Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №468/1054/26 — Миколаївський апеляційний суд

17.08.26

22-ц/812/1944/26

Провадження №22-ц/812/1944/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2026 року м. Миколаїв

справа № 468/1054/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шаманської Н.О.,

суддів: Лівінського І.В., Яворської Ж.М.,

переглянувши в апеляційному порядку без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»

до

ОСОБА_1

про стягнення кредитної заборгованості

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Орловою С.Ф., 30 червня 2026 року в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено 30 червня 2026 року,

у с т а н о в и в:

У травні 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 11 червня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №14103-06/2023 відповідно до умов якого відповідачу було надано в кредит 7000 грн, які вона зобов`язалась повернути, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

Однак відповідач належним чином не виконала умови договору, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 55 148 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7000 грн; заборгованість за процентами - 48 148 грн.

19 жовтня 2023 року ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №19102023. Відповідно до умов договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги за кредитним договором №14103-06/202 від 11 червня 2023 року.

На підставі зазначеного позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 55 148 грн та витрати на правничу допомогу - 8000 грн.

Рішенням Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 30 червня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №14103-06/2023 укладеним 11 червня 2023 року з ТОВ «Аванс Кредит» станом на 04 червня 2024 року в розмірі 55 148 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 7 000 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 48148 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу та судовий збір.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з неї процентів та ухвалити нове, яким задовольнити позов лише в частині стягнення з неї на користь відповідача тіла кредиту – 7000 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вона є дружиною військовослужбовця та на неї як на дружину військовослужбовця поширюються пільги і гарантії передбачені ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Крім того, зазначала, що проживає на території с-ща Березнегувате Миколаївської області, яке є прифронтовою територією. Проживання на прифронтовій території суттєво ускладнює виконання зобов`язань, обмежує можливості працевлаштування та отримання доходу. Також вона є матір`ю малолітньої дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виховує сина самостійно, оскільки чоловік несе військову службу, що також ускладнює виконання взятих на себе зобов`язань.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже справа розглядалась судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 11 червня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачкою було укладено договір про надання фінансового кредиту № 14103-06/2023, який підписаний відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором W8851.

Згідно п.1.1 Кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 7000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору, кредит було надано строком на 360 днів. Дата надання кредиту: 11.06.2023. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування, датою погашення кредиту є 04 червня 2024 року.

Згідно п. 1.4 Кредитного договору, за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредиту. Тип процентної ставки фіксована.

Пунктом 1.4.1 Кредитного договору обумовлено, що процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.2 цього договору.

Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору, детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору.

Згідно п. 1.6 Кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки №4441-11ХХ-ХХХХ-8294, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Відповідно до п. 3.1 Кредитного договору, за користування кредитом товариством нараховуються виключно проценти. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 3.2 Кредитного договору, сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором.

Пунктом 3.3 Кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за цим договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п. 1.2 договору, починаючи з дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом). При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.

Згідно п. 4.1.2 Кредитного договору, у разі затримання клієнтом сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі відповідно до процедури встановленої чинним законодавством України.

Пунктом 5.3 Кредитного договору сторони обумовили, що у випадку прострочення клієнтом терміну сплати чергового платежу, визначеного в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді пені в розмірі 0.2% від суми заборгованості за кожен день прострочення з урахуванням обмежень, встановлених нормами чинного законодавства України про споживче кредитування. У випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон) на нарахування штрафних санкцій, пеня протягом періоду мораторію чи заборони не нараховується та відновлюється після їх скасувань. У випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту. У випадку, коли сума кредиту перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру половини суми кредиту.

Відповідно до п. 7.1 Кредитного договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п. 1.2 цього договору (а.с. 30-39)

Крім того 11 червня 2023 року відповідачкою підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором W8851 Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови кредитування ТОВ «Аванс Кредит», з урахуванням побажань споживача ОСОБА_1 (а.с.25-29).

Відповідно до довідки виданої ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30 червня 2025 року, 11 червня 2023 року о 15:35:09 було здійснено переказ коштів на картку клієнта № 4441-11ХХ-ХХХХ-8294 у сумі 7000 грн, номер транзакції у системі iPay.ua - 249994377, призначення платежу: зарахування 7000 грн на карту 4441-11ХХ-ХХХХ-8294 ( а.с. 43).

Згідно інформації наданої АТ «Універсал Банк» на ім`я ОСОБА_1 було емітовано карту НОМЕР_1 , 11.06.2023 року на вказаний рахунок було здійснено зарахування коштів на суму 7000 грн (а.с. 111-114).

Відповідно кредитодавець виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитного договору.

