Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №357/7088/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7088/26

1-кп/357/848/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.08.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, об`єднані кримінальні провадження за № 12026111030000586 внесеному до ЄРДР 09.04.2026 року та № 42026112030000266, внесеному до ЄРДР 10.06.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Великі Коровинці, Чуднівського району, Житомирської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого:

- 14.02.2018 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 189 КК України на 5 років позбавлення волі, на підставі ст.75, ст.104 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

- 16.03.2018 року вироком Житомирського районного суду Житомирської області за ч. 2 ст. 289 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст.75, ст. 76, ст.104 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

- 31.07.2020 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст.186, ч. 1 ст. 304, ч. 1 ст. 357 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі;

- 12.08.2021 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, на 5 років 8 місяців позбавлення волі без конфіскації майна;

- 10.12.2024 року вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України на 5 років 9 місяців позбавлення волі без конфіскації майна. Звільнений 05.02.2026 року з Райківської виправної колонії №73 Житомирської області по відбуттю строку покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

У С Т А Н О В И В:

06 квітня 2026 року приблизно о 00 годині 50 хвилин, ОСОБА_3 , перебував на подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_6 , та в цей час у ОСОБА_3 виник протиправний умисел на заволодіння особистим документом потерпілого ОСОБА_6 , який знаходився на підвіконні будинку останнього.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_3 , перебуваючи у вказаному місті та у вказаний час, діючи умисно, таємно, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з підвіконня будинку викрав паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданого 09.04.2010 року Білоцерківським МВМ №2 ГУ МВС України в Київській області на ім`я ОСОБА_6 .

У подальшому, ОСОБА_3 залишив місце вчинення кримінального правопорушення разом із зазначеним особистим документом - паспортом на ім`я потерпілого ОСОБА_6 , яким розпорядився на власний розсуд.

Окрім цього, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, та після його затвердження Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» цей Указ набрав чинності, у зв`язку з чим в Україні відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» розпочався воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

06 квітня 2026 року приблизно о 00 годині 50 хвилин, ОСОБА_3 , знаходився на подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_6 , та в цей час у ОСОБА_3 виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій протиправний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 , знаходячись у вказаному місці та у вказаний час, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, таємно від оточуючих, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи незаконний характер своїх дій, з подвір`я вищевказаного домоволодіння викрав велосипед марки «TopRider TOP 611», чорно-салатового кольору, з радіусом колес – 29”, вартістю 6419 гривень 94 копійки, належний потерпілому ОСОБА_6 .

Після чого, ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди на суму 6419 гривень 94 копійки.

31.05.2026 року приблизно о 01 годині 00 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходився біля будинку №50 по вулиці Томилівська в м. Біла Церква, де поблизу вказаного будинку побачив легковий автомобіль марки «ВАЗ Lada» моделі «21074», 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , червоного кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , який перебуває у користуванні ОСОБА_7 . В цей час у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, спрямований на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом.

Реалізуючи свій протиправний умисел, направлений на незаконне заволодіння вказаним транспортним засобом, ОСОБА_3 , перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, діючи умисно, повторно, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, користуючись тим, що його дії залишаються непоміченими сторонніми особами, шляхом підбору ключа до автомобіля, проник до салону автомобіля марки «ВАЗ Lada» моделі «21074», 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , червоного кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , вартістю 40000 гривень, та за допомогою заздалегідь підготовленого ключа привів двигун автомобіля в дію та попрямував у невідомому напрямку.

Своїми умисними діями, які виразились у незаконному заволодінні транспортним засобом, ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_7 майнової шкоди на суму 40000 гривень.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся. Пояснив, що весною, точну дату не пам`ятає, можливо 6 квітня 2026 року, годину не пам`ятає, але було пізно, зайшов до свого знайомого, постукав, але того не виявилося вдома. Він побачив на підвіконні паспорт та забрав його. Також забрав велосипед, на якому поїхав додому. Адресу потерпілого не пам`ятає, це на районі Піщаному. На наступний день зранку здав велосипед в ломбард. Скільки виручив за нього коштів уже не пам`ятає. Кошти витратив на власні потреби. Також йому зателефонував потерпілий ОСОБА_8 , щоб він приїхав та віддав паспорт. Велосипед так і залишився в ломбарді. Коли він прихав до потерпілого, то його затримали працівники поліції. В кінці весни, на початку літа, точну дату він не пам`ятає, після 12 ночі, відпочивав зі знайомим, вживав алкогольні напої. На вул. Томилівській, 50 в м. Біла Церква, побачив автомобіль жигуль червого кольору, вирішив покататися. Пішов додому взяв ключі, які в нього залишилися, коли він з другом ремонтував інший автомобіль такої ж марки. Повернувся, відчинив авто, сів та поїхав. Коли закінчився бензин, то він з`їхав з дороги та там і залишив автомобіль. Через декілька днів до нього прийшли працівники поліції та затримали його. Шкоду потерпілим не відшкодував, однак вони до нього не мають претензій. На даний час зробив для себе належні висновки, щиро кається, повідомив, що це для нього урок на все життя. Просив суворо не карати.

Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

З`ясувавши думки учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів по справі, враховуючи, що ОСОБА_3 визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень ніхто з учасників не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, вірно розуміють зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає за недоцільне проводити дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише допитом обвинуваченого та матеріалами кримінального провадження, які характеризують його особу й стосуються речових доказів у провадженні. При цьому судом роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Такий висновок суду ґрунтується також і на практиці Європейського суду з прав людини, викладеній, зокрема, у рішенні в справі «Коваль проти України» від 19.10.2006 року, відповідно до п. 113 якого вбачається, що «основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у межах кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь-якого кримінального обвинувачення. Стаття 6 Конвенції в цілому гарантує обвинуваченому ефективну участь у кримінальному провадженні. Основним аспектом права на справедливий суд є те, що розгляд кримінальної справи, включаючи елементи кримінального провадження, які відносяться до процедури, повинен бути змагальним і в ньому має забезпечуватись рівність сторін обвинувачення і захисту (рішення від 16 лютого 2000 року у справі «Роув і Дейвіс проти Сполученого Королівства»).

Судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і в межах висунутого обвинувачення за ч. 3 ст. ст. 357, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, відповідно до вимог ст. 337 КПК України.

Суд встановив, що своїми умисними діями, які виразились в незаконному заволодінні будь-яким способом паспортом, в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану та незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненим повторно, ОСОБА_3 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

При призначенні ОСОБА_3 покарання суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно із якими особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Європейський Суд вказує, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права – є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому, суд враховує суспільну небезпеку і тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу ОСОБА_3 , який не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, під наглядом у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, раніше неодноразово судимий зокрема і за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, на шлях виправлення не став, через невеликий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, знову вчинив ряд правопорушень, зокрема і умисні корисливі злочини проти власності.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого – є рецидив злочинів.

Що стосується обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого – вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, яка зазначена в обвинувальному акті та вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, про яку зазначив прокурор в судовому засіданні під час судових дебатів, то слід зазначити наступне.

Вчинення кримінального правопорушення «в умовах воєнного стану» як кваліфікуюча ознака деяких кримінальних правопорушень та «вчинення злочину з використанням умов воєнного стану» як обставина, що обтяжує покарання, не тотожними поняттями.

Вирішальним для кваліфікації дій особи за кваліфікуючою ознакою «в умовах воєнного стану» є час вчинення кримінального правопорушення – до введення воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 чи після цього. При цьому не має значення, чи велися в населеному пункті, де було вчинено кримінальне правопорушення, бойові дії, чи мало місце масове вогневе ураження, тимчасова окупація, прохід військ, тощо.

Водночас, для врахування обставини, що обтяжує покарання «вчинення злочину з використанням умов воєнного сану», негативна для суспільства ситуація, спричинена таким станом, має умисно використовуватись обвинуваченим для вчинення злочину або полегшення його вчинення.

Матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що ОСОБА_3 під час вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, використовував введений в Україні воєнний стан, тому суд не може враховувати вказану обставину як таку, що обтяжує покарання.

Вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, як обставини, що обтяжує покарання, то вказана обставина не може бути визнана судом, як така, що обтяжує покарання обвинуваченого – з огляду на те, що в обвинувальному акті така обтяжуюча покарання обставина не вказана, а суд позбавлений можливості самостійно погіршувати становище обвинуваченого.

Також судом враховуються особливості й обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх наслідки, поведінку під час та після вчинення злочинних дій, визнання вини та щире каяття, та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкцій інкримінованих кримінальних правопорушень.

Враховуючи вказані обставини справи, суспільну небезпеку вчинених кримінальних правопорушень, їх тяжкість, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання в межах санкцій, передбачених ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

Враховуючи вимоги ст. 70 КК України, ОСОБА_3 необхідно призначити покарання, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Підстави для застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України, в даному конкретному випадку, відсутні.

На думку суду, призначене покарання в межах санкцій статей обвинувачення та остаточне покарання із застосуванням ст. 70 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів, воно буде перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого правопорушення і особою винного та не буде становити особистий надмірний тягар для особи.

Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого на користь держави в розмірі 33799 грн. 65 коп.

Керуючись ст. ст. 7, 100, 349, 368, 370, 373, 374, 394 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання за:

- ч. 3 ст. 357 КК України – 2 роки обмеження волі,

- ч. 4 ст. 185 КК України - 5 років позбавлення волі;

- ч. 2 ст. 289 КК України - 6 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання 6 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з 17.08.2026 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 11.06.2026 року по 16.08.2026 року включно, з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 1 день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у виді тримання під вартою продовжити до набрання вироком законної сили, однак не більше ніж на 60 днів, та утримувати в Державній установі «Київський СІЗО».

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в розмірі 33799 (тридцять три тисячі сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 65 коп.

Речові докази:

- мобільний телефон марки «Xiaomi» модель «9 а» IMEI НОМЕР_4 , який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 - залишити у останнього, як у власника майна;

- паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_6 , який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_6 - залишити у останнього, як у власника майна;

- недопалок, який виявлено та вилучено під час проведення огляду місця події від 31.05.2026 року та поміщено до паперового конверту коричневого кольору, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження, зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- відеозапис з камер відеоспостереження, розташованих за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Дружби (міст) за 06.04.2026 у період часу з 00 год. 50 хв. по 01 год. 05 хв., які зберігаються на оптичному носії – DVD-R диску, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження, зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- відеозапис з камер відеоспостереження, розташованих у приміщенні ПТ «Найкращий Ломбард», що за адресою: Київська область, м. Біла Церква, проспект Незалежності, 59, за 06.04.2026 у період часу з 11 год. 50 хв. по 12 год. 15 хв., які зберігаються на оптичному носії – DVD-R диску, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження, зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- договір № 0092601452 від 06.04.2026, який зберігається в матеріалах кримінального провадження, зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- легковий автомобіль «ВАЗ Lada» моделі «21074», 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , червоного кольору, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , який перебуває у користуванні ОСОБА_7 , який переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_7 - залишити у останньої, як у власника майна;

- чоловічі кросівки чорного кольору, які упаковано у спец. пакет № PSP3164667, які знаходяться в камері схову речових доказів Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, повернути обвинуваченому ОСОБА_3 .

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області. Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, не може бути оскарженим в апеляційному порядку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Суддя: ОСОБА_9