Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №521/4140/23 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/4140/23

Пр-ня по справі № 1кп/521/518/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ВСТУПНА ЧАСТИНА

м. Одеса, Україна

17 серпня 2026 року

Хаджибейський районний суд міста Одеси засідаючи у складі:

Головуючого судді – ОСОБА_1

із секретарем судового засідання – ОСОБА_2 на стадії судового провадження розглянувши кримінальне провадження № 62022080030000224 від 09.12.2022 року, у відношенні:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Кременчук Полтавської області, громадянина України, який має середню – спеціальну освіту, розлучений, офіційно не працює, станом на день інкримінованих подій займав посаду у незаконно створеній установі (мовою оригіналу) «младшего инспектора 2 категории отдела охраны учереждения ИК «Северная исправительная колония № 90 Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области», зареєстрований і проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК.

Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового провадження, -

з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_4

з боку захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник – адвокат ОСОБА_5

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

1.1.Представники влади РФ, спланували, підготували і почали воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил РФ на територію України.

24.02.2022 року на виконання вказаного наказу військовослужбовці збройних сил РФ, шляхом збройної агресії з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію України через державний кордон України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, сумській Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили часткову окупацію території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

24.02.2022 року Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України, на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався, в тому числі продовжений станом на день ухвалення вироку.

03.03.2022 року збройними силами РФ незаконно окуповано місто Херсон та частину Херсонської області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установи, організаціями, іншими об`єктами, які на даний час контролюються та утримуються російськими військами.

З метою встановлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади на територіях населених пунктів Херсонської області, які на даний час контролюються (контролювались) та утримуються (утримувались) російськими військами, представниками РФ з числа своїх громадян та місцевого населення Херсонської області були сформовані підрозділи силового блоку, які виконують функції правоохоронних органів, тим самим вчиняють діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цінності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

ОСОБА_3 будучи громадянином України, достовірно знаючи про збройну агресію РФ проти України, достеменно знаючи про факт захоплення міста Херсона збройними формуваннями РФ у період часу з 01.06.2022 року по вересень 2022 року, діючи умисно, підтримуючи воєнну агресію Російської Федерації на території України, добровільно зайняв посаду так званого (мовою оригіналу) «младшего инспектора 2 категории отдела охраны учереждения ИК «Северная исправительная колония № 90 Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области», тобто посаду у незаконно створеному окупаційною владою на тимчасово окупованій території Херсонської області правоохоронному органі, таким чином вчинивши своїми умисними діями кримінальне правопорушення у вигляді колабораційна діяльність.

1.2.Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 7 ст. 111-1 КК, за кваліфікуючими ознаками: добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території (колабораційна діяльність).

2.Покази і правова позиція обвинуваченого.

2.1.Обвинувачений на початку судового розгляду свою вину не визнав та показав, що не співпрацював з окупаційною владою. В подальшому, після дослідження доказів, показав, що дійсно, у зв`язку із тяжким матеріальним становищем вирішив влаштуватись на будь-яку роботу, оскільки у період активних бойових дій і захоплення м. Херсона російськими військами було дуже тяжко вижити без засобів до існування. Нічого кращого ОСОБА_3 не придумав як влаштуватись у колонію № 90, яка знаходилась у м. Херсон, оскільки їм потрібні були працівники. Він влаштувався охоронцем і працював десь до вересня 2022 року. Спочатку, коли він влаштувався, керівництво колонії працювало ще на українську владу. В подальшому вже всі хто бажав, перейшли працювати під російську владу. Таких як він охоронцями прийшли працювати 10 чоловіків. Працювали у три зміни. Серед інших разом з ним працював також його сусід – гр. ОСОБА_6 , а також громадяни ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . До цих подій, ОСОБА_9 працював водієм в АТБ.

Під час перехресного допиту, ОСОБА_3 також показав, що він повністю підтримує обвинувачення, яке йому пред`явлено. Фактичні обставини також підтримує. У колонії, йому видали формений одяг, темно зеленого кольору. Він вважав, що одяг українського походження, хоча будь-якої символіки він не мав. Він не пам`ятає, чи писав заяву про прийняття на посаду. Трудову книжку йому не видавали. Заробітну платню видавали один раз у російських рублях. Також видали зброю автомат АКМ. ОСОБА_3 згоден надати покази у відношенні інших співробітників, які працювали у колонії під час окупації.

В теперішній час, він осягнув весь зміст вчиненого, зрозумів, що зрадив інтересам держави, коли вступив на професійну державну службу охоронцем у колонії під час окупації її військами РФ. Щиро кається.

3.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

3.1.Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК повністю доказана і підтверджується зібраними доказами.

І.Усні докази (покази).

3.2.Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що є пенсіонеркою та тривалий час, більше 10 років працювала сторожем у ДУ «Північна виправна колонія № 90». ОСОБА_3 знає лише з літа 2022 року, коли він прийшов влаштовуватись на роботу в колонію. До цих подій його не знала. Підстав його обмовляти у неї немає. ОСОБА_10 показала, що наприкінці червня 2022 року на прохідну прийшов раніше незнайомий ОСОБА_3 , який повідомив, що прийшов влаштовуватись на роботу. В її обов`язки входить записувати у журнал на прохідній всіх осіб, хто заходить на територію колонії. Як правило, особи надають паспорт при цьому. ОСОБА_3 надав їй паспорт і вона внесла відомості у відношенні нього в журнал реєстрації. В подальшому вона дізналась, що ОСОБА_3 влаштувався працювати охоронцем на зовнішньому периметрі колонії. Приходив на територію у цивільній формі. На територію колонії, як правило співробітники заходили у цивільній формі, а в подальшому переодягались. Працював ОСОБА_3 приблизно два місця, після цього його звільнили. З чуток вона дізналась, що його звільнили за вживання алкоголю. Заробітну платню співробітники колонії під час окупації отримували в російських рублях. ОСОБА_3 бачила під час роботи приблизно два рази на тиждень.

Під час перехресного допиту, показала, що впізнавала ОСОБА_3 під час досудового розслідування один раз. Впізнала його за загальними рисами обличчя, продовгувате обличчя, високого зросту, може 1,70 м., віком за 40 років. Зачіска була коротка. В чому був одягнутий не пам`ятає.

3.3.Показами свідка ОСОБА_11 , який в судовому засіданні показав, що проживає за адресою АДРЕСА_2 . Його сусідом є обвинувачений ОСОБА_3 , з яким у нього звичайні сусідські стосунки. Підстав обмовляти його немає. Свідок показав, що під час окупації знаходився в м. Херсон. Є пенсіонером. З 2023 року працює заступником директора Дитячої спортивної школи № 6, в м. Херсон. Також показав, що ОСОБА_3 в одній з розмов, повідомив йому, що почав працювати у колонії охоронцем на вишці. Більше нічого з приводу роботи не казав. Також зі слів сусідів, свідку відомо, що він отримував гарну заробітну платню.

Під час перехресного допиту, свідок показав, що у форменій одежі ОСОБА_3 не бачив. Паспорта громадянина РФ у нього також не бачив.

3.4.Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показала, що влітку 2022 року працювала у ДУ «Північна виправна колонія № 90» молодшим інспектором відділу охорони та за службовими обов`язками знаходилась на контрольно-пропускному пункті колонії. Вона перевіряла документи та пропускала співробітників до колонії. ОСОБА_3 знає як працівника колонії, який так само працював влітку 2022 року в колонії молодшим інспектором відділу охорони, однак його робоче місце знаходилось на вишці, де він слідкував за тим, що з його дільниці не відбулось втечі засуджених. На роботу він приходив добу через троє або двоє. Колонія в той проміжок часу працювала під владою РФ. Прапор також вивісили російський. Заробітну платню як і всі ОСОБА_3 отримував у російських рублях. Звільнився ОСОБА_3 з колонії також приблизно влітку, однак точні дати свідок не пам`ятає.

