Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №345/2624/26 — Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2624/26

Провадження № 2/345/2173/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.08.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Миговича О.М. розглянувши в залі суду в м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, а саме просить стягнути з відповідача 51 589,10 грн. заборгованості за договорами № 490999779 від 08.02.2019, та №0682463457 від 28.11.2019, а також 2662,40 грн. сплаченого судового збору та 16 000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Позов мотивує тим, що 08.02.2019 між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір №490999779. Згідно умов Договору Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, надати позичальнику грошові кошти в сумі 9110,51 грн, а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит до 11.02.2022, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 32,00%. На виконання умов укладеного договору кредитодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 9110,51 грн.

17.05.2021 було укладено договір № 2 відповідно до якого АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АЛЬФА-БАНК" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЛЕКСІС" права вимоги кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 490999779.

18.05.2021 було укладено договір № 18-05/21 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФЛЕКСІС" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 490999779.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 490999779.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 490999779. Загальна заборгованість за Договором № 490999779 від 08.02.2019 року становила 12 242,70 грн., з яких: - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 7032,21 грн.; - заборгованість за процентами 4690,47 грн. – заборгованість за пенею та/або штрафами 400,00 грн, - інфляційні збитки 112,51 грн, нараховані 3% річних 7,51 грн.

Окрім того, 28.11.2019 року між ТОВ «Інфінанс» та відповідачем було укладено договір №0682463457. Відповідно до умов Договору позики перший Фінансовий кредит (транш) надається Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки-Анкети, яка є невід`ємною частиною даного Договору позики. Другий, третій, четвертий та наступний фінансовий кредит (транш) надасться Позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної Позичальником Заявки-Анкети, які є невід`ємною частиною даного Договору позики.

Відповідно до умов Договору позики Кредит надасться у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000.00 грн., в межах строку дії Договору 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту, не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами.

14.07.2021 було укладено договір № 14-07/21 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ІНФІНАНС" відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0682463457.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0682463457.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 0682463457. Загальна заборгованість за Договором № 0682463457 від 28.11.2019 року становила 39 346,40 грн., з яких: - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 2039,99 грн.; - заборгованість за процентами 37 306,41 грн. – заборгованість за пенею та/або штрафами 400,00 грн, - інфляційні збитки 112,51 грн, нараховані 3% річних 7,51 грн.

Незважаючи на взяті на себе за договорами зобов`язання, відповідач належним чином не виконує умови договорів, у зв`язку із чим станом на день звернення з позовом до суду заборгованість відповідача за договором № 490999779 становить 12 242,70 грн., а за договором №0682463457 – 39 346,40 грн. Загалом позивач просить стягнути з відповідача 51 589,10 грн. заборгованості за договорами та судові витрати по справі.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

01.06.2026 від представника відповідача адвоката Булавінця М.М. поступив відзив на позов, у якому зазначено наступне.

Так, згідно Договору № 0682463457 від 28.11.2019 Відповідачу 28.11.2019 перераховано перший транш в сумі 1 400 грн., які, як підтверджується розрахунком заборгованості Відповідач разом з нарахованими відсотками погасив 30.11.2019. Другий транш згідно Договору, як підтверджується розрахунком заборгованості, в сумі 2040 Відповідачу було перераховано 10.12.2019. Як підтверджується Пропозицією надання 2 траншу згідно Заявки-анкети 2628771818 від 10.12.2019 в рамках Договору та Акцепту цієї оферти, строк користування кредитом (траншем) становив 30 днів. В свою чергу, згідно пункту 2.8. Договору та Розділу 8 Правил надання грошових коштів у позику передбачено право Позичальника продовжити строк дії Фінансового кредиту (на строк, що відповідає кількості днів діючого кредиту (траншу)) за умови сплати нарахованих відсотків та штрафних санкцій.

Як підтверджується розрахунком заборгованості Відповідач скористався правом на продовження 30-денного строку дії фінансового кредиту ще на 30 днів шляхом оплати 18.01.2020 нарахованих відсотків в сумі 1 428 грн., штрафу у розмірі 523,73, a також погасив тіло кредиту в розмірі 0,01 грн.

