Рішення від 06 серпня 2026 р. у справі №592/12341/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/12341/26

Провадження №2-а/592/126/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Іщенко К. В. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративне стягнення № Х 06/25-196 від 27.06.2025, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

20.07.2026 ОСОБА_1 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративне стягнення № Х 06/25-196 від 27.06.2025, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, із змісту якого вбачається, що 27.06.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. . Відповідно до зазначеної постанови, 17.06.2025 о 07:20 ОСОБА_1 під час дії особливого періоду (правового режиму воєнного стану) , будучи належним чином оповіщеним про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) на 09:00 17.11.2024, шляхом особистого вручення повістки № б/н під підпис (акт відмови від підпису) у визначені дату, час та місце не прибув, про поважність причин не явки, передбачених п. 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, у встановленому порядку не сповістив. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 ЗУ від 21.10.1993 № 3543-XII “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказану постанову він вважає незаконною, протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на таке. За змістом положень ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист встановленим шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. У відповідності до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) , що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, вона була винесена за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 17.06.2026 № Х06/25-196, який щодо нього в його присутності не складали, копію протоколу не вручали. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису) , які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу Згідно ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення) ; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Ст. 255 КУпАП в своєму переліку не містить посадових осіб ТЦК та СП на складання протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210 та 210-1. Крім того, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості щодо юридичної особи ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки, згідно коду ЄДРПОУ НОМЕР_1 , який зазначений на відтиску печатки оскаржуваної постанови, то цей код ЄДРПОУ належить ІНФОРМАЦІЯ_4 , а оскаржувану постанову виносить ІНФОРМАЦІЯ_5 , який не має на це повноважень. П. 40 Порядку № 560 передбачено, що під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським. Згідно п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1)у разі вручення повістки – особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2) , а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки. Відеофіксацію із застосуванням технічних приладів під час вручення повістки йому відповідач не здійснював, посилань на здійснення такої відеофіксації в оскаржуваній постанові не наведено. Ст. 283 КУпАП встановлено вимоги щодо змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якій повинні бути викладені всі обставини правопорушення, отримані на підставі дослідження та оцінки доказів в їх сукупності, обґрунтування наявності складу правопорушення. Зокрема, постанова у справі про адміністративне правопорушення має містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався) . Оскаржувана постанова не містить жодної інформації про обставини вчиненого правопорушення, відсутні зібрані під час розгляду справи про адміністративні правопорушення докази, на підставі яких уповноважена особа прийшла до висновку про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. В оскаржуваній постанові не зазначено будь-яких доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, не зазначено, які саме облікові дані військовозобов`язаного, відповідно до п. 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, не було оновлено і які можливо чи неможливо отримати шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами. Крім того, згідно примітці до ст. 210 КУпАП, положення ст. ст. 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними) , базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Приписи ст. ст. 7, 14 Закону № 1951-VIII вказують на те, що персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів містяться і в інших базах даних, з яких органи ведення Реєстру отримують інформацію. Разом з цим, наведеними вище нормами передбачений перелік органів, установ та організацій, які можуть надавати відомості щодо персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що визначені в ст. ст. 7, 8 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” . Проте, відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не було надано жодних доказів звернення шляхом електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними) , базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи за такою інформацією відносно нього та неможливості отримання цієї інформації. Враховуючи, що наведені норми Закону № 1951-VIII визначають наявність у відповідача можливість отримати його персональні дані з інших баз даних, він вважає, що відповідачем не було доведено неможливості отримання таких даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними) , базами (банками) даних, а тому не доведено наявності підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності. У розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Відповідно до ст. 287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Згідно ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Ст. 289 КУпАП встановлено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) , - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. П. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України зазначає, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Адміністративний позов подається до Ковпаківського районного суду м. Суми у відповідності до вимог ст. 25 КАС України – за місцем проживання позивача. Згідно ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи) ; 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові КАС ВС від 26.12.2019 у справі № 724/716/16-а, відповідачем у справах про оскарження постанов у справах про адміністративні правопорушення, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади – суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Відповідно до п. 7 “Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки” , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах Казначейства. Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя. З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби) . Таким чином, належними відповідачами у справі щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення є ІНФОРМАЦІЯ_3 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) та ІНФОРМАЦІЯ_6 (юридична адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) . Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Він повідомляє про те, що ним не було подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 160 КАС України він повідомляє про те, що заходи досудового врегулювання спору не вживались. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 160 КАС України він повідомляє про те, що по даному позову заходи забезпечення доказів не вживались. Керуючись ст. ст. 5, 8, 9, 77, 160, 161, 168 КАС України, він просив: 1. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № Х06/25-196 від 27.06.2025, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. 00 коп. . 2. Розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження (вхідний № 29431/26 від 20.07.2026) (а. с. 1-7) .

24.07.2026 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_3 надіслав на електронну пошту Ковпаківського районного суду м. Суми відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває справа № 592/12341/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Позивач просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 від 27.06.2025 № X 06/25-196 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі закрити. Він важає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної впади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 “Про часткову мобілізацію” , затвердженого встановленим порядком, оголошено часткову мобілізацію, у зв`язку з чим в Україні настав особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” в Україні було введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на цей час. Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Відповідно вимог абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 № 3543-ХІІ громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України – за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України – за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України) , для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, прийнятою на виконання вимог ст. 3 Закону № 3543-ХІІ. Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону Закон № 3543-ХІІ у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк. Згідно з п. 27 Порядок № 560 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів зокрема з метою уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних. Положеннями ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи) , який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Обґрунтування законності притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Згідно даних Реєстру ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 (копія облікової картки міститься в матеріалах адміністративної справи, що додаються) . Виклик військовозобов`язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є складовою законодавчо визначеної системи ведення військового обліку та здійснення заходів мобілізаційної підготовки. Оповіщення громадян про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки оформлюється у вигляді повісток, а повістка складається на виконання законодавства з питань військового обов`язку. Обов`язок військовозобов`язаного з`явитися до ТЦК встановлений безпосередньо законом, а повістка є способом реалізації повноважень щодо виклику особи. 12.11.2024 позивачу було вручено повістку, якою його було зобов`язано з`явитися о 09:00 17.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_7 для проходження медичного огляду, уточнення своїх персональних даних. Зазначену повістку позивач отримав особисто, про що свідчить його підпис у розписці. Копія розписки додається до матеріалів справи. Позивач на вказану дату не прибув, порушивши вимоги Закону № 3543-ХІІ, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. 17.06.2025 в присутності позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення № Х06/26-196, з яким його було ознайомлено під підпис, а також зазначено дату та час розгляду справи. Позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак у засідання не з`явився та доказів на підтвердження своєї невинуватості не надав. 27.06.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 була винесена постанова № Х06/25-196 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення та було накладено штраф у розмірі 17000 грн. . Він надає копію матеріалів адміністративної справи № Х06/25-196. При цьому постанова про направлення до Державної виконавчої служби не надається, оскільки її копію було витребувано позивачем у Державній виконавчій службі та було долучено до позовної заяви. Узагальнюючи, вбачається, що позивач безпідставно ухилявся від свого обов`язку з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_9 за повісткою, чим порушив наведені положення Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” . Постанову про притягнення до адміністративної відповідальності було винесено за наявності підстав та у відповідності до зазначених нормативно-правових актів. З урахуванням зазначеного, ІНФОРМАЦІЯ_10 просить суд вважати позовні вимоги позивача необґрунтованими та безпідставними. Керуючись ст. ст. 44, 47, 162, 286 КАС України, він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог (вхідний № 30073/26 від 24.07.2026) (а. с. 28-30) .

24.07.2026 представниця ІНФОРМАЦІЯ_1 за довіреністю ОСОБА_4 надіслала на електронну пошту Ковпаківського районного суду м. Суми відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що Ковпаківським районним судом м. Суми здійснюється провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 № Х06/25-196 від 27.06.2025 про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 22.07.2026 було відкрито провадження у справі та було призначено її розгляд на 13:00 07.08.2026. ІНФОРМАЦІЯ_11 вище вказану ухвалу суду отримано 23.07.2026 за допомогою засобів зв`язку ЄСІТС підсистеми “Електронний суд” та було зареєстровано в журналі вхідної кореспонденції за № ЮС/1519. Доводи позивача, викладені в позові, вона вважає безпідставними та заперечує проти його позовних вимог з наступного. Щодо доводу про відсутність у посадових осіб ТЦК та СП повноважень на складення протоколу та розгляд справи за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Позивач посилається на те, що перелік ст. 255 КУпАП не містить прямої вказівки на посадових осіб територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки як суб`єктів, уповноважених складати протоколи за ст. ст. 210, 210-1 КУпАП. Цей довід є помилковим. Відповідно до п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.02.2024 № 147) , територіальні центри комплектування та соціальної підтримки звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до ТЦК та СП осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1 КУпАП, розглядають справи про такі правопорушення (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) та накладають адміністративні стягнення відповідно до і з дотриманням вимог КУпАП. Таким чином, саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки віднесені законодавцем до органів, зазначених у ст. ст. 218-221 КУпАП, які розглядають справи про правопорушення, передбачені ст. ст. 210, 210-1 КУпАП, а відповідно до абзацу останнього ст. 255 КУпАП у випадках, прямо передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення можуть складати також посадові особи інших органів державної влади. Повноваження посадових осіб ТЦК та СП на складення відповідних протоколів кореспондуються також з обов`язками громадян, визначеними ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 № 3543-XII (в редакції Закону № 3633-ІХ від 11.04.2024) , та Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560. Протокол № Х06/25-196 від 17.06.2025 був складений уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 – стрільцем 3-го відділення взводу охорони, солдатом ОСОБА_5 , у присутності двох свідків ( ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ) , підписи яких наявні у протоколі, а постанову за результатами розгляду справи було винесено начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , тобто керівником органу, наділеного повноваженнями розглядати справи цієї категорії та накладати адміністративні стягнення. Отже, постанова винесена належним суб`єктом владних повноважень у межах наданих йому повноважень. Щодо доводу про невідповідність коду ЄДРПОУ юридичної особи, яка винесла постанову. Позивач зазначає, що код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , вказаний на відтиску печатки оскаржуваної постанови, за даними Єдиного державного реєстру, належить ІНФОРМАЦІЯ_4 , а не ІНФОРМАЦІЯ_12 , який, на думку позивача, не має власного коду ЄДРПОУ, а, отже, не наділений повноваженнями. Цей довід не спростовує правомірності оскаржуваної постанови. ІНФОРМАЦІЯ_3 утворений шляхом перейменування (реорганізації найменування) ІНФОРМАЦІЯ_13 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 “Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки” без зміни юридичної особи як суб`єкта права – місце знаходження ( АДРЕСА_1 ) , організаційно-правова форма та код ЄДРПОУ залишились тими самими, змінилося лише найменування органу відповідно до вимог законодавства воєнного часу. Наявність в Єдиному державному реєстрі запису про зміну найменування (“ ІНФОРМАЦІЯ_14 ” на “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” ) не свідчить про відсутність у діючого органу (ТЦК та СП) правового статусу та компетенції, а лише відображає технічний стан реєстраційних відомостей. Щодо доводу про недоведеність неможливості отримання персональних даних позивача з інших реєстрів шляхом електронної інформаційної взаємодії. Посилання позивача на примітку до ст. 210 КУпАП, згідно з якою положення ст. ст. 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими реєстрами, не спростовує факту вчинення позивачем правопорушення. Обов`язок особистої явки до ТЦК та СП за викликом (повісткою) для уточнення облікових даних встановлено безпосередньо ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” та п. 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560. Пунктом 41 Порядку № 560 передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП є, зокрема, особистий підпис про отримання повістки. У матеріалах справи наявна розписка про вручення позивачу повістки з його особистим підписом про отримання. Повний перелік даних військового обліку визначений у ст. 7 Закону України від 16.03.2017 № 1951-VIII “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” . П. п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1951-VIII визначено, що основними засадами ведення Реєстру є: обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Згідно ч. 5 ст. 5 Закону № 1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру, - оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних (ч. 9 ст. 5 Закону № 1951-VIII) . Ч. 3 ст. 14 Закону № 1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними) , базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Повний перелік персональних даних визначений у ст. 7 Закону № 1951-VIII. З огляду на складові персональних даних, можна зробити висновок, що не всі необхідні дані можна отримати шляхом електронної взаємодії. Норми законодавства, що регулюють правила військового обліку, не забороняють процедуру виклику для уточнення персональних даних військовозобов`язаного. У даному випадку матеріалами, наданими ІНФОРМАЦІЯ_10 , доведено, що позивач не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_7 , протокол про адміністративне правопорушення був складений у його присутності, що підтверджується довідкою про супровід позивача працівником поліції. Слід зазначити, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, позивач свідомо не повідомив свою фактичну адресу, в результаті чого постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності була направлена останньому за місцем його реєстрації та відповідно за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Отже, можна припустити, що відмова позивача від підпису протоколу була направлена на ухилення від адміністративної відповідальності. За таких обставин, посилання позивача на необізнаність щодо існування постанови за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення не відповідає дійсності. Як вбачається з копії протоколу, позивачу було повідомлено про місце, дату та час розгляду адміністративної справи. Позивач на визначену дату не з`явився, про наявність поважних причин не повідомив. Поняття адміністративного правопорушення викладено в ч. 1 ст. 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.09.2019 у справі № 285/1535/15, адміністративне правопорушення – це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо орган, який ухвалює відповідне рішення, у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів встановить факт вчинення діяння, яке, відповідно до чинного законодавства, містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння. Вчинене правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Враховуючи, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, спірною постановою його визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн. . Копія постанови позивачу була направлена поштою. Матеріали адміністративної справи, сформованої ІНФОРМАЦІЯ_5 , спростовуються доводи позивача про наявність підстав для скасування даної постанови. Щодо доводу про недостатню вмотивованість оскаржуваної постанови. Оскаржувана постанова відповідає вимогам ст. 283 КУпАП: у ній зазначено відомості про особу, яка притягається до відповідальності, обставини вчиненого правопорушення (дата, час, місце неявки за повісткою) , нормативний акт, який передбачає відповідальність (абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” , ч. 3 ст. 210-1 КУпАП) , а також прийняте рішення про накладення стягнення. Постанова прийнята на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № Х06/25-196 від 17.06.2025, довідки про доставлення позивача до ТЦК та СП, розписки про отримання повістки, облікової картки позивача та пояснень свідків, які в сукупності підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Щодо розподілу тягаря доказування. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача. ІНФОРМАЦІЯ_10 вважає цей обов`язок виконаним у повному обсязі: матеріали справи про адміністративне правопорушення № Х06/25-196 (протокол, довідка про доставлення, розписка про вручення повістки, облікова картка, пояснення свідків) у своїй сукупності підтверджують наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Щодо участі ІНФОРМАЦІЯ_15 у справі. Протокол про адміністративне правопорушення складено, а оскаржувану постанову винесено посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , який відповідно до п. 7 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_15 . ІНФОРМАЦІЯ_16 безпосередньої участі у складенні протоколу та винесенні оскаржуваної постанови не брав, однак з огляду на структурну підпорядкованість підтримує правову позицію, викладену в цьому відзиві, та заперечує проти позовних вимог у повному обсязі. Щодо строків позовної давності. Зазначені позивачем причини пропуску звернення до суду не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки позивачу було повідомлено про дату, час та місце розгляду адміністративної справи. Отже, будучи належним чином повідомленим під час складання протоколу, позивач проігнорував процедуру розгляду протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно ч. 1 ст. 118 КАС України, процесуальні строки – це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені – встановлюються судом. Ч. 1 ст. 122 КАС України чітко регламентовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Встановлення строку позовної давності не тільки спонукає особу, права чи охоронювані інтереси якої порушено, до звернення до суду, а й дисциплінує учасників справи, служить інтересам іншої сторони, встановлюючи часові межі такого звернення, сприяє стабільності правопорядку в цілому. Відповідно до ч. 3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 по справі № 17-рп/2011 визначено, що держава, встановленням відповідних процесуальних строків, може обмежувати можливість звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Верховний Суд наголосив на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків (справа № 240/12017/19) . Ч. 1 ст. 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Тобто, єдиною безумовною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку звернення до суду зі скаргою на рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності є поважність причин пропуску вказаного терміну. У рішенні ЄСПЛ у справі “Тойшлер проти Германії” від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.09.2022 по справі № 500/1912/22, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом. Відтак, наведені підстави пропуску процесуального строку не обумовлені об`єктивно непереборними обставинами і не являються такими, що пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, а виникли внаслідок триваючої пасивної поведінки, оскільки жодних дій, котрі свідчили б про готовність позивача брати участь під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, що стосується його, останнім не вчинялося. Таким чином, станом на час звернення позивача до Ковпаківського районного суду м. Суми із позовною заявою сплинув встановлений законодавством процесуальний строк (строк позовної давності) , що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду. Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. З огляду на викладене, вона вважає доводи позивача безпідставними, а позовні вимоги такими, які не підлягають задоволенню. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 44, 47, 118, 121, 123, 162, 286 КАС України, вона просила залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду (вхідний № 30140/26 від 24.07.2026) (а. с. 40-44) .

В судове засідання сторони, представники сторін не прибули. Про місце, дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Їхнє неприбуття не є перешкодою для розгляду справи по суті. Надали заяви про розгляд справи у їхню відсутність (вхідний № 30877/26 від 30.07.2026, вхідний № 31924/26 від 06.08.2026, вхідний № 31987/26 від 07.08.2026) (а. с. 57, 60, 61) .

У відповідності до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) , фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності до нормам матеріального права, встановив наступні обставини, суд дійшов наступного висновку.

Судовим розглядом було вставлено, що 27.06.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 підполковником ОСОБА_2 була винесена постанова № Х 06/25-196 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , відповідно до якої 17.06.2025 о 07:20 ОСОБА_1 під час дії особливого періоду (правового режиму воєнного стану) , будучи належним чином оповіщеним про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) на 09:00 17.11.2024, шляхом особистого вручення повістки № б/н під підпис (акт відмови від підпису) у визначені дату, час та місце не прибув, про поважність причин неявки, передбачених п. 23 Порядку проведення призову громадян на військову службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, у встановленому порядку не сповістив. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Враховуючи те, що ОСОБА_1 вчинив(ла) адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також обставини, передбачені ч. 2 ст. 33 та ст. ст. 34, 35 КУпАП, зокрема, не визнає свою вину, при цьому документально не підтверджено поважність причин неприбуття з моменту оголошеної Указом Президента України загальної мобілізації від 24.02.2022 № 69/2022 “Про загальну мобілізацію” (а. с. 9,10) .

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 2, 3 розд. II Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України 01.01.2024 № 3, не допускаються закреслення чи виправлення записів, що вносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписано особою, щодо якої він складений; у графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляється прочерк.

Ст. 283 КУпАП встановлено вимоги щодо змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення, в якій повинні бути викладені всі обставини правопорушення, отримані на підставі дослідження та оцінки доказів в їх сукупності, обґрунтування наявності складу правопорушення. Зокрема, постанова у справі про адміністративне правопорушення має містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався) .

В оскаржуваній постанові не зазначено будь-яких доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3 було затверджено Інструкцію зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. Згідно п. 6 роз. ІІ Інструкції до протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Докази, які долучаються до протоколу, повинні містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства та правилам діловодства. Обов`язок щодо збирання доказів та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення покладається на уповноважену особу, яка складає протокол.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, полягає у двох аспектах, тобто за процесуальною та матеріальною складовими. За процесуальною складовою притягнення має відбуватися у порядку визначеному законом. За матеріальною складовою притягнення має відбуватися за наявності підстав підтверджених доказами.

Спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Положеннями ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинені в особливий період.

Згідно абз. 11 ст. 1 Закону України “Про оборону України” особливий період – період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, 17.03.2014 було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 “Про часткову мобілізацію” , Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває до теперішнього часу.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення неможливо однозначно встановити порушення наведених положень законів позивачем. Справа не містить доказів порушення позивачем наведених обов`язків, зокрема, не надано інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до приписів ст. 210 КУпАП положення ст. ст. 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними) , базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Оскаржувана постанова не містить жодної інформації про обставини вчиненого адміністративного правопорушення, відсутні зібрані під час розгляду справи про адміністративні правопорушення докази, на підставі яких уповноважена особа прийшла до висновку про винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Крім того, в протоколі № Х 06/25-196 від 17.06.2025 відсутній підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності, тобто ОСОБА_1 (а. с. 34, 50) .

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про те, що матеріалами справи не підтверджений факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а представники відповідачів, у свою чергу, не надали належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскаржувана постанова не містить відомостей про обставини вчинення адміністративного правопорушення, зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення № Х 06/25-196 від 27.06.2025, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 однозначно неможливо неможливо встановити, які саме дії вчинила або не вчинила (за наявності встановленого законодавством обов`язку вчинити) особа, щодо якої застосоване адміністративне стягнення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, суд вважає за можливе, доцільне та необхідне необхідне оскаржувану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 243, 251, 286 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративне стягнення № Х 06/25-196 від 27.06.2025, що передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, задовольнити частково.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 підполковника ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення № Х 06/25-196 від 27.06.2025 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Закрити справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, щодо ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 665,60 грн. .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених КАС України.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Ігор БИЧКОВ