Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №336/7407/25 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/7407/25 Головуючий в 1 інст. Галущенко Ю.А.

Провадження №33/807/892/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 серпня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Корсіка Я.І., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Корсіка Я.І. на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (адреса тимчасового проживання), офіційно не працюючого, паспорт громадянина України НОМЕР_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір,-

В С Т А Н О В И В:

Суд першої інстанції визнав винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за наступних обставин.

30 липня 2025 року о 00 год. 07 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом FORD Focus НОМЕР_2 по вул. Олексія Поради 16 в м. Запоріжжі у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 130 ч. 1 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Корсік Я.І., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення суддя суду першої інстанції дійшов хибного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, проігнорувавши доводи сторони захисту про перебування особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у стані крайньої необхідності.

В обґрунтування наведеного вказав, що ОСОБА_1 у вказаний в протоколі час та місці, вимушено керував транспортним засобом після вживання алкогольних напоїв, перебуваючи у стані крайньої необхідності, з метою усунення небезпеки життю та здоров`ю громадян - жителів села Григорівка Запорізького району Запорізької області, яка виникла в результаті ворожого обстрілу села, який мав місце увечері 29 липня 2025 року.

Наголошує, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 р. №376 в редакції станом на цей час територія села Григорівка Новоолександрівської сільської ради з 14 січня 2026 року по цей час є територією, на якій проводяться бойові дії.

Звертає увагу, що 29 липня 2025 року, ОСОБА_1 близько 22 години 00 хвилин приїхав з роботи додому в село Григорівка Запорізького району, випив пива, керувати транспортним засобом не планував. Приблизно о 23 годині 30 хвилин почався ворожий обстріл села. У зв`язку із безпосередньою загрозою життю та здоров`ю своєї родини через ворожий обстріл ОСОБА_1 було прийнято рішення евакуювати членів родини у м. Запоріжжя, у зв`язку з чим він вимушений був керувати транспортним засобом FORD Focus. У місті Запоріжжі транспортний засіб FORD Focus під керуванням ОСОБА_1 був зупинений патрульною поліцією та запропоновано водію було пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 погодився. В результаті огляду встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Зауважує, що факт ворожого обстрілу села Григорівка Запорізького району Запорізької області, який мав місце 29 липня 2025 року, підтверджується інформацією Головного управління ДСНС України в Запорізькій області - (https://p.dsns.gov.ua/news/nadzvicaini-podivi/informacua-pro-likvidaciiu-naslidkiv vorozix-obstriliv-vprodovz-dobi-466).

Відповідно до довідки Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області від 02.04.2026 р. №256 «на території села Григорівка сільської ради Запорізького району Запорізької області приблизно о 22 годині 30 хвилин 29.07.2025 року дійсно стався ракетно-бомбовий удар, внаслідок якого були пошкоджені, у тому числі, будинки за адресами: АДРЕСА_2 , 21, 23, 24, 26».

30 липня 2025 року Новоолександрівською сільською радою було проведено обстеження постраждалих від російської агресії будинків та зафіксовано відповідні пошкодження (акт комісійного обстеження додається).

Таким чином, зазначеними документами підтверджується наявність 29 липня 2025 року об`єктивної загрози життю та здоров`ю мешканцям села Григорівка Запорізького району Запорізької області, у зв`язку з чим ОСОБА_1 був вимушений сісти за кермо та керувати транспортним засобом FORD Focus з метою евакуації членів родини, у зв`язку з чим перебував у стані крайньої необхідності.

З урахуванням наведеного просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2026 року, провадження в справі закрити на підставі ст. 18, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Під час апеляційного перегляду справи захисник - адвокат Корсік Я.І. підтримав апеляційну скаргу, уточнивши її вимоги, зокрема просив провадження в справі закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Вважав, що суд першої інстанції безпідставно відхилив доводи сторони захисту про крайню необхідність.

ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та вказав, що у свій вихідний день вжив алкогольний напій (пиво), оскільки не збирався сідати за кермо. Проте, йому довелося сісти за кермо для термінової евакуації своєї родини через ворожий обстріл села Григоірвка. Після того, як він вивіз до міста Запоріжжя свою дружину, сина та бабусю, він планував повернутися за іншими членами своєї родини. До працівників поліції, ДСНС та швидкої за допомогою щодо евакуації своєї родини він не звертався, вважаючи, що вони не зможуть йому допомогти. Зазначив, що він знайшов тверезого водія, але вже після зупинення транспортного засобу працівниками поліції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Корсіка Я.І., перевіривши доводи скарги, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Вищевказані вимоги закону судом виконані в повному обсязі.

