Постанова від 01 квітня 2026 р. у справі №495/3794/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1430/26

Справа № 495/3794/23

Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач за первісним позовом - ОСОБА_1

відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2

відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1

треті особи - Орган опіки та піклування служби у справах дітей Саратської селищної ради Білгород - Дністровського району Одеської області, Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 вересня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, Орган опіки та піклування служби у справах дітей Саратської селищної ради Білгород - Дністровського району Одеської області, Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини із батьком, встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, просила суд шлюб між нею та відповідачем, укладений 09 червня 2012 року у виконавчому комітеті Сергіївської селищної ради м. Білгород - Дністровського Одеської області, про що складено відповідний актовий запис № 10 - розірвати.

Позивач свою заяву обґрунтовує тим, що 09 червня 2012 року у виконавчому комітеті Сергіївської селищної ради м. Білгород - Дністровського Одеської області між нею та відповідачем укладений шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 10.

Від вказаного шлюбу мають спільну дитину доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після нападу росії на Україну, в цілях збереження життя та безпекового проживання як її так і дитини, вони переїхали проживати до батьків відповідача у с. Пасічне Білгород - Дністровського району Одеської області.

Згодом, в неї виникла потреба повернутися до роботи і 16 травня 2022 року вона повернулася до м. Одеси.

Донька залишилася проживати разом з батьком в с. Пасічне.

На її пропозиції повернутися до м. Одеси та проживати однією сім`єю, відповідач відмовився.

У зв`язку з тим, що вона не могла втратити роботу у м. Одеса, вони домовилися, що вона буде проживати та працювати у м. Одесі, до дому у с. Пасічне Білгород - Дністровського району приїздити на вихідні.

Проживаючи з відповідачем окремо, за спливом часу відношення чоловіка різко змінилося, він став зневажливо до неї відноситися та спілкуватися принижуючи її, що стало причиною непорозуміння у їх стосунках, і в неї і у відповідача втратилося почуття поваги один до одного і вона зрозуміла, що сім`я розпалася і відновити сімейні відносини між ними неможливо.

З початку січня 2023 року вони взагалі припинили спілкування між собою, перестали вести спільне господарство.

На підставі вищевикладеного вона і звернулася з позовом до суду.

09 червня 2023 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, орган опіки та піклування служби у справах дітей Саратської селищної ради Білгород - Дністровського району Одеської області, про визначення місця проживання дитини із батьком, змінивши предмет зустрічних позовних вимог остаточно просив суд визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 за адресою фактичного проживання батька та доньки у власній квартирі: АДРЕСА_1 ; встановити факт самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_2 доньки ОСОБА_4 ; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Свої зустрічні позовні вимоги відповідач обґрунтовує тим, що відповідач з травня 2022 року повернулася до м. Одеси у зв`язку з роботою та до теперішнього часу проживає у місті, донька ОСОБА_3 проживає з ним, та повним вихованням і утриманням доньки увесь час займається виключно він.

За цей проміжок часу, відповідачка бачила доньку від сили разів три - чотири і то у парку коли він гуляв з донькою, підійшла до доньки запитала як справи і пішла далі.

Жодної емоції турботи, жодного прояву переживання чи прояву материнської любові як до доньки у відповідачки.

Зазначає, що він повністю утримує доньку, всі витрати на навчання у школі, одяг, взуття, харчування, речі необхідні для школи, для розумового розвитку доньки, відпочинок, прогулянки та інші побутові потреби доньки несе він один.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 вересня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задоволено.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які мають неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 09 червня 2012 року у виконавчому комітету Сергіївської селищної ради м. Білгород - Дністровського Одеської області, про що складено відповідний актовий запис № 10 - розірвано.

В задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, Орган опіки та піклування служби у справах дітей Саратської селищної ради Білгород - Дністровського району Одеської області, орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини із батьком, встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини - відмовлено.

