Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №337/4364/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 337/4364/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №337/4364/26 Головуючий в 1 інст. Калугіна Г.Б.

Провадження №33/807/1060/26 Доповідач у 2 інст. Кононенко Т.О.

ПОСТАНОВА

іменем України

14 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Кононенко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , на постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2026 року щодо ОСОБА_1 ,

за участю:

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_1 – адвоката Насальської Г.О.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

представника потерпілої ОСОБА_2 – адвоката Жукової О.Є.,

установив:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який працює в ПАТ «Запоріжсталь» на посаді начальника зміни, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає: АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 680,00 грн (шістсот вісімдесят гривень 00 копійок), а також стягнуто судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.06.2026 о 14:30 год ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме кричав, ображав, принижував, погрожував, виганяв з дому, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю, та порушив п. 1 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, подала апеляційну скаргу, яка містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт вказує, що він не визнає своєї вини та вважає, що суд неправильно встановив обставини справи, не дослідив усі докази й не надав належної оцінки його поясненням.

Зазначає, що між ним і дружиною 26–27 червня 2026 року відбувся сімейно-побутовий конфлікт, а не психологічне домашнє насильство.

Повідомляє, що після повернення з нічної зміни він відпочивав, а дружина, повернувшись додому, почала сварку, висловлювала звинувачення у подружній зраді, використовувала нецензурну лексику та поводилася агресивно. Під час конфлікту він намагався уникнути фізичного контакту та припинити сварку, а пошкодження мобільного телефону дружини сталося випадково. Наступного дня між ними виник новий конфлікт щодо ключів від вхідних дверей. Стверджує, що він не хотів продовжувати сварку, залишив ключі на підлозі та пішов до іншої кімнати, де перебували діти. Після повернення дружини разом із працівниками поліції вона повідомила, що він нібито вчинив щодо неї психологічне домашнє насильство.

Зауважує, що жодних умисних дій, спрямованих на залякування, приниження, психологічний тиск чи обмеження прав дружини, він не вчиняв.

Вказує, що під час судового розгляду він просив дослідити відеозапис конфлікту, однак суд без належного мотивування цього не зробив і взагалі не надав відеозапису та його поясненням належної оцінки.

Вважає, що відеозапис, навпаки, підтверджує наявність сімейного та майнового конфлікту між подружжям, а не факт психологічного насильства.

Зауважує, що дружина відмовилася від пропозиції працівників поліції разом із дітьми поїхати до кризової кімнати, а старша донька повідомила поліцейським, що не боїться батька та що він не вчиняв щодо неї або молодшої сестри фізичного чи психологічного насильства.

Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні незалежні та об`єктивні докази заподіяння дружині психологічної шкоди або реальної загрози її заподіяння, зокрема медичні документи, висновки психологів, показання незалежних свідків чи інші докази.

На його думку, суд фактично обмежився заявою дружини та складеним на її підставі протоколом поліції, не перевіривши належним чином його заперечення та докази.

Повідомляє, що сплата штрафу в розмірі 680 гривень не означає визнання вини, оскільки штраф було сплачено через нерозуміння порядку оскарження постанови та наслідків його несплати.

Позиції учасників апеляційного провадження

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його представник адвокат Насальська Г.О. у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

ОСОБА_1 факт криків, образ, погроз заперечував, вказав, що не кричав. Ключі від квартири не давав, оскільки дружина не вміє ними користуватися. Захисник Царькова В.О. зауважила, що в цій ситуації є побутовий конфлікт.

Потерпіла ОСОБА_2 та її представник – адвокат Жукова О.Є. заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Представник потерпілої – адвокат Жукова О.Є. заперечувала проти доводів апеляційної скарги та наявності побутового конфлікту.

Потерпіла пояснювала, що вона страждає від чоловіка, оскільки він постійно завдає їй психологічних страждань, погрожує, ображає, дії ОСОБА_1 викликають побоювання за її безпеку. 27.06.2026 просила чоловіка віддати ключі, проте він їх їй не дав, що позбавило її права користуватися житлом.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, переглядаючи оскаржувану постанову в межах поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обставинам, зазначеним у протоколі про адміністративне правопорушення, з урахуванням наявних у матеріалах справи письмових доказів, суддя районного суду дав об`єктивну та належну оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.

