Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №592/5800/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/5800/26

Провадження №3/592/1182/26

ПОСТАНОВА

11 серпня 2026 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Бичков Ігор Геннадійович, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , -

В С Т А Н О В И В :

06.04.2026 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 633898 поліцейським взводу № 1 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України сержантом поліції Князь Іванною-Яною Сергіївною. У вказаному протоколі зазначено про те, що 06.04.2026 о 21:46:00 в м. Суми по вул. Засумська, буд. 8 водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Nissan Sentra, д. н. з. НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія за допомогою приладу Drager Alkotest 6810. Результат огляду позитивний 2,08 проміле, що підтверджується тестом номер 2867 від 06.04.2026, що зафіксовано на відеореєстратор Xiaomi yi car dvr1760 та нагрудний відеореєстратор Motorola solutions vb400 470825, 471135, 470822, чим порушив п/п “а” п. 2.9. Правил дорожнього руху – керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а. п. 1) .

06.08.2026 захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 адвокат Шевченко Дмитро Сергійович надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення, із змісту якого вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно громадянина України ОСОБА_1 . Ним, як захисником, були вивчені матеріали зазначеної справи про адміністративне правопорушення, які вказують на чисельні порушення вимог чинного законодавства України співробітниками поліції під час процедури проведення огляду ОСОБА_1 на встановлення стану алкогольного сп`яніння. Наявність ознак складу адміністративного правопорушення встановлено не було. Даний висновок вбачається з наступного. 1. Ст. 35 Закону України “Про Національну поліцію” визначає чіткий та вичерпний перелік підстав для зупинки транспортних засобів і про їх наявність поліцейський зобов`язаний поінформувати водія з детальним описом. Як вбачається з матеріалів справи, а саме: наявних відеозаписів, транспортний засіб був зупинений співробітниками поліції безпідставно (по факту автомобіль не зупинявся взагалі, оскільки був припаркований на узбіччі) і жодних доказів наявності порушень Правил дорожнього руху до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не долучено (не доведено факт порушення Правил дорожнього руху чи наявності обставин, що б слугували підставою для зупинки транспортного засобу) . Постанова за порушення Правил дорожнього руху не складалась. Наявними відеозаписами законність підстав для зупинки автомобіля не підтверджується. Отже, така зупинка є незаконною, що тягне за собою також незаконність усіх подальший дій поліцейських та визнання недопустимими зібраних матеріалів (правова концепція “плодів отруєного дерева” , сформульована Європейським судом з прав людини у справах “Тейксейра де Кастро проти Португалії” , “Шабельник проти України” , “Балицький проти України” , “Нечипорук і Йонкало проти України” ) . У зазначених вище рішеннях Європейський суд з прав людини вказав на те, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими. Сарненський районний суд Рівненської області, розглядаючи справу № 572/7078/25, виніс постанову від 12.03.2026, в якій з даного приводу зазначив: “Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки. Ні технічний запис відеофіксації, ні інші матеріали справи не містять фактичних даних чи вчиняв ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху, чи мали місце інші обставини, які б слугували законною підставою для зупинки співробітником поліції транспортного засобу. Співробітником поліції не був виконаний обов`язок детально описати підставу зупинки, визначену ст. 35 Закону України “Про національну поліцію” . Оскільки автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений з порушенням вимог ст. 35 Закону України “Про національну поліцію” , недопустимими є наступні докази, отримані після зупинки транспортного засобу” . 2. Щодо відсутності факту виявлення та повідомлення ознак сп`яніння. Відсутність підстав для огляду. Відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Отже, оглядові підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп`яніння, згідно з ознаками такого стану, визначеними МОЗ і МВС України. Крім того обов`язковим є доведення підстав для такого огляду особи. Так, поліцейські перед тим як пропонувати огляд не повідомили ОСОБА_1 про наявність в нього конкретних ознак сп`яніння згідно з ознаками такого стану, що свідчило б про наявність у поліцейського підстав вважати, що він перебуває у стані сп`яніння. З даного приводу, розглядаючи справу, Іваничівський районний суд Волинської області у своїй постанові від 03.07.2024 (справа № 156/482/24) звернув увагу на те, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає доведенню не лише факт керування особою транспортним засобом, а й наявність ознак сп`яніння. Крім того, має бути встановлено факт роз`яснення прав особи, а також виявлення та фіксація ознак сп`яніння, а не формальне припущення наявності у особи цих ознак. За наведених обставин, у конкретному випадку, можна говорити про те, що думки співробітника поліції про ніби-то наявність ознак сп`яніння само по собі не свідчить про їх реальну наявність у особи. Також Київський апеляційний суд у своїй постанові від 29.10.2024 у справі № 369/11460/24 зазначив: “відеозаписом не зафіксовано, що співробітники поліції встановили у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння, оголосили йому про це” . І це доречне зауваження, яке також відноситься і до ситуації з ОСОБА_1 , оскільки поліцейські не встановили жодних ознак сп`яніння та не оголосили про це. Таким чином, співробітниками поліції не було доведено факту наявності у ОСОБА_1 ознак сп`яніння. З наведеного можна зробити висновок про відсутність законних підстав для огляду особи. 3. Щодо самої процедури огляду – її невідповідності вимогам чинного законодавства. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Згідно ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Наведене вище узгоджується з положеннями Інструкції та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103. Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП та п. 7 розд. І Інструкції порядок огляду на стан алкогольного сп`яніння передбачає два етапи: 1) на першому етапі поліцейський пропонує водію пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів; 2) другий етап огляду може відбутися в тому разі, якщо водій не згоден на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або не згоден з його результатами тоді огляд проводиться в закладі охорони здоров`я. З наявних матеріалів справи, а саме: відео, взагалі не вбачається, що співробітник поліції належним чином, тобто у відповідності до вимог зазначених вище нормативно-правових актів, запропонував ОСОБА_1 безпосередньо та першочергово огляд на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів. Натомість співробітник поліції запитує: “Огляд будете проходити чи відмовитесь? ” , а надалі взагалі почав пропонувати огляд типу на вибір – або так, або так. З даного приводу необхідно звернути увагу суду на те, що послідовність етапів огляду не є хаотичною, оскільки їх порядок є чітко визначеним і кожен з них має свої підстави для пропозиції. Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Отже, процедура огляду, а саме: його порядок, який був запропонований співробітниками поліції, не відповідає нормам чинного законодавства України, які безпосередньо регламентують такий порядок та процедуру. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Процедура проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння врегульована наведеними вище нормами права, а порушення вказаної процедури тягне за собою наслідки у виді недійсності результатів такого огляду. Згідно вимог ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи з результатами огляду на місці зупинки, такий огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Огляд особи на стан алкогольного сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Таким чином, після проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, в разі позитивного результату співробітник поліції зобов`язаний з`ясувати у особи, чи погоджується вона з результатами огляду, роз`яснити результат огляду та його наслідки, роз`яснити право у разі незгоди з результатами огляду на місці зупинки пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі. Згода особи з результатами огляду повинна бути досить чітка та однозначна. В той же час вказаний порядок огляду на стан сп`яніння співробітниками поліції був порушений. Переглянувши відеозапис з нагрудних камер співробітників поліції, було встановлено, що ОСОБА_1 , заперечуючи факт вживання алкоголю та не маючи будь-яких ознак сп`яніння, на вимогу поліцейського пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, але не надав жодної згоди з результатами такого огляду. Відповідно до п. 5 Порядку підстав для притягнення до відповідальності особи немає, оскільки будь-якої згоди ОСОБА_1 з результатами огляду, проведеного поліцейським, не надав, відтак стан сп`яніння, відповідно, встановлений не був. Відсутність факту згоди особи з результатами огляду, проведеного поліцейським на місці, підтверджується наявними відеозаписами, а також протоколом про адміністративне правопорушення, у якому відсутня “згода” як ознака об`єктивної сторони адміністративного правопорушення. Після проходження огляду не вбачається, що співробітник поліції роз`яснив ОСОБА_1 результат огляду та його наслідки. Поліцейський також не роз`яснив особі право у разі незгоди з результатами огляду на місці зупинки (або взагалі у разі відмови від такого) пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, а натомість наголосив, що у лікарні такий самий огляд та такий самий Драгер (на 21:56:00) , тобто повідомив та запевнив про відсутність необхідності огляду лікарем, хоча ОСОБА_1 мав намір пройти огляду у закладі охорони здоров`я. Такі роз`яснення порядку та процедури огляду зі сторони співробітника поліції явно не відповідають вимогам закону, оскільки огляді лікарем у медичній установі суттєво відрізняється від огляду поліцейським: проводиться первинний візуальний огляд, у тому числі вимірюється тиск, тощо, далі огляд за допомогою спеціального приладу з повторним продуттям через 20 хвилин, відібрання зразків біологічного середовища, лабораторне дослідження та підтверджуюче дослідження. Тобто у випадку огляду на стан сп`яніння у медичному закладі та підтвердженні тверезості водія протокол міг бути також не складений. Вказана обставина свідчить про певну упередженість співробітника поліції та про намір схилити ОСОБА_1 до проходження огляду саме поліцейським, обмеживши право останнього на огляд у найближчому закладі охорони здоров`я. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав про те, що деякі справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. п. 21, 22 рішення у справі “Надточій проти України” , п. 33 рішення у справі “Гурепка проти України” ) . З огляду на передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення (основне й додаткове) , можна дійти висновку, що вказане адміністративне правопорушення носить кримінальний характер, адже розмір основного стягнення за його вчинення є більшим, ніж за вчинення деяких кримінальних правопорушень. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.02.2008 у справі “Раманаускас проти Литви” зазначив про те, що підбурювання з боку міліції має місце тоді, коли відповідні співробітники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним переслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений, для того, щоб можна було встановити факт злочину, тобто отримати докази і розпочати кримінальне переслідування. При цьому, основні вимоги справедливості, зазначені в ст. 6 Конвенції, відносяться до всіх видів злочинів, від самих незначних до особливо тяжких. Суспільний інтерес не може виправдовувати використання доказів, отриманих за допомогою провокації. На підставі вищевикладеного твердження сторони захисту про наявність упередженості та провокації у підбурюванні до проходження огляду саме поліцейським та введення в оману ОСОБА_1 є небезпідставними. Так, спілкуючись з ОСОБА_1 , поліцейські, маючи намір за будь-яких обставин скласти протокол, не виявивши та не повідомивши ознак сп`яніння, тобто не маючи підстав пропонувати огляд, а також навіть не провівши сам огляд та не встановивши стан сп`яніння, повідомили, що вони “можуть скласти 130-ту як на цивільного і всьо…” (на 21:51:21) . Наведена обставина є суттєвим порушенням вимог чинного законодавства, порядку та процедури огляду на стан сп`яніння, та, відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП, є безумовною підставою для закриття справи. З проводу відсутності згоди з результатами огляду він бажає звернутись до актуальної судової практики. Запорізький апеляційний суд, розглядаючи аналогічну ситуацію у справі № 332/6535/25, виніс постанову від 27.03.2026, зазначивши у ній: “З метою перевірки доводів сторони захисту щодо неотримання поліцейським згоди чи незгоди ОСОБА_1 з результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння, в судовому засіданні апеляційного суду був досліджений відеозапис події, на якому відображено проходження ОСОБА_1 огляду за допомогою технічного приладу Alkotest Drager з результатом 0,42 проміле. З відеозапису видно, що після оголошеного результату тесту, дійсно не вбачається згоди водія з його результатом, однак поліцейський, з урахуванням відсутності згоди водія з результатом проведеного огляду не пропонує ОСОБА_1 пройти відповідний огляд в закладі охорони здоров`я. Отже, оглянутим відеозаписом події підтверджуються доводи апеляційної скарги про порушення процедури огляду водія на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку. Разом із цим, у протоколі про адміністративне правопорушення також відсутні відомості щодо згоди або не згоди ОСОБА_1 з результатом проведеного огляду” . Житомирський районний суд Житомирської області також з даного приводу висловив свою позицію у справі № 278/101/26, винісши постанову від 03.02.2026: “На відеозаписі нагрудної камери поліцейського, долученого до протоколу, зафіксована процедура проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння за допомогою алкотестера “Драгер” , при цьому після продувки ОСОБА_1 алкотестера, результат якого показав 2,38 проміле. При цьому поліцейські не роз`яснили та не запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП визначає, що адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Порядок проведення огляду на стан сп`яніння передбачений ст. 266 КУпАП, відповідно до якої у разі незгоди водія з результатами огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, такий огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. З матеріалів справи вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння було проведено з порушенням ст. 266 КУпАП, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що поліцейськими було з`ясовано у ОСОБА_1 чи погоджується він із результатом пройденого огляду та в подальшому не було запропоновано ОСОБА_1 пройти даний огляд в медичному закладі. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який проведений з порушенням встановленого ст. 266 КУпАП порядку, вважається недійсним, а тому не може бути підставою адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП” . Наведені думки місцевого суду та суду апеляційної інстанції є непоодинокими та відображені у чисельних постановах. Отже, з матеріалів справи вбачається, що після оголошеного результату тесту співробітник поліції не отримав від ОСОБА_1 згоди з цим та склав протокол про адміністративне правопорушення, порушуючи п. 5 Порядку та інші нормативно-правові акти, що регламентують порядок і процедуру огляду на стан алкогольного сп`яніння. Таким чином, дії ОСОБА_1 не утворюють наявність складу адміністративного правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення також не містить відомостей щодо згоди ОСОБА_1 з результатом проведеного огляду. Підпис особи в акті огляду не може бути доказом її згоди з результатами, оскільки співробітник поліції, надаючи його ОСОБА_1 , маючи намір ввести особу в оману для того, щоб той не проходив огляд у закладі охорони здоров`я, жодним чином не пояснює його зміст і наполягає на підписі у місці, на яке показує своїм пальцем. Висновок: огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, який проведений з порушенням встановленого ст. 266 КУпАП порядку, вважається недійсним, а тому не може бути підставою адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП. 4. Щодо відсутності факту належного відсторонення особи від керування. Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Так, якщо вже поліцейські і збирались складати протокол про адміністративне правопорушення, навіть незаконно, безпідставно і з суттєвими порушеннями вимог чинного законодавства, то вони повинні були належним чином відсторонити ОСОБА_1 від керування транспортним засобом та передати можливість керування цим транспортним засобом уповноваженій особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом, при цьому скласти відповідний документ (ч. 7 ст. 266 КУпАП) . Цього зроблено знов не було та вимоги законодавства вкотре були проігноровані співробітниками поліції. Документи щодо передачі транспортного засобу в матеріалах справи відсутні. 5. Інші зауваження. До інших порушень, що були допущені співробітниками поліції, можна віднести неузгодження матеріалів справи між собою, оскільки роздруківка спеціального приладу містить інформацію про те, що огляд відбувався за допомогою засобу вимірювальної техніки “Drager Alcotest 6810” , а акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів відображає зовсім інші відомості – “Drager Alcotest 7510” . Таким чином, не виявляється за можливе встановити всі важливі обставини справи, вжити заходів щодо перевірки спеціального засобу на предмет можливості і законності його використання та дійсності результатів огляду, тобто об`єктивно надати правову оцінку, оскільки не відомо який точно прилад використовувався. Згідно п. 4 розд. ІІ Інструкції огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Необхідно звернути увагу на те, що у відповідності до інструкції з експлуатації приладу Драгер забороняється розпочинати тест не пізніше ніж через 15 хвилин після вживання, зокрема, продуктів харчування, ароматичних напоїв, аерозолів, тощо. На відеозаписах зафіксовано, що до та безпосередньо під час продуття спеціального приладу ОСОБА_1 палить цигарку, що призводить до некоректної роботи вимірювального приладу та похибки у результатах огляду. За таких обставин результати огляду не можуть бути допустимим доказом. Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові. Конституційний Суд України зауважує на тому, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип “in dubio pro reo” , згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абз. абз. 1-3 п. 4 рішення Великої Палати Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК від 26.02.2019 № 1-р/2019. Зазначене узгоджується і з правовою позицією Європейського суду з прав людини, згідно якій “доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом” (п. 43 рішення у справі “Кобець проти України” (Kobets v. Ukraine) від 14.02.2008, з відсиланням на п. 282 рішення у справі “Авшар проти Туреччини” (Avsar v. Turkey) . Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу утриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. У п. 146 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain” від 06.12.1998, заява № 15090/83, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи. З огляду на викладене вище, враховуючи грубе порушення порядку та процедури проведення огляду на визначення стану сп`яніння, наявність багатьох сумнівів, які не були усунуті матеріалами справи, відсутність узгодження матеріалів справи між собою та чисельні порушення чинного законодавства, приходжу до висновку, що у справі відсутні достатні, належні та допустимі докази винуватості ОСОБА_1 , а тому вважаю, що провадження у справі підлягає закриттю відповідно до ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. На підставі вищезазначеного, він просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 (вхідний № 31918/26 від 06.08.2026) (а. п. 17-23) .

В судове засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, – ОСОБА_1 та його захисник адвокат Шевченко Дмитро Сергійович не прибули. Про місце, дату та час судового засідання були повідомлені належним чином. Їхнє неприбуття не є перешкодою для розгляду справи по суті.

Дослідивши письмові докази, відеофайли на оптичних носіях даних DVD-R, які містяться в матеріалах судового провадження, прихожу до наступного висновку.

Ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова судді, згідно ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Згідно п. 7 розд. І, п. п. 8, 9 розд. ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1413-15#Text) .

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v023p710-10#Text) .

Положеннями ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Аналізуючи у сукупності викладені в протоколі обставини, докази по справі, суд встановив, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом вказували на винні дії ОСОБА_1 щодо керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 130, 247, 284 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 2 ст. 287 КУпАП, до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя Ігор БИЧКОВ