Рішення суду вмотивовано тим, що позовні вимоги позивачки про розірвання шлюбу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги у зв`язку з необґрунтованістю задоволенню не підлягають.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач за зустрічним позовом, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи та об`єктивного ухвалення рішення, та прийшов до висновки які не відповідають дійсним обставинам та подіям, просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16.09.2025 по справі №495/3794/23 в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини із батьком, встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком дитини, - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги повністю. В іншій частині судове рішення про розірвання шлюбу залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі скаржником наголошується, що підставою та метою звернення до суду із зустрічним позовом про визначення місця проживання доньки з батьком, а потім уточнення зустрічних вимог до самостійного утримання та виховання доньки, не пов`язано із тим щоб уникнути призову до лав ЗСУ, так як у апелянта є наявна законна відстрочка від мобілізації по догляду за батьками інвалідами, а мета вимог пов`язана з тим що апелянт хотів зафіксувати ці факти судовим рішенням, зафіксувати ту правду яка є насправді, і продовжує бути, оскільки з травня 2022 року відповідачка за зустрічним позовом самоусунулася від участі у вихованні та утриманні доньки взагалі, залишивши доньку на нього. Крім того, відповідачка за зустрічним позовом не надала суду жодного доказу на підтвердження своїх слів, що вона приїздить до доньки, що вона приймає участь у вихованні та утриманні доньки.

Скаржником зауважується про те, що судом не надано належної уваги тим фактам і обставинам, що відповідачка відсторонилася від доньки, і підтвердженням тому є те, що вона не вчинила і не збиралася вчинити жодних дій щоб приблизити до себе доньку, яку вона зрадила покинувши з ним.

Також, скаржник вважає хибним висновок суду першої інстанції про те, що донька ОСОБА_3 проживала разом з ним за згодою відповідача і домовленістю між ними, що не заперечувалось жодною з сторін, оскільки скаржник не визнав факт такої домовленості. В свою чергу, відповідачка хоча і не заявляла вимоги про визначення місця проживання дитини з нею, проте у поданому відзиві заперечувала проти визначення місця проживання доньки з батьком.

Додатково в скарзі зазначається, що судом була проігнорована думку дитини, яка висловлена при її допиті в судовому засіданні, а саме те, що вона сказала, що їй зручніше і спокійніше жити з батьком.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

В судовому засіданні скаржник ОСОБА_2 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомляли, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не направляли.

Судові повістки надіслані ОСОБА_1 повернулася на адресу суду без вручення адресату з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Проте, з огляду на положення п.4 ч.6 ст. 272 ЦПК України, вона вважається такою, що отримала цю поштову кореспонденцію, а відтак і повідомлена про розгляд справи.

Неявка в судове засідання зазначених вище учасників справи, зважаючи на положення ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному перегляду.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників які не з`явились.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Сторони по справі зареєстрували шлюб 09 червня 2012 року у виконавчому комітету Сергіївської селищної ради м. Білгород - Дністровського Одеської області, про що складено відповідний актовий запис № 10. (а.с. 8 т.1)

Від вказаного шлюбу мають спільну дитину доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . (т.1 а.с. 7)

Як зазначає позивач в своїх позовних вимогах, сім`ю зберегти не можливо, вона фактично розпалася, примирення не можливо.

Малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за згодою позивача та відповідача, за домовленістю між ними, що не заперечується жодною із сторін.

Відповідно довідки № 201 Надеждинського Старостинсьського округу Білгород - Дністровського району Одеської області від 22.05.2023, що видана ОСОБА_2 , зазначено, що він дійсно зареєстрований та проживає на території Надеждинського старостинського округу за адресою: АДРЕСА_2 і до складу його сім`ї входять: батько - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мати - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . (т.1 а.с. 33 зворотна сторінка)

Відповідно довідки № 202 Надеждинської Старостинсьського округу Білгород - Дністровського району Одеської області, яка видана ОСОБА_2 , зазначено, що дійсно його донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з ним на території Надеждинського старостинського округу за адресою: АДРЕСА_2 з 24.02.2022 року по теперішній час. (т.1 а.с. 34)

Відповідно до акту встановлення факту проживання від 01 червня 2023 року, посвідченого сусідами, підтверджений факт проживання ОСОБА_2 та його доньки ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , у будинку дідуся та бабусі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з 24 лютого 2022 року по теперішній час. (т.1 а.с. 35)

Відповідно довідки, що надана ОСОБА_2 вчителем англійської мови, в тому, що він дійсно та регулярно приводив свою доньку ОСОБА_4 на додаткові зайняття з англійської мови, до вчителя вищої категорії. ОСОБА_8 , три рази на тиждень з жовтня місяця 2022 року.

Відповідно до довідки Житлово-будівельного кооперативу «Моряк-1» від 05.06.2023, надана ОСОБА_6 , у тому, що в його квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з 2008 року без реєстрації проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а з 2015 року також їх донька ОСОБА_4 .

З травня за вказаною адресою мешкає ОСОБА_1 .

З лютого 2022 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виїхали та за вказаною адресою не проживають (т.1 а.с. 41).

