Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №717/1120/26 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Суд: Кельменецький районний суд Чернівецької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 13 серпня 2026 р.

Справа: №717/1120/26

Суддя: Туржанський В. В.

Справа №717/1120/26

Номер провадження 2/717/662/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді: Туржанського В.В.

за участі секретаря: Каленчука П.О.

розглянув в залі суду в селищі Кельменці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача Сердійчук Ярослава Ярославівна подав до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором №2234336 в розмірі 18696 гривень, понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000 гривень.

ВСТАНОВИВ:

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, відзив не подав.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві просить розглянути справу за відсутності позивача та зазначив, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних в справі доказів.

Судом встановлено, що 03 квітня 2020 року між ТзОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №2234336 про надання споживчого кредиту у сумі 5700 гривень, строком на 30 днів.

Відповідно до п.1.5.1 Кредитного Договору стандартна кредитна ставка становить 1,90 % в день застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

Знижена процентна ставка 0,95 % в день від суми кредиту застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеному в пункті 1.4 договору, якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку. (пункт 1.5.1 договору).

Стандартна процентна ставка 1,9 % в день від суми кредиту застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеному в пункті 1.4 договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в пункті 1.5.1 договору для застосування зниженої процентної ставки, та в межах нового строку , якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 цього договору, та у межах періоду прострочення, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення.

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що відбулося продовження строку користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту №2234336 від 03.04.2020 року.

Згідно графіку платежів до договору про надання споживчого кредиту №2234336 від 03.04.2020 року, дата повернення позики та сплати нарахованих процентів визначена як 03 травня 2020 року.

Згідно пункту 2.1 договору кошти надаються товариством у безготівковій форму шляхом перерахування їх за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 або іншої платіжної картки реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Договір підписаний відповідачем електронним одноразовим ідентифікатором. Вказані обставини стверджуються копією договору №2234336 про надання споживчого кредиту.

Таким чином, сторони 03 квітня 2020 року уклади договір про надання кредиту в електронній формі, що відповідає положенням Закону України „Про електронну комерцію?, який підписаний відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Частиною 1 ст. 207 ЦК України, встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Суд вважає, що домовленістю сторін було погоджено використання позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором для підписання договору.

У статті 3 Закону України „Про електронну комерцію” зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею ( стаття 11 ЗУ „Про електронну комерцію”).

Стаття 12 Закону України „Про електронну комерцію” визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України „Про електронний цифровий підпис”, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку ви отримуєте за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або СМС-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

03 квітня 2020 року ТзОВ „АВЕНТУС УКРАЇНА? перерахувало на рахунок відповідача ОСОБА_1 кошти в сумі 5700 гривень, які були зараховані на рахунок відповідача. Вказана обставина стверджується листом ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №6682-ВП від 08.05.2026 року.

02 травня 2020 року ОСОБА_1 сплатив ТзОВ „АВЕНТУС УКРАЇНА? 1624 гривні в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, які були зараховані в рахунок погашення заборгованості по процентам. 30 травня 2020 року ОСОБА_1 сплатив ТзОВ „АВЕНТУС УКРАЇНА? 3032 гривні 40 копійок в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. 27 червня 2020 року ОСОБА_1 сплатив ТзОВ „АВЕНТУС УКРАЇНА? 3032 гривні 40 копійок в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. 03 серпня 2020 року ОСОБА_1 сплатив ТзОВ „АВЕНТУС УКРАЇНА? 4007 гривень 10 копійок в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. 29 серпня 2020 року ОСОБА_1 сплатив ТзОВ „АВЕНТУС УКРАЇНА? 2815 гривень 80 копійок в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Всього ОСОБА_1 сплатив ТзОВ „АВЕНТУС УКРАЇНА? 14512 гривень 20 копійок в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором Вказані обставини визнані позивачем у розрахунку заборгованості.

