Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №335/4240/25 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/4240/25 Головуючий в 1 інст. Мінаєв М.М.

Провадження № 33/807/971/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 серпня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Келембета С.В., розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Келембета С.В. на постанову судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2026 року, якою провадження в справі відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до оскаржуваної постанови суд першої інстанції встановив, що 5 травня 2025 року до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла справа про адміністративне правопорушення № 335/4240/25 (провадження № 3/335/1270/2025) за протоколом серії ЕПР1 № 309282 від 23 квітня 2025 року, складеним відносно ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно з цим протоколом 23 квітня 2025 року близько 07 год. 50 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Mitsubishi Outlander Sport, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись біля будинку № 78 по вул. Перемоги у місті Запоріжжі, під час зміни напрямку руху не переконалася у безпеці та скоїла зіткнення з автомобілем ВАЗ-21101, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , чим порушила п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Унаслідок зіткнення автомобілі отримали механічні пошкодження, травмованих немає.

Одночасно до суду надійшла справа про адміністративне правопорушення № 335/4272/25 (провадження № 3/335/1283/2025) за протоколом серії ЕПР1 № 309297 від 23 квітня 2025 року, складеним відносно ОСОБА_2 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

За змістом другого протоколу 23 квітня 2025 року близько 07 год. 50 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом ВАЗ-21101, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись біля будинку № 78 по вул. Перемоги у місті Запоріжжі, не переконався у безпеці та скоїв зіткнення з автомобілем Mitsubishi Outlander Sport, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , чим порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Автомобілі отримали механічні пошкодження, травмованих немає. Постановою суду від 5 червня 2025 року обидві справи об`єднано в одне провадження.

Дослідивши зібрані матеріали, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані докази не дають можливості поза розумним сумнівом установити порушення ОСОБА_1 або ОСОБА_2 саме п. 10.1 Правил дорожнього руху України та причинний зв?язок між діями кожного з них і наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

З огляду на це провадження щодо обох водіїв закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою в частині закриття провадження щодо ОСОБА_2 , адвокат Келембет С.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу. Постанову в частині закриття провадження щодо самої ОСОБА_1 не оскаржує, оскільки апелянт погоджується з висновком про недоведеність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник зазначає, що постанова в оскарженій частині є незаконною й необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції неправильно оцінив фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди, безпідставно звузив зміст п. 10.1 Правил дорожнього руху України, не надав належної оцінки дорожній поведінці ОСОБА_2 у її розвитку та помилково закрив провадження за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування скарги вказує, що 23 квітня 2025 року ОСОБА_1 рухалася автомобілем Mitsubishi Outlander Sport по вул. Перемоги зі сторони Палацу спорту «Юність» у напрямку вул. Яценка. Вона мала намір повернути праворуч до території лікарні, завчасно увімкнула покажчик правого повороту, зменшила швидкість до 5-10 км/год і розпочала маневр. Автомобіль ВАЗ-21101 під керуванням ОСОБА_2 рухався другорядною дорогою у напрямку перехрещення траєкторій, після контакту з Mitsubishi Outlander Sport відкотився назад на незначну відстань і зупинився.

Захисник посилається на пояснення ОСОБА_2 , за якими той рухався другорядною дорогою, наблизився до проїзної частини вул. Перемоги, зупинився, щоб упевнитися у можливості продовжити рух, однак у ту ж секунду відчув удар. На думку апелянта, ці обставини свідчать, що ОСОБА_2 перебував у зоні виїзду з прилеглої території та мав намір продовжувати рух, тому суд повинен був оцінити його поведінку з моменту наближення до конфліктної зони, а не лише в секунду безпосереднього контакту транспортних засобів.

В апеляційній скарзі наголошено, що факт ДТП не заперечувався жодним учасником, обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження, тому висновок про відсутність події адміністративного правопорушення, на думку захисника, суперечить фактичним матеріалам справи. Захисник вважає, що сумнів суду щодо винуватості конкретного водія або причинного зв?язку між його діями та ДТП не є тотожним відсутності самої події дорожньо-транспортної пригоди.