Відповідно до статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (ч.4).

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

На виконання ухвали суду від Хаджибейської районної адміністрації до суду надійшов висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи свій висновок орган опіки та піклування зазначив, що відносини між батьками дитини не склалися, вони почали проживати окремо.

Батько дитини - ОСОБА_2 проживає разом з донькою за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з актом обстеження умов проживання малолітньої ОСОБА_4 від 06.01.2025, складеного службою у справах дітей Одеської міської ради, житлово - побутові умови задовільні, для дитини створені умови для виховання та розвитку.

Відповідно до інформації витягу з реєстру Плахтіївської територіальної громади від 21.11.2024, ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу дитині укладено з лікарем -педіатром Шапошніковою Т.М. КНП «Дитяча міська поліклініка № 5 ОМР від 22.10.2018, матір`ю дитини - ОСОБА_1 .

Згідно з характеристикою Одеського ліцею № 100 Одеської міської ради від 10.10.2024, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учениця 4-В класу, навчається в ліцеї з першого класу. Навчальний матеріал засвоює на високому та достатньому рівні. Бере активну участь у всіх справах класу. Батьки, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , приділяють велику увагу вихованню та навчанню своєї доньки ОСОБА_3 . Завжди разом відвідують батьківські збори. Зовнішній вигляд дитини охайний, доглянутий. Без поважних причин ОСОБА_3 заняття не пропускає, в разі її відсутності, батько вчасно попереджає. Мати, ОСОБА_12 , бере активну участь у всіх шкільних та класних справах.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 та проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 26.12.2024, складеного службою у справах дітей Одеської міської ради, житлово - побутові умови задовільні, для дитини створені умови для виховання та розвитку.

Відповідно до довідки АТ «Банк Кредит Дніпро» від 31.10.2024 № 02/4-32, ОСОБА_1 з 29.0.2019 по теперішній час дійсно працює у АТ «Банк Кредит Дніпро» на посаді старшого касира-операціоніста відділення «Приморське» в м. Одесі.

Згідно з актом бесіди з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 09.12.2024, складеного службою у справах дітей Одеської міської ради, ОСОБА_3 розповіла, що навчається у 4-В класі, улюблений предмет - математика. В школі має багато друзів. Полюбляє гуляти в парку, по магазинах. ОСОБА_3 бачиться з матір`ю рідко, по телефону спілкуються раз у дві неділі. Вона живе з батьком, ходить до школи, яка розташована поруч з будинком. Жити й надалі бажає з батьком у своїй квартирі.

На засіданні комісії мати дитини ОСОБА_1 повідомила, що зустрічалася з донькою, стосунки з дитиною налагоджуються, кожний день з нею переписуються, розмовляють. Батько, ОСОБА_2 , сказав, що донька дійсно зустрічається з мамою, що це пішло їй на користь, але вона ще прохолодо ставиться до матері.

Мати дитини ОСОБА_1 , погодилася щодо визначення місця проживання дитини разом з батьком.

На виконання ухвали суду про призначення судової психологічної експертизи, надійшов до суду 17.07.2024 висновок експерта № 23-5513 від 27 жовтня 2023, відповідно до якого зазначено, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з урахуванням її вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально - психологічних особливостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища, не спроможна у повній мірі надавати оцінку ставленню кожного з батьків до неї, але спроможна виявляти прихильність до когось з батьків. ОСОБА_3 виявляє прихильність до батька.

Ставлення дитини до батька - ОСОБА_2 : дівчинка відчуває любов до батька, демонструє дружнє до нього ставлення, виявляє бажання знаходитися поруч із батьком, має прилеглість до пана ОСОБА_13 . ОСОБА_3 транслює ознаки любові та прихильності до батька, вказує на бажання спілкуватися та проводити час з паном ОСОБА_13 , жити з ним у своїй квартирі у зручній та звичайній обстановці.

Дитина виявляє впевненість в тому, що батько її любить, піклується про неї. ОСОБА_3 боїться образити батька своїм спілкуванням із матір`ю, переживає щодо отримання відповідної реакції батька.

Ставлення дитини до матері ОСОБА_1 характеризується неоднозначністю та суперечливістю: під час діагностичної бесіди дитина вказувала на свої відчуття не любові до матері, проявляла відчуження, відкидання, демонструвала до неї зневажливе ставлення, засудження, транслювала знецінення її почуттів (прояви негативізму до матері мають ознаки залежності від впливу батька та його родини), демонструвала впевненість, стосовно того, що мати її покинула, водночас під час виконання проективних методик визначала матір важливою, значущою фігурою в своєму житті. Неусвідомлене проявляє прихильність до матері, бачить її як особу, що задовольняє потреби родини, опікується нею.

