Вирок від 16 серпня 2026 р. у справі №752/23918/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/23918/25

Провадження №: 1-кп/752/1475/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2026 м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

захисника ОСОБА_11 ,

провівши в приміщенні суду у місті Києві відкрите судове засідання з розгляду об`єднаного кримінального провадження № 12025100010002732, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.09.2025 та № 12026100010000426, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.03.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , освіта загальна середня, неодружений, непрацевлаштований, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , немає на утриманні неповнолітніх дітей і непрацездатних осіб, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 289 КК України

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що 19.09.2025 у вечірній час доби у ОСОБА_10 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого мешкання у приватному будинку АДРЕСА_1 виник раптовий кримінально-протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень хребетній тварині, а саме: собаці породи "Мальтійська болонка" на ім`я Кузя , які призвели до загибелі тварини.

Закон України "Про захист тварин від жорстокого поводження" у ст. 18 установлює загальні правила поводження з тваринами, що виключають жорстокість та імперативно визначає, що при поводженні з тваринами не допускається нанесення їм побоїв, травм, а також забороняється вчиняти дії, що суперечать принципам захисту тварин від жорстокого поводження.

Реалізуючи зазначений злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх намірів, передбачаючи і бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання шкоди здоров`ю тварини, діючи умисно, з метою завдання фізичних страждань та болю, тілесних ушкоджень домашній тварині, зневажаючи загальноприйняті морально-етичні норми поводження з тваринами, порушуючи положення Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження", виявляючи антигуманне ставлення до представників тваринного світу, перебуваючи за місцем свого мешкання, ОСОБА_10 19.09.2025 близько 17-ї години зайшов до спальної кімнати, де на ліжку знаходилася собака породи "Мальтійська болонка" на ім`я Кузя , схопив її двома руками за тулуб та із застосуванням фізичної сили кинув її у напрямку коридору. Від цих дій собака вдарилася об підлогу, зазначала тілесних ушкоджень у виді пошкодження головного мозку через субменінгіальний крововилив, розрив мозкових оболонок, що призвело до загибелі тварини.

Своїми умисними протиправними діями обвинувачений ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 299 КК України - жорстоке поводження з твариною, яка належить до хребетних, вчинене активним способом, що призвело до тілесних ушкоджень та загибелі тварини.

Крім того, 10.03.2026 близько 15-ї години ОСОБА_10 , який проходив вздовж будинку № 2-Л по вул. Феодосійській у м. Києві та мав умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна в умовах воєнного стану. Виявивши припаркований автомобіль марки "Mercedes Benz" моделі "С43", державний номерний знак НОМЕР_2 , білого кольору, що належав ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2, ОСОБА_10 з`ясував, що центральний замок автомобіля не замкнений.

Конституцією України (ст. 41) кожному гарантується право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, а також визначається право приватної власності як непорушне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, нехтуючи засадами непорушності права власності, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, діючи умисно та з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, ОСОБА_10 відкрив незамкнені пасажирську двері цього автомобіля, проник до салону автівки, звідки викрав особисті речі потерпілої ОСОБА_13 , а саме: футболку торгівельної марки "Basix" моделі "Relax Stamp", вартістю 2 800,00 грн, футболку торгівельної марки "All saints" моделі "Terra", вартістю 4 900,00 грн, куртку шкіряну чорного кольору торгівельної марки "Boss" настановленої вартості. Заволодівши описаними особистими речами потерпілої, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_10 покинув місце події, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Обставиною, яка не потребує доказуванню у цьому кримінальному провадженні є те, що з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64-2022, що затверджений Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ і у подальшому строк дії воєнного стану продовжувався в установленому законодавством порядку та, станом на час вчинення злочину, воєнний стан діяв.

Своїми умисними, протиправними діями обвинувачений ОСОБА_10 завдав майнову шкоду потерпілій ОСОБА_13 на суму 7 700,00 грн та вчинив тяжкий злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України та визнається винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану.

Вказаних висновків суд дійшов також і з огляду на те, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини, які викладені в обвинувальному акті та повністю визнав свою вину, отримавши згоду сторін,суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що характеризують його особу і стосуються вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат, а також інших, які дозволяють встановити наявність фактів та обставин, які мають значення для цього кримінального провадження.

У ході допиту обвинувачений ОСОБА_10 надав показання, за змістом яких 10.03.2026 він йшов додому, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Відчував нестачу грошей, бо хотів ще купити пива. Шукаючи легку наживу, йшов та відкривав всі двері в автомобілях. Сів у салон автомобіля Mercedes Benz білого кольору, побачив дві футболки нові з бирками та чорну куртку, яку захотів залишити собі. Забрав ці речі, а наступного дня до нього прийшла поліція і він все віддав. Щодо епізоду з собакою, зазначив, що прийшов додому у нетверезому стані, зайшов у кімнату до мами, щоб взяти телефон. Телефон потрібен був, щоб слухати музику в You tube, адже бажання працювати відсутнє, але є потяг до дозвілля. У кімнаті перебувала собака Кузя. Щоб собака Кузя не гавкав і не розбудив маму, узяв Кузю та хотів його перекинути в іншу кімнату. Кинув Кузю та потрапив ним у двері. Після цього пішов в іншу кімнату, де випивав та курив. Доповнюючи свої показання, обвинувачений додав, що собаку вони з родичами приютили, вона шкоди не завдавала, проте діяла йому на нерви, а тому він кинув її об двері.

Показання обвинуваченого суд оцінює як чіткі, послідовні, що не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального провадження, добровільності та істинності його позиції та виходить з того, що під час розгляду справи та в ході допиту обвинувачений свідомо і добровільно підтвердив, що всі обставини, відображені в обвинувальному акті, відповідають дійсності.

У своїх показаннях обвинувачений безсумнівно вказав, що собака діяла йому на нерви, що беззаперечно доводить його умисел, що описаний вище. Виходячи з загальновідомих характеристик собак породи "Мальтійська болонка" щодо ваги, розмірів, фізичної сили, ОСОБА_10 мав та повинен був усвідомлювати, що падіння такої собаки може спричинити їй тілесні ушкодження, а умисні дії із застосування фізичної активної сили людини, можуть спричинити незворотні негативні наслідки. Також обвинувачений безсумнівно вказав на всій корисливий умисел із вчинення крадіжки, описав одяг, який викрав.

Отже, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 3 ст. 299 КК України.

Скарг на правоохоронців від обвинуваченого, захисника не надходило.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Потерпілій ОСОБА_13 її речі повернуто. Відповідно до заяви від 28.04.2026 потерпіла ОСОБА_13 клопотала перед судом про розгляд кримінального провадження за її відсутності.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд враховує позицію прокурора, захисника, обвинуваченого, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (тяжкий злочин проти власності, тяжкий злочин проти громадського порядку та моральності), особу винного, який є раніше не судимий, не перебуває на профілактичних обліках, має загальну середню освіту, непрацевлаштований, не має сталих соціальних зв`язків. Також враховується особисте ставлення обвинуваченого до вчиненого, зокрема відверта зневага до загальноприйнятих цінностей в частині недоторканності права власності, захисту тварин, нігілізм.

Відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України осуд визнає обставиною, що пом`якшують покарання, визнання вини. Обставин наявності щирого каяття судом не встановлено.

Згідно зі ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Підстав для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції тієї частини статті кримінального закону, за вчинення якої він визнається винуватим.

Призначаючи покарання, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69, 74, 75 КПК України та враховує при цьому, що метою покарання цього має стати перевиховання та виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що можливо лише шляхом реального відбування покарання.

Остаточне покарання призначається відповідно до положень ч. 1 ст. 70 КК України, де зазначено, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Згідно п. 13 ч. 1, ч. 3 ст. 358 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку, суд вирішує питання про стягнення судових витрат.

У порядку ст. 124 КПК України на обвинуваченого покладаються документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта, що складаються з вартості проведеного дослідження за висновком експерта від 12.03.2026 № СЕ-19/111-26/12978-Д сумі 4 457,00 грн.

Доля речових доказів вирішується відповідно до правил, передбачених ст. 100 КПК України.

При постановленні вироку суд вважає за доцільне за клопотанням прокурора продовжити для обвинуваченого запобіжний захід у виді утримання під вартою відповідно до вимог ст. 131-132, 177, 178 КПК України та дані про його особу, до набрання вироком законної сили, але не більше, ніж на 60 днів, адже суд вважає наявним та таким, що не зник, ризик переховування від суду з огляду на усвідомлення тяжкості покарання та попереднє перебування у розшуку, відсутність сталих соціальних зв`язків, соціально-емоційної прив`язки до м. Києва.

Згідно з ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув`язнення з моменту фактичного затримання ОСОБА_10 з 10.03.2026 по 16.08.2026 підлягає зарахуванню у строк остаточно призначеного покарання з розрахунку один день позбавлення волі за один день попереднього ув`язнення.

Керуючись ст. 349, 368-371, 373-374, 394, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 3 ст. 299 КК України, і призначити йому покарання за

-ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;

-за ч. 3 ст. 299 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

2.На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, більш суворим, призначити остаточне покарання ОСОБА_10 у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

3.Строк відбування покарання рахувати з 17.08.2026.

4.Відповідно до приписів ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк остаточно призначеного покарання строк попереднього ув`язнення з 10.03.2026 по 16.08.2026 (включно) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

5.Продовжити запобіжний захід, застосований до ОСОБА_10 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не більше, ніж на 60 (шістдесят) днів, тобто до 15.10.2026.

6.Стягнути з ОСОБА_10 на користь Держави процесуальні витрати на залучення експерта, що складаються з вартості проведеного експертного дослідження за висновком експерта від 12.03.2026 № СЕ-19/111-26/12978-Д сумі 4 457 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім) грн.

7.Речові докази, а саме:

7.1рукавиці, які поміщені до паперового конверту НПУ та опечатано печаткою, фіскальний чек, який поміщено до спецпакету № CRI 1019916, три сліди СПЛ з пасажирських дверей, які поміщено до спецпакету № WAR 115153, слід фрагменту долоні руки, який поміщено до спецпакету № WAR 0115154, змив з бардачка автомобіля, який поміщено до паперового конверту НПУ та опечатано печаткою, змив з автоматичної коробки передач автомобіля, який поміщено до паперового конверту НПУ та опечатано печаткою, змив з керма автомобіля, який поміщено до паперового конверту НПУ та опечатано печаткою, змив з пасажирської двері автомобіля, який поміщено до паперового конверту НПУ та опечатано печаткою знищити;

7.2взуття, поміщене до спецпакету № WAR 1869929, куртку світлого кольору та штани темного кольору, що поміщені до спецпакету № NPU 5672552, повернути ОСОБА_10 на його вимогу;

7.3куртку чорного кольору, поміщено до спецпакету № NPU 567255, пакет з двома футболками чорного кольору, поміщено до спецпакету № WAR 1869928 залишити у власності ОСОБА_13 .

7.4оптичний диск "Axent" та оптичний диск "Verbatim" формату DVD-R зберігати в матеріалах судової справи.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Голосіївський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення за винятком підстав, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України (щодо обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційноїскарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1