Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №335/151/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 14.08.2026 Справа № 335/151/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 335/151/26 Головуючий у І інстанції: Мінаєв М.М.

Провадження № 22-ц/807/915/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Полякова О.З.,

суддів Кочеткової І.В.,

Кухаря С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Скользнєвої Валерії Владиславівни на рішенняВознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2025 року ТОВ «Таліон плюс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що 12.01.2025 ТОВ «Манівео швидка допомога» та ОСОБА_1 уклали Договір кредитної лінії № 652535579 у формі електронного документа, відповідно до якого Відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 14300,00 грн.

Відповідач добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов`язків власноручно заповнив заявку на отримання кредитних коштів з використанням мережі Інтернет, а саме в своєму особистому кабінеті на сайті Товариства, зазначивши свої персональні дані, в тому числі: паспортні дані, дані про електронну пошту та абонентський номер, реквізити банківської картки, на рахунок якої бажав отримати кредит та ін.

Після автоматизованої обробки заяви на отримання кредитних коштів та її схвалення інформаційно-комунікаційна система Товариства, згенерувала електронний договір, що є офертою у розумінні ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України і містить усі істотні умови та надала Позичальнику для ознайомлення в його особистому кабінеті, а також направила на електронну поштову скриньку, що належить Відповідачу та вказана ним у Заявці на отримання кредитних коштів.

Відповідно до умов Договору Відповідач, ознайомившись з усіма істотними умовами оферти, надав згоду (акцепт) на укладення Договору шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписано відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме: ввів у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови Договору, одноразовий ідентифікатор, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка стає активною лише після отримання та введення одноразового ідентифікатора для підписання Договору та одноразового ідентифікатора для підписання паспорту кредиту. Після підпису електронного повідомлення Відповідачем, зазначене повідомлення надійшло в інформаційно-комунікаційну систему Товариства, відповідно з цього моменту Товариство повідомлений про те, що Відповідач надав згоду (акцептував) на пропозицію (оферту) щодо укладання Договору.

Моментом підписання цього Договору є використання його сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором накладено на Договір та інформація про підпис (дату та час) міститься в Розділі 15 Договору.

Після створення сторонами електронного підпису одноразовим ідентифікатором, текст оферти, реквізити електронного підпису одноразовим ідентифікатором, які дають змогу встановити дату та час вчинення кожною з сторін дій спрямованих на підписання цього Договору, та реквізити кваліфікованого електронного підпису Директора Товариства стають доступними для скачування в Особистому кабінеті Позичальника, та зберігаються в файлі формату, що унеможливлює зміну чи видалення такої інформації.

Так, відповідно до умов Розділу 2 Договору Товариство зобов`язалося надати Відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка допомога» (далі - Правила), що є невід`ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.

За умовами Договору грошові кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки вказаної Позичальником в особистому кабінеті, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання Позичальником чергового траншу за Договором. Так, на виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № 4441-11XX-XXXX-9166, яка була вказана Відповідачем при укладанні Договору.

Розділом 8 Договору передбачений розмір процентів та вартість послуг за користування кредитними коштами (п.8.1-8.15): п. 8.1. - за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом та Комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим Договором. Інших витрат Позичальника Договором не передбачено. п. 8.2. - проценти за користування Кредитом є платою за користування Позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних Кредитодавцю.

Процентна ставка за користування Кредитом є Базовою процентною ставкою. Процентна ставка за Договором є фіксованою і не підлягає зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника.

Разом з тим, Кредитодавець має право в односторонньому порядку зменшити загальну вартість Кредиту для Позичальника, що не є зміною істотних умов цього Договору. п. 7. кінцева дата повернення кредиту - 11.02.2030. п. 8.3. Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних. п.8.5 Комісія за надання Кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги Кредитодавця. Комісія за надання кредиту Позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються Кредитодавцем за цим Договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі першого Траншу за цим Договором. У випадку видачі наступних крім першого Траншів за цим Договором Комісія за надання додаткових грошових коштів у Кредит нараховується у день видачі кожного Траншу. п. 3.1 - на момент укладення цього Договору Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий транш. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів або здійснить Поновлення Дисконтного періоду, на період після 07.05.2025 Кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 18,37 % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Індивідуальною процентною ставкою 0,80 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 292,00 відсотків річних. Кредитодавець має право зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації, зокрема у разі отримання Позичальником від Кредитодавця та введення в Особистому кабінеті спеціального набору символів (промокоду), які дають право на отримання додаткової знижки на Індивідуальну процентну ставку. Зменшення розміру Індивідуальної процентної ставки, у разі використання Позичальником промокоду, відбувається починаючи з дати використання промокоду і до дати закінчення дії знижки, що надається згідно з умовами промокоду. Використання промокоду з метою зменшення розміру Індивідуальної процентної ставки відбувається виключно після здійснення Позичальником всіх необхідних для Пролонгації оплат. про порядок надання додаткових знижок і про їх розмір Позичальник інформується в Особистому кабінеті. Сторони погодили, що у разі користування Кредитом після 6 (шести) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду жодних знижок на проценту ставку не надається. Перерахунок зобов`язань Позичальника по оплаті процентів під БАЗОВУ ПРОЦЕНТУ СТАВКУ, при користуванні Кредитом або несплаті нарахованої Комісії за надання Кредиту після спливу 6 (шести) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду може здійснюватися, на вибір Кредитодавця, за весь строк Дисконтного періоду або лише за останні 30 (тридцять) календарних днів дії Дисконтного періоду. Застосування знижок передбачених цим Договором є правом, а не обов`язком Кредитодавця, за винятком повного дострокового погашення Кредиту та сплати нарахованої Комісії за надання Кредиту Позичальником протягом 6 (шести) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду кредитування. Відповідно до умов Договору визначено проценти в розмірі визначеному за правилами цього Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня закінчення строку дії цього Договору. Проценти нараховуються щоденно у відсотках від суми Кредиту за кожний день користування ним, за ставкою визначеною в порядку зазначеному вище, із розрахунку наявності 365 днів у році не залежно від того високосний рік чи ні.

Базова процентна ставка або Стандартна процентна ставка – процентна ставка, значена в Паспорті кредиту та Істотних характеристиках продукту «СМАРТ», як максимально можливий розмір плати за користування кредитом, з урахуванням обмеження максимального значення Денної процентної ставки встановленої Законом України «Про споживче кредитування» на момент отримання кожного окремого Траншу за цим Договором

Відповідач зобов`язання з повернення кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим, відповідно до п. 9.1.1.7. Договору, ТОВ «Таліон Плюс» достроково розірвало Договір шляхом направлення Відповідачу відповідного повідомлення.

З 03.11.2025 припинилося право Позивача щодо нарахування процентів за користування кредитом, передбачених Договором.

10.06.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу №МВ-ТП/39, відповідно до якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 652535579 від 12.01.2025.

Отже, зобов`язання зі сторони кредитора за Договором виконані в повному обсязі, в свою чергу Відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 50732,34 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості наданим Позивачу від Первісного кредитора (з дати укладання Договору по дату відступлення права вимоги) та розрахунком заборгованості Позивача (з дати отримання права вимоги станом на дату розірвання Договору). Проценти за Договором після розірвання Договору (з 03.11.2025 ) не нараховувалися.

Посилаючись на означені обставини, ТОВ «Таліон плюс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за Кредитним договором № 652535579 від 12.01.2025 у розмірі 43583,25 грн та судові витрати.

Рішенням від 13 лютого 2026 року Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя задовольнив позов.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон плюс» заборгованість за Кредитним договором № 652535579 від 12.01.2025 станом на 03.11.2025 у розмірі 43583,25 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Скользнєвої В.В. подалаапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, просить скасувати рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2026 року та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що кредитний договір № 652535579 укладено 12.01.2025. Відповідно до пункту 7.3 Договору кінцевий строк повернення кредиту встановлено до 11.02.2030. Позивач звернувся до суду 05.01.2026 року, тобто більш ніж за чотири роки до настання погодженого сторонами строку виконання основного зобов`язання. До позовної заяви додано «Повідомлення про дострокове розірвання договору» № ТП/652535579 від 03.11.2025 року. Однак матеріали справи не містять доказів його направлення та вручення відповідачу. Крім того, апелянт вважає, що нарахована позивачем сума по відсоткам за кредитним договором в загальному розмірі 29285,08 грн не відповідає нормам Закону України «Про захист прав споживачів». Нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим з урахуванням суми тіла кредиту в розмірі 14300 грн, та того, що відповідно до розрахунку первісного кредитора Відповідач сплатила 08.02.2025 - 1 488 грн, 09.03.2025 - 3060 грн, 07.04.2025 - 4039 грн. Загалом сплатила 8587 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Таліон плюс» заперечує проти доводів відповідача, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення – без змін. Зокрема, зазначає, що відповідач добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов`язків, оформлюючи Договір на сайті Первісного Кредитора, ознайомилась з текстом Договору, а тому мала змогу ознайомитися з Правилами та Паспортом споживчого кредиту та інформацією, передбаченою ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Кредитодавець, а в разі відступлення права вимоги Фактор, яким є позивач ТОВ «Таліон плюс», має право нараховувати проценти за даним договором починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня закінчення строку дії цього Договору, виключенням може бути лише застосування Кредитодавцем або Фактором п. 9.1.1.7. Договору щодо дострокового припинення договору у разі затримання Позичальником сплати процентів за користування Кредитом щонайменше на один місяць . Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення– невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідач не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами та повернення їх, тому Позивачем відповідно до повідомлення про дострокове розірвання договору № ТП/652535579 від 03.11.2025 року та подальшого зупинення з вказаної дати нарахування відсотків, що відображено у доданих до позову розрахунках заборгованості. Як вбачається з рахунку заборгованості Первісного кредитора, Відповідач в межах дії строку Дисконтного періоду користування кредитними коштами тричі вчиняв конклюдентні дії щодо продовження строку Дисконтного періоду, а саме, 08.02.2025, 09.03.2025 та 07.04.2025 року. Так, Відповідач, 08.02.2025 року, вчиняючи конклюдентні дії щодо продовження строку Дисконтного періоду ще на 30 днів, тобто до 10.03.2025 року, сплативши всі фактично нараховані відсотки у розмірі 1488,00 грн та в Особистому кабінеті активувала акційну пропозицію щодо застосування знижки до Індивідуальної процентної ставки, таким чином, Індивідуальна процента ставка становить 0,80 відсотків річних. Також, 09.03.2025 року Відповідач знову вчинила конклюдентні дії щодо продовження строку Дисконтного періоду ще на 30 днів, тобто до 08.04.2025 року здійснивши оплату нарахованих відсотків у розмірі 3060,00 грн, однак, не отримав акційної пропозиції, тому подальше нарахування відсотків відбувалось за Індивідуальною процентною ставкою 0,98 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних. Також, 07.04.2025 року Відповідач сплатила нараховані відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 4039,00 грн, при цьому в Особистому кабінет і ввела промокод на застосування акційної пропозиції щодо знижки на Індивідуальну процентну ставку, чим знову ж таки продовжила строк Дисконтного періоду до 07.05.2026 року з нарахуванням відсотків під Індивідуальну процентну ставку 0,80 відсотків річних. Вказані оплати були враховані Первісним кредитором та відображені у розрахунку заборгованості. Акцентуємо, що оплата відсотків були зараховані відповідно до умов Договору (пункт 3.2 Договору) саме рахунок погашення нарахованих відсотків. Утворена сума заборгованості каже про те, що Відповідач, отримавши кредит, намагається уникнути обов`язку з повернення кредитних грошових коштів в тому числі і процентів за користування ними, вказуючи, що сума нарахованих процентів є непропорційною та такою, що не відповідає принципам справедливості.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, даний спір за визначеними статтею 274 ЦПК України критеріями відноситься до категорії малозначних, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , підписавши договір та отримавши кредитні кошти, взяті на себе зобов`язання за договором не виконувала, тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив, підтверджено матеріалами справи і не заперечували сторони, що

12.01.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Кредитний договір № 652535579, що сторонами не оспорювалось.

Відповідно до умов Кредитного договору, укладеного між сторонами, Кредитодавець надав Позичальникові грошові кошти у формі кредитної лінії на умовах строковості, зворотності та платності (п. 2.1, 2.3, 4.1 Договору). Позичальник, у свою чергу, зобов`язався повернути отриману суму кредиту та сплатити на користь Кредитодавця проценти за користування кредитом і комісію за його надання у порядку, передбаченому договором та Правилами надання коштів у кредит (п.8.1 Договору). Нарахування процентів та інших платежів за користування кредитом здійснювалося з дати фактичного надання першого траншу до дня повного погашення заборгованості або до моменту припинення дії договору з будь-яких підстав (п. 7.1. п.7.3, 8.2., 9.2.1.2. Договору). Проценти нараховувалися на фактичний залишок заборгованості Позичальника за кожний день користування кредитом, відповідно до встановленої договором процентної ставки. Процентна ставка визначена Договором як фіксована та застосовується з розрахунку 365 днів у році, незалежно від високосності року (п. 8.10. Договору).

Розділом 8 Договору передбачений розмір процентів та вартість послуг за користування кредитними коштами (п.8.1-8.15):

п. 8.1. - за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом та Комісію за надання кредиту у розмірі та порядку, що встановлені цим Договором. Інших витрат Позичальника Договором не передбачено;

п. 8.2. - проценти за користування Кредитом є платою за користування Позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних Кредитодавцю. Процентна ставка за користування Кредитом є Базовою процентною ставкою. Процентна ставка за Договором є фіксованою і не підлягає зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Разом з тим, Кредитодавець має право в односторонньому порядку зменшити загальну вартість Кредиту для Позичальника, що не є зміною істотних умов цього Договору;

п. 7. кінцева дата повернення кредиту - 11.02.2030;

п. 8.3. Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних;

п.8.5 Комісія за надання Кредиту не є платою за додаткові та/або супутні послуги Кредитодавця. Комісія за надання кредиту Позичальнику є іншою складовою плати за послуги, що надаються Кредитодавцем за цим Договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі першого Траншу за цим Договором. У випадку видачі наступних крім першого Траншів за цим Договором Комісія за надання додаткових грошових коштів у Кредит нараховується у день видачі кожного Траншу;

п. 3.1 - на момент укладення цього Договору Позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий транш. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У разі якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів або здійснить Поновлення Дисконтного періоду, на період після 07.05.2025 р. Кредитодавець надає позичальнику знижку в розмірі 18,37 (вісімнадцять цілих тридцять сім сотих) % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Індивідуальною процентною ставкою 0,80 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 292,00 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних. Кредитодавець має право зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації, зокрема у разі отримання Позичальником від Кредитодавця та введення в Особистому кабінеті спеціального набору символів (промокоду), які дають право на отримання додаткової знижки на Індивідуальну процентну ставку. Зменшення розміру Індивідуальної процентної ставки, у разі використання Позичальником промокоду, відбувається починаючи з дати використання промокоду і до дати закінчення дії знижки, що надається згідно з умовами промокоду. Використання промокоду з метою зменшення розміру Індивідуальної процентної ставки відбувається виключно після здійснення Позичальником всіх необхідних для Пролонгації оплат;

про порядок надання додаткових знижок і про їх розмір Позичальник інформується в Особистому кабінеті. Сторони погодили, що у разі користування Кредитом після 6 (шести) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду жодних знижок на проценту ставку не надається. Перерахунок зобов`язань Позичальника по оплаті процентів під базову проценту ставку, при користуванні Кредитом або несплаті нарахованої Комісії за надання Кредиту після спливу 6 (шести) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду може здійснюватися, на вибір Кредитодавця, за весь строк Дисконтного періоду або лише за останні 30 (тридцять) календарних днів дії Дисконтного періоду. Застосування знижок передбачених цим Договором є правом, а не обов`язком Кредитодавця, за винятком повного дострокового погашення Кредиту та сплати нарахованої Комісії за надання Кредиту Позичальником протягом 6 (шести) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду кредитування;

На момент укладення Договору строк Дисконтного періоду користування складав 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником кредитного Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. (п. 3.1 Договору). Відповідно до п. 1.1.5. Договору, Дисконтний період кредитування або Дисконтний період – період користування Кредитом, протягом якого Позичальник має право отримувати нові Транші у межах встановленого Кредитного ліміту, у тому числі у разі часткового погашення Кредиту протягом строку дії Договору. Тобто, це лише період користування кредитними коштами в межах якого позичальник має право отримати додаткові кредитні Транши.

Строк дії договору передбачений розділом 11 Договору, відповідно до п. 11.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання/припинення його дії, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У п. 7.3. Договору визначена кінцева дата повернення (виплати) Кредиту. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання. Відповідно до п. 11.2. Позичальник має право користуватися Кредитом від дати фактичного отримання суми Кредиту за кожним Траншем та до закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання.

Відповідно до Розділу 9 Договору у разі затримання Позичальником сплати процентів за користування Кредитом, частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць Кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення Позичальника про дострокове припинення/розірвання Договору. В тому числі Кредитодаведь має право направляти інформаційні повідомлення, щодо виконання цього Договору (в тому числі під час взаємодії при врегулюванні простроченої заборгованості) Позичальнику в електронному вигляді через Особистий кабінет та/або на електронну пошту та/або у вигляді sms-повідомлень на номер телефону, вказаний у Заявці та/або в месенджері.

Також судом встановлено, що при заповненні заявки Відповідач вказала реквізити Платіжної картки, яка випущена для управління відкритого на її власне ім`я рахунком, на який він бажає отримати кредит. Кредитні кошти за цим Договором були перераховані Відповідачу шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Первісного кредитора, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки № НОМЕР_1 , яка належить Відповідачу.

Суд виходив з того, що підтвердженням здійснення перерахування кредитних коштів є факт ініціювання Первісним Кредитором платіжної операції, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, на основі якої кошти перераховуються за реквізитами платіжної картки клієнта № 4441111069299166, згідно з умовами Договору та Закону України «Про платіжні послуги», що підтверджується довідкою про ініціювання платіжної операції, копія якої надана позивачем. В свою чергу, надавач платіжних послуг ТОВ «Профіт Гід» надали підписане за допомогою КЕП платіжне підтвердження, із змісту якого вбачається, що через платіжний сервіс було успішно проведено транзакцію на зарахування кредитних коштів на загальну суму 14300,00 грн, копія чого також наявна в матеріалах справи.

Крім того, сторона відповідача визнала факт отримання кредитних коштів.

В подальшому, 08.02.2025, 09.03.2025 та 07.04.2025 року відповідач сплатила нараховані за кожен день користування кредитними коштами відсотків на загальну суму 8587,00 грн., що підтверджується матеріалами справи і відповідачем не оспорюється.

Станом на 10.06.2025 розмір заборгованості відповідача за Кредитним договором становив 14300,00 грн. за тілом кредиту та 16837,85 грн. за процентами, що підтверджується доданим до позову розрахунком.

10.06.2025 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) укладено договір факторингу № МВ-ТП/39, за яким Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (копія вказаного Договору долучена до позовної заяви).

Пунктом 2.1. даного Договору передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 4.2 Договору факторингу № МВ-ТП/39 від 10.06.2025 року наявне Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання Реєстру прав вимоги.

В той же час, п. 1.5. Договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги - це перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в Додатку №1 до договору.

10.06.2025 року на виконання п. 2.1. Договору факторингу № МВ-ТП/39 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було складено та підписано реєстр прав вимоги, за яким передані (відступлені) права вимоги в тому числі і до Відповідача за кредитним Договором. Вказані обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи Витягом з реєстру прав вимоги від 10.06.2025 року, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги крім інших і до ОСОБА_1 (кредитний Договір № 652535579 від 12.01.2025 року). З копії Реєстру боржників за кредитними договорами, відповідно до Договору факторингу № МВ-ТП/39 від 10 червня 2025 року, слідує, що ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги, зокрема, до Відповідача за кредитним договором № 652535579 від 12.01.2025 року (повний Реєстр прав вимоги відповідно до Договору факторингу № МВ-ТП/39 від 10.06.2025 року зі скритою персональною інформацією інших боржників додано позивачем до відповіді на відзив)

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до приписів частини 1статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з положеннями частини 1статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Зі змісту кредитного договору суд встановив, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, його підписано одноразовим ідентифікатором, а відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Колегія суддів зауважує, що відповідач не заперечує укладення цього договору та отримання коштів.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що 12.01.2025 ТОВ «Манівео швидка допомога» та ОСОБА_1 уклали Договір кредитної лінії № 652535579 у формі електронного документа, відповідно до якого Відповідач отримала від Товариства кредитні кошти в розмірі 14300 грн.

Договір кредитної лінії № 652535579 підписано відповідачем електронним підписом 12.01.2025 о 11:40 шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «DQSC», відповідно до ч. ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Наведене свідчить, що відповідач ознайомилася і погодилася з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Ідентифікація ОСОБА_1 на веб-сайті кредитора здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням її особистих даних, а саме: зареєстрованого місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків, фінансового номера телефону, адреси електронної пошти.

Пропозиція на укладення кредитного договору (оферта) прийнята (акцептована) відповідачем, договір підписаний одноразовим ідентифікатором.

Доказів, що вказаний у договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, відповідач не надала, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження ОСОБА_1 не могла би отримати кредитні кошти.