Ставлення дитини до матері є наслідком комплексу факторів та обставин: конфліктного розлучення батьків, впливу з боку батька та його близьких родичів, залучення дитини до «конфлікту лояльності».

За умов корекції поведінки матері з урахуванням зауважень ОСОБА_3 , дівчинка готова проводити з нею спільний час, залишатися на ночівлю, тощо.

За результатами психологічного дослідження ОСОБА_4 вбачається, що дитина декларує бажання проживати разом із батьком - ОСОБА_2 . Таке бажання обумовлено індивідуальною (власною, особистісною) прихильність ОСОБА_3 до батька, яку транслює дитина; небажанням образити батька спілкуванням з матір`ю; бажанням проживати у себе вдома, у звичній, зручній обстановці; впливом батька та його родини.

Оцінка сімейної ситуації малолітньою дитиною ОСОБА_4 має ознаки залежності від впливу з боку батька - ОСОБА_2 та його близьких родичів (матері, дружини брата, тощо).

Особливості виховної поведінки ОСОБА_2 через наявність симбіотичних взаємин, контролю, надмірної батьківської опіки дитини, маніпулювання почуттями дитини (образи на доньку за її спілкування із матір`ю), залучення дитини до конфлікту лояльності можуть мати негативний влив на дитину: ймовірно блокування самостійності та ініціативи дитини, яку батько не готовий надати, формування у дитини тривожності, безпорадності, запізнювання соціальної зрілості, інфантилізму, розвитку залежної поведінки від інших. Умови виховання батька можуть призвести до повної втрати дитини стосунків з матір`ю, що буде мати негативні наслідки в її подальшому дорослому житті. При залишенні дитини проживати разом із батьком є ризик втрати зв`язків із матір`ю.

На цей час у дитини наявні ознаки психологічної травми «покинутого», яка сформована зусиллями батька та його родини.

За умови проходження терапевтичної роботи з психологом з метою корекції вказаних особливостей, негативний вплив може бути мінімізований.

Особливості виховної поведінки ОСОБА_14 не мають негативного впливу на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини.

Виявлені недоліки у виховній концепції ОСОБА_1 , а саме надмірна поступливість, не готовність до психологічної (емоційної) сепарації з дитиною, не є критичними та за умов проходження терапевтичної роботи з метою корекції вказаних особливостей, можуть бути скореговані за допомогою психолога.

Умови виховання дитини матір`ю ( ОСОБА_1 ) з психологічної точки зору є сприятливими для комфортного та здорового психологічного розвитку дитини, лояльні до взаємодії батька та дитини та орієнтовані на відповідні бажання ОСОБА_3 .

Сімейна ситуація, що склалася у родині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , негативно впливає на її емоційний стан, через відчуження матері та конфлікт лояльності, до якого дитина залучена.

Особливості виховної поведінки ОСОБА_2 можуть мати негативний вплив на психологічний стан та розвиток дитини та призводити, з одного боку, до надмірного перебільшення власної значущі для дитини, з іншого - до формування у неї тривожності, безпорадності, запізнювання соціальної зрілості. Керуюча (домінантна) роль батька, надмірна батьківська опіка у спілкуванні з дитиною, не готовність до психологічної (емоційної) сепарації з дитиною, наявність симбіотичних взаємин, залучення до «конфлікту лояльності», маніпулювання почуттями дитини (образи на доньку за її спілкування із матір`ю), можуть призвести до позбавлення дівчинки самостійності, відповідальності за власні дії, а в подальшому - розвитку інфантилізму дитини, залежної поведінки від інших.

Умови виховання батька можуть призвести до повної втрати дитиною стосунків з матір`ю, що буде мати негативні наслідки в її подальшому дорослому житті. На цей час у дитини наявні ознаки психологічної травми «покинутого», сформованої зусиллями батька та його близьких родичів.

За умов проходження терапевтичної роботи з психологом з метою корекції вказаних особливостей, негативний вплив може бути мінімізований.

Сімейна ситуація, що склалася у родині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , негативно впливає на її емоційний стан, через конфлікт лояльності, до якого дитина залучена.