Також в апеляційній скарзі зазначено, що п. 10.1 Правил дорожнього руху України має загальний характер і поширюється не лише на момент фізичної зміни напрямку руху, а й на початок руху, його продовження після зупинки, зайняття певного положення на проїзній частині та інші дії водія, здатні створити перешкоду або небезпеку. Оскільки ОСОБА_2 не був стороннім нерухомим об?єктом, а рухався з другорядного напрямку та зупинився безпосередньо перед контактом, його дії, на переконання апелянта, охоплюються вимогами п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

Захисник не погоджується з тим, що вказівка експерта на необхідність керуватися п.п. 10.4, 16.3 і 16.11 Правил дорожнього руху України виключає можливість установлення порушення ОСОБА_2 п. 10.1 цих Правил. На думку апелянта, названі спеціальні приписи конкретизують дорожню поведінку водія, який виїжджає з другорядного напрямку, повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються головною дорогою та зайняти належне крайнє положення, але не скасовують загального обов?язку переконатися у безпечності своїх дій.

Окремо апелянт посилається на фотознімки з місця пригоди. На його думку, вони підтверджують, що Mitsubishi Outlander Sport перебував у положенні виконання правого повороту з вул. Перемоги до лікарні, тоді як автомобіль ВАЗ-21101 був розташований під кутом у зоні перехрещення траєкторій і створював перешкоду для завершення цього маневру. Також захисник указує, що пошкодження правої передньої частини Mitsubishi Outlander Sport та лівої передньої частини ВАЗ-21101 узгоджуються з викладеною ОСОБА_1 версією події.

Щодо висновку судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 717-25 від 12 листопада 2025 року захисник зазначає, що ОСОБА_1 не стверджує про категоричне встановлення ним вини ОСОБА_2 . Водночас неможливість визначити через недоліки первинної фіксації окремі технічні параметри ДТП, на думку апелянта, не означає відсутності в діях ОСОБА_2 складу правопорушення.

Апелянт звертає увагу, що експерт указав на обов?язок ОСОБА_2 діяти відповідно до п.п. 16.3, 16.11 Правил дорожнього руху України, зайнявши крайнє положення згідно з п. 10.4 цих Правил.

Захисник вважає, що висновок експерта належало оцінювати разом із поясненнями учасників, схемою ДТП, фотознімками, характером пошкоджень і загальною дорожньою конфігурацією. На його думку, суд першої інстанції залишив поза увагою дослідницьку частину висновку, в якій проаналізовано версії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також не перевірив, чи зупинився автомобіль ВАЗ-21101 саме на частині ділянки, яка була продовженням траєкторії Mitsubishi Outlander Sport під час правого повороту.

Апелянт посилається і на внутрішню, на його думку, суперечність постанови.

Суд визнав, що ОСОБА_1 здійснювала правий поворот з вул. Перемоги, яка була головною дорогою до прилеглої території лікарні, мала перевагу в русі та право розраховувати на дотримання іншими водіями Правил дорожнього руху України, однак не зробив висновку щодо обов?язку ОСОБА_2 не створювати їй перешкоди.

Закривши провадження щодо обох водіїв з однієї підстави, суд, як зазначено у скарзі, не врахував різного характеру їх дорожньої поведінки.

Стосовно недоліків схеми ДТП, відсутності належної слідової інформації та неналежного фотографування пошкоджень захисник зазначає, що вони були допущені працівниками поліції, а не ОСОБА_1 , тому вона як потерпіла від ДТП не повинна нести негативні процесуальні наслідки неналежного оформлення матеріалів.