Під час перехресного допиту, свідок ОСОБА_12 показала, що покази завжди давала добровільно, без примусу. Щодо впізнання ОСОБА_3 під час досудового розслідування, свідок показала, що дійсно впізнала його серед інших чоловіків на чотирьох фотознімках. Повторного впізнання з нею не було. Покази в суді дає правдиво і стверджувально заявляє, що впізнає ОСОБА_3 як людину, яка працювала молодшим інспектором відділу охорони ДУ «Північна виправна колонія № 90».

3.5.Допитаний свідок ОСОБА_13 показав, що станом на повномасштабне вторгнення працював начальником чергової варти ДУ «Північна виправна колонія № 90» Під російську владу колонія перейшла 01.06.2022 року, тобто після повної окупації військами РФ м. Херсона. Тоді ж з`явилась російська символіка (прапор та герб) на установі. У період окупації, приблизно у липні 2022 року як працівник колонії з`явився ОСОБА_3 на посаді молодшого інспектора відділу охорони. Стояв на вишці і здійснював охорону. Безпосередньо із засудженими він справи не мав. ОСОБА_13 працював до серпня і відповідно бачив ОСОБА_3 на роботі до цього часу. Заробітну платню всі вони отримували у російських рублях готівкою, під особистий підпис. Свідок також показав, що з ним проводили впізнання ОСОБА_3 за фотознімками. Він впевнено впізнав серед пред`явлених фотографій саме ОСОБА_3 .

ІІ.Документи докази.

3.6.Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.12.2022 року, відповідно до якого слідчий в період часу з 11 години 08 хвилин до 11 години 11 хвилин, у присутності понятих, пред`явив свідку ОСОБА_10 чотири фотокартки осіб, які не мають різких відмінностей у зовнішності. Свідок на фотознімках впізнала на фото № 2 гр. ОСОБА_3 , якого вона знає, як працівника ДУ «Північна виправна колонія № 90», що працював приблизно з червня 2022 року до деокупації м. Херсона Збройними Силами України. Свідок впізнала особу ОСОБА_14 за формою обличчя, бровами та носом.

3.7.Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.12.2022 року, відповідно до якого слідчий в період часу з 10 години 28 хвилин до 10 години 31 хвилин, у присутності понятих, пред`явив свідку ОСОБА_15 чотири фотокартки осіб, які не мають різких відмінностей у зовнішності. Свідок на фотознімках впізнав на фото № 4 гр. ОСОБА_3 , якого він знає, як працівника ДУ «Північна виправна колонія № 90», що працював у колонії у 2022 році до моменту її фактичного закриття. Свідок впізнав особу ОСОБА_14 за формою обличчя, формою підборіддя.

3.8.Копією документу: «Приказ № 13 от 31.05.2022 года «О назначении сотрудников на должность» Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области» відповідно до якого у пункті № 1.53. Призначено: « ОСОБА_16 на должность младшего инспектора 2 категории отдела охраны учреждения ИК «Северная исправительная колония (№90)» Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области, присвоив специальное звание рядовой внутренней службы, с должностным окладом 13 326 рублей, с 01.06.2022 года и установив дополнительные выплаты: - ежемесячную надбавку в процентах к должностному окладу за особые условия службы в размере 88; - замещающему должность сотрудника УИС, проходящего службу в Херсонской области – 65; замещающему должность в подразделениях охраны – 10; - замещающему должность младшего начальствующего состава – 3; - замещающему должность сотрудника УИС младшего начальствующего состава исправительного учреждения, имеющего стаж (выслугу лет) менее двух лет – 10. Установить стаж службы (выслугу лет) выплаты ежемесячной надбавки к окладу месячного денежного содержания за стаж службы (выслугу лет) по состоянию на 01.06.22 00(ноль) лет 00 (ноль) месяцев 00 (ноль) дней. Основание: заявление о принятии на службу ОСОБА_3 »

4.Оцінка доказів судом.