Однак, після 18.01.2020 Відповідач більше не здійснював платежів на погашення заборгованості за Договором, що також підтверджує той факт, що строк дії Фінансового кредиту завершився 17.02.2020 і більше не продовжувався. Отже, з урахуванням викладеного, сума заборгованості за Договором позики 0682463457 від 28.11.2019, яку визнає Відповідач та яка може підлягати до стягнення, має становити за тілом кредиту 2 039,99 грн. та за нарахованими відсотками 1071,00 грн.

Що стосується стягнення заборгованості за Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб АТ «Альфа-банк» № 490999779 від 08.02.2019. Як підтверджується долученим до матеріалів справи Графіком платежів та розрахунком сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, Відповідачем за згодою Банку було обрано спосіб погашення кредиту шляхом сплати ануїтетних платежів.

Зокрема, за період з 08.02.2019 по 11.02.2022 Відповідач повинен був сплатити рівними сумами усього 14 284,75 грн., з яких 9 110,51 тіло кредиту та 5 174,24 грн. відсотки за користування кредитними коштами.

Як підтверджується Розрахунком заборгованості АТ «Сенс Банк» станом на 17.05.2021, Відповідачем згідно цього Договору було погашено 2 078,3 грн. тіла кредиту та 2 411,7 відсотків за користування кредитом, відповідно залишок заборгованості за тілом кредиту становить 7 032,21 грн. та 3 032,03 грн. заборгованість за несплаченими відсотками.

Водночас, як вбачається зі позовної заяви, Позивач має намір стягнути з Відповідача згідно Договору 4 690,47 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами, що з урахуванням вже сплачених Відповідачем 2 411,7 грн відсотків за користування кредитними коштами, явно перевищує загальну погоджену сторонами згідно Договору суму відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 5 174,24 грн.

Оскільки, як зазначалось вище, зміна умов договору про споживчий кредит можливе тільки за згодою сторін, самостійна (без погодження у встановленому порядку Відповідачем) зміна Позивачем процедури нарахування та сплати відсотків за користування кредитними коштами суперечить як умовам договору та і положенням закону. А тому, з урахуванням викладеного, сума заборгованості за Договором позики № 490999779 від 08.02.2019, яку визнає Відповідач та яка може підлягати до стягнення, мас становити за тілом кредиту 7032.21 грн., та 3 032.03 грн. за відсотками за користування кредитними коштами і 400 грн. за штрафними санкціями.

Окрім того зазначив, що категорія справ про стягнення заборгованості за кредитним договором не є неординарною, не відзначається особливою складністю, судова практика у таких справах сформована давно, а тому надання правничої допомоги по такій категорії справі не потребує опрацювання великої кількості нормативних актів та пошуку значної кількості правових висновків Верховного Суду. Тому заявлений розмір витрат за надання правничої допомоги в розмірі 16 000,00 грн. є необґрунтованим. Вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та просив їх зменшити до 3000,00 грн. у разі прийняття позитивного для Позивача рішення у даній справі.

Також повідомив, що Відповідачем буде понесено витрати на надання правничої допомоги, орієнтовно в сумі 15 000 грн. Докази понесення витрат буде подано до суду впродовж 5 днів після прийняття рішення у даній справі.

09.06.2026 від представника позивача поступила відповідь на відзив. Зазначив, що незгода Відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок». Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Таким чином, представником відповідача не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору. Щодо умов договору №0682463457 від 28.11.2019, то такий договір укладався на строк 36 місяців, а тому позивач має право нараховувати відсотки в межах строку укладеного договору.