У підсумку адвокат Келембет С.В. просить постанову Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2026 року залишити без змін у частині закриття провадження щодо ОСОБА_1 , скасувати її у частині закриття провадження щодо ОСОБА_2 та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв?язку з порушенням п. 10.1 Правил дорожнього руху України, а провадження щодо нього закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП через закінчення строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Заслухавши пояснення адвоката Келембета С.В., дослідивши матеріали об?єднаного провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, суддя апеляційного суду дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв?язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, сама наявність шкідливого наслідку не є достатньою для відповідальності: необхідно встановити конкретне порушення, вину особи та причинний зв`язок між цим порушенням і наслідком.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Обов`язковими ознаками об`єктивної сторони цього правопорушення є конкретне порушення вимог Правил дорожнього руху України, настання передбачених законом наслідків та безпосередній причинний зв?язок між ними.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини.

Відповідно до ст. 252 КУпАП докази оцінюються за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об?єктивному дослідженні всіх обставин у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Жоден доказ не має наперед установленої сили та не може оцінюватися ізольовано від решти матеріалів.

Конституційний Суд України у рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 наголосив, що конституційні гарантії та принципи, зокрема презумпція невинуватості, поширюються і на адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року визнано, що провадження щодо адміністративних правопорушень, які за своєю природою та санкцією мають кримінальний характер, потребують дотримання гарантій ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наведені гарантії означають, що висновок про винуватість не може ґрунтуватися на припущеннях, а сукупність доказів має усувати розумні альтернативні версії події.

Суд не вправі виправляти недоліки обвинувачення, самостійно відшукувати докази проти особи або змінювати на її шкоду фактичну основу правопорушення, викладену у протоколі.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції безпосередньо дослідив протокол серії ЕПР1 № 309282, складений щодо ОСОБА_1 , та протокол серії ЕПР1 № 309297, складений щодо ОСОБА_2 .

Ці процесуальні документи містять взаємовиключні за спрямованістю обвинувачення. Оскільки кожному водієві інкриміновано порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України та спричинення одного й того самого зіткнення.

Самі протоколи фіксують позицію органу поліції, однак не доводять, який саме водій своїми діями створив небезпеку і його дії перебувають у причинному зв?язку з наслідками.

Суд першої інстанції дослідив схему місця ДТП, на якій позначено кінцеве положення транспортних засобів, умовне місце їх зіткнення, окремі відстані до електроопори та напрямки руху.

Водночас схема не містить повних розмірів ділянки, ширини заїзду до лікарні й другорядної дороги, однозначної прив?язки меж проїзних частин, належної дорожньої розмітки та відомостей, які дозволяли б визначити, на якій саме частині подібної ділянки стався контакт.

Під час огляду не зафіксовано слідів гальмування, кочення, осипу або інших слідів, за якими можна було б достовірно відновити траєкторії та положення автомобілів до зіткнення.

Надані фотознімки відображають розташування автомобілів після пригоди та видимі механічні пошкодження.

На Mitsubishi Outlander Sport зафіксовано пошкодження правої передньої частини, а на ВАЗ-21101 - лівої передньої частини.

Однак фотознімки виконано з довільних ракурсів і відстаней, без масштабної лінійки та послідовної фіксації пошкоджень з різних боків.

Вони підтверджують факт контакту відповідних частин транспортних засобів, але самі по собі не визначають, який автомобіль рухався, який стояв, точне місце первинного контакту, розташування транспортних засобів до удару або причинний зв?язок між діями конкретного водія та ДТП.

ОСОБА_1 пояснила суду першої інстанції, що рухалася по вул. Перемоги у правій смузі зі сторони Палацу спорту «Юність» у напрямку вул. Яценка, мала намір повернути праворуч до лікарні, бачила автомобіль ВАЗ на відстані близько 5-6 метрів на дорозі, яка виходить до вул. Перемоги, увімкнула покажчик повороту, знизила швидкість до 5-10 км/год і розпочала маневр.

За її версією, коли передня частина Mitsubishi перетнула умовну межу між проїзною частиною вул. Перемоги та заїздом до лікарні, ВАЗ наблизився й своєю лівою передньою частиною контактував із правою передньою частиною її автомобіля, після чого відкотився назад.

Свідок ОСОБА_3 надала показання, які загалом узгоджувалися з поясненнями ОСОБА_1 щодо напрямку руху Mitsubishi Outlander Sport, наміру повернути до лікарні, невеликої швидкості та наближення автомобіля ВАЗ з іншого напрямку.

Суд першої інстанції врахував ці показання, але обґрунтовано оцінив їх разом з іншими об?єктивними матеріалами.

ОСОБА_2 пояснив, що рухався автомобілем ВАЗ-21101 дорогою, яка становить виїзд у напрямку вул. Перемоги, наблизився до її проїзної частини та зупинився, щоб переконатися у можливості продовжити рух. За його словами, у момент контакту його автомобіль стояв, а Mitsubishi Outlander Sport, виконуючи правий поворот, правою передньою частиною зіткнувся з лівою передньою частиною ВАЗ.

Отже, пояснення водіїв збігаються щодо місця загальної траєкторії і частин автомобілів, що контактували, але істотно суперечать одне одному щодо динаміки, положення транспортних засобів перед ударом та ініціатора небезпечної ситуації.

Для усунення цих суперечностей постановою від 20 червня 2025 року суд першої інстанції призначив судову автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу.

На вирішення експерта поставлено питання про механізм контактування, рух або нерухомий стан кожного транспортного засобу в момент зіткнення, належний алгоритм дій водіїв відповідно до Правил дорожнього руху України, технічну можливість уникнення пригоди та причинний зв?язок між можливими порушеннями і зіткненням.

За висновком експерта Запорізького відділення Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Місько А.А. № 717-25 від 12 листопада 2025 року вирішити питання про механізм контактування автомобілів Mitsubishi Outlander Sport і ВАЗ-21101, а також установити, який із них у момент зіткнення рухався, а який стояв, за наданими матеріалами не надається за можливе.

Не вистачило достовірних слідових і просторових даних, а Mitsubishi Outlander Sport до експертного дослідження пройшов ремонт.

Експерт зазначив, що за нормативною моделлю, закладеною у вихідні дані, ОСОБА_1 під час маневру мала діяти відповідно до п.п. 10.1 і 10.5 Правил дорожнього руху України, а ОСОБА_2 - відповідно до п.п. 16.3 і 16.11 цих Правил, зайнявши належне крайнє положення на проїзній частині згідно з п. 10.4.

Водночас експерт не встановив фактичного порушення названих норм жодним водієм.

У висновку прямо застережено, що питання, дії кого з водіїв не відповідали Правилам дорожнього руху України та перебували у причинному зв?язку з ДТП, може бути вирішене лише після з?ясування дійсних обставин розвитку події та оцінки фактичних дій учасників.

Під час допиту в судовому засіданні 9 квітня 2026 року експерт ОСОБА_4 підтвердив викладені висновки й пояснив, що за відсутності належної первинної фіксації слідів та після відновлювального ремонту одного з автомобілів науково обґрунтовано відтворити механізм пригоди неможливо.

Сторонам було надано час для подання додаткових вихідних даних, однак нових об?єктивних матеріалів, здатних усунути встановлені експертом обмеження, суду не подано.

Таким чином, суд першої інстанції дослідив усі надані сторонами докази, перевірив суперечливі версії учасників шляхом призначення комплексної експертизи, допитав експерта та мотивував, чому сукупність матеріалів не дозволяє достовірно встановити склад правопорушення в діях кожного водія.

Суддя апеляційного суду погоджується з таким висновком.

Доводи апеляційної скарги про те, що сама наявність дорожньо-транспортної пригоди та механічних пошкоджень виключає закриття справи за п. 1 ст. 247 КУпАП, не спростовують постанови.

Фізичний факт контакту автомобілів суд першої інстанції не заперечував. Однак подія ДТП і подія адміністративного правопорушення конкретної особи не є тотожними поняттями.