І. Питання умислу, мотивів, мети правопорушення.

4.1.У вказаному провадженні позиція обвинуваченого протягом часу його розгляду дещо змінювалась. На початку судового розгляду обвинувачений не визнавав своєї вини та не визнавав факт вчинення колабораційної діяльності. В подальшому, після дослідження всіх доказів та загибелі на війні його сина, ОСОБА_3 змінив свою позицію, повністю визнав всі фактичні обставини викладені в обвинувачені.

4.2.Відповідно на час розгляду провадження сторонами не оспорюється ані кваліфікація, ані фактичні обставини, ані наявні докази, зібрані стороною обвинувачення.

4.3.Суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення у вигляді: добровільного зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, що є колабораційною діяльністю.

4.4.Сукупність викладених доказів та їх розумне співставлення не залишають двох тлумачень дій обвинуваченого ОСОБА_3 . Відсутність заперечень з боку сторони захисту, позбавляє суд можливості в оцінці та аналізі доказів, оскільки відсутність спору – це відсутність доводів та аргументів для спростування позиції обвинувача.

4.5.Головним питанням, яке постало у провадженні – є оцінка дій обвинуваченого з точки зору Кримінального Закону та призначення покарання відповідно до Закону необхідного і достатнього, яке повинно бути прилучено ОСОБА_3 .

5.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

5.1.Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого на думку суду є: щире каяття, визнання своєї вини, вчинення кримінального правопорушення вперше, початок співробітництва зі стороною обвинувачення для викриття нових кримінальних правопорушень та тяжкі особисті обставини життя, а саме втрата на Сході України під час активних бойових дій свого сина ІНФОРМАЦІЯ_2 (загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

5.2.Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

6.Мотиви призначення покарання.

6.1.Переходячи до питання виду та строку покарання, суд оцінює як особу обвинуваченого, так і фактичні обставини вчиненого.

6.2.Особистість обвинуваченого свідчить про наступне. Так, ОСОБА_3 знаходиться у віці 61 років. Народився та виріс в м. Кременчук Полтавської області. Має середню-спеціальну освіту (механік сільського господарства). Одружений. Працював водієм. Мав сина ІНФОРМАЦІЯ_2 . Син після початку широкомасштабного вторгнення одразу вступив до лав Збройних Сил України. Загинув під час активних бойових дій на Сході України 03.10.2025 року.

6.3.Фактичні обставини правопорушення, як зазначено вище стосуються колабораційної діяльності, коли людина своїми діями створює виняткову суспільну небезпеку, пов`язану із майже непоправною шкодою для держави Україна. Мова іде як про незалежність держави, так і зазіхання на територіальну цілісність і недоторканність, а також про завдання шкоди державній безпеці України, у вигляді добровільного зайняття посади в правоохоронному органі, що і є активною допомогою в утвердженні незаконної влади іншої держави на території України.

6.4.Суд враховує дії обвинуваченого, їх характер та зміст, який мав прояв у виконанні функцій охорони об`єкту і безпеки умов утримання в колонії, де відбували покарання засуджені.

6.5.«Вища мета правосуддя є вірно зважити в одній чаші заслугу, в іншій вину, відновити рівновагу між заслугою та виною з одного боку та нагородою та покаранням з іншого»1.

6.6.Коли ми кажемо про покарання, ми завжди дуже жорстко оцінюємо вчинок особи, співставляючи його не тільки із законом і наслідками для суспільства, громади, людини, однак і з можливими наслідками такого покарання для інших на майбутнє. У багатьох філософів світу ми можемо побачити, що покарання більше необхідне майбутньому, ані ж минулому. «…при помсті або покаранні потрібно мати на увазі не шкоду в минулому, а благо в майбутньому; інакше кажучи, накладати покарання можна лише з метою виправити злочинця чи щоб інші люди, залякані його покаранням, стали краще»2. Мотивуючи свою думку англійський філософ ОСОБА_17 зазначав, що правильність цієї вказівки підтверджується насамперед тим, що кожен відповідно до природного закону зобов`язаний прощати інших, отримавши гарантію на майбутнє…. Крім того, помста якщо вона має на увазі лише торжество і задоволення самолюбства, абсолютно безцільна, оскільки має на увазі тільки минуле, мета ж – завжди в майбутньому, а все, що не має мети безглуздо. Таким чином, природний закон нам велить при помсті звертати погляд не назад, а вперед. Порушення цього закону зазвичай називається жорстокістю.

