Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №521/20409/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1311/26

Справа № 521/20409/24

Головуючий у першій інстанції Громік Д. Д.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР», в інтересах якого діє адвокат Згода Олексій Олександрович

на рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 вересня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Хаджибейського районного суду м. Одеси з позовом до ТОВ «ХАНБЕР» у якому просила розірвати договір купівлі-продажу майнових прав № 3.3.11.10/2020, укладений між нею та ТОВ «ХАНБЕР» 22.12.2020 року та стягнути з ТОВ «ХАНБЕР» на свою користь сплачені за договором грошові кошти у розмірі 451 263, 75 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що 26.11.2020 року між нею та ТОВ «ХАНБЕР» було укладено договір резервування № 3.3.11.10/2020, відповідно до умов якого відповідач зобов`язався закріпити (здійснити резервування) за нею нерухоме майно, яке буде збудовано в майбутньому, а саме: квартиру на 11 поверсі загальною площею 43,41 кв.м в об`єкті будівництва: «будівництво житлового будинку із вбудованими громадськими приміщеннями (4 черга будівництва) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5110137300:51:010:0026», а позивач, в свою чергу, зобов`язався сплатити суму у розмірі 1 500 доларів США в гривні.

22.12.2020 року між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 3.3.11.10/2020. Відповідно до умов цього договору, у порядку та на умовах, передбачених цим договором, продавець (відповідач) зобов`язався передати, а покупець (позивачка) зобов`язався прийняти у власність майнові права квартиру на 11 поверсі загальною площею 43,41 кв.м в об`єкті будівництва: «будівництво житлового будинку із вбудованими громадськими приміщеннями (4 черга будівництва) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5110137300:51:010:0026».

Позивачка згідно укладеного договору зобов`язалась вчасно здійснювати платежі в залежності від рівня готовності об`єкта після відповідного повідомлення з боку відповідача; відповідач зобов`язався здійснити введення в експлуатацію визначеного договором об`єкту нерухомості не пізніше 2-го кварталу 2023 року, визначивши при цьому, що такий строк може бути змінений в односторонньому порядку, але не більше ніж на 180 днів.

ОСОБА_1 добросовісно виконувала взяті на себе зобов`язання за договором, що підтверджується квитанціями про сплату відповідних грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача.

Відповідач не виконав свого обов`язку у встановлений строк щодо введення об`єкта в експлуатацію та передачі за актом приймання-передачі, як того вимагають умови договору, а стан готовності на момент звернення до суду так і залишився на рівні третього поверху з початку 2022 року, чим на переконання позивача істотно порушено умови укладеного договору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ХАНБЕР» про розірвання договору та стягнення коштів – задоволено частково. Розірвано договір купівлі-продажу майнових прав №3.3.11.10/2020, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ХАНБЕР» 22.12.2020 року.

Стягнуто з ТОВ «ХАНБЕР» на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 10 808, 50 доларів США за курсом НБУ на день виконання рішення суду. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що невиконання ТОВ «ХАНБЕР» визначеного договором обов`язку дотримання строку будівництва, визначеного пунктом 3.4 Договору, є істотним в розумінні ст. 651 ЦК України. Стягуючи з відповідача 10 808, 50 доларів США за курсом НБУ на день виконання рішення, суд першої інстанції виходив з того, що сторони погодили, що одиницею виміру суми коштів за цим зобов`язанням є долар США, при цьому сума яку позивачка просить стягнути у розмірі 451 263,75 грн перевищує встановлену судом суму сплачених позивачем коштів – 10 808,50 доларів США із врахуванням офіційного курсу долару США, встановленого НБУ на день постановлення рішення