Об`єктивна сторона даного правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї (матеріальний склад).

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство — це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім`ї стосовно іншого члена сім`ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім`ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров`ю.

Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року (далі — Закон) визначає, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.

Згідно зі ст. 3 Закону дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); та ін.

Психологічне насильство (п. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного вище Закону) як форма домашнього насильства включає в себе словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Таким чином, достовірність даних, викладених у протоколі, та правдивість показань потерпілої ОСОБА_2 перевірені в судовому засіданні апеляційного суду, а тому в даному випадку суддя першої інстанції, відповідно до вимог ст. ст. 245, 251 КУпАП, об`єктивно з`ясував обставини цієї справи і з урахуванням наявних та досліджених у судовому засіданні доказів дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП складено з дотриманням вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав відомості, що у ньому містяться, як докази у справі про адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є безпідставними і такими, що спростовуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, яким суд першої інстанції дав належну та об`єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.

Зокрема, потерпіла пояснювала, що вона проживає разом із ОСОБА_1 та двома дітьми. Раніше чоловік знущався з неї та дітей, бив, виганяв із дому, проте поліцію вона не викликала. 27 червня 2026 року за місцем мешкання чоловік ОСОБА_1 вчинив стосовно неї домашнє насильство психологічного характеру, а саме: кричав, ображав, принижував та погрожував, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю, при цьому виганяв її з квартири.

Окрім того, поліцейськими було оцінено вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення та встановлено високий ризик небезпеки.

Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 27 червня 2026 року вчинив насильницькі дії, спрямовані на заподіяння шкоди психічному здоров`ю потерпілої сторони, тобто вчинив насильство щодо своєї дружини, не знайшли свого підтвердження та є лише суб`єктивним сприйняттям правопорушником обставин події.

Зокрема, апеляційні доводи про те, що мав місце звичайний сімейний конфлікт, а не домашнє насильство, оскільки ОСОБА_1 не мав умислу на заподіяння шкоди психічному здоров`ю його дружини, апеляційний суд оцінює критично як такі, що спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності.

Те, що у постанові суд не відобразив показання учасників процесу, надані під час розгляду протоколу (на що звертає увагу апелянт), не завадило суду першої інстанції повно і всебічно з`ясувати всі обставини, що мають значення, та висновків суду не спростовує і само по собі не свідчить про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови.

Апеляційним судом було досліджено відеозапис, долучений ОСОБА_1 до матеріалів справи в суді першої інстанції. Водночас обставини, зафіксовані на зазначеному відеозаписі, не стосуються подій, за якими було складено протокол про адміністративне правопорушення, оскільки зафіксовані на відео події відбувалися днем раніше. Таким чином, вказаний відеозапис не підтверджує та не спростовує обставин, які є предметом розгляду у цій справі.

Щодо клопотання адвоката Насальської Г.О. про долучення та дослідження диска з фотографіями, апеляційний суд зазначає, що перегляд постанови суду першої інстанції не має на меті збирання доказів у справі та не передбачає безумовного прийняття нових доказів, які сторона мала можливість подати під час розгляду справи судом першої інстанції, тому підстав для задоволення клопотання не вбачає. Завданням апеляційного суду є перевірка законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та на підставі матеріалів, які були предметом розгляду суду першої інстанції.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, а також аргументи, висловлені під час апеляційного розгляду, не містять посилань на належні докази чи порушення вимог законодавства і не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що ґрунтується на даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №682537 від 27 червня 2026 року, письмових поясненнях ОСОБА_2 , терміновому заборонному приписі стосовно ОСОБА_1 , представлених матеріалах справи про адміністративне правопорушення, тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив усі докази, наявні в матеріалах справи, та надав цим доказам правильну оцінку.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

ухвалив:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2026 року стосовно ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Т.О. Кононенко