Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №488/834/26 — Миколаївський апеляційний суд

17.08.26

22-ц/812/1847/26

Провадження №22-ц/812/1847/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Миколаїв

справа № 488/834/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шаманської Н.О.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

переглянувши в апеляційному порядку без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_2

про стягнення додаткових витрат на утримання дитини

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва, ухвалене суддею Селіщевою Л.І., 29 квітня 2026 року в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту рішення не зазначена,

у с т а н о в и в:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 27 липня 2019 року. Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20.11.2025 року шлюб між ними розірвано. Від даного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

11 вересня 2025 року Корабельним районним судом м. Миколаєва видано судовий наказ про стягнення з відповідача на її користь на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 08 вересня 2025 року і до повноліття дитини.

На теперішній час судовий наказ перебуває на виконанні у Корабельному ВДВС в місті Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса).

Відповідач свої зобов`язання щодо сплати аліментів виконує неналежним чином, сплачує аліменти нерегулярно, із затримками, а також у різних сумах щомісяця, що унеможливлює забезпечення стабільного та належного утримання дитини.

Крім того, розмір аліментів, що фактично сплачується, є недостатнім для забезпечення належних умов життя, розвитку, навчання та медичного обслуговування дитини, а також не відповідає її реальним потребам та принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, передбаченому законодавством України

Позивачка зазначила, що з моменту видачі судового наказу істотно змінилися обставини, а саме: зросли витрати на утримання дитини у зв`язку зі станом її здоров`я, потребою у спеціальному лікуванні, корекційно-розвиткових заняттях та реабілітації, а також у зв`язку із загальним підвищенням рівня цін та прожиткового мінімуму.

Малолітній ОСОБА_4 має встановлені медичні діагнози: нецеліакійна чутливість до глютену, целіакія, затримка мовленнєвого розвитку, змішаний астигматизм обох очей, амбліопія слабкого ступеня обох очей, синдром підвищеної кишкової проникності.

У зв`язку з наявними захворюваннями дитина потребує постійного дотримання спеціальної безглютенової дієти, яка є життєво необхідною умовою для збереження та підтримання її здоров`я, а також постійного медичного нагляду, регулярних лабораторних і діагностичних обстежень та курсового лікування.

Відповідно до рекомендацій лікарів дитина повинна проходити систематичні лабораторні та діагностичні обстеження.

Посилаючись на розмір додаткових витрат на лабораторні обстеження «Смартлаб», медичні послуги ТОВ «Медікал Адванс», ортопедичні послуги, витрати на лікарські засоби, на придбання безглютенових продуктів харчування, витрати на корекційно-розвиткові заняття, на послуги логопеда-дефектолога, на зайняття з нейропсихологом, школу плавання та реабілітації, який склав за період з 14 листопада 2024 року по 31 січня 2026 року 146816 грн 44 коп., позивачка просить стягнути з відповідача 50% від додаткових витрат на дитину, що становить 73408 грн 22 коп.

Заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 73408 грн 22 коп. Розподілено судові витрати.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 червня 2026 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі на заочне рішення ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким частково задовольнити позов та стягнути з нього додаткові витрати на утримання дитини у розмірі 10000 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що у період з 14 листопада 2024 року по 23 грудня 2025 року позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі. Звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу ОСОБА_1 зазначала, що сімейні стосунки з ОСОБА_2 припинились у червні 2025 року. Отже, до червня 2025 року позивачка та відповідач сумісно проживали, вели спільне господарство, мали сімейні стосунки.

Водночас, і після припинення фактичних сімейних відносин, які за твердженням позивачки відбулися у червні 2025 року, відповідач продовжував надавати позивачці кошти на лікування та розвиток спільної дитини.

За необхідності, на прохання дружини, відповідач самостійно сплачував платежі необхідні для розвитку та лікування сина. Так, 26 травня 2025 року відповідач сплатив ОСОБА_5 900 грн. за послуги масажу ОСОБА_4 . 22 жовтня 2025 року сплатив ФОП ОСОБА_6 1890 грн. та ФОП Тимчишену 3 779 грн. за одяг для сина. З огляду на зазначене відповідач до вересня 2025 року брав активну участь в додаткових витратах на сина, отже заявлені вимоги за період з 14 листопада 2024 року по 01 вересня 2025 року є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Окрім зазначеного, заявлені вимоги в частині компенсації витрат на аналізи не підлягають задоволенню оскільки для дітей усі аналізи на амбулаторному рівні можна зробити безоплатно за наявності електронного направлення. Електронне направлення виписує лікуючий лікар – або лікар первинної ланки, або вузький спеціаліст, і тільки якщо це потрібно для встановлення діагнозу або призначення лікування. Якщо позивачка не зверталась за отриманням електронного направлення або вирішила, щоб дитині зробили аналізи за її бажанням без погодження із відповідачем, без потреби для встановлення діагнозу або призначення лікування, зазначені обставини виключають стягнення частини витрат на оплату послуг з проведення таких аналізів із відповідача. Купівля одягу та продуктів входить до складу аліментів, отже до додаткових витрат не відноситься. Позивачкою не доведено наявність і розмір додаткових витрат на харчування дитини у зв`язку з його безлактозною дієтою, зокрема, різницю у вартості між звичайним і безлактозним харчуванням, а щоденне харчування дитини у такому випадку не може вважатись особливою обставиною, яка потребує додаткових витрат з боку іншого з батьків у розумінні статті 185 СК України, оскільки такі витрати повинні покриватись за рахунок аліментів, які стягуються з відповідача на підставі рішення суду.

В матеріалах справи відсутні рахунки, квитанції та чеки про оплату послуг наданих ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 . При цьому, згідно довідок наданих зазначеними суб`єктами підприємницької діяльності, оплата за їхні послуги здійснювалась в безготівковій формі на відповідні банківські рахунки. Без первинних банківських документів про сплату коштів не можливо визначити точні дати та суми платежів, що є вирішальним для даної справи, оскільки як зазначалось вище до вересня 2025 року відповідач приймав активну участь у всіх витратах на дитину.

Також у матеріалах справи відсутні будь-які медичні документи щодо призначення лікування та застосування саме визначених позивачкою препаратів (медична карта амбулаторного хворого, рецепти лікаря, письмові призначення чи рекомендації лікаря щодо необхідності застосування саме цих препаратів дитиною). За наведеного, придбання ліків позивачкою є односторонньою ініціативою (самолікуванням). Самі по собі фіскальні чи товарні чеки з аптечних закладів підтверджують лише факт купівлі певних товарів, але в жодному разі не доводять: що ці препарати купувалися саме для лікування спільної дитини сторін даної справи, а не для особистих потреб позивачки чи інших членів її родини; що використання цих препаратів було об`єктивно необхідним для дитини з медичної точки зору. Купівля медикаментів за власною ініціативою одного з батьків (без узгодження з лікарем) підпадає під поняття самолікування.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо доводів ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про перебування у шлюбі і спільне проживання зазначала, що вони є юридично неспроможними, оскільки відповідно до ч.1 ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того чи перебували вони у шлюбі між собою.

Доводи ОСОБА_2 про те, що він забезпечував сім`ю шляхом отримання доходів та фактично утримував, не відповідають встановленим судом першої інстанції обставинам та не підтверджуються належними та допустими доказами. Протягом тривалого часу відповідач офіційно не був працевлаштований, не мав постійного офіційного доходу та не здійснював належного матеріального забезпечення сім`ї. У той же час вона мала постійне офіційне місце роботи та стабільний дохід. Після виходу з декретної відпустки по догляду за дитиною у березні 2024 року вона самостійно забезпечувала матеріальне утримання дитини, а відповідач постійно повідомляв про відсутність у нього коштів.

Що стосується медичного обстеження та лікування сина, зазначала, що відповідач не брав належної участі у фінансуванні лікування дитини, придбанні безглютенового харчування та покритті інших витрат, пов`язаних зі станом його здоров`я.

Додані до апеляційної скарги банківські виписки про перерахування коштів на картку позивачки за період з 16 грудня 2024 року по 23 серпня 2025 року не можуть бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції, оскільки ОСОБА_2 не довів неможливості їх подання до суду першої інстанції. Більш того, перераховані відповідачем у зазначений період кошти не стосувались спеціалізованого лікування дитини, а частково покривали побутові питання або повернення власних приватних боргів відповідача перед нею.

Твердження відповідача про купівлю сину дитячого одягу у ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_11 є недостовірними, оскільки зазначені підприємці взагалі не здійснюють роздрібну торгівлю дитячим одягом.

Сплата за масаж здійснювалась ОСОБА_2 з готівкових коштів, які позивачка надала йому безпосередньо перед цим.

Представник ОСОБА_2 помилково стверджує, що затримка мовленєвого розвитку не є хворобою, а безглютенова дієта та аналізи мають покриватись за рахунок аліментів. Така позиція суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 та від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20.

Щодо згоди ОСОБА_2 на стягнення з нього лише 10000 грн додаткових витрат на утримання дитини, посилалась на її непропорційність дійсно понесеним нею витратам на лікування дитини і свідчить про намагання відповідача ухилитись від виконання свого батьківського обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом без повідомлення та виклику учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 потребує додаткових витрат, що викликані особливими обставинами, а саме хворобою дитини, проте відповідач не бере участі в таких витратах, а тому вимоги позивачки про компенсацію їй половини вартості понесених витрат підлягають задоволенню.

Проте колегія суддів не з усіма висновками суду першої інстанції може погодитись, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19

(провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд – довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування – виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Наведені висновки щодо застосування статті 185 СК України підлягають врахуванню у кожній справі про стягнення додаткових витрат на дитину.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 27 липня 2019 року. Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2025 року шлюб між ними розірвано. Від даного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

11 вересня 2025 року Корабельним районним судом м. Миколаєва видано судовий наказ про стягнення з відповідача на її користь на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 08 вересня 2025 року і до повноліття дитини.

Згідно наданих позивачем виписок з медичної карти ОСОБА_3 , останньому встановлені медичні діагнози : затримка мовленнєвого розвитку, змішаний астигматизм обох очей, амбліопія слабкого ступеня обох очей, синдром підвищеної кишкової проникності ( а.с. 28,29 т.1).

У зв`язку з наявними захворюваннями дитина потребує: спостереження у невролога, психіатра, ендокринолога, гастроентеролога, консультація та спостереження у офтальмолога (+ процедури амбліокору), заняття з логопедом, дифектологом, психологом, нейропсихологічна корекція, заняття по інтеграції та сенсориці, плавання, спортивне навантаження-загальна фізична підготовка, лфк (масаж) .

Позивачка зазначає, що самостійно несе додаткові витрати на утримання та лікування дитини.

Посилаючись на розмір додаткових витрат на лабораторні обстеження «Смартлаб», медичні послуги ТОВ «Медікал Адванс», ортопедичні послуги, витрати на лікарські засоби, на придбання безглютенових продуктів харчування, витрати на корекційно-розвиткові заняття, на послуги логопеда-дефектолога, на зайняття з нейропсихологом, школу плавання та реабілітації, який склав за період з 14 листопада 2024 року по 31 січня 2026 року 146816 грн 44 коп., позивачка просить стягнути з відповідача 50% від додаткових витрат на дитину, що становить 73408 грн 22 коп.

Відповідно до платіжних документів, доданих позивачкою на підтвердження додаткових витрат на лікування, спеціальне харчування, розвиток та реабілітацію дитини за період з 14 листопада 2024 року по 31 січня 2026 року, розмір таких витрат склав 146816 грн 44 коп.

Разом з тим, заявляючи вимоги про стягнення додаткових витрат на лабораторні обстеження «Смартлаб» у розмірі 25060 грн, медичні послуги ТОВ «Медікал Адванс» у розмірі 475 грн , ортопедичні послуги у розмірі 6000 грн, витрати на лікарські засоби у розмірі 8690 грн.74 коп, на придбання безглютенових продуктів харчування на суму 2791 грн.70 коп., позивачкою не надано медичних документів (виписок з амбулаторної карти, призначень лікаря тощо), які б підтверджували призначення таких досліджень та необхідність придбання медичних препаратів.

Отже за відсутності документів, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд) підстав для стягнення таких витрат не вбачається.

Проте суд першої інстанції не перевірив зазначених обставин та дійшов передчасного висновку про необхідність стягнення зазначених сум.

До того ж, стягуючи з відповідача витрати понесені позивачкою на оплату послуг логопеда, дефектолога та масаж у Центрі корекції мовлення «Соняшник» у розмірі 39200 грн, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що згідно довідки зазначеного центру від 2 жовтня 2025 року ( а.с. 38 т.1 ) малолітній ОСОБА_4 отримує послуги логопеда та послуги масажу в Центрі корекції мовлення з 26 травня 2025 року по теперішній час. Оплата у розмірі 16800 здійснено з 26 травня 2025 року по 2 жовтня 2025 року за надані послуги масажу та логопеда.

Згідно довідки Центру корекції мовлення «Соняшник» від 26 листопада 2025 року ( а.с.39 т.1) з 03 жовтня 2025 року малолітній ОСОБА_4 отримує послуги дефектолога . Оплату в розмірі 2800 здійснено за період з 03 жовтня 2025 року по 26 листопада 2025 року у розмірі 2800 гривен.

Отже разом послуги надані Центром корекції мовлення «Соняшник» за період з 26 травня 2025 року по 26 листопада 2025 року складають 19600 грн.

В матеріалах справи наявна ще одна довідка Центру корекції мовлення «Соняшник» станом на 1 грудня 2026 року ( а.с.40) з якої вбачається, що за період з 27 травня 2025 року по 1 грудня 2025 року здійснено плату за послуги дефектолога, логопеда, фізтерапевта наданих ОСОБА_4 у розмірі 19600 грн.

Таким чином зазначена довідка включила в себе попередні оплати (16800 грн +2800 грн ) , що в підсумку становить 19600грн, та не є окремою оплатою послуг наданих в той же період часу.

Однак суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставин та помилково стягнув загальну суму 39200 грн.

Крім того, вирішуючи питання щодо компенсації позивачці додаткових витрат понесених на оплату послуг школі плавання та реабілітації «Happy Kids» ( а.с.48,49 ) у розмірі 32000 грн суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що зазначений розмір витрат понесений за період з 14 листопада 2024 року по 6 жовтня 2025 року у розмірі 24000 грн. + 8000 грн за період з 1 листопада 2025 року по 10 лютого 2026 року .

Разом з тим, колегія суддів вважає, що частина зазначений витрат понесена за період спільного проживання позивачки та відповідача, тобто здійснена за спільні кошти подружжя, тому компенсації підлягають витрати понесені позивачкою з липня 2025 року по 10 лютого 2026 року, тобто за 8 місяців, виходячи з загальної суми сплачених за цей період коштів 16000 грн.

Також колегія суддів вважає, що витрати понесені позивачкою на придбання одягу та взуття у розмірі 5790 грн. не може вважатись особливою обставиною, яка потребує додаткових витрат з боку іншого з батьків у розумінні статті 185 СК України, оскільки такі витрати повинні покриватись за рахунок аліментів, які стягуються з відповідача на підставі рішення суду.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку що з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню частина понесених позивачкою додаткових витрат на лікування дитини, а саме : 19600 грн. витрат понесених за надані послуги логопеда, дефектолога та масажу в Центрі корекції мовлення «Соняшник» ; 11500 грн. за надані послуги Центром дитячого розвитку «Соломія»; 15300 грн. за надані послуги нейропсихолога та 16000 грн. за відвідування дитиною школи плавання та реабілітації «Happy Kids» , а всього 62400 грн, частини відповідача становить 31200 грн.

Оскільки суд першої інстанції вирішуючи спір не звернув належної уваги на зазначені обставини та норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов помилкового висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, то рішення суду слід змінити зменшивши стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на утримання дитини – ОСОБА_3 з 73408 грн. 22 коп до 31200 грн

Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням стягнуто з відповідача на користь держави 1331 грн 20 коп., а за подачу апеляційної скарги відповідачем сплачено 1996 грн 50 коп. Зважаючи, на те що судом апеляційної інстанції частково задоволено позовні вимоги та частково задоволено апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору слід змінити, зменшивши з ОСОБА_2 на користь держави судового збору в дохід держави з 1331 грн 20 коп до 565 грн 76 коп.

Повернути ОСОБА_2 з Державного бюджету України судовий збір сплачений при подачі апеляційної скарги згідно квитанції № 4381-4688-9179-2891 від 16 липня 2026 року у розмірі 1147 грн.99 коп.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником ОСОБА_12 , задовольнити частково.

Заочне рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29 квітня 2026 року змінити, зменшивши стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткових витрат на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 73408 грн. 22 коп до 31200 грн. та судового збору в дохід держави з 1331 грн 20 коп до 565 грн 76 коп.

Повернути ОСОБА_2 з Державного бюджету України судовий збір сплачений при подачі апеляційної скарги згідно квитанції № 4381-4688-9179-2891 від 16 липня 2026 року у розмірі 1147 грн.99 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: Т.М.Базовкіна

Ж.М.Яворська

Повний текст постанови складено 17 серпня 2026 року.