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ХАНБЕР» подало апеляційну скаргу, в якій не погоджуються з рішенням зазначило, що таке прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням процесуального і матеріального права. Просять скасувати оскаржуване рішення в частині задоволеної позовної вимоги про стягнення з ТОВ «ХАНБЕР» на користь ОСОБА_1 збитків у розмірі 10 808, 50 доларів США за курсом НБУ на день виконання рішення суду та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні такої позовної вимоги.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо погодження сторонами долару США, як одиниці виміру суми коштів за зобов`язанням. Так, у п.4.4 Договору сторони погодили, виникнення у позивачки грошових зобов`язань по сплаті вартості майнових прав на Об`єкт нерухомості хоча і з прив`язкою до курсу долару США актуального на день проведення платежу, але саме в національній валюті гривні, а ні в доларах США. Також, ані вищевказаним договором, ані ст.1212 ЦК України, не передбачені зобов`язання відповідача відшкодувати шкоду в іноземній валюті або повернення ним грошових коштів в національній валюті-гривні з перерахунком згідно еквівалента долару США.

Крім того судом залишено поза уваго, що відповідно до п.4.7. Договору, у випадку розірвання даного Договору за ініціативою Покупця, Продавець утримує з Покупця кошти в розмірі 20% (двадцять відсотків) від суми, рівній вартості Майнових прав, в якості неустойки за невиконання зобов`язань Покупця. Крім того вищевказаний Договір містить зобов`язання відповідача щодо повернення коштів у випадку розірвання договору за ініціативою покупця протягом шести місяців рівними частинами.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , заперечуючи проти її задоволення, просило залишити рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 вересня 2025 року без змін, як законне та обґрунтоване. Позивачка зауважила, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення, аналогічний висновок сформульовано у пункті 60 постанови від 11.09.2024 у справі N° 500/5194/16 (провадження N° 14- 81цс24) Велика Палата Верховного Суду .

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» адвокат Згода О.О. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі.

Представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Джулай Д.О. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

26.11.2020 року між ОСОБА_1 з одного боку та ТОВ «ХАНБЕР» було укладено договір резервування №3.3.11.10/2020 (надалі за текстом – «Договір резервування»).

Згідно п. 1.1 Договору резервування відповідач зобов`язався закріпити (здійснити резервування) за позивачем нерухоме майно, яке буде збудовано в майбутньому та визначене в п. 1.2. цього договору, а відповідач зобов`язується сплатити суму, зазначену в п. 1.4. цього договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору резервування, за цим договором за позивачем закріплюються (резервуються) майнові права на нерухоме майно, а саме: квартиру на 11 поверсі загальною площею 43,41 кв.м. в об`єкті будівництва: «будівництво житлового будинку із вбудованими громадськими приміщеннями (4 черга будівництва) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5110137300:51:010:0026».

За п. 1.4. Договору резервування сума, що підлягає сплаті згідно з умовами цього договору становить 1 500 доларів США в гривні, згідно курсу продажу долара США в ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на день здійснення платежу і входить у вартість майнових прав при укладенні договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 1.7. Договору резервування відповідач зобов`язався укласти з позивачем основний договір купівлі-продажу майнових прав на визначений договором нерухоме майно, відповідно до умов договору резервування.

27.11.2020 року, на виконання умов укладеного Договору резервування, позивач сплатила на користь відповідача грошові кошті у сумі 42 900 гривень, що на момент здійснення платежу було еквівалентно 1 500 доларів США згідно курсу продажу долара США в ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на день здійснення платежу, що підтверджується квитанцією №151210020 від 27.11.2020 року.

22.12.2020 року між сторонами справи укладено основний договір – договір купівлі-продажу майнових прав № 3.3.11.10/2020 (далі– Договір).

Відповідно п. 3.1. Договору у порядку та на умовах, передбачених цим Договором, продавець (відповідач) зобов`язується передати, а покупець (позивач) зобов`язується прийняти у власність Майнові права та сплатити їхню вартість.

Пунктом 3.2. Договору визначено параметри та технічні характеристики об`єкту майнових прав – квартири на 11 поверсі загальною площею 43,41 кв.м. в житловому будинку із вбудованими громадськими приміщеннями (4 черга будівництва) за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5110137300:51:010:0026.

