.2024, з 27.07.2024 по 31.07.2024, з 05.08.2024 по 06.08.2024, брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України в районі с. Кислівка Петропавлівської сільської громади Куп`янського району Харківської області, с. Невське Красноріченської селищної територіальної громади Сватівського району Луганської області;

– від 08.04.2025 № 275 ОСОБА_2 у період з 12.05.2024 до 24.08.2024, з 05.09.2024 до 09.09.2024, з 18.10.2024 до 11.01.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у межах Лиманської територіальної громади Краматорського району Донецької області, Куп`янської міської територіальної Куп`янського району Харківської області, Красноречінської територіальної громади Сватівського району Луганської області, в районі населеного пункту Навське Красноречінської громади Сватівського району Луганської області, населеного пункту Іванівка в межах Лиманської територіальної громади Краматорського району Донецької області, межах Кіндрашівської територіальної громади Куп`янського району Харківської області (а.с. 77).

При цьому, слід зауважити, що своєчасність та правильність нарахування заробітної плати, з якої проводилися примусові відрахування аліментів на користь Стягувача, забезпечувала військова частина, де Відповідач проходив службу. Однак, державним виконавцем Білоцерківського ВДВС при здійсненні виконавчого провадження щодо стягнення аліментів за рішенням суду не проконтрольовано правильність відрахувань військовою частиною із нарахованої заробітної плати боржника та своєчасність і повноту перерахувань коштів у рахунок аліментів на користь Стягувача.

Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини, схваленої Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20.11.1989 та ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини; батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Аналогічно стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» закріплює, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку; батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Національне законодавство України покладає на батьків обов`язки утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (стаття 51 Конституції України, статті 150, 180 Сімейного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 196 Сімейного кодексу України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Згідно з роз`ясненням, викладеним у пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена статтею 196 Сімейного кодексу України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи; на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками; в інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Як неодноразово виснував Верховний Суд (зокрема, в постановах від 19.02.2024 у справі № 761/893/23, від 29.01.2025 у справі № 707/3423/23, від 01.10.2025 у справі № 509/2967/23 тощо), неустойка (пеня) – це спосіб забезпечення виконання зобов`язання; її завдання – сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 Сімейного кодексу України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів, не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Згідно з частинами першою та другою статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.12.2020 у справі № 661/905/19 зазначив, що положення Цивільного кодексу України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 Сімейного кодексу України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У Сімейному кодексі України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 Сімейного кодексу України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості (зокрема, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 у справі № 661/905/19).

На підставі статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 13 ЦПК України також передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести та обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 76-80 ЦПК України.

З огляду на наведені норми законодавства, правові висновки Верховного Суду та за наслідками дослідження доказів суд погоджується з доводами Відповідача, які знайшли своє підтвердження в сукупності зібраних доказів в матеріалах справи, оскільки стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів є формою відповідальності, застосування якої можливе лише за наявності вини боржника, а Відповідачем доведено суду відсутність такої вини через поважні об`єктивні незалежні від нього причини.

Зважаючи на усе наведене та встановлені судом обставини, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для застосування до Відповідача заходів відповідальності, передбачених частиною першою статті 196 Сімейного кодексу України, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Крім того, за імперативними вимогами частини шостої статті 141 ЦПК України якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Повне рішення суду складено у визначений частиною шостою статті 259 ЦПК України строк згідно з порядком обчислення процесуального строку, закінчення якого припадає на неробочий день (частина третя статті 124 ЦПК України).

Відповідно до статті 196 Сімейного кодексу України та керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 124, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів.

Направити копії повного рішення суду учасникам справи.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи зазначений строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копія скороченого рішення суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення рішення.

Повне рішення суду складено 17.08.2026.

Суддя Л.А. Макаренко