Як слідує з наданого позивачем розрахунку, проценти нараховані за період до 27 грудня 2020 року включно, тобто в період з 03 травня 2020 року поза межами строку кредитування.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно ст.ст.1046,1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1ст.1048,ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідач в порушення умов договору, який згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим до виконання, в порушення ст. 525 Цивільного кодексу України односторонньо відмовився від своїх зобов`язань за цим договором, порушив свої зобов`язання по сплаті процентів за цим договором. Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання якщо він не виконав його у строк встановлений договором.

Як слідує з наданих позивачем розрахунків, проценти нараховані за період до 27 грудня 2020 року, тобто в період з 03 травня 2020 року поза межами строку кредитування.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін – на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця. Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання. Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність – обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором. У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 ЦК України. Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Згідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Статтею 625 ЦК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Згідно до ч.2 ст. 625 ЦПК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тлумачення п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Таким є договір про споживчий кредит, укладений до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг"; 2) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в задоволенні вимоги про стягнення процентів нарахованих на підставі, визначеній статтею 625 ЦК України, за період з 04 травня 2020 року слід відмовити.

Таким чином, згідно до умов укладеного між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту №2234336 від 03 квітня 2020 року, проценти в межах строку кредитування, тобто за 30 днів за стандартною ставкою 1,9% в день становлять 3249 гривень згідно наступного розрахунку 5700 гривень Х 1,9% в день Х 30 днів = 3249 гривень.

Враховуючи наведене, відповідач повинен був сплатити 5700 гривень в рахунок повернення кредиту та 3249 гривень процентів.

Відповідачем було фактично сплачено ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 14512 гривень 20 копійок, які зараховано в рахунок погашення заборгованості про процентах. В тому числі 11263 гривні 20 копійок в рахунок процентів нарахованих за період поза межами строку кредитування.

Разом з тим, з огляду на положення статей 216, 1212 ЦК України та враховуючи принципи справедливості й недопущення безпідставного збагачення кредитодавця, сплачені відповідачем кошти в сумі 11263 гривні 20 копійок, які зараховано в рахунок погашення заборгованості про процентах нарахованих за період поза межами строку кредитування, підлягає зарахуванню в рахунок погашення основної суми кредиту.

Враховуючи наведене, суд вважає, що у відповідача відсутня заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №2234336 від 03 квітня 2020 року.

26 березня 2021 року між ТзОВ „АВЕНТУС УКРАЇНА? та ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу №26032021, відповідно до умов якого ТзОВ «АВЕНТУС Україна» відступило право вимоги відносно боржників ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», в тому числі і до ОСОБА_1 за договором №2234336.

26 березня 2021 року між ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» та ТзОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу №23/05/2024, відповідно до умов якого ТзОВ «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» відступило право вимоги відносно боржників ТзОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», в тому числі і до ОСОБА_1 за договором №2234336.

Згідно ч. 1 ст. 55 Цивільного процесуального кодексу України, у разі заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також у інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільною процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи, яка була в процесі стороною або третьою особою, до іншої особи у зв`язку з переходом до неї суб`єктивних матеріальних прав.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно вимог ч.1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Оскільки судом встановлено, що при укладенні договору факторингу його сторонами було дотримано вимог зазначених вище норм закону, а також враховуючи те, що вказаний договір у встановленому законом порядку сторонами не оспорювався і на даний час є чинним, суд вважає, що ТзОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» на законних підставах набуло статусу нового кредитора, а відповідно права вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором.

Наявність у позивача кредитного договору разом з усіма додатками, з урахуванням наданого договору факторингу, на переконання суду, за відсутності наданих відповідачем доказів протилежного, створює обґрунтовану презумпцію набуття позивачем прав вимоги за кредитним договором.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Враховуючи викладене вище, на підставі ч.1 ст.61 Конституції України, ст. ст. 509,525,526, 549,550,551,553, 554,610 - 612,623,625,629,1046 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 209, 258, 263, 264, 265, 279, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42640371, яке розташоване в м. Київ, вулиця Гедройця Єжи, будинок 6 офіс 521, до ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Це заочне рішення може бути переглянуте Кельменецьким районним судом Чернівецької області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 14 серпня 2026 року.

Суддя:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua