Рішення від 30 липня 2026 р. у справі №359/14448/25 — Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/2404/2026

Справа № 359/15541/25

РІШЕННЯ

Іменем України

31 липня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

На початку грудня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 02 травня 2025 року уклало з відповідачем кредитний договір (оферти) №02.05.2025-100001833. За яким ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 12000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 184 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1% за кожний день користування (процентна ставка). ТОВ «Споживчий центр» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 12000 гривень. Відповідач неналежним чином виконував грошове зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 42480 гривень 00 копійок, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 12000 гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками у розмірі 22080 гривень 00 копійок, заборгованості за комісією (пов`язаної з наданням кредиту) у розмірі 2400 гривень 00 копійок, заборгованість за неустойкою розмірі 6000 гривень 00 копійок. Відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість. Тому ТОВ «Споживчий центр» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 42480 гривень 00 копійок.

2. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача ОСОБА_2 просила проводити розгляд цивільної справи за її відсутності, дана вимога міститься в резолютивній частині позову (а.с.13).

Відповідач ОСОБА_1 направив до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та звільнити від сплати судового збору так як він є військовослужбовцем. Зазначив, що позовні вимоги не є співмірними сумі тіла кредиту, порушують принципи добросовісності та співмірності, а також, що нарахована позивачем сума за відсотками значно перевищує суму кредиту.

Представник позивача направив до суду відповідь на відзив, в якому просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 грудня 2025 року було відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.67-68).

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що 02 травня 2025 року ТОВ «Споживчий центр» уклало з відповідачем кредитний договір (оферти) № 02.05.2025-100001833. За яким ТОВ «Споживчий центр» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 12000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 184 днів повернути кредит та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 0,91% за кожний день користування (а.с.47-53).

ТОВ «Споживчий центр» виконало своє грошове зобов`язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 12000 гривень. Вказана обставина підтверджується квитанцією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-2511 від 25.11.2025 (а.с.19).

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.48 «Виконання зобов`язання» та гл.71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.

5. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч.12 ст.11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У відповідності до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. У такий спосіб сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

Встановлено, що кредитний договір № 02.05.2025-100001833 від 02 травня 2025 року був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора Е345. У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Споживчий центр» в електронній формі.

ОСОБА_1 неналежним чином виконував грошове зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 12000 гривень 00 копійок, заборгованість за відсотками – 22080 гривень 00 копійок, заборгованість за комісією (пов`язаної з наданням кредиту) – 2400 гривень 00 копійок, заборгованість за неустойкою – 6000 гривень 00 копійок. Загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 42480 гривень 00 копійок, що підтверджується довідкою про стан заборгованості за кредитним договором (а.с.60).

В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що станом на день ухвалення рішення суду ОСОБА_1 хоча б частково повернув означений борг.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі №521/7927/16-ц.

Таким чином, на відповідача ОСОБА_1 поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - він звільнений від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом, а позивач під час дії особливого періоду не мав права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 р. у справі № 502/1438/18.

Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Зазначене вище щодо правильного застосування положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» повністю узгоджується з правовими висновками, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд в обов`язковому порядку має враховувати при застосуванні норм права у спірних правовідносинах, що викладені в таких постановах: від 21 лютого 2018 року у справі №306/1157/15-ц (провадження № 61-2525св18); від 30 травня 2018 року у справі №521/12726/16-ц (провадження № 61-16144св18); від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18); від 10 січня 2019 року у справі № 327/353/16-ц (провадження № 61-25229св18); від 04 вересня 2019 року у справі №554/10264/17 (провадження № 61-42778св18); від 18 січня 2023 року справа № 642/548/21 (провадження № 61-9565св22).

Зокрема, суд Касаційної інстанції при застосуванні положень ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» переглядаючи законність та обґрунтованість рішення судів нижчих інстанцій по суті заявлених учасниками справи касаційних вимог щодо права військовослужбовця та членом їх сімей на звільнення від нарахованих штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом дійшов до наступного правового висновку.

Наявність у відповідача статусу учасника бойових дій очевидно свідчить про його участь у бойових діях, спрямованих на захист Батьківщини, під час дії в державі особливого періоду.

Отже, суд ухвалюючи рішення бере до уваги, що у відповідача ОСОБА_1 відсутній обов`язок щодо сплати процентів та неустойки за користування кредитом на підставі ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зі змісту вказаного розрахунку вбачається, що в ОСОБА_1 також виник борг по сплаті комісії за надання кредиту в розмірі 2400 гривень 00 копійок. Однак сутність комісії за надання кредиту полягає в оплаті за користування чужими грошовими коштами. Правова природа такої комісії є тотожною правовій природі процентів за користування кредитом. Чинним цивільним законодавством України не передбачено подвійне стягнення боргу по сплаті процентів за користування кредитом. Тому борг по сплаті комісії за надання кредиту в розмірі 2400 гривень 00 копійок підлягає виключенню із загального боргу за кредитним договором.

Тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 12000 гривень.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог, слід відмовити.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції №СЦ00056926 від 26 листопада 2025 року (а.с.20) вбачається, що при пред`явленні позову ТОВ «Споживчий центр» сплатив судовий збір у розмірі 2422 гривень 40 копійок. Пред`явлений позов задоволений частково, а саме 28,24% (12000 /42480 х 100%). З огляду на це, з ОСОБА_3 на користь позивача слід примусово стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 684 гривні 08 копійок (2422,40 / 100% ? 28,24%).

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.526, ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, ч.1 та п.1 ч.3 ст.133, ч.1 ст.142, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268, ч.1 ст.280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 12000 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати на оплату судового збору у розмірі 684 гривні 08 копійок.

В задоволенні позову про стягнення коштів у більшому розмірі, відмовити.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», що розташовується за адресою: 01132, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду – 31 липня 2026 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський