Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №486/790/26 — Миколаївський апеляційний суд

14.08.26

33/812/334/26

Справа № 486/790/26 Головуючий у першій інстанції Волощук О.О.

Провадження № 33/812/334/26 Доповідач апеляційного суду Лівінський І.В.

Категорія: ст.ст.124, 122-4 КУпАП

П О С Т А Н О В А

іменем України

14 серпня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Лівінського І.В.,

із секретарем судового засідання Коростієнко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на постанову Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 29 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124, 122-4 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,

в с т а н о в и в :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 30 березня 2026 року серії ЕПР1 №628055, 20 березня 2026 року о 17 годині 36 хвилин в місті Південноукраїнську по проспекту Соборності, 1, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом марки «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 , відчинив двері автомобіля у результаті зробив перешкоду та здійснив удар автомобіля марки «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_3 , який був припаркований за вищевказаною адресою, тим самим завдав пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги пункту 15.13 Правил дорожнього руху України (далі – ПДР) (створення небезпеки відкритими дверима транспортного засобу), за що відповідальність передбачена статтею 124 КУпАП.

Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 30 березня 2026 року серії ЕПР1 № 628060, 20 березня 2026 року о 17 годині 36 хвилин в місті Південноукраїнську по проспекту Соборності, біля будинку 1, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 здійснив ДТП з автомобілем марки «Хюндай» державний номерний знак НОМЕР_3 та поїхав з місця ДТП у невідомому напрямку, чим порушив вимоги пункту 2.10 «а» ПДР, (Залишення водіями транспортного засобу, ін. учасниками дорожнього руху місця дорожньо-транспортної пригоди), за що відповідальність передбачена статтею 122-4 КУпАП.

Постановою судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 травня 2026 року справи про адміністративні правопорушення №486/790/26 та №486/791/26 відносно ОСОБА_1 за статтею 124 та статтею 122-4 КУпАП об`єднані в одне провадження. Об`єднаній справі присвоєно номер 486/790/26 (номер провадження 3/486/294/2026).

Постановою судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 29 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та статтею 122-4 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. Вирішено питання про судовий збір.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

Апелянт вважає, постанову суду незаконною, необґрунтованою, такою, що винесена без належного встановлення усіх обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на недоведеність події та вини особи, що має бути прирівнено до доведеної невинуватості цієї особи. З огляду на викладене, висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог пункту 15.13 ПДР є неправильними, оскільки в суді не доведено порушення вказаних положень ПДР та відповідно наявність в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених статтями 124 та 122-4 КУпАП.

В обґрунтування апеляції вказує, що з оскаржуваної постанови вбачається, що обставини начебто вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та обґрунтування доведеності його вини сформовано лише на даних, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, схеми місця ДТП (яка складена пізніше ніж 28.03.2026 року, за його відсутності та з порушенням Інструкції № 1395), поясненнях ОСОБА_2 та відеофіксації, яка взагалі спростовує викладене в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому судом не надано ніякої оцінки тому факту, що він у протоколі про адміністративне правопорушення зазначав, що категорично не згоден з протоколом, та що зі схемою ДТП його не ознайомлено.

Зазначає, що за наявності розбіжностей в поясненнях учасників ДТП, в порушення вимог пункту 1 Розділу ІІ, пункту 1 розділу 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1395, до протоколу не були долучені письмові пояснення свідків правопорушення.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зауважує, що суддя першої інстанції не взяла до уваги, що транспортні засоби знаходилися у спеціально обладнаному майданчику, виділеному поза межами основної проїзної частини дороги, призначеного для безпечної зупинки або стоянки транспортних засобів без створення перешкод для загального потоку машин (паркувальній «кишені») та не були у русі, тобто не приймали участь у дорожньому руху, хоча і встановила це з відео доказу на DVD-R диску, де зафіксовано як 20 березня 2026 року дитина, яка знаходилась на задньому сидінні автомобіля Фольксвагена, державний номер НОМЕР_2 , відкриваючи задні дверцята, здійснила зіткнення дверцятою з автомобілем Хюндай, державний номер НОМЕР_3 . Також на відео зафіксовано, як водій, виходячи з водійського місця, побачивши це, приблизився до автомобіля Хюндай, оглянув та пішов в невідомому напрямку. Що напряму суперечить обставинам вказаним в протоколі про адміністративне правопорушення серії № ЕПР1 № 628055.

Суддя самостійно змінила на шкоду особі, формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.

Щодо протоколу про адміністративне правопорушення серії № ЕПР1 № 628060 від 30 березня 2026 року складеного о 19.5.03 год за статтею 122-4 КУпАП, то взагалі вважає, що даний протокол неможливо було розглядати, так як на час його складання взагалі не було зафіксовано жодного ДТП до якого він причетний, так як протокол про адміністративне правопорушення серії № ЕПР1 № 628055 був складений лише 30 березня 2026 року о 19.53.15 год.

