Постанова від 25 березня 2026 р. у справі №501/2967/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2120/26

Справа № 501/2967/25

Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 16 жовтня 2025 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про скасування наказів, стягнення недоотриманої заробітної плати

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про скасування наказів, стягнення недоотриманої заробітної плати, згідно якого просила суд:

- поновити їй строк позовної давності на оскарження наказів;

- наказ директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №71 від 29.04.2022 в частині змін істотних умов праці та оголошення простою вдома документозавцю 1 категорії юридичної служби ОСОБА_1 визнати незаконним та скасувати;

- наказ директора ДП «МТП «Чорноморськ» за № 236 від 21.07.2022 в частині призупинення дії трудового договору з документознавцем 1 категорії юридичної служби ОСОБА_1 визнати незаконним та скасувати;

- стягнути з відповідача на користь позивача недоотриманий розмір заробітної плати з 01.05.2022 по 31.07.2023 та з 01.08.2023 по час постановлення рішення суду.

Позов обґрунтовано тим, що позивач працює в ДП «МТП «Чорноморськ»» документознавцем 1 категорії юридичної служби.

09.03.2022 на підставі наказу в.о. директора порту за № 44 «Про заходи в період дії воєнного стану» з 09.03.2022 року працівникам порту в тому числі і позивачу об`явлено простій в дома з оплатою 100% середньорічної годинної ставки.

29.04.2022 на підставі наказу в.о. директора порту за № 71 «Про зміни істотних умов праці» їй було змінено істотні умови праці, а саме:

- встановлено середньорічну годинну ставку, виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати по Україні 39,26 (місячна мінімальна заробітна плата 6500 грн) без доплат та надбавок;

- встановлено не повний робочий тиждень та неповний робочий день: робочі дні - понеділок, вівторок, середа з робочим часом з 8:00 до 12:00 години;

- оголошено простій в дома на період дії воєнного стану.

З 01.08.2023 на підставі наказу директора порту від 29.04.2022 №236 «Про призупинення дії трудового договору з окремими працівниками ДП МТП «Чорноморськ», з позивачем призупинено дію трудового договору на термін до припинення або скасування воєнного стану.

Позивачка стверджує, що відповідач в порушення закону, в примусовому порядку, без участі погодження з профспілкою, членом якої вона є, в односторонньому порядку запровадив зміни істотних умов праці. Позивачка не надавала своєї згоди на простій вдома, тощо.

На підставі викладеного, позивачка звернулася до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чорноморського міського суду Одеської області від 16 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про скасування наказів, стягнення недоотриманої заробітної плати – відмовлено повністю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:

Скасувати Рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 16.10.2025 р. по справі № 501/2967/25 та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ДП «МТП «Чорноморськ» задовольнити повністю, а саме:

Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності на оскарження Наказів директора Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» за № 71 від 29.04.2022р. «Про зміни істотних умов праці», та № 236 від 21.07.2023р. «Про призупинення дії трудового договору з окремими працівниками ДП «МТП «Чорноморськ»;

Наказ директора Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» за № 71 від 29.04.2022р., в частині змін істотних умов праці та оголошення простою в дома документознавцю 1 категорії юридичної служби ОСОБА_1 визнати незаконним та скасувати;

Наказ директора Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» за № 236 від 21.07.2022р., в частині призупинення дії трудового договору з документознавцем 1 категорії юридичної служби ОСОБА_1 визнати незаконним та скасувати;

Стягнути з Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» код ЄДРПОУ 01125672 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриманий розмір заробітної плати з 01.05.2022р. по 31.07.2023р. у розмірі 151712,09 грн.

Стягнути з Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» код ЄДРПОУ 01125672 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток часу вимушеного прогулу починаючи з 01.08.2023р. по час постановлення рішення суду.

Стягнути з Державного підприємства морський торговельний порт «Чорноморськ» код ЄДРПОУ 01125672 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що Чорноморським міським судом під час розгляду позову правильно встановлено, що накази № 71 від 29.04.2022 р. «Про зміни істотних умов праці» та за № 236 від 01.08.2023 р. «Про призупинення дії трудового договору з окремими працівниками ДП «МТП «Чорноморськ» є незаконними та видані з порушенням встановленого порядку, проте, незаконно відмовлено у задоволенні позову з посиланням на пропуск строку позовної давності.

З оскаржуваними наказами № 71 від 29.04.2022 та № 236 від 21.07.2023 позивачку ніхто не ознайомлював та на її адресу відповідачем на направлялися.

Судом першої інстанції не враховано та не надано оцінку тому, що вона не надавала згоду на обмін інформацією про свою трудову діяльність в ДП «МТП «Чорноморськ» засобами мобільних месенджерів, зокрема у «Whats App». Відповідачу відомо про місце її проживання та реєстрації, жодних повідомлень від ДП «МТП «Чорноморськ» починаючи з 29.04.2022 р. вона не отримувала.

Звертає увагу на те, що повідомляла суд, що про вказані оскаржувані накази вона дізналася лише 30.04.2025 р. коли отримала від відповідача відповідь на її заяву від 30.04.2025 р. про надання інформації про нараховану та виплачену заробітну плату.

Таким чином, не виконання роботодавцем свого обов`язку з роз`яснення працівникові його права на оскарження наказу в строки та порядку встановленому трудовим законодавством є підставою для поновлення строку позовної давності на звернення працівника до суду.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, представник ДП «МТП «Чорноморськ» просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Пояснення учасників справи

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, надав заяву про розгляд справи за її відсутності, тому, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України її неявка не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні, представник відповідача Марченко О.М. надала пояснення, в яких зазначила, що суд першої інстанції правомірно вирішив цей спір, правильно застосувавши норми матеріального й процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Позивачка працює в ДП «МТП «Чорноморськ» документознавцем 1 категорії юридичної служби.

