Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №521/3515/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

15.07.26

№521/3515/26

Провадження № 2/521/4098/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді Роїк Д.Я.

при секретарі Каліній П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) за участі третіх осіб: Приморської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування (м. Одеса, вул. Канатна, 134), ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та призначення піклувальника,

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Хаджибейського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб: Приморської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та призначення піклувальника. Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що після розлучення батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , вона залишилась проживати з матір`ю, бабусею і дідусем по материнській лінії. ІНФОРМАЦІЯ_1 від пухлини мозку померла матір позивачки. Після смерті матері, позивачка щиро вірила, що батько (відповідач) стане її опорою, адже в той період життя їй була потрібна його увага, участь у житті та спілкування, але він повністю самоусунився від життя позивача та переклав відповідальність за виховання на батьків матері позивачки ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , які по сей день, замінюють позивачу, і матір, і батька. В змісті позову позивачка також зазначала, що жодного разу, після обстрілів міста Одеси через повномасштабне військове вторгнення, відповідач не зателефонував їй, щоб дізнатись про самопочуття та безпеку, відповідач не підтримує з позивачем жодного зв`язку, не цікавиться життям, досягненнями, станом здоров`я. Кожного дня після смерті матері, позивачка сподівалась, що поведінка батька зміниться, але цього, нажаль, не відбулось. Позивачем зазначається, що рішення про особисте звернення до суду з позовом є виваженим і остаточним і продиктоване тим, що відповідач тривалий час взагалі ніяким чином не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтерес до внутрішнього світу, не створює умов для отримання освіти.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 26 березня 2026 року відкрито провадження в даній справі, вирішено питання про витребування доказів. Зобов`язано Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради, як орган опіки та піклування надати письмовий висновок щодо доцільності/недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також витребувано від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію про перетин державного кордону України, громадянином України ОСОБА_2 ( ОСОБА_6 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 за період з 01.01.2022 року по день надання відомостей.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 09 червня 2026 року підготовче провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третіх осіб: Приморської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування, ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та призначення піклувальника, закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 15.07.2026 року.

Позивачка ОСОБА_1 , її представник, третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримали, проти винесення заочного рішення не заперечували.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, заяв та клопотань до суду не направив. Про проведення судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення судових повісток, котрі повернулися з відміткою по відсутність особи за адресою. Окрім того відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник третьої особи Приморської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, направив до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, надавши витребуваний судом висновок органу опіки та піклування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у справі є в наявності достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін для розгляду справи за відсутності відповідача і постановлення заочного рішення, оскільки прийняття такого рішення не суперечить закону та відповідає вимогам ст.281 ЦПК України

15 липня 2026 року в судовому засіданні були допитані свідки бабуся позивача ОСОБА_5 , друг родини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які фактично підтвердили обставини, викладені в позовній заяві.Свідок ОСОБА_8 повідомила суду, що знайома з ОСОБА_9 ще з 219 року, оскільки її донька та ОСОБА_9 разом займаються гімнастикою. Тренування проходять кожного дня, на змаганнях завжди підтримують ОСОБА_9 бабуся та дідусь .Батька ОСОБА_9 ніколи на змаганнях не бачила. Свідок ОСОБА_7 повідомила суду, що більше 40 років товарищує з сім`єю ОСОБА_10 . ОСОБА_9 проживала з мамою, але коли вона захворіла вони разом переїхали до бабусі з дідусем. Коли мати ОСОБА_9 померла, батько відсторонився від доньки, нею опікуються бабуся та дідусь.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача та його представника, свідків, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

08 лютого 2008 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , уклали шлюб, який був зареєстрований Міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в Одеській області, відповідний актовий запис № 82.

ІНФОРМАЦІЯ_4 в зареєстрованому шлюбі народилась позивачка ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , відповідний актовий запис № 666.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2012 року по справі № 1519/12429/2012 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , розірваний.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (матір позивачки) померла від гліобластоми головного мозку, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , відповідний актовий запис № 2784 та медичною документацією, яка наявна в матеріалах справи.

Відповідно до відповіді Служби у справах дітей Одеської міської ради від 12.06.2018 року, вбачається, що спеціалістами служби у справах дітей Одеської міської ради 15.05.2018 року, здійснено вихід за місцем проживання родини малолітньої ОСОБА_1 . Умови проживання визнані задовільними. Спеціалістами служби у справах дітей була проведена бесіда з батьком ОСОБА_2 , батько був попереджений про відповідальність за невиконання батьківських обов`язків.

Відповідно до психологічною характеристики практикуючого психолога ОСОБА_11 вбачається, що на момент навчання позивачки в другому класі Одеського ліцею № 43 Одеської міської ради, ОСОБА_1 ще тоді мала бажання проживати з бабусею та дідусем, в її родині дідусь був авторитетом, а разом бабуся та дідусь взяли на себе обов`язки її батьків, батько лякав, проживав окремо, не займався вихованням, не мав з дитиною близьких відношень, до батька позивачка зверталась по імені - ОСОБА_12 .

Згідно до характеристики учениці 4-А класу Одеської загальноосвітньої школи № 43 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради ОСОБА_1 , вихованням дитини займались бабуся та дідусь.

Відповідно до характеристики учениці 5-А класу Одеської загальноосвітньої школи № 43 І-ІІІ ступенів Одеської міської ради ОСОБА_1 вихованням дитини займались бабуся та дідусь, які мешкають з дитиною після смерті матері, повністю замінили ОСОБА_1 батьківську турботу, співпрацюють з класним керівником та учителями школи, дотримуються порад психолога, батько дитини ОСОБА_13 не цікавиться і не займається вихованням та навчанням дитини.

З вересня 2015 року позивачка почала навчатися в англійській школі ILA English School, згідно до характеристики директорки цієї школи за увесь період навчання, позивачка проявляла себе як старанна та дисциплінована учениця, після смерті матері, до школи ОСОБА_1 приводили та забирали бабуся та дідусь, оплату за навчання здійснювали також бабуся та дідусь, батько за весь час навчання в школі, не з`являвся.

Згідно до характеристики Школи художньої гімнастики «Віва грація», позивачка займалась художньою гімнастикою з 4 років та має ІІ розряд по цьому виду спорту, нетривалий час з березня по початок травня 2018 року у її вихованні приймав участь батько, проте його вплив не був направлений на підтримку здібностей дитини, а навпаки, за цей час у ОСОБА_1 , почались пропуски зайнять без поважних причин, втрата зацікавленості в художній гімнастиці, батько ухилявся від бесід з тренером, не проявляв підтримки в участі у змаганнях. У вказаній характеристиці, також зазначається, що після нетривалої участі батька, підтримку у підготовці до змагань, проявили бабуся та дідусь й тітка.

Відповідно до характеристики з місця проживання позивача від 04.02.2026 року за адресою: АДРЕСА_3 вбачається, що після смерті матері позивача, ОСОБА_1 залишилась проживати в квартирі АДРЕСА_4 разом з бабусею та дідусем ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , де вони мешкають й по сей день. Бабуся та дідусь самотужки виховують та утримують онуку ОСОБА_9 після смерті доньки, займаються її вихованням, розвитком, супроводжують її до закладів освіти, гуртків, медичних закладів, фактично, виконують роль батьків для ОСОБА_9 . Батько дитини - ОСОБА_2 участь у житті дитини ОСОБА_1 не приймає, жодного разу до місця постійного проживання дитини по АДРЕСА_3 не прибув, життям дитини не цікавиться.

Згідно до відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, витребуваної судом, ОСОБА_2 07.01.2022 року виїхав за межі України та в Україну не повертався.

Як вбачається з відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 04.03.2023 року виїхала за межі України та 20.08.2025 року повернулась до України.

У відповідності до довідки Служби у справах неповнолітніх головного міста Штутгарт ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 була поміщена під опіку тітки ОСОБА_14 під час проживання на території Федеративної Республіки Німеччина на підставі довіреності на здійснення батьківських прав та обов`язків, виданої 24.04.2022 року ОСОБА_15 , зазначені документи наявні в матеріалах справи у перекладі на українську мову.