Пунктом 3.4. Договору визначено орієнтовний строк введення в експлуатацію об?єкта – 2 квартал 2023 року. При цьому, такий строк, відповідно Договору, може бути змінений в односторонньому порядку, але не більше ніж на 180 днів.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, вартість одного квадратного метра загальної площі Об`єкта майнових прав складає гривневий еквівалент суми у розмірі 830 (вісімсот тридцять) доларів США 00 центів. Загальна вартість Об`єкта майнових прав складає гривневий еквівалент суми у розмірі 36 030 доларів США. На момент укладання цього Договору, загальна вартість Об`єкта майнових прав, згідно з курсом продажу долара США на валютному ринку України, встановленого АТ «Райффайзен Банк Аваль» (поточна назва банку – АТ «Райффайзен Банк»), становить у гривні суму рівну 1 016 766, 60 гривень.

Згідно пункту 4.2. Договору, оплата здійснюється у строки та у розмірах, визначених у Додатку № 1 до цього Договору.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору, сторони визначили наступний порядок та внесення платежів: гривневий еквівалент суми у доларах США відповідно до встановленого АТ «Райффайзен Банк Аваль» курсу продажу на дату здійснення платежу. Сторонами погоджено, що перший платіж у сумі 1 500 доларів США здійснюється на момент укладення Договору згідно з договором резервування учасника клубу попередніх продажів. Другий платіж у сумі 3904 доларів США здійснюються протягом п`яти календарних днів з моменту підписання Договору. Третій платіж у сумі 5 404,5 доларів США має бути здійснений протягом п`яти календарних днів, з моменту отримання повідомлення про готовність котловану із пальовим полем і ростверком. Наступний платіж має бути здійснений протягом п`яти календарних днів з моменту отримання повідомлення про готовність каркасу будівлі на рівні п?ятого поверху. Ще три наступні платежі, відповідно до додатку, мають бути здійснені покупцем після отримання повідомлення про завершення певних стадій будівництва житлового будинку.

Судом на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів встановлено, що на виконання покладених зобов`язань, позивачем було здійснено наступні платежі:

27.11.2020 року позивачка сплатила на користь відповідача грошові кошти у сумі 42 900 гривень, що на момент здійснення платежу було еквівалентно 1 500 (одній тисячі п`ятисот) доларам США відповідно до курсу, встановленого АТ «Райффайзен Банк Аваль» (1 долар США – 28,60 грн), що підтверджується квитанцією №151210020 від 27.11.2020 року відповідає порядку здійснення розрахунків, передбаченому пунктом 1 Додатку № 1 до Договору №3.3.11.10/2020 від 22.12.2020 року.

28.12.2020 року позивачка сплатила на користь відповідача грошові кошти у сумі 111 146,90 гривень, що на момент здійснення платежу було еквівалентно 3 904 доларам США відповідно до курсу, встановленого АТ «Райффайзен Банк Аваль» (1 долар США – 28,47 грн.), що підтверджується квитанцією №151210003 від 28.12.2020 року та відповідає порядку здійснення розрахунків, передбаченому пунктом 2 Додатку № 1 до Договору №3.3.11.10/2020 від 22.12.2020 року.

17.02.2022 року позивачка сплатила на користь відповідача грошові кошти у сумі 153 920, 20 гривень, що на момент здійснення платежу було еквівалентно 5 404, 50 доларам США, відповідно до курсу, встановленого АТ «Райффайзен Банк Аваль» (1 долар США – 28,48 грн), що підтверджується квитанцією №0151210029 від 17.02.2022 року та повністю відповідає порядку здійснення розрахунків, передбаченому пунктом 3 Додатку № 1 до Договору №3.3.11.10/2020 від 22.12.2020 року.

Підсумовуючи, на виконання умов Договору, згідно здійснених судом розрахунків на підставі наданих суду квитанцій, за період з 27.11.2020 року по 17.02.2022 року позивачка здійснила платежі на користь відповідача на загальну суму у гривні, яка станом на дату внесення таких платежів складала 10 808, 50 доларів США відповідно до курсу, встановленого АТ «Райффайзен Банк Аваль».