09.03.2022 року на підставі наказу в.о. директора порту за № 44 «Про заходи в період дії воєнного стану» з 09.03.2022 року працівникам порту об`явлено простій вдома з оплатою 100% середньорічної годинної ставки (а.с.16).

29.04.2022 року на підставі наказу в.о. директора порту за № 71 «Про зміни істотних умов праці» позивачці було змінено істотні умови праці, а саме:

- встановлено середньорічну годинну ставку, виходячи з розрахунку мінімальної заробітної плати по Україні 39,26 (місячна мінімальна заробітна плата 6500 грн) без доплат та надбавок;

- встановлено не повний робочий тиждень та неповний робочий день: робочі дні - понеділок, вівторок, середа з робочим часом з 8:00 до 12:00 години;

- оголошено простій в дома на період дії воєнного стану (а.с.17-18).

З 01.08.2023 року на підставі наказу директора порту від 29.04.2022 року № 236 «Про призупинення дії трудового договору з окремими працівниками ДП МТП «Чорноморськ» з позивачкою призупинено дію трудового договору на термін до припинення або скасування воєнного стану (а.с.19-20).

Відповідно до п.3.3.27 Колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ» за час простою не з вини працівника, працівникам структурним підрозділам (окрім докерів-механізаторів), зберігається оплата у розмірі 2/3 часової ставки без доплати за роботу у нічний час (а.с.12-13).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що директор ДП «МТП «Чорноморськ» в односторонньому порядку прийняв рішення з питань зміни організації виробництва і праці на підприємстві.

Такі зміни, в організації виробництва і праці та скорочення чисельності працівників, запроваджені оскаржуваними наказами директора ДП «МТП «Чорноморськ» не свідчать про неможливість відповідача забезпечити позивача відповідною роботою.

Таким чином, застосування простою шляхом видачі оскаржуваних наказів, суперечить нормам КЗпП України.

Зазначені висновки суду першої інстанції сторонами по справі не оскаржені.

Отже, колегія суддів, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, не дає правову оцінку висновкам суду в цій частині.

Щодо строку позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно ст.234 Кодексу законів про працю України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Згідно ст.236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, строки звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано нормами КЗпП України.

Зазначені строки звернення до суду застосовуються виключно щодо спорів, які за своєю юридичною природою належать до трудового права.

Так, ч.1 ст.233 КЗпП України, підтверджує визнання тримісячного строку як загального строку для звернення за захистом суб`єктивних трудових прав працівників. Разом з тим виняток ця стаття встановлює для спорів про звільнення.

Спір про звільнення - це спір за заявою про поновлення на роботі.

Для звернення з позовами про поновлення на роботі встановлено місячний строк.

Повторюючи загальне правило про те, що строк для звернення обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, стаття 233 КЗпП України конкретизує це правило стосовно звільнення працівника.

В цьому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки із записом про звільнення.

Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі за №6-409цс16 та постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі за №6-1033цс17.

Відповідно до ст. 254 ЦК України та ст. 124 ЦПК України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця.

Згідно ст. 123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що строк, протягом якого позивачка мала право звернутись до суду з даним позовом з урахуванням ст. 123 ЦПК України, має обчислюватись для наказів:

- № 71 від 29.04.2022 з 30.04.2022, перебіг якого закінчився 01.07.2022;

- № 236 від 21.04.2022 з 22.04.2022, перебіг якого закінчився 23.07.2022.

Позивач звернувся до суду з позовом 07.07.2025 року, тобто після спливу позовної давності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо пропуска позивачкою строку позовної давності, а також, з тим що позивачка фактично знала про порушення її трудових прав, оскільки отримувала заробітну плату з врахуванням неповного робочого дня, середньогодинної ставки, тощо, що підтверджується копіями довідок про заробітну плату (а.с.6-10) та не спростовано позивачем в судовому засіданні.

Проте, колегія суддів, вважає помилковим висновок місцевого суду щодо визначення перебігу строку на звернення до суду з позовом про захист трудових прав.

Так, відповідно до п.1 Глави ХІХ «Прикінцеві положення» КЗпП України, який набрав чинності 02.04.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами).

Беручи до уваги вищевказані положення постанови Кабінету Міністрів України, встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), діє з 12.03.2020 до 30.06.2023 року.

Таким чином, перебіг строку на оскарження наказів за № 71 від 29.04.2022р. та № 236 від 21.07.2022р. закінчився - 30.06.2023 року, до суду з позовом ОСОБА_1 звернулася - 07.07.2025 року.

Крім того, за встановлених обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для поновлення позивачці строку на звернення до суду з позовом.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Законодавство не визначає перелік поважних причин, які можуть бути підставою для поновлення строку, що свідчить про те, що їх поважність оцінюється судом у кожному конкретному випадку окремо залежно від фактичних обставин. Під поважними причинами пропуску строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України, варто розуміти такі причини, що об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду і підтверджуються належними доказами.

Поважність причин означає, що працівник не ставився зневажливо до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали такі причини, які зобов`язують оточуючих, органи державної влади та інших суб`єктів, з урахуванням норм моралі, виявити повагу до працівника.

Поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.

Отже, суд слушно виснував, що зазначені позивачкою підстави пропуску строку на звернення до суду із позовом про скасування наказів та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є поважними, а тому відсутні підстави для поновлення строку на звернення із позовом.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 — 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Ураховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що рішення слід змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Чорноморського міського суду Одеської області від 16 жовтня 2025 року – змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

В.В. Кострицький