Також ОСОБА_1 зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції суд не допитав свідків та поліцейських, які складали протокол на підтвердження викладених у ньому обставин, не звернув уваги на допущені працівниками поліції порушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто з`ясував обставини неповно та не всебічно, що загалом призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення.

Крім того, розглянувши справу про адміністративне правопорушення у його відсутність, не надавши йому часу для ознайомлення з матеріалами справи, з якими його не було ознайомлено під час складання протоколу, суд порушив право на захист особи, у відношенні якої складено протокол.

Зазначає, що протокол складено з порушенням вимог статей 256, 254 КУпАП, та порядку оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення. Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення не містить всіх складових правопорушення, інкримінованого йому, а тому за своїм змістом не відповідає вимогам статті 256 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення у такому вигляді, через його істотні недоліки, не може бути предметом судового розгляду, оскільки викликає обґрунтовані сумніви щодо обставин вчиненого правопорушення, які, відповідно до положень частини 3 статті 62 Конституції України, тлумачяться на користь особи. Зазначені недоліки протоколу залишилися поза увагою суду першої інстанції. За таких обставин, оскільки протокол про адміністративне правопорушення фактично не відповідає вимогам статті 256 КУпАП, суддя суду першої інстанції був позбавлений можливості розглядати його по суті, а відтак повинен був повернути його на доопрацювання, чого зроблено не було.

Крім того, суд першої інстанції взагалі прийняв рішення по справі з грубим порушенням вимог статті 38 КУпАП та притягнув його до адміністративної відповідальності поза межами строків накладення адміністративного стягнення, яке може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а саме не пізніше 20 червня 2026 року.

В судове засідання апеляційного суду особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , та потерпіла ОСОБА_2 не прибули, подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги з дотриманням вимог частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов наступного.

За положеннями статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

За змістом частини 2 статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

Відповідно до пункту 15.13 ПДР забороняється відчиняти двері транспортного засобу, залишати їх відчиненими і виходити з транспортного засобу, якщо це загрожує безпеці і створює перешкоди іншим учасникам дорожнього руху.

Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна є підставою адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.

З протоколу серії ЕПР1 №628055 від 30 березня 2026 року вбачається, що він складений відносно водія ОСОБА_1 , який о 17 год 36 хв. 20 березня 2026 року в місті Південноукраїнську по проспекту Соборності 1, керуючи автомобілем марки Фольксваген державний номерний знак НОМЕР_2 , відчинив двері автомобіля, у результаті чого зробив перешкоду та здійснив удар автомобіля марки Хюндай державний номер НОМЕР_3 , який був припаркований за вищевказаною адресою, тим самим завдав пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.15.13.ПДР – створення небезпеки відкритими дверима ТЗ.

З доданого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису вбачається, що 20 березня 2026 року дитина, яка знаходилась на задньому сидінні автомобіля Фольскваген державний номер НОМЕР_2 , при відкриванні дверей, здійснила зіткнення з припаркованим поряд автомобілем Хюндай, державний номерний знак НОМЕР_3 . Водій автомобіля Фольскваген при виході з авто оглянув місце зіткнення та залишив місце події.

Зі схеми ДТП, складеної 28 березня 2026 року на автостоянці за адресою вул. Соборності, 1 в м. Південноукраїнську вбачається, що транспортний засіб Хюндай, державний номерний знак НОМЕР_3 має пошкодження лакофарбового покриття та вм`ятину на лівих передніх дверцятах.

Вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП водієм ОСОБА_1 підтверджується також сукупністю інших наявних у справі доказів, а саме: рапортом працівника ВП №3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області від 28 березня 2026, письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 .

Також вчинення адміністративного правопорушення за статтею 124 КУпАП підтверджується поясненнями самого водія автомобіля Фольскваген державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1 , який не заперечував факту спричинення пошкоджень автомобілю Хюндай, державний номерний знак НОМЕР_3 .

Крім того, у своїх поясненнях, які були надані інспектору СРПП відділення поліції № 3 Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області 30 березня 2026 року, водій ОСОБА_1 зазначив, що спричинена ним майнова шкода повністю відшкодована.

При цьому, апеляційний суд вважає, що вищевказане порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 15.13 ПДР знаходиться в причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та суспільно небезпечними наслідками у виді пошкоджень транспортних засобів, за що передбачено відповідальність за статтею 124 КУпАП.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення пункту 15.13 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що в його діях немає складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, тому що під час контактування транспортних засобів жоден автомобіль участі в дорожньому русі не приймав, двигуни були заглушені, стоянкове гальмо увімкнене, апеляційний суд відхиляє з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 124 КУпАП, правопорушенням за цією нормою вважається будь-яке порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, в тому числі, порушення розділу 15 ПДР, якими визначено правила зупинки та стояки, зокрема пункту 15.3 ПДР.