Будь-які докази протиправності дій третіх осіб щодо ОСОБА_1 , що стосуються підписання кредитного договору, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена можливість визнання недійсними окремих умов договору у разі визнання цих положень договору несправедливими.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, в постановах Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 201/13593/19, від 11 грудня 2024 року у справі № 725/5919/19 та інших).

Як вбачається з рахунку заборгованості Первісного кредитора, Відповідач в межах дії строку Дисконтного періоду користування кредитними коштами тричі вчиняв конклюдентні дії щодо продовження строку Дисконтного періоду, а саме, 08.02.2025, 09.03.2025 та 07.04.2025 року. Так, Відповідач, 08.02.2025 року, вчиняючи конклюдентні дії щодо продовження строку Дисконтного періоду ще на 30 днів, тобто до 10.03.2025 року, сплативши всі фактично нараховані відсотки у розмірі 1488,00 грн та в Особистому кабінеті активувала акційну пропозицію щодо застосування знижки до Індивідуальної процентної ставки, таким чином, Індивідуальна процента ставка становить 0,80 відсотків річних. Також, 09.03.2025 року Відповідач знову вчинила конклюдентні дії щодо продовження строку Дисконтного періоду ще на 30 днів, тобто до 08.04.2025 року здійснивши оплату нарахованих відсотків у розмірі 3060,00 грн, однак, не отримав акційної пропозиції, тому подальше нарахування відсотків відбувалось за Індивідуальною процентною ставкою 0,98 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних. Також, 07.04.2025 року Відповідач сплатила нараховані відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 4039,00 грн, при цьому в Особистому кабінет і ввела промокод на застосування акційної пропозиції щодо знижки на Індивідуальну процентну ставку, чим знову ж таки продовжила строк Дисконтного періоду до 07.05.2026 року з нарахуванням відсотків під Індивідуальну процентну ставку 0,80 відсотків річних. Вказані оплати були враховані Первісним кредитором та відображені у розрахунку заборгованості. Акцентуємо, що оплата відсотків були зараховані відповідно до умов Договору (пункт 3.2 Договору) саме рахунок погашення нарахованих відсотків.

Пункт 7.2 Договору передбачає, що Споживач в обов`язковому порядку повинен повернути суму кредиту не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з обставин : 7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; 7.2.2. дострокового припинення дії Договору 9.1.1.2 або 9.1.1.7 Договору. , в порядку передбаченому п. Відповідач після закінчення строку Дисконтного періоду свої зобов`язання відповідно до умов Договору не виконав, строк кредитування продовжувався, а тому нарахування відсотків відбувалося в межах строку користування кредитом (до 02.11.2025 року включно), а Позивач ТОВ «Таліон Плюс» має право нараховувати проценти за даним Договором починаючи з першого дня надання Траншу та до дня закінчення строку дії цього Договору, тобто до дня дострокового розірвання Договору (03.11.2025 року) під розрахунок по Базовій процентній ставці – 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 365,18 (триста шістдесят п`ять цілих вісімнадцять сотих) відсотків річних (п. 8.3 Договору).

Відтак, з огляду на свободу договору, яка передбачена статтею 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили строк кредитування (дисконтного періоду) у 30 днів, а також передбачили право кредитора протягом п`яти років, або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання, нарахувати відсотки у визначеному договором розмірі.

При цьому договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату нею заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Проаналізувавши договір та розрахунок заборгованості, колегія суддів вважає правомірною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та погодженим сторонами умовам договору вимогу позивача про стягнення із відповідача на його користь відсотків за користування кредитом, оскільки вони нараховані за базовою процентною ставкою в розмірі 0,98 відсотків, що не перевищує максимального розміру денної процентної ставки, передбаченої ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» .

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги щодо несправедливого розміру процентів за кредитним договором, оскільки при укладенні кредитного договору вона була повідомлена про розмір відсотків, порядок їх сплати та інші суттєві обставини договору, і добровільно уклала цей договір та користувалася отриманими коштами.

Колегія суддів зауважує, що доводи апеляційної скарги є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції. Такі доводи є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, колегія суддів враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням, не підтверджені жодними доказами.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Скользнєвої Валерії Владиславівни слід залишити без задоволення, а рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2026 року – без змін.

Керуючись ст. ст. 371, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Скользнєвої Валерії Владиславівни –залишити без задоволення.

Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 13 лютого 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 14 серпня 2026 року.

Головуючий

Судді