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509ЦК України).

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (див. подібний висновок в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі N 465/5980/17).

У частині першій статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до статті 521 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частини перша, друга статті 533 ЦК України).

У статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Зміст як договірного, так і недоговірного зобов`язання складають права та обов`язки його суб`єктів. Суб`єктивне право, що належить управненій стороні у зобов`язанні, йменується правом вимоги, а суб`єктивний обов`язок зобов`язаної сторони називається боргом.

Тлумачення статті 533 ЦК України свідчить, що вона застосовується як до виконання договірних, так і не договірних зобов`язань, зокрема до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі N 296/10217/15-ц (провадження N 14-727цс19) вказано, що «частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Оскільки позивачка передала ОСОБА_3 аванс у розмірі 320 тис. грн, що еквівалентно 40 тис. доларів США, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 533 ЦК України, оскільки грошове зобов`язання ОСОБА_3 триває, офіційний курс гривні до долара США змінився, сума боргу станом на 31 серпня 2015 року, еквівалентна 40 тис. доларів США, становила 1 млн 016 тис. 899 грн 20 коп. Доводи касаційної скарги по про те, що суд неправильно застосував до спірних правовідносин норми частини другої статті 533 ЦК України, є безпідставними. Ураховуючи умови укладеного договору та положення статті 533 ЦК України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення суми боргу відповідно до умов договору та положень цієї норми, еквівалентної 40 тис. доларів США в межах позовних вимог».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року у справі N 755/9348/15-ц зазначено, що «тлумачення частини другої статті 524 та частини другої статті 533 ЦК України дозволяє зробити висновок, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Таким чином, ЦК України надає сторонам договору можливість встановити «валютне застереження» у вигляді грошового еквівалента в іноземній валюті при укладенні договору. При цьому грошовий еквівалент в іноземній валюті буде виступати складовим елементом ціни в договорі. За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Інші правила визначення суми платежу можуть встановлюватися, зважаючи на прямий припис в частині другій статті 533 ЦК України, тільки договором, законом чи іншими нормативно-правовими актами».

Традиційним в доктрині приватного права та судовій практиці є розмежування валюти боргу та валюти платежу як елементів грошового зобов`язання. Валюта боргу - це грошові одиниці, в яких обчислена сума зобов`язання (що дозволяє визначити його ціннісне значення). У свою чергу, під валютою платежу розуміються грошові знаки, які є засобом погашення грошового зобов`язання і в яких повинне здійснюватися його фактичне виконання. За загальним правилом при наявності «валютного застереження», тобто визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 вересня 2019 року в справі № 755/9348/15-ц, постанову Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі N 753/8945/19 (провадження N 61-8829сво21)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16(провадження N 14-81цс24) зроблено висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України, згідно з яким «відсутність у договорі посилання на валюту платежу не спростовує вимог публічного порядку про те, що на території України гривня є єдиним засобом платежу незалежно від валюти зобов`язання, що виникло між фізичними особами - резидентами. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2026 року у справі № 521/9518/24 зазначено, що «при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що СТ «Будова-Фінанс» не виконав свого обов`язку у встановлений строк - 4 квартал 2023 року - передати пайовикові після здачі будинку в експлуатацію трикімнатну квартиру загальною площею 78,8 кв.м під будівельним номером АДРЕСА_1. Тому, позивачка просила розірвати договір асоційованого членства в споживчому товаристві N 2/29-БФ від 08 грудня 2020 року та стягнути відповідача на її користь кошти у розмірі сплаченої частки пайового внеску в еквіваленті 18 019,52 дол. США, що дорівнює 734 115,24 грн. … відповідач не погоджується із оскарженими рішеннями у частині визначення розміру пайового внеску, який підлягає поверненню позивачці внаслідок розірвання договору. Вважає, що умовами договору встановлено обов`язок товариства у випадку розірвання договору повернути пайовику всю суму частки, яка фактично була внесена на момент розірвання цього договору. Оскільки позивачка фактично сплатила на користь товариства грошові кошти в сумі 552 515 грн, то саме така сума і підлягає поверненню товариством пайовику. Вказує, що суди застосували частину другу статті 533 ЦК України до зобов`язання з повернення товариством пайовику фактично сплачених ним коштів у гривні, що виникає у зв`язку з розірванням договору, за умов того, що у такому зобов`язанні з повернення коштів не визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті; … суди врахували, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення; встановивши, що у спірних правовідносинах сторони погодили, що сума коштів, яка підлягає сплаті пайовиком, визначається у гривні на дату проведення платежу за курсом долара США (пункти 2.1, 2.2 договору, додаток N 2 до договору), суди попередніх інстанцій зробили обґрунтований висновок, що належним виконанням зобов`язання з повернення відповідачем позивачці грошових коштів є сплата коштів у національній валюті у розмірі, еквівалентному 18 019,52 доларів США (які були фактично сплачені позивачкою на користь відповідача на підставі розірваного договору), у межах заявлених позовних вимог».