З урахуванням індивідуально-психологічних властивостей ОСОБА_1 , властивостей її емоційно-вольової сфери, спрямованості особистості вбачається, що у підекспертної наявні необхідні для виховання дитини психолого - педагогічні якості. Виховання дитини ОСОБА_1 , з психологічної точки зору, є сприятливими для комфортного та здорового психологічного розвитку ОСОБА_3 (відповідно до даних, отриманих під час дослідження підекспертної). Окремі психологічні особливості у виховній концепції ОСОБА_1 , а саме надмірна поступливість, не готовність до психологічної (емоційної) сепарації з дитиною, не є критичними та за умов проходження терапевтичної роботи з метою корекції вказаних особливостей, можуть бути скореговані.

Виховання ОСОБА_1 є сприятливими для комфортного та здорового психологічного розвитку дитини, лояльне до взаємодії батька та дитини та орієнтовано на відповідні бажання ОСОБА_3 . (т.1 а.с. 206-234).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (стаття 51 Конституції України).

Регулювання сімейних відносин здійснюється СК з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (частина друга статті 2 СК).

Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях 150, 151 СК України.

За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - третьої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Згідно із частиною другою статі 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (статті 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Спір щодо участі у вихованні дитини тим з батьків, який проживає окремо від неї, відповідно до ст. 158 СК України вирішується органом опіки та піклування за заявою матері, батька дитини. Тоді орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Це рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

І лише у тому випадку, коли той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Тоді суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, що встановлено у ст. 159 СК України.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Сімейним кодексом України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У справі, яка переглядається, позивач за зустрічним позовом просить установити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2024 року у справі №201/5972/22.

Позивач в позовній заяві зазначив, що дитина ОСОБА_4 проживає разом з ним та знаходиться на його утриманні та самостійному вихованні.

Проте судом першої інстанції вірно зауважено, що проживання дитини окремо від матері в силу ст. 141 СК України не впливає на обсяг її прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Матеріали справи свідчать, що неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із батьком ОСОБА_2 за місцем фактичного проживання АДРЕСА_1 , що сторонами не заперечується, однак вказана обставина жодним чином не підтверджує факт ухилення матері від участі у вихованні дитини.

Матеріалами справи не підтверджено, що ОСОБА_1 умисно ухиляється від виконання своїх обов`язків в утриманні та вихованні дитини і позивачем таких доказів не надано, як і не надано доказів того, що визначення самостійного виховання та утримання дитини батьком, буде сприяти якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Разом з тим, висновком органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , встановлено, що мати дитини ОСОБА_1 повідомляла, що зустрічалась з донькою, стосунки з дитиною налагоджуються, кожен день з нею переписуються, розмовляють. Батько, ОСОБА_2 , сказав, що донька дійсно зустрічається з мамою, що це пішло їй на користь, але вона прохолодно ставиться до матері.

У цій справі, суд першої інстанції надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про встановлення факту самостійного виховання доньки.

Проте, апеляційний суд вважає за потрібним зауважити, що навіть за умови того, що мати не бере участі у забезпеченні дитини та не надає матеріальну допомогу дитині, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду із позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання доньки.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для встановлення факту самостійного виховання дитини позивачем.

Щодо наявності підстав для визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , разом із батьком ОСОБА_2 ,то колегія суддів враховує наступне.

Статтею 161 СК України передбачено, що, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Аналіз наведених норм вказує на те, що втручання суду у вирішення питання щодо місця проживання дітей має відбуватись у крайніх випадках, за наявності спору між батьками, задля сторонньої оцінки обставин, що визначені статтею 161 СК України.

Частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

У справі, яка переглядається, як раніше вже зазначалось і сторонами у справі не заперечувалось, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із батьком ОСОБА_2 .

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , встановлено, що мати дитини ОСОБА_1 повідомляла, що зустрічалась з донькою, стосунки з дитиною налагоджуються, кожен день з нею переписуються, розмовляють. Батько, ОСОБА_2 , сказав, що донька дійсно зустрічається з мамою, що це пішло їй на користь, але вона прохолодно ставиться до матері. Крім того, у висновку зазначено, що мати дитини, погодилась, щодо проживання дитини разом з батьком.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК).

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Проте встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (див. постанову Верховного Суду від 06 червня 2024 року у справі № 361/978/22).

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для встановлення факту самостійного виховання дитини позивачем.

Загалом доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.

Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий суд правильно встановив фактичні обставини справи, застосував матеріальний закон та дотримався процедури розгляду, передбаченої ЦПК України, тому підстави для скасування рішення суду відсутні.

Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 вересня 2025 року - без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 вересня 2025 року, в оскарженій частині, залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький