Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №317/6054/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 11.08.2026 Справа № 317/6054/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 317/6054/24 Головуючий у І інстанції: Ачкасов О. М.

Провадження № 22-ц/807/1678/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Полякова О.З.,

суддів Кочеткової І.В.,

Мінгазова Р.В.,

секретар Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області на заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 07 травня 2026 року у справі за позовом Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Вовк Анна Ігорівна – державний реєстратор Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області, Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

У С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2024 року Степненська сільська рада Запорізького району Запорізької області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 – державний реєстратор Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області, Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В обґрунтування позову зазначено, що 16.02.2022 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості (запис) про право власності за № 46787526 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322186800:02:002:0151, за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , країна громадянства: Російська Федерація, форма власності - приватна.

Підставою внесення до Реєстру відомостей стало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63552349 від 18.02.2022, ухвалене державним реєстратором виконавчого комітету Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області Вовк А.І.

Степненська сільська рада Запорізького району Запорізької області вважає, що рішення державного реєстратора підлягає скасуванню, оскільки у лютому 2023 року Степненській сільській раді стало відомо, що невстановленими особами зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2322186800:02:002:0151, що розташована за межами населеного пункту, яка повинна перебувати у комунальній власності, згідно з ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021.

16.02.2022 до державного реєстратора виконавчого комітету Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області Вовк А.І. звернувся ОСОБА_1 щодо реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2322186800:02:002:0151, на території Степненської територіальної громади.

16.02.2022 державний реєстратор Вовк А.І. за допомогою програмних засобів сформувала заяву, зареєстровану в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 51060915.

18.02.2022 державний реєстратор Вовк А.І. ухвалила рішення № 63552349 про державну реєстрацію прав та обтяжень щодо права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2322186800:02:002:0151, за ОСОБА_1 . Підставою для реєстрації права приватної власності за заявником став архівний витяг Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області від 02.08.2021 за № 07-05/53-3/07-02, згідно з яким ОСОБА_1 отримав право власності на земельну ділянку з числа земель колишнього КСП «Колос».

Проте заявник не подав державному реєстратору правовстановлюючого документа на земельну ділянку, кадастровий номер 2322186800:02:002:0151, зокрема, Державного акта на право приватної власності на землю. При цьому архівний витяг від 02.08.2021 за № 07- 05/53-3/07-02 не є правовстановлюючим документом.

Крім того, прізвище та по батькові заявника не збігається з прізвищем та по батькові особи, яка зазначена в цьому архівному витягу.

До того ж, ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, що унеможливлювало реєстрацію права власності на землю сільськогосподарського призначення інакше, ніж через прийняття ним спадщини.

Відтак, державний реєстратор Вовк А.І. під час ухвалення рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 2322186800:02:002:0151, належним чином не перевірила подані документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

28.02.2023 Степненська сільська рада звернулася до Міністерства юстиції України щодо проведення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно камеральної перевірки державного реєстратора Вовк А.І. щодо реєстраційних дій за заявою, зареєстрованою в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 51060915.

За наслідками камеральної перевірки комісія Міністерства юстиції України склала Акт від 25.07.2023 та видала Наказ. Наказом Міністерства юстиції України від 25.07.2023 № 2667/5 державному реєстратору ОСОБА_2 тимчасово блоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 (два) місяці.

В Акті Міністерства юстиції України від 25.07.2023 зокрема, зазначено таке: «положеннями частин другої, третьої та четвертої статті 81 Земельного кодексу України встановлено, що іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Отже, єдиною підставою, за якої громадяни іноземних держав та особи без громадянства можуть набувати право приватної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, є спадкування. Перевіркою встановлено, що державним реєстратором Вовк А.І. проведено державну реєстрацію права власності за громадянином Російської Федерації на земельну ділянку сільськогосподарського призначення не в порядку спадкування. Крім того, в Архівному витязі зазначено, що ОСОБА_1 отримав у приватну власність земельну ділянку, а Заяву подано ОСОБА_1 . Таким чином, державним реєстратором Вовк А.І. порушено вимоги статей 3, 10, 22, 24 Закону, пункту 12 Порядку № 1127, статті 81 ЗКУ, оскільки проведено державну реєстрацію прав на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження».

Оскаржуваним рішенням, індексний номер: 63552349 від 18.02.2022, ухваленим державним реєстратором виконавчого комітету Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області Вовк А.І, належним чином не встановлено відповідності заявлених прав та поданих документів вимогам законодавства, а також не перевірено документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державу реєстрацію прав та їх обтяжень, на наявність поданих документів для державної реєстрації прав в повному обсязі та на наявність підстав для відмови в державній реєстрації прав.

Державний реєстратор Вовк А.І. здійснила державну реєстрацію прав: 1) за відсутності правовстановлюючого документу на земельну ділянку, 2) за наявності протиріччя між заявленими речовими правами та поданими документами (невідповідність прізвища та по батькові заявника прізвищу та по батькові особи, зазначеної в поданих для держаної реєстрації прав документах), 3) за невідповідності поданих документів вимогам законодавства (заборона набуття права власності на землю сільськогосподарського призначення за іноземцем, крім випадків прийняття ним спадщини), та одразу прийнято рішення без урахування наявності підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та відмови в державній реєстрації прав.

Отже, оскаржуване рішення державного реєстратора виконавчого комітету Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області Вовк А.І., індексний номер: 63552349 від 18.02.2022, ухвалене з порушенням статей 3, 10, 18, 22, 23, 24 Закону № 1952-1V.

Місце розташування земельної ділянки, к.н. 2322186800:02:002:0151, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру: Запорізька область, Запорізький район, Наталівська сільська рада, земельна ділянка № НОМЕР_2 .

Розпорядженням Кабінету міністрів України від 12.06.2020 № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області» сформовано територію Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі - Степненська сільська рада, сформована громада, КОАТУУ 2322188600) до складу якої включено територію Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі - Наталівська сільська рада, розформована громада, КОАТУУ 2322186800).

25.10.2020 за наслідками чергових місцевих виборів обрано Степненську сільську раду, повноваження якої розпочались 11.11.2020, тому, Степненська сільська рада є правонаступником Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з 11.11.2020 в силу приписів закону, а земельна ділянка, кадастровий номер 2322186800:02:002:0151, розташована на території Степненської територіальної громади.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Таким чином, за відсутності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей (запису) про право власності від 16.02.2022 за № 46787526 на підставі оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63552349 від 18.02.2022, ухваленого державним реєстратором виконавчого комітету Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області Вовк А.І., внаслідок задоволення позову, Степненська сільська рада отримає можливість зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2322186800:02:002:0151, на підставі Закону України від 28.05.2021 № 1423-ІХ, пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України та пункту 81-9 Порядку № 1127.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону».

Позивач вважає, що позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) передбачена законом, тому сільська рада вимушена звернутися до суду з цим позовом.

Посилаючись на означені обставини, Степненська сільська рада Запорізького району Запорізької області просила суд скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області Вовк Анни Ігорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 63552349 від 18 лютого 2022 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Заочним рішенням від 07 травня 2026 року Запорізький районний суд Запорізької області відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, Степненська сільська рада Запорізького району Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 07 травня 2026 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги, повторюючи доводи позову, Степненська сільська рада Запорізького району Запорізької області зазначає, що ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги правовий статус земельної ділянки, сформованої внаслідок розпаювання земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства «Колос», необхідність застосування до спірних правовідносин спеціального закону.

Степненська сільська рада Запорізького району Запорізької області звертає увагу суду на те, що за відсутності в Державному реєстрі речових прав запису про право власності за відповідачем на підставі оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63552349 від 18.02.2022, ухваленого державним реєстратором виконавчого комітету Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області Вовк Анною Ігорівною, Степненська сільська рада отримає можливість передати в оренду земельну ділянку, к.н. 2322186800:02:002:0151, згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Законом № 1952-IV визначено особливості державної реєстрації права оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, земельні ділянки колективної власності. При цьому за приписами частини першої статті 30 Закону № 1952-IV право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, земельні ділянки колективної власності надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному статтями 13, 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав.

Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції, що виконання судового рішення, тобто скасування рішення державного реєстратора без одночасної реєстрації права власності за позивачем призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно є наслідком неповного з`ясування обставин справи та спростовується вищенаведеним.

Відзиву на апеляцій енну скаргу не надходило.

У судовому засіданні представник Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької областіГайдук С.П. наполягав на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні оскаржуваного рішення та відмові в задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну слід задовольнити з огляду на таке.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки виконання судового рішення призвиде до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно, тому замість хибного запису про державну реєстрацію до реєстру підлягає внесенню належний запис про право власності позивача саме на підставі рішення суду про задоволення віндикаційного позову.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив, підтверджено матеріалами справи і не заперечували сторони, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Російської Федерації, що підтверджується копією паспорта громадянина РФ.

Відповідно до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, розміщеної в реєстраційній справі по вказаній земельній ділянці у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, також встановлено, що ОСОБА_1 під час звернення до державного реєстратора із вказаною заявою для реєстрації виникнення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2322186800:02:002:0151 у графі «Громадянство» зазначив також – Російська Федерація.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №404093972 від 16.11.2024 р., вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 2322186800:02:002:0151, площею 6,16 га, дата державної реєстрації земельної ділянки 17.12.2021 р., орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: Відділ 1 Управління у Чернігівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2585967923060, дата державної реєстрації 16.02.2022 р., підстава: відомості з ДЗК, серія і номер:54909300, виданий 16.02.2022, видавник: Державний земельний кадастр, відомості внесення до Реєстру: 18.02.2022 р. ОСОБА_2 , Виконавчий комітет Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області, індексний номер рішення: 63552349, документи подані для державної реєстрації: розпорядження голови районної державної адміністрації, серія та номер: 4/126, виданий 25.09.2002, видавник: Запорізька районна державна адміністрація, розмір частки 1, власником зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , країна громадянства: Російська Федерація.

Згідно Розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації №4/126 від 25.09.2002 р. «Про затвердження проекту розподілу земель на земельні частки (паї)», колишнього КСП «Колос» та надання земельних ділянок у приватну власність громадянам, було затверджено проект розподілу земель КСП «Колос» на земельні частки (паї) колишнього КСП «Колос» та надання земельних ділянок у приватну власність громадянам, що також підтверджується архівним витягом від 02.08.2021 №07-05/53-З/07-02, з якої вбачається, що до списку громадян, які отримали у приватну власність ріллю їз земель Колос Запорізького району входив і ОСОБА_1 , № ділянки на плані 381, площа паю в фізичних 6,16.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №63552349 від 18.02.2022 р., державного реєстратора прав на нерухоме майно Вовк А.І., Виконавчий комітет Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області було вирішено провести державну реєстрацію права власності земельної ділянки, з кадастровим номером 2322186800:02:002:0151, за суб`єктом ОСОБА_1 , податковий номер паспорта/ НОМЕР_3 , що також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 300361965 від 18.02.2022 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 28.02.2023 р. №02-22/203 звернувся до Міністерства юстиції України з листом щодо перевірки законності дій державного реєстратора виконавчого комітету Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області Вовк А.І., що підтверджується листом Міністерства юстиції України №87425/33113-9-23/19.1.1 від 06.07.2023 р.

Згідно Наказу Міністерства юстиції України № документа 1600/7 від 05.07.2023 р. «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора виконавчого комітету Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області Вовк Анни Ігорівни», відповідно до статтею 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого постановою КМУ від 21.12.2016 № 990, звернулась до Міністерства юстиції України щодо проведення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно камеральної перевірки державного реєстратора Вовк А.І. щодо реєстраційних дій за заявою, зареєстрованою в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 51060915.

За наслідками камеральної перевірки комісією Міністерства юстиції України складено акт від 25.07.2023 та видано Наказ.

Наказом Міністерства юстиції України від 25.07.2023 № 2667/5 державному реєстратору Вовк А.І. тимчасово блоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 (два) місяця.

Міністерством юстиції України в Акті, зокрема, зазначено, що «положеннями частин другої, третьої та четвертої статті 81 Земельного кодексу України встановлено, що іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. Отже, єдиною підставою, за якої громадяни іноземних держав та особи без громадянства можуть набувати право приватної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, є спадкування. Перевіркою встановлено, що державним реєстратором Вовк А.І. проведено державну реєстрацію права власності за громадянином Російської Федерації на земельну ділянку сільськогосподарського призначення не в порядку спадкування. Крім того, в Архівному витязі зазначено, що ОСОБА_1 отримав у приватну власність земельну ділянку, а Заяву подано ОСОБА_1 . Таким чином, державним реєстратором Вовк А.І. порушено вимоги статей 3, 10, 22, 24 Закону, пункту 12 Порядку № 1127, статті 81 ЗКУ, оскільки проведено державну реєстрацію прав на підставі документів, які не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження».

Оскаржуваним рішенням, індексний номер: 63552349 від 18.02.2022, прийнятим державним реєстратором виконавчого комітету Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області Вовк А.І, належним чином не встановлено відповідність заявлених прав та поданих документів вимогам законодавства, а також не перевірено документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державу реєстрацію прав та їх обтяжень, на наявність поданих документів для державної реєстрації прав в повному обсязі та на наявність підстав для відмови в державній реєстрації прав.

Згідно договору дарування від 03.09.2001 р., посвідченого державним нотаріусом Запорізької районної державної нотаріальної контори Кравцовою М.М., ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1 , що також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №404093655 від 16.11.2024 р., копією технічного паспорту на зазначений житловий будинок. З зазначених документів вбачається, що відповідач є громадянином Російської Федерації та мешкає за межами території України.

Згідно розпорядження голови Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області №44 від 24.04.2024 р. «Про перейменування вулиць на території Степненської сільської ради» вул.Гагаріна, в с.Новостепнянське, була перейменована на «Щасливу».

Згідно довідки Віконавчого комітету Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_1 , дійсно не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з відповіді на запит Управління ДМС України в Запорізькій області вх.№2301.2-2073/23 і- 24 від 20.03.2024 р., за наявними обліками УДМС у Запорізькій області інформація щодо громадянства та наявності у ОСОБА_1 посвідок на тимчасове або простійне проживання на території України, відсутня.

З відповіді на запит Департамента з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної Міграційної Служби України №6.1-411/6-24 від 15.01.2024 р., вбачається, що ОСОБА_1 , з питань встановлення, оформлення належності до громадянства України, набуття громадянства України в установленому порядку не звертався, подання про втрату громадянства України ОСОБА_1 , територіальними органами ДМС не ініціювалося. Крім того, за наявними обліками ДМС та інформацією територіальних органів ДМС України (крім ГУДМС України в АР Крим, ГУДМС України в місті Севастополь, та окремих територіальних підрозділів ГУДМС України в Донецькій області та УДМС України в Луганській області, які тимчасово не здійснюють свої повноваження, і територіальних підрозділів ДМС, які знаходяться на територіях, де ведуться активні бойові дії), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не значиться (вих.№6.5-8934/6-24 від 13.08.2024 р.).

Згідно листа ГУ ДПС у Запорізькій області №109/08-01-12-01-04 від 05.01.2024 р., облікова картка за формою 1-ДР для реєстрації у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків надавалась фізичною особою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вересні 2013 р. до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Відповідно листа Департаменту Соціального захисту населення, вих.№ 5016 від 13.10.2023 р., ОСОБА_1 , станом на 13.10.2023 р. не перебуває на обліку в ЄІБД ВПО по Запорізькій області.

Зокрема, на підставі заяви Голови Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області Запорізькою окружною прокуратурою Запорізької області були внесені відомості до ЄРДР №42023082060000091 від 25.09.2023 р. про вчинення кримінального правопорушення за ст. 365-2 ч.1 (КК України 2001), що підтверджується Витягом з ЄРДР №42023082060000091 від 25.09.2023 р. про вчинення кримінального правопорушення за ст. 365-2 ч.1 (КК України 2001), листом першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області.

Як вбачається з листа та доданих документів, які були надані суду Запорізькою районною державною адміністрацією за вих.№0633/01-17 від 13.02.2025 р., на підставі звернення адвоката Заярної М.А. від 27.07.2021 №69 в інтересах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адвокату на підставі договору про надання правничої допомоги від 27.07.2021 р., було надано копію Розпорядження Голови Запорізької районної державної адміністрації №4/126 від 25.09.2002 р. та архівний витяг.

Згідно відповіді ВДРАЦС у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) №738/06.10-01-31 від 24.02.2025, перевіркою за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису про смерть відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не виявлено, перевірка актових записів про смерть проведена по первинним та поновленим актовим записам.

З листа Головного Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19/23712-25-Вих від 24.03.2025, вбачається, що відомості щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином Російської Федерації ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 08.11.2017 р. по 24.03.2025 р. в базі даних не виявлено. Крім того, зазначено, що відповідно до пункту 17 Положення інформація про осіб, які перетнули державний кордон України, виїхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території зберігається протягом 10 років з дня її внесення. Зберігання в базі даних інформації з персональними даними осіб впродовж 10 років здійснюється з 08.11.2017, оскільки до набрання чинності Положення, інформація про осіб, які перетнули державний кордон України зберігалася у базі даних протягом 5 років, у порядку визначеному наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 25.06.2007 №472.

24 листопада 2025 року Запорізьким районним судом Запорізької області було задоволено позов Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача – Степненська сільська рада Запорізького району Запорізької області, про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, а саме, припинено громадянину Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина Російської Федерації серії НОМЕР_4 , виданого Відділом внутрішніх справ Сусуманського району Магаданської області від 14.06.2001 (код підрозділу – 492-007), зареєстрований в Російській Федерації за адресою: АДРЕСА_2 ) право власності на земельну ділянку площею 6,16 га з кадастровим номером 2322186800:02:002:0151 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Степненської сільської територіальної громади Запорізького району Запорізької області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2585967923060, номер відомостей про речове право 46787526), шляхом її конфіскації (примусового відчуження) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (ідентифікаційний код юридичної особи 39820689, вул. Українська, буд. 50, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69095).

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (частина перша статті 13 Конституції України).

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 1 ЗК України).

Складовою реформування земельних відносин, що триває в Україні, є роздержавлення земель, тобто передача останніх із державної, комунальної чи колективної форм власності у приватну власність. Землі сільськогосподарського призначення можуть передаватися у приватну власність різними способами, які залежать від організаційно-правової форми сільськогосподарських підприємств, які виступають землекористувачами.

Приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також паювання земель, які були передані колективним сільськогосподарським підприємствам, є елементом земельної реформи і так званого роздержавлення земель.

Законом України «Про внесення змін до Земельного кодексу України» від 03 квітня 2003 року № 675-IV пункт 8 розділу X «Перехідні положення» ЗК України доповнено абзацом, яким передбачено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Порядок паювання земель сільськогосподарського призначення унормовано ще Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ № 720/95).

Пунктом 1 Указу № 720/95 установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними (пункт 2 Указу № 720/95).

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією (пункт 5 Указу № 720/95).

У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку (пункт 6 Указу № 720/95).

Отже, паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується зі змістом пункту 8 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (див. пункт 7.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17).

Особливості організаційних та правових засад виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), регламентовано Законом № 899-IV.

Статтями 1 та 2 Закону № 899-IV визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Цим Законом повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані сільським, селищним, міським радам.

За змістом частини третьої статті 13 Закону № 899-IV невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

Однак, правовий режим нерозподілених земельних ділянок та невитребуваних земельних часток (паїв) є різним. Так, нерозподілена земельна ділянка входить до складу земель, що підлягали паюванню, але в процесі розподілу не була закріплена за жодним власником. У свою чергу, невитребувана частка (пай) - це право особи на земельну частку, яке виникло в процесі паювання земель, але не було реалізоване шляхом виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) або щодо якого власник чи спадкоємець належно не оформив свої права.

Подібне правове регулювання обігу нерозподілених земельних ділянок та невитребуваних земельних часток (паїв) обумовлене спільністю механізму їх тимчасового використання до моменту остаточного визначення суб`єкта права на відповідний об`єкт. Метою такого регулювання є забезпечення ефективного використання земель сільськогосподарського призначення та недопущення їх вилучення з господарського обороту.

Обом цим об`єктам притаманний специфічний (окремий, особливий) правовий режим, який не дозволяє ототожнювати зазначені об`єкти із землями комунальної чи державної власності.

Незважаючи на те, що органи місцевого самоврядування наділені певними повноваженнями щодо розпорядження такими землями, про що детальніше буде зазначено далі у цій постанові, такі органи не набувають права власності на відповідні земельні ділянки та не можуть розглядатися як власники цих об`єктів.

Обсяг повноважень органу місцевого самоврядування щодо зазначених об`єктів є істотно вужчим порівняно з обсягом повноважень власника земельної ділянки (відповідна рада виконує функції тимчасового управління такими об`єктами, які характеризуються тимчасовим характером).

Такий підхід став усталеним у практиці суду касаційної інстанції, за змістом якого нерозподілені земельні ділянки та невитребувані земельні частки (паї) визначаються не як землі державної чи комунальної власності, а як землі, які лише перебувають у розпорядженні відповідних адміністрацій до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку (див. пункт 7.66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 922/2723/17).

Нерозподілені земельні ділянки, які на праві колективної власності належали колективним сільськогосподарським підприємствам чи кооперативам, та невитребувані частки (паї) фактично залишаються в режимі земель колективної власності, яка була різновидом права власності юридичної особи.

Такий правовий режим зберігається до моменту визначення їхнього приватного власника або до переходу у власність територіальної громади відповідно до закону.

Це підтверджує висновок по те, що у таких правовідносинах органи місцевого самоврядування діють не як власники земельних ділянок, а як їхні тимчасові розпорядники, а тому процедури, передбачені для розпорядження землями державної чи комунальної власності, не можна вважати обов`язковими у разі розпорядження цими об`єктами земельних прав, якщо це прямо не передбачено законом.

Згідно ч. 13 ст. 6 Земельного кодексу України від 08.12.1990 № 561-XII іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються.

Також, відповідно до ст. 81 Земельного кодексу України (чинного на час державної реєстрації земельної ділянки та на теперішній час) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Враховуючи положення ст. 81 Земельного кодексу України перебування у приватній власності іноземних громадян земельної ділянки сільськогосподарського призначення не допускається, за виключенням випадків передбачених частиною 4 вказаної статті (прийняття спадщини).

Згідно пункту 40 Порядку № 1127 державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом № 1952-ІV, іншими законами України та цим Порядком.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 23 Закону № 1952-ІV розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором у разі подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.

Згідно пунктів 8 частини першої статті 24 Закону № 1952-ІУ державний реєстратор відмовляє у державній реєстрації, якщо після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1952-ІУ за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Пунктом 4 частини першої статті 24 Закону № 1952-ІУ встановлено підстави для відмови в державній реєстрації прав, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно статті 3 Закону № 1952-ІV засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених Законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 130 Земельного кодексу України набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть: а) громадяни України; б) юридичні особи України, створені і зареєстровані за законодавством України, учасниками (акціонерами, членами) яких є лише громадяни України та/або держава, та/або територіальні громади; в) територіальні громади; г) держава.

Іноземні громадяни, враховуючи приписи статті 81 Земельного кодексу України, не можуть набувати право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення інакше, ніж в порядку прийняття спадщини.

Як встановлено з матеріалів справи, ділянка, к.н. 2322186800:02:002:0151, сформована внаслідок розпаювання земель земельна «Колос» на території Наталівської сільської ради. КСП Розпорядженням Кабінету міністрів України від 12.06.2020 № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області» сформовано територію Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі – Степненська сільська рада, сформована громада, КОАТУУ 2322188600) до складу якої включено територію Наталівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі – Наталівська сільська рада, розформована громада, КОАТУУ 2322186800). Згідно підпункту 4 пункту 6-1 Перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади. Відповідно до підпункту 10 пункту 6-1 Перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» юридична особа – сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб – сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.

25.10.2020 за наслідками чергових місцевих виборів обрано Степненську сільську раду, повноваження якої розпочались 11.11.2020. Відтак, Степненська сільська рада є правонаступником Наталівської сільської ради з 11.11.2020 в силу приписів закону.

За приписами статі 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»: «Нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (в редакції статті до 01.01.2019 – за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації) можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк, визначений у договорі оренди земельної ділянки, але не довше, до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

У разі якщо до 1 січня 2028 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним».

Відтак, за відсутності в Державному реєстрі речових прав запису про право власності за відповідачем на підставі оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63552349 від 18.02.2022, прийнятого державним реєстратором виконавчого комітету Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області Вовк Анною Ігорівною, Степненська сільська рада отримає можливість передати в оренду земельну ділянку, к.н. 2322186800:02:002:0151, відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Законом № 1952-IV визначено особливості державної реєстрації права оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, земельні ділянки колективної власності.

При цьому за приписами частини першої статті 30 Закону № 1952-IV право оренди на нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки, земельні ділянки колективної власності надані в оренду органами державної влади, органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному статтями 13, 14-1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», здійснюється без державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки в Державному реєстрі прав. Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції, що виконання судового рішення, тобто скасування рішення державного реєстратора без одночасної реєстрації права власності за позивачем призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно» є наслідком неповного з`ясування обставин справи та спростовується вищенаведеним.

Станом на час звернення з цим позовом до суду частина третя статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладена у такій редакції: «У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав , що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються . У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом , крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону».

Відтак позовна вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) передбачена законом , та у випадку задоволення позову, має наслідком припинення державної реєстрації прав відповідача на земельну ділянку, та є належним та ефективним способом захисту прав позивача .

Крім того, колегія суддів зауважує, що оскаржувана земельна ділянка фактично жодного дня не перебувала в користуванні ОСОБА_1 , тому відсутня необхідність її витребування.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим її слід задовольнити, на підставі ч. 1 ст. 376 ЦПК України, заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 07 травня 2026 року слід скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області – задовольнити.

Заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 07 травня 2026 року – скасувати. Увалити в цій справі нову постанову, якою:

«Позов Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Вовк Анна Ігорівна – державний реєстратор Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області, Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень – задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області Вовк Анни Ігорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 63552349 від 18 лютого 2022 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно».

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 14 серпня 2026 року.

Головуючий

Судді