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача сплачену позивачкою ОСОБА_1 вартість майнових прав за договором саме в еквіваленті до долару США, при цьому доводи апеляційної скарги ТОВ «ХАНБЕР» у цій частині зводять до суб`єктивного та хибного тлумачення скаржником вказаних вище вимог національного законодавства.

Аналогічний висновків викладені у постанові Верховного Суду від 03.06.2026 року у справі № 947/31089/23 (провадження № 61-12024св24).

Щодо доводів скаржника про те, що вартість сплачених ОСОБА_1 майнових прав підлягає відшкодуванню їй з утриманням 20% від вартості таких, апеляційний суд виходить з такого.

Дійсно, відповідно до п. 4.7. Договору, у випадку розірвання даного Договору за ініціативою Покупця, Продавець утримує з Покупця кошти в розмірі 20% (двадцять відсотків) від суми, рівній вартості Майнових прав, в якості неустойки за невиконання зобов`язань. Водночас, за обставинами цієї справи підставою для розірвання укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу майнових прав № 3.3.11.10/2020 стало недотримання умов такого саме відповідачем, а саме недотримання строку будівництва, визначеного пунктом 3.4 Договору, є істотним в розумінні ст. 651 ЦК України.

Відтак, обґрунтованим є незастосування судом першої інстанції у спірних правовідносинах вказано п. 4.7. Договору та відшкодування сплаченої позивачкою суми грошових коштів у повному обсязі.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу на суперечливість мотивувальної частини рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 вересня 2025 року його резолютивній частині.

Так, ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції безпідставно виснував, що при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.

Проте, у резолютивній частині рішення стягнув з ТОВ «ХАНБЕР» на користь ОСОБА_1 збитки у розмірі 10 808, 50 доларів США за курсом НБУ на день виконання рішення суду, у зв`язку з чим апеляційний суд вважає за необхідне рішення Хаджибейського районного суду міста Одеси від 11 вересня 2025 року в частині стягнення збитків змінити шляхом викладення резолютивної частини рішення в такій редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» (ЄДРПОУ: 33311711) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені збитки в національній валюті за курсом Національного Банку України на день платежу в розмірі, еквівалентному 10 808,50 доларів США».

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду в оскарженій частині, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції в оскарженій частині .

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в оскарженій частині в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду в оскарженій частині слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За положеннями ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду слід змінити виклавши його резолютивну частину в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР», в інтересах якого діє адвокат Згода Олексій Олександрович — задовольнити частково.

Рішення Хаджибейського район ного суду міста Одеси від 11 вересня 2025 року в частині стягнення збитків змінити шляхом викладення резолютивної частини рішення в такій редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» (ЄДРПОУ: 33311711) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) понесені збитки в національній валюті за курсом Національного Банку України на день платежу в розмірі, еквівалентному 10 808,50 доларів США».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький