Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №496/2359/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2359/26

Провадження № 3/496/1076/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Портна О.П., розглянувши в залі суду міста Біляївка матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , не працюючого,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

09.03.2026 року о 13 год 50 хв. за адресою: с. Великий Дальник, вул. Богдана Хмельницького,69, водій ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував мопедом Ямаха без державної реєстрації, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. Від продуття газоаналізатора Драгер на місці зупинки ТЗ та проходження медичного огляду на стан сп`яніння у медичному закладі у лікаря нарколога відмовився під відеозапис нагрудної бодікамери 11130017585/19, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху – відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

01.04.2026 року на адресу суду від адвоката Прасолова І.В. який діє в інтересах ОСОБА_1 (відповідно до ордеру та договору про надання правничої допомоги) надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заяву було задоволено.

08.04.2026 року на адресу суду від адвоката Прасолова І.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Заяву було задоволено.

03.06.2026 року на адресу суду від адвоката Шевченка Д.С. який діє в інтересах ОСОБА_1 (відповідно до ордеру та додаткової угоди до договору про партнерство з надання правничої допомоги та договору) надійшло клопотання про проведення усіх судових засідань по справі в режимі відеоконференції.

08.06.2026 року на адресу суду надійшло повідомлення від адвоката Прасолова І.В. про припинення повноважень захисника Левченка С.В. і в подальшому його захист по справі здійснюватися не буде.

08.06.2026 року на адресу суду надійшло клопотання від адвоката Шевченка Д.С. про визнання доданого до справи відеозапису неналежним та недопустимим доказом. В клопотанні зазначено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення. У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Так, не можна залишити поза увагою факт того, що відеозапис є “склейкою” різних фрагментів відео різного походження (автомобільний відеореєстратор, мобільний телефон та нагрудна БК) та вівся небезперервно (хаотично). Між першим фрагментом відео з автомобільного відеореєстратора (тривалість 18 секунд, а саме з 13:50:00 по 13:50:18) та другим з особистого мобільного телефона (тривалість 02 хвилини 26 секунд, встановити дату та час зйомки неможливо, оскільки такі реквізити взагалі відсутні) є прогалина у часі невідомої кількості, оскільки на другому фрагменті ОСОБА_1 вже перебуває біля мопеда та спілкується з поліцейським і жодної фіксації первинної розмови між ними немає. Між другим фрагментом відео з мобільного телефону та третім з нагрудної БК (тривалість 02 хвилини 39 секунд, а саме з 14:50:22 по 14:53:01) є прогалина у часі невідомої кількості, оскільки між першим фрагментом та третім є проміжок 01 година 00 хвилин 04 секунди, а другий фрагмент має тривалість лише 02 хвилини 26 секунд. Отже можна зробити висновок, що прогалина у часі складає приблизно 57 хвилин 36 секунд. Наведені вище обставини очевидно вказують на відсутність повної та безперервної відеофіксації та порушення Наказу № 1026. Наведені хаотичні відеофрагменти, що не мають свого законного джерела походження, не містять законних підстав зупинки, первинного спілкування поліції з громадянином, законної процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння, факту складання процесуальних документів, роз`яснення прав особі, тощо. Враховуючи таке суттєве порушення, не представляється за можливе отримати відомості щодо повних обставин події та об`єктивно надати їй правову оцінку. За таких обставин наявний у справі відеозапис слід визнати неналежним та недопустимим доказом.

Крім того 08.06.2026 року надійшло клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення у якому адвокат Шевченко Д.С. зазначає, щодо недопустимості та неналежності наявного у матеріалах справи відеозапису; щодо незаконності зупинки транспортного засобу; щодо ознак сп`яніння та процедури огляду, у зв`язку з чим просить закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку у його діях складу адміністративного правопорушення.

22.06.2026 року надійшло клопотання про долучення документів, а саме пояснення ОСОБА_2 у якому останній зазначив, що він категорично не згоден із діями працівників поліції, зі складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, а також іншими матеріалами справи.

23.06.2026 року на адресу суду від адвоката Шевченка Д.С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Заяву було задоволено.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 адвокат Шевченко Д.С. підтримав надані клопотання та просив суд закрити провадження у зв`язку з відсутністю складу правопорушення в діях його довірителя.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями), водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Такий огляд за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засобі відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Частиною третьої статті 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, тощо на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разу незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), згідно якої огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно п. 6 Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров`я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Згідно п. 9 Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 своїми діями скоїв правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КпАП України, а саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що підтверджується наданими суду матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 610415 від 09.03.2026 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції у КНП ООМ ЦПЗ ООР від 09.03.2026 року; довідкою про повторність; диском з відеозаписом, на якому зафіксовано, відомості зазначені в протоколі.