За умовами цього договору відповідач зобов`язалась повернути отримані грошові кошти у визначений договором строк, однак, свої зобов`язання за договором не виконала та не повернула отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за вказаним договором.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за кредитним договором №14103-06/2023 станом на 04 червня 2024 року становить 55 148 грн, яка складається з: 7000 грн - заборгованості за тілом кредиту, 48148 грн - заборгованості за відсотками (а.с.62-67).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачка допустила неналежне виконання зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

19 жовтня 2023 року ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №19102023. Відповідно до умов договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги за кредитним договором №14103-06/202 від 11 червня 2023 року.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №19102023 від 19 жовтня 2023 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» від ТОВ «Аванс Кредит» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №14103-06/202 від 11 червня 2023 року до боржника ОСОБА_1 у розмірі 23248 грн 30 коп., яка складається з тіла кредиту – 7000 грн та процентів - 16248 грн 30 коп.

Згідно зі статтею 1078 ЦК предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога),

а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно договору факторингу №19102023 від 19 жовтня 2023 року сторони домовились, що право вимоги означає всі права первісного кредитора за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті сум заборгованості за кредитними договорами, строк платежу за якими настав та/або право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) щодо погашення заборгованості, яка виникла та виникне на підставі укладених боржниками кредитних договорів.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з відповідачки кредитну заборгованість станом на 04 червня 2024 року. Нарахування процентів, відповідно до умов кредитного договору тривало до закінчення узгодженого строку кредитування. Таке нарахування є правомірним, оскільки згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у повному обсязі та на тих самих умовах, що існували на момент переходу прав, якщо інше прямо не передбачено договором або законом. Отже, позивач, як новий кредитор набув права вимоги не лише щодо вже існуючої заборгованості, а й щодо процентів, які продовжують нараховуватись відповідно до первісного договору.

За такого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позовних вимог та наявності підстав для стягнення на користь позивача заборгованості за кредитним договором (тіла кредиту та процентів).

Однак, щодо розміру процентів, які підлягають стягненню, слід зазначити наступне.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що на неї, як на дружину військовослужбовця, розповсюджуються пільги та гарантії передбачені ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців і членів їх сімей» №2011-ХІІ.

Відповідно до положень ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний захист військовослужбовців і членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Аналіз вищевикладених положень дає можливість зробити висновок, що пільги і гарантії стосовно звільнення від нарахування процентів за користування кредитом мають не всі військовослужбовці, а лише ті, які підпадають під визначені у законі категорії. Категоріями військовослужбовців, які мають пільги і гарантії щодо звільнення від нарахування процентів за користування кредитом, є: 1) військовослужбовці, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; 2) військовослужбовці, які призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; 3) інші військовослужбовці, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у заходах, перелік яких наведено у ч. 15 ст. 14 вказаного Закону.

У Постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

На підтвердження наявності у відповідачки пільг як дружини військовослужбовця, передбачених ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вона надала копію посвідчення учасника бойових дій, виданого 25 лютого 2025 року її чоловіку ОСОБА_1 ( а.с. 103). До суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 надала копію військового квитка ОСОБА_1 , з якого вбачається, що на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 № 61-РС від 30 травня 2024 року, її чоловік призваний у Збройні Сили України за контрактом. Крім того, надала довідку командира військової частини НОМЕР_2 від 25 червня 2024 року про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 30 травня 2024 року.

Аналізуючи надані докази, колегія суддів доходить висновку про наявність у відповідачки пільг як дружини військовослужбовця, передбачених ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», але починаючи лише з 30 травня 2024 року.

З розрахунку заборгованості, доданого позивачем, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №14103-06/202 від 11 червня 2023 року розрахована станом на 04 червня 2024 року та становить 55148 грн, яка складається з : заборгованості за тілом кредиту – 7000 грн та процентами – 48148 грн (нарахованими станом на 04 червня 2024 року).

Однак, як зазначалось вище, з 30 травня 2024 року на ОСОБА_1 поширюються пільги як на дружину військовослужбовця, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Зважаючи на викладене, нарахування процентів за користування кредитними коштами з 30 травня 2024 року по 04 червня 2024 року у розмірі 835 грн 80 коп. є безпідставними.

За такого, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню кредитна заборгованість у загальному розмірі 54312 грн 20 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 7000 грн та процентами 47312 грн 20 коп.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшивши стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором з 55148 грн. до 54312 грн 20 коп.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат слід змінити , зменшивши стягнення зі ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судового збору з 2662 грн. 40 коп. до 2616 грн 07 коп., пропорційно до задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 69 грн. 49 коп судових витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 30 червня 2026 року змінити зменшивши стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором №14103-06/202 від 11 червня 2023 року з 55148 грн до 54312 грн 20 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 7000 грн та процентами 47312 грн 20 коп.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши розмір стягнутого судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» з 2662 грн 40 коп. до 2616 грн 07 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 69 грн 49 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: І.В.Лівінський

Ж.М.Яворська

Повний текст постанови складено 17 серпня 2026 року.