Як зазначалось вище, учасниками дорожнього руху є, зокрема, особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. Також до учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів.

Таким чином, водій ОСОБА_1 , який зупинив свій автомобіль на стоянці для автомобілів, та внаслідок відчинення дверей належного йому автомобіля здійснено удар припаркованого поряд автомобіля, є учасником дорожнього руху.

Отже, зазначені доводи ОСОБА_1 , є помилковим тлумаченням положень статті 124 КУпАП та пункту 15.3 ПДР.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суддя першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а тому постанова в цій частині підлягає залишенню без зміни.

Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене статтею 122-4 КУпАП, суд виходить з наступного.

Приймаючи рішення за протоколом серії ЕПР1 №628060 від 30 березня 2026 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП, а саме, порушення вимог пункту п. 2.10.а. ПДР – залишення водіями ТЗ, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

В обґрунтування цих висновків суд послався на дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №628060 від 30 березня 2026 року, та протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №628055 від 30 березня 2026 року, схему місця ДТП від 28 березня 2026 року.

Однак, з такими висновками апеляційний суд не погоджується з огляду на таке.

Відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, передбачено статтею 122-4 КУпАП.

Згідно пункту 2.10 «а» ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Отже обов`язковою підставою для притягнення до відповідальності за статтею 122-4 КУпАП, є причетність до дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до положень пункту 1.10 ПДР дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Протокол серії ЕПР1 №628060 від 30.03.2026 року складено про те, що водій ОСОБА_1 о 17 год 36 хв. 20.03.2026 року керуючи автомобілем марки Фольксваген державний номерний знак НОМЕР_2 в районі будинку №1 по проспекту Соборності в місті Південноукраїнську Миколаївської області, здійснив ДТП з автомобілем марки Хюндай державний номер НОМЕР_3 та поїхав з місця ДТП у невідомому напрямку, чим порушив п.2.10.а. ПДР – залишення водіями ТЗ, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Вина водія ОСОБА_1 у вчиненні цього адміністративного правопорушення обґрунтовувалась зазначеним вище протоколом серії ЕПР1 №628055 від 30 березня 2026 року про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.

Між тим, як встановлено судом, ОСОБА_1 здійснив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, підчас перебування його транспортного засобу на зупинці, при цьому автомобіль ОСОБА_1 та пошкоджений автомобіль не рухалися.

Отже, така подія не може вважатись дорожньо-транспортною пригодою в розумінні пункту 1.10 ПДР.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що дані протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №628060 щодо порушення ОСОБА_1 пункту 2.10.а. ПДР, не узгоджуються з фактичними обставинами події.

Цим обставинам судом першої інстанції надана невірна оцінка, що призвело до неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1 та безпідставного визнання останнього винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП.

За таких обставин, висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні 20 березня 2026 року вимог пункту 2.10.а. ПДР України є необґрунтованими, а тому не доведено наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, постанову суду належить скасувати із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав, передбачених пунктом 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП.

Оскільки апеляційним судом встановлено відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статті 122-4 КУпАП, то застосований суддею передбачений частини 2 статті 36 КУпАП механізм накладення стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, тобто в межах санкції статті 122-4 КУпАП, не може бути визнаний законним.

Відповідно до вимог статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України; при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руку, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (стаття 33 КУпАП).

Обставинами, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушенняє: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі. (стаття 34 КУпАП).

Санкція статті 124 КУпАП передбачає покарання у виді накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Як зазначалось вище ОСОБА_1 відшкодував спричинену ним майнову шкода.

За таких обставин, а також враховуючи, що адміністративне стягнення накладається виключно в межах санкції відповідної статті, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність змінити постанову суду першої інстанції в частині накладення стягнення, а саме: замість адміністративного стягнення, у виді штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, застосувати до ОСОБА_1 штраф у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., яке відповідатиме меті адміністративного стягнення - вихованню особи та запобіганню вчинення нових правопорушень.

Постанова суду першої інстанції в частині стягнення судового збору, апеляційним судом не переглядалась та має бути залишена без зміни.

Керуючись статтями 283, 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 29 червня 2026 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП - скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КУпАП.

Постанову судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 29 червня 2026 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а також в частині стягнення судового збору - залишити без змін.

Постанову судді Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 29 червня 2026 року в частині накладення адміністративного стягнення змінити.

Застосувати до ОСОБА_1 замість штрафу у розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, адміністративне стягнення, передбачене статтею 124 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривен.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду І.В. Лівінський