Сукупність вищевказаних доказів підтверджують те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та на вимогу поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відмовився від проходження огляду в установленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо твердження захисту про неналежність долучених до матеріалів справи відеозаписів як доказу оскільки він складений з декількох фрагментів, суд зауважує, що досліджені відеозаписи фіксують реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, мають безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити послідовно зображені події, які хронологічно продовжують одна одну, та фіксують правопорушення що містяться в протоколі, а тому суд приймає його як належний доказ у справі.

Недоліки відеозапису, на які звертає увагу сторона захисту, не можуть бути підставою для закриття провадження у справі, оскільки співробітники поліції установивши та зафіксувавши, що водій керував транспортним засобом, з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у порядку, встановленому законом, обґрунтовано склали відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Щодо твердження захисту щодо ознак сп`яніння та процедури огляду, суд зауважує, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено конкретні виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та тремтіння рук.

Вказані ознаки відповідають передбаченим Інструкцією №1452/735 ознакам алкогольного сп`яніння, до яких віднесено запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук та різку зміну забарвлення шкірного покриву обличчя.

Отже, у працівників поліції були передбачені законом підстави вважати, що водій може перебувати у стані алкогольного сп`яніння, та запропонувати йому пройти відповідний огляд.

Протокол підписаний ОСОБА_1 без зауважень щодо викладених у ньому обставин, а також без зазначення заперечень стосовно наявності ознак сп`яніння, порядку пропозиції пройти огляд чи факту відмови від нього. Крім того, ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив роз`яснення йому процесуальних прав та обов`язків.

Доводи захисту про відсутність причини зупинки не впливають на правильність висновків щодо наявності складу адміністративного правопорушення, оскільки вказана обставина ніяким чином не впливає на факт його відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, тобто порушення ним вимог п. 2.5 ПДР.

Більше того, якщо при цьому з`ясувалось, що водій перебував з ознаками сп`яніння чи в іншому неадекватному стані, то факт неправомірної зупинки його працівниками поліції, не звільняє водія від обов`язку виконання ним вимог п. 2.5 ПДР.

Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд відповідно до п. 2.5 ПДР кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Загалом доводи, наведені захисником оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Суд наголошує, що порушення Правил дорожнього руху, які мають наслідком відповідальність за ст. 130 КУпАП, є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.

Що стосується долучення до матеріалів справи про адміністративне правопорушення направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, суд зазначає наступне.

Направлення на огляд до закладу охорони здоров`я, виписується для закладу охорони здоров`я у разі погодження водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, що є підставою для проведення працівниками медичного закладу відповідного огляду. Отже, наявність чи відсутність в матеріалах справи направлення на огляд на стан алкогольного сп`яніння, не впливає на кваліфікацію вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.

Посилання ОСОБА_1 в письмових поясненнях на те, що дії працівників поліції були незаконними оскільки вони його силою тримали, погрожували і після повідомлення про застосування фізичного впливу, тобто побиття, ОСОБА_1 більше не заперечував факт вживання алкоголю, не можуть бути підставою звільнення від відповідальності, оскільки мотиви відмови від проходження огляду правового значення не мають. Особа, яка керує транспортним засобом, має усвідомлювати обов`язок пройти огляд на законну вимогу працівника поліції, та наслідки такої відмови.

З моменту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та по теперішній час, сторона захисту не зверталися зі скаргами щодо незаконності дій поліцейських при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Тобто незаконність дій інспекторів не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Отже викладені доводи не спростовують факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за наявності інших доказів, які в своїй сукупності підтверджують обставини, які викладені в протоколі, підстав вважати вказані докази неналежними у суду відсутні.

Згідно з приписами ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до положень ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та вважає за необхідне притягнути його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та з врахуванням особи і суспільної небезпеки скоєного, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, характеру вчиненого правопорушення, ступеня вини особи, з метою запобігання вчинення нових правопорушень, слід накласти на нього адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 24, 33, 38, 40-1, 130, 221, 283, 284 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 - винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1(один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Штраф має бути сплачений не пізніш як через 15 днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст.308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.

Повний текст складено 17.08.2026 року.

Суддя О.П. Портна