Висновки суду щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, за обставин, відображених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №406673 від 30 липня 2025 року підтверджується:

- роздруківкою результатів продуття алкотестеру «DRAGER» Alkotest 6820, тест №2952 виготовленою о 00 год. 17 хв. 30 липня 2025 року, якою підтверджується, що за результатами тестування у ОСОБА_1 виявлено вміст алкоголю, який складає 0,62 % проміле. З вказаним результатом ОСОБА_1 погодився, що засвідчив власним підписом (а.с. 3);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначені виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя та результат огляду на стан сп`яніння: позитивна, 0,62 % проміле (а.с. 4);

- відеозаписом події. Зокрема, з дослідженого суддею апеляційного суду відеозапису події вбачається, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, був зупинений працівниками патрульної поліції. Під час спілкування з водієм, поліцейський встановив у нього ознаки алкогольного сп`яніння, після чого запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Алкотест Драгер», на що водій погодився. У подальшому, зафіксовано проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу Alcotest Drager 6820 за згодою ОСОБА_1 . За результатами проведеного огляду встановлено перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, результат тесту - 0,62 % проміле. З вказаним результатом ОСОБА_1 погодився (а.с. 8).

Отже, із відеозапису беззаперечно вбачається факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що не було спростовано ані в апеляційній скарзі, а ні під час її розгляду.

Таким чином, працівниками поліції було дотримано вимоги ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року (зі змінами).

Перевіряючи доводи сторони захисту з приводу вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 в стані крайньої необхідності, суддя апеляційного суду звертає увагу на таке.

Відповідно до положень ст. 18 КУпАП, крайня необхідність, не є адміністративним правопорушенням, це дія, яка хоча і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Обов`язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії: 1) з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління; 2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами; 3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Лише за наявності усіх трьох наведених вище умов особа звільняється від адміністративної відповідальності на підставі статті 17 цього Кодексу, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, вчинене у стані крайньої необхідності, підлягає закриттю.

В апеляційній скарзі в обґрунтування доводів щодо крайньої необхідності, сторона захисту зазначила, що у зв`язку із ворожим обстрілом села Григорівки, ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння прийняв рішення про евакуацію членів його родини до міста Запоріжжя.

Суддя апеляційного суду вважає, що дійсно, зазначена обставина могла мати місце, оскільки як випливає із долучених доказів, зокрема, довідки сільського голови Новоолександрівської сільської ради Запорізького району Запорізької області приблизно о 22 год. 30 хв. 29 липня 2025 року відбувся ракетно-бомбовий удар на території села Григорівка (а.с. 50).

Разом з цим, із дослідженого відеозапису та інших доказів, встановлено, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції 30 липня 2025 року о 00 год. 07 хв. у місті Запоріжжі. Із його пояснень, які надавались працівникам поліції, що зафіксовано відеозаписом, він через ворожий обстріл села Григорівки привіз свою родину до міста Запоріжжя та планував повертатися за іншими членами сім`ї до села Григорівка.

Тобто, із наведеного слідує, що працівники поліції зупинили о 00 год. 07 хв. 30 липня 2025 року транспортний засіб, під керуванням ОСОБА_1 у місті Запоріжжя, вже після закінчення обстрілів села Григорівка.

За таких обставин, суддя апеляційного суду не вбачає, що в даній ситуації ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, усвідомлено використовуючи транспортний засіб для повернення до села Григорівка, вже після минування на той час небезпеки, яка існувала для життя та здоров`я членів його родини, діяв у стані крайньої необхідності.

Більш того, із дослідженого відеозапису слідує, що після зупинення працівниками поліції транспортного засобу та проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння щодо ОСОБА_1 , останній повідомив про те, що він має тверезого водія, який може сісти за кермо його автомобіля.

Тобто, вказана ОСОБА_1 така обставина вчинення ним адміністративного правопорушення, як крайня необхідність, з огляду на небезпеку для членів його родини, могла бути усунута іншими засобами, ніж здійснення ним керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, в рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Отже, суддя апеляційного суду вважає, що докази наявні в матеріалах справи не надають законних підстав для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, оскільки його протиправні дії не можуть вважатись такими, що є підставою для закриття справи, у зв`язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності.

Таким чином, суддя суду першої інстанції дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суддя апеляційного суду зауважує, що сукупність досліджених доказів засвідчує обґрунтованість висновків суду з приводу доведеності провини ОСОБА_1 і їх відповідність критерію достатності для такого висновку.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах встановлених цим Кодексом, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке стосується безпеки дорожнього руху і є грубим. Призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке є безальтернативним.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Корсіка Ярослава Шгоровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.Я. Рассуждай

Дата документу Справа № 336/7407/25