6.7.«Думка не може нам вказати, якому саме покаранню має бути піддана особа, яка вчинила той чи інший злочин, для цього необхідні позитивні визначення»3.

6.8.Оцінюючи дії ОСОБА_3 , суд враховує, що останній в силу своєї неосвіченості неправильно оцінив життєві обставини. Разом з тим, щире каяття останнього дає можливість пересвідчитись, що він осягнув зміст своїх незаконних дій та наслідки, які настали після вчинення злочину. Він показав, що шлях, який здавався йому як рятування власного життя, в проміжок часу окупації м. Херсон у 2022 році, в теперішній час він оцінює як хибну, злочинну помилку. Він ніколи не мав бажання зашкодити державі Україна, однак розуміє в теперішній час, що саме завдяки таким його діями настали несприятливі наслідки.

6.9.Суд також враховує, при призначенні покарання, що ОСОБА_3 втратив на війні свого сина ІНФОРМАЦІЯ_2 . Така втрата досить болісно позначилась на його емоційному стані, на життєвих відчуттях, на ставленні до оточуючих. Можливо прослідкувати було, що він наче втратив відчуття з реальністю. Біль, смуток, глибока туга – все пронизувало емоційний стан ОСОБА_3 .

6.10.Загалом судовий процес, можливо розділити на участь обвинуваченого в засіданнях до втрати сина і після трагедії. Для ОСОБА_3 змінилось не тільки життя, але й його сенс.

6.11.Таким чином, суд враховуючи обставини кримінального правопорушення, зважає на особисті факти життя ОСОБА_3 і вважає, що при призначені покарання необхідно врахувати такий негативний життєвий аспект. Окрім того, суд враховує, що ОСОБА_3 частково вже відбув покарання у вигляді позбавлення волі, знаходившись під вартою під час судового розгляду (з 20.12.2022 року по 09.07.2025 року). Також підлягає врахуванню той факт, що ОСОБА_3 почав співпрацювати зі стороною обвинувачення для викриття інших осіб у вчинених незаконних дій колабораційного характеру. Відповідно визначаючи вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд вважає, що у даному випадку останній частково заслуговує на милосердне ставлення до нього, оскільки він повністю осягнув весь зміст вчинених незаконних дій. Окрім того, строк покарання передбачений у законі за вказане правопорушення, у даному випадку є занадто суворий і навіть неадекватний для призначення у конкретному випадку. Суд погоджується з думкою прокурора, що до ОСОБА_3 можливо застосувати положення ст. 69 КК.

6.12.З урахуванням декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених правопорушень, до ОСОБА_3 можливо застосувати положення ст. 69 КК при призначенні покарання за ч. 7 ст. 111-1 КК. Суд вважає, що покарання повинно бути як карою, так і засобом для стримування у майбутньому самого обвинуваченого та інших громадян від ітераційних дій. При цьому покарання не повинно бути помстою до обвинуваченого, враховуючи його антисоціальну поведінку. Ступінь призначеного покарання повинен бути настільки суворим, щоб забезпечувати всі викладені ризики. Відповідно суд погоджується з видом та строком покарання, який запропонований прокурором у судових дебатах у вигляді позбавлення волі на строк 7 років. Також підлягає застосуванню додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади у сфері державної служби і правоохоронної діяльності на певний строк.

6.13.Що стосується призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації, суд вважає, що підстав для її застосування немає. Так, сторона обвинувачення встановила, що у ОСОБА_3 відсутні об`єкти, що належать йому на праві власності. Окрім того, злочин вчинений останнім не є майновим і його спосіб не був пов`язаний із заволодінням майна. Прокурор окремо не доводив, яка необхідність викликана застосуванням додаткового покарання у вигляді конфіскації. Оскільки закон надає можливість альтернативного застосування санкції (без конфіскації), суд обирає більш м`яку конструкцію такої норми, враховуючи викладені вище обставини.

7.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

Запобіжний захід.

7.1.Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому, суд виходить з наступного.

7.2.Розуміючи, що ОСОБА_3 юридично вважається особою невинною, в понятті презумпції невинуватості, допоки вирок суду не набрав законної сили, суд не позбавляє обвинуваченого думки і права на оскарження даного судового рішення. Натомість вважає, за необхідне, при реалізації судової влади на підставі ч. ч. 1, 2 ст. 534 КПК, імперативно застосувати захід забезпечення кримінального провадження у вигляді запобіжного заходу – тримання під вартою, взявши обвинуваченого під варту у залі судового засідання.

7.3.Застосування такого заходу до обвинуваченого у даному провадженні є гарантією виконання вироку суду в частині відбуття досить суворого покарання.

7.4.Така думка суду випливає в тому числі зі строку покарання (який є достатньо великим) у вигляді позбавлення волі і є таким, що може призвести навіть саму сміливу людину до малодушності у вигляді переховування від правосуддя і відбуття призначеного судом покарання.

7.5.Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд допускає в цій частині негайне виконання вироку.

7.6.Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

1.1.Визнати ОСОБА_3 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК у вигляді позбавлення волі на строк 7 (сім) років, з позбавленням права обіймати посади у сфері державної служби і займатись правоохоронною діяльністю на строк 10 років, без конфіскації майна.

1.2.Початок строку відбуття покарання у вигляді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_3 обчислювати з моменту набрання законної сили вироком суду.

1.3.До набрання вироком суду законної сили застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

1.4.Затримати і взяти під варту обвинуваченого ОСОБА_3 негайно у залі суду.

1.5.Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 у строк покарання строк попереднього ув`язнення, а саме знаходження під вартою під час досудового розслідування з 20.12.2022 року по 09.07.2025 року та з дня затримання за вказаним вироком у залі суду з 17.08.2026 року по день набрання законної сили вироком суду.

1.6.На підставі ч. 2 ст. 534 КПК, вирок суду в частині обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному та безумовному виконанню.

1.7.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано.

1.8.Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

1.9.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

С У Д Д Я: ОСОБА_1

[1]Рудольф фон Єрінг, «Дух Римського Права на різних ступенях його розвитку» Частина перша, 1875 рік, С. 110.

[2]Томас Гоббс, «Основ філософії» Про громадянина, Глава ІІІ «Про інші природні закони» 1658 р. Видавництво «Думка» М. 1964 р., Том 1 на 583 арк., С. 310.

[3]Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 12.04.2021 року Справа № 521/1042/21; провадження № 1кп/521/965/21. Висловлювання ОСОБА_18 «Філософія права» 1820 р., Розділ третій «Неправо», параграф 96, а. 144; Видавництво «Думка» 1990 р.

1 Рудольф фон Єрінг, «Дух Римського Права на різних ступенях його розвитку» Частина перша, 1875 рік, С. 110.

2 Томас Гоббс, «Основ філософії» Про громадянина, Глава ІІІ «Про інші природні закони» 1658 р. Видавництво «Думка» М. 1964 р., Том 1 на 583 арк., С. 310.

3 Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 12.04.2021 року Справа № 521/1042/21; провадження № 1кп/521/965/21. Висловлювання ОСОБА_18 «Філософія права» 1820 р., Розділ третій «Неправо», параграф 96, а. 144; Видавництво «Думка» 1990 р.