Для встановлення останньої необхідно довести порушення Правил дорожнього руху України саме ОСОБА_2 , його вину та причинний зв?язок із пошкодженням транспортних засобів.

Формулювання резолютивної частини постанови про відсутність події і складу адміністративного правопорушення відтворює передбачену п. 1 ст. 247 КУпАП єдину законну підставу закриття провадження.

Із мотивувальної частини однозначно вбачається, що суд виходив не з відсутності зіткнення як факту, а з недоведеності події порушення, вини та складу правопорушення у діях кожного з водіїв.

Тому наведене формулювання не утворює істотної суперечності й не є підставою для скасування законного рішення.

Безпідставним є й твердження про неправильне звуження змісту п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

Цей пункт дійсно зобов?язує водія перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Проте для відповідальності недостатньо абстрактно констатувати поширення цієї норми на дорожню поведінку водія.

Необхідно встановити конкретну дію ОСОБА_2 - початок або продовження руху, маневр чи зміну напрямку - яка була небезпечною та спричинила зіткнення.

Протокол щодо ОСОБА_2 містить лише загальне твердження, що він, рухаючись біля будинку № 78 по вул. Перемоги, не переконався у безпеці та скоїв зіткнення.

У ньому не конкретизовано, який саме маневр він виконував, де були межі проїзних частин, у який момент виникла небезпека, якою була траєкторія ВАЗ-21101 та яке положення він займав безпосередньо до контакту.

Об?єктивними доказами не спростовано пояснення ОСОБА_2 про нерухомий стан його автомобіля у момент зіткнення.

За цих умов розширене тлумачення п. 10.1 Правил дорожнього руху України не може замінити доказів фактичного порушення.

Посилання апелянта на п.п. 10.4, 16.3 та 16.11 Правил дорожнього руху України також не доводить складу правопорушення, інкримінованого ОСОБА_2 .

Пункт 10.4 визначає порядок зайняття крайнього положення перед поворотом, п. 16.3 - місце, в якому водій повинен зупинити транспортний засіб у разі необхідності надати перевагу в русі, а п. 16.11 регулює обов?язок водія на перехресті нерівнозначних доріг дати дорогу транспортним засобам, які наближаються головною дорогою.

Застосування цих норм залежить від фактично встановленого місця зіткнення, статусу доріг, напрямку руху та положення автомобілів.

Саме цих вихідних даних у справі бракує. Схема й фотознімки не дозволяють достовірно відмежувати проїзну частину вул. Перемоги, заїзд до лікарні та напрямок іншої дороги, установити точне місце контакту відносно їх меж або підтвердити, що ВАЗ-21101 у момент виникнення небезпеки вже зайняв смугу руху Mitsubishi Outlander Sport.

Висновок експерта про те, якими нормами водії мали керуватися за певної моделі дорожньої ситуації, є нормативним орієнтиром, але не фактичним висновком про порушення цих норм ОСОБА_2 .

Крім того, ОСОБА_2 за протоколом інкриміновано саме порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

Визнати його винуватим на підставі фактичного порушення інших пунктів, не конкретизованих у протоколі, означало б змінити обсяг і правову основу обвинувачення на шкоду особі та позбавити її можливості належно захищатися.

Таке рішення не відповідало б ст. 6 Конвенції, принципу змагальності та вимогам ст. ст. 7, 254, 256, 279 КУпАП.

Доводи про неналежну оцінку фотознімків та характеру пошкоджень фактично пропонують зробити з цих матеріалів висновки, яких не зміг науково обґрунтувати експерт.

Розташування автомобілів після контакту не тотожне їх положенню до зіткнення, оскільки транспортні засоби могли зміститися внаслідок удару або подальшого руху.

Контакт правої передньої частини Mitsubishi з лівою передньою частиною ВАЗ сумісний із самим фактом зіткнення, але допускає більше ніж один варіант взаємного руху.

Без слідів, точних вимірювань та належно зафіксованої деформації ці дані не встановлюють ані напрямок імпульсу, ані ініціатора руху, ані можливість уникнення пригоди.

Суддя апеляційного суду не приймає й довід про те, що дослідницька частина висновку експерта підтверджує версію ОСОБА_1 .

Експерт аналізував декілька можливих моделей розвитку події залежно від вихідних даних, наданих кожним учасником.

Такий умовний аналіз не означає визнання однієї версії достовірною. Навпаки, остаточні висновки експерта прямо фіксують неможливість установити механізм контактування, рух чи нерухомість автомобілів та порушення конкретного водія без з?ясування дійсних обставин.

Вибір із дослідницької частини лише тих фрагментів, які узгоджуються з позицією апелянта, суперечив би вимозі оцінювати висновок у цілому.

Пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_3 суд першої інстанції не відкинув, а зіставив із поясненнями ОСОБА_2 й об?єктивними матеріалами. Узгодженість двох показань між собою підвищує їх доказове значення, але не усуває встановлених суперечностей щодо руху ВАЗ-21101, місця контакту та меж проїзних частин.

За відсутності незалежних слідів, відеозапису або інших даних, які однозначно підтвердили б одну версію й виключили іншу, покладення цих пояснень в основу висновку про винуватість не відповідало б стандарту доведення поза розумним сумнівом.

Не свідчать про незаконність постанови й посилання на різний характер дорожньої поведінки водіїв та право ОСОБА_1 розраховувати на дотримання Правил дорожнього руху України іншими учасниками.

Таке право не звільняє суд від необхідності встановити фактичні обставини, за яких виникла небезпека.

Місцевий суд не поставив водіїв в однакове становище автоматично, а окремо перевірив кожне з двох обвинувачень і дійшов висновку, що жодне з них не підтверджено достатніми доказами.

Закон не забороняє закрити провадження щодо двох учасників однієї пригоди, якщо вина кожного в інкримінованому йому порушенні не доведена.

Твердження про те, що недоліки первинної фіксації ДТП не повинні покладатися на ОСОБА_1 , сам по собі є слушним у частині відсутності її особистої вини в неналежному оформленні матеріалів, однак не змінює правил доказування загалом.

Процесуальним наслідком відсутності об?єктивних даних не може бути зниження стандарту доведення або перенесення на ОСОБА_2 обов?язку довести свою невинуватість.

Суд не вправі заповнювати прогалини схеми, фотографування та огляду припущеннями на користь однієї зі сторін.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

В оскарженій частині суд першої інстанції з?ясував обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, дослідив усі наявні докази за правилами ст. 252 КУпАП та навів достатні мотиви, з яких не визнав доведеними порушення ОСОБА_2 п. 10.1 Правил дорожнього руху України, його вину та причинний зв?язок між діями й наслідками ДТП.

Апеляційна скарга не містить нових доказів, які усували б об?єктивні недоліки фіксації пригоди або спростовували висновок експерта про неможливість відновлення її механізму за наданими матеріалами.

Доводи зводяться до іншого тлумачення тих самих пояснень, фотознімків, схеми та окремих фрагментів експертного дослідження, однак не утворюють узгодженої сукупності фактичних даних, достатньої для висновку про винуватість ОСОБА_2 поза розумним сумнівом.

За таких обставин суддя апеляційного суду вважає постанову суду першої інстанції в оскарженій частині законною й обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги захисника - безпідставними.

Підстав для скасування або зміни постанови, ухвалення нової постанови про винуватість ОСОБА_2 не встановлено.

З огляду на викладене апеляційну скаргу адвоката Келембета С.В., подану в інтересах ОСОБА_1 , слід залишити без задоволення, а постанову Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2026 року - без змін.

На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Келембета Сергія Валерійовича, подану в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 22 червня 2026 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.Я. Рассуждай

Дата документу Справа № 335/4240/25