Відповідно до висновку від № 01-13/341/17вих Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Приморська районна адміністрація, як орган опіки та піклування, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дітей Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно неповнолітньої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зі змісту вказаного висновку вбачається, що 01.07.2026 року начальником відділом забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради було здійснено телефонний дзвінок ОСОБА_2 за вказаним номером телефону ( НОМЕР_3 ) щодо питання позбавлення його батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_1 та повідомлення про місце, дату та час проведення комісії з захисту прав дітей Приморської районної адміністрації Одеської міської ради. Він повідомив, що йому байдуже щодо позбавлення його батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки. Останнім часом він перестав з нею спілкуватися.

На час ухвалення судового рішення у цій справі позивачка ОСОБА_1 , досягла повноліття.

15.07.2026 року через канцелярію суду представник ОСОБА_1 адвокат Большан І.В. подала заяву про залишення позовної вимоги щодо призначення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , піклувальником неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 без задоволення у зв`язку з досягнення позивачкою повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по виханню дитини.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватись вимог ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Європейський суд з прав людини СПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, та з врахуванням того, що такий захід буде застосований в інтересах дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У постанові КЦС ВС від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19, зроблено висновок, що поведінка особи, яка свідомо змінює країну проживання, не бере участі у вихованні дитини, свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов`язків у розумінні ст. 164 СК України і може бути підставою для позбавлення цієї особи батьківських прав щодо дитини.

З підстав вищевикладеного, вбачається, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків, які полягають в тому, що він тривалий час не піклується про фізичний і духовний розвиток своєї дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі. Зазначені фактори в їх сукупності судом розцінюються як ухилення відповідачкою від виховання доньки.

Суд бере до уваги доводи позивача викладені в змісті позовної заяви, долучені до позовної заяви докази та надані пояснення в судовому засіданні щодо того, що відповідач після смерті матері позивачки від важкої хвороби, самоусунився від виховання доньки та ухилився від виконання батьківських обов`язків, доказів протилежного, матеріали справи не містять.

Крім цього, як вбачається зі змісту висновку органу опіки та піклування, відповідач ОСОБА_2 , обізнаний про розгляд справи щодо позбавлення його батьківських прав відносно доньки та висловив свою позицію, що йому байдуже на це.

Так поведінка відповідача розцінюється судом як ухилення від виконання обов`язків батька та свідчить про безвідповідальне ставлення відповідача до виконання батьківських обов`язків.

Відповідно до чинного сімейного законодавства мати, батько можуть бути позбавленні батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування та в інших випадках. Мати, батько можуть бути позбавленні батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

З наведених мотивів, враховуючи інтереси дитини та з метою соціального захисту її прав, суд приходить до висновку, що в інтересах дитини доцільно застосувати такий крайній захід до відповідача, як позбавлення його батьківських прав.

Отже, враховуючи встановленні судом фактичні обставини справи, дослідженні письмові докази, пояснення сторін, показання свідків та позивачки ОСОБА_1 суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про призначення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 піклувальником неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 статті 60 ЦК України суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

Як вже було зазначено судом, на момент ухвалення судового рішення, позивачка досягла повноліття, що згідно до чинного законодавства, виключає встановлення над позивачем піклування, за цих підстав, вимога про призначення ОСОБА_3 піклувальником ОСОБА_1 , підлягає залишенню без задоволення.

В свою чергу, незважаючи на досягнення дитиною повноліття, суд має встановити обґрунтованість чи необґрунтованість передбачених ст. 164 СК України підстав позову про позбавлення відповідача батьківських прав та ухвалити відповідне судове рішення (постанова ВС у складі ОП КЦС від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23).

Виходячи з положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) за участі третіх осіб: Приморської районної адміністрації Одеської міської ради як органу опіки та піклування (м. Одеса, вул. Канатна, 134), ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та призначення піклувальника,- задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовну вимогу ОСОБА_1 про призначення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 піклувальником неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 27.07.2026.

Суддя: Д.Я. Роїк