Щодо умов договору №490999779 від 08.02.2019, то відсотки нараховуються у фіксованому розмірі на залишок заборгованості. Враховуючи, що графік погашення заборгованості є орієнтовним та боржник не дотримався вказаного графіку, фактично нараховані відсотки відрізняються від встановлених у графіку. Відповідачем було укладено Кредитні договори за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору Позичальник отримав від Кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги. Під час укладання Договору, Відповідач усвідомлював всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Зокрема, Відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок і зміни та порядок нарахування відсотків. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення вказаного договору, шляхом заповнення заяви-анкети на отримання кредиту, у якій відповідач підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання коштів в позику.

При цьому договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про сплату ним заборгованості у повному розмірі чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Отже, розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а його розмір розумним та справедливим, а тому підлягає до стягнення. Представниця позивача просила задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

09.06.2026 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив. Зазначив наступне: що поняття «строк кредитування» та «строк дії договору», є різними за змістом поняттями, які мають різне правове регулювання. Як підтверджується матеріалами справи, згідно з Договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0682463457 від 28.11.2019 строк дії Договору становив 3 роки, а відповідно до Пропозиції надання траншу згідно Заявки-анкети № 2628771818 від 10.12.2019 в рамках Договору та Акцепту цієї оферти, строк користування кредитом (траншем) становив 30 днів. Таким чином у позивача було право нараховувати відсотки тільки в межах строку користування кредитом, який становив 30 днів. Уточнив, що заборгованість за нарахованими відсотками становить 1 071 грн.

Що стосується стягнення заборгованості за Договором про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-банк» № 490999779 від 08.02.2019, то зазначення Позивачем у відповіді на відзив про те, що Графік платежів був орієнтовним, а тому Позивач має право змінювати порядок нарахування відсотків, є безпідставним, бо як підтверджується матеріалами справи, Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, був оформлений як додаток до Договору, містив підписи обох сторін, а також порядок нарахування та сплати тіла кредиту і відсотків за користування кредитними коштами за весь період дії Договору. Відповідно без внесення змін до вказаного Графіку будь-яка зміна порядку нарахування відсотків за користування кредитними коштами є незаконною. Просив задоволити позовні вимоги частково:

- за Договором позики № 490999779 від 08.02.2019, заборгованість за тілом кредиту 7032.21 грн., та 3 032.03 грн. за відсотками за користування кредитними коштами і 400 грн. за штрафними санкціями.

- за кредитним договором №0682463457 від 28.11.2019 заборгованість за тілом кредиту 2 039,99 грн., та 1 071,00 грн. за відсотками за користування кредитними коштами.

Одночасно просив зменшити витрати на правову допомогу до 3000,00 грн.

16.06.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких було наведено судову практику та звернено увагу відповідача, що графік погашення заборгованості є орієнтовним та не змінюється виключно за умови його дотримання. У разі ж порушення графіку платежів та/або переплати, такий графік не може бути актуальний та змінюється відповідним шляхом. На момент укладення кредитного договору Відповідач не звертався до кредитора із заявами про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, що свідчить про прийняття та згоду зі всіма умовами такого договору, в тому числі із спірними умовами про продовження строку кредитування. При цьому договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін. Представниця позивача просила задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

17.06.2026 від представника відповідача надійшли пояснення, у яких зазначено, що наведене позивачем судова практика не є релевантною у даній справі. Натомість вказано, що твердження позивача про те, що Графік погашення заборгованості є орієнтованим і не змінюється в разі його дотримання є не спроможним, оскільки суперечить Закону України про «Про споживче кредитування».

Вивчивши матеріали цивільної справи, взявши до уваги відзив, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив та додаткові пояснення сторін, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд прийшов до наступних висновків.

Матеріалами справи встановлено, що 08.02.2019 року між АТ «Альфа-банк» та ОСОБА_1 було підписано Угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб АТ «Альфа-банк» № 490999779 від 08.02.2019. За умовами угоди Кредитодавець зобов`язався, надати позичальнику грошові кошти в сумі 9110,51 грн, а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит до 11.02.2022, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 32,00%.

08.02.2019 ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту, який містить умови кредитування, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.

Як додаток до угоди про надання кредиту № 490999779 від 08.02.2019 долучено графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який також підписаний ОСОБА_1 .

На виконання умов укладеного договору кредитодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 9110,51 грн., що підтверджено меморіальним ордером №1214499 від 11.02.2019 року.

Факт укладення цієї угоди визнається відповідачем та не оспорюється, отримана сума в розмірі 9110,51 грн. не заперечується.

АТ «Альфа-Банк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, що встановлений договором, що підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 за договором № 490999779 від 08.02.2019 за період з 08.02.2019 по 17.05.2021 стосовно переміщення коштів по рахунку відповідача, сума операції становить 3076,00 гривень.

Відповідач належним чином договірні зобов`язання не виконував, внаслідок чого за вказаним договором, згідно розрахунку за вказаним кредитним договором, має заборгованість станом на 17.05.2021 року у розмірі 10 464,24 гривень яка складається із заборгованості за тілом кредиту 7032,21 грн, заборгованості за відсотками 3032,03 грн, та заборгованості по штрафу 400 грн, що підтверджено Розрахунком заборгованості за кредитом, складеним АТ «СЕНС БАНК».

Згідно розрахунку ТОВ «Вердикт капітал» загальна заборгованість за Договором № 490999779 від 08.02.2019 року становить 12 242,70 грн., з яких: - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 7032,21 грн.; - заборгованість за процентами 4690,47 грн., заборгованість за штрафом 400,00 грн., інфляційні збитки 112,51 грн, та заборгованість за 3% річних 7,51 грн. Аналогічні розрахунки проведені і ТОВ «Коллект Центр».

17.05.2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ФЛЕКСІС» було укладено Договір факторингу № 2, у відповідності до умов якого АТ «АЛЬФА-БАНК» передало ТОВ «Фінансова компанія «ФЛЕКСІС» належні йому права вимоги до боржників, у тому числі і до відповідача ОСОБА_1 в сумі 10064,24 грн., згідно реєстру божників від 17.05.2021 року, що є додатком №1-1 до вказаного договору.

18.05.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «ФЛЕКСІС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №18-05/2021, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «ФЛЕКСІС» передало ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» належні йому права вимоги до боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 в сумі 10064,24 грн., згідно реєстру божників від 18.05.2021 року, що є додатком №1-1 до вказаного договору.

10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено Договір факторингу №10-01/2023, у відповідності до умов якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» передало ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» належні йому права вимоги до боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 в сумі 10064,24 грн., згідно реєстру божників від 10.01.2023 року, що є додатком №1-1 до вказаного договору.

Окрім того судом встановлено, що між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_1 28.11.2019, було укладено договір надання позики, в тому числі, на умовах фінансового кредиту № 0682463457. Договір підписано електронним підписом 5z2z1u.

Відповідно до умов договору Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору – 36 календарних місяців з дня підписання Договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору – при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку №1 та Додатку №2 до Договору – при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору – при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.

Пунком 1.5. договору встановлено, що загальний (максимальний) розмір кредитної лінії - 20 000 гривень. Максимальна відсоткова ставка, становить 1,75%.

На підставі розрахунку заборгованості, яке надане ТОВ «ІНФІНАНС» встановлено, що 28.11.2019 ОСОБА_1 було перераховано перший транш в сумі 1 400 грн., які, Відповідач разом з нарахованими відсотками погасив 30.11.2019.

Згідно Акцепту оферти від 10 грудня 2019 р. на отримання 2 траншу кредиту згідно Заявки – анкети №2628771818 від 10 грудня 2019 р. в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0682463457 від 28 листопада 2019 встановлено, що відповідач отримав другий транш кредиту в розмірі 2040,00 грн. Строк користування кредитом (траншем) 30 днів. Строк дії Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0682463457 від 28 листопада 2019 р. 3 роки. Відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом. Річна відсоткова ставка 638,75 %. Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить: 1 071 грн. Реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) становить 638,75%.

Факт Акцепту оферти від 10 грудня 2019 визнається відповідачем та не оспорюється, отримана сума в розмірі 2040 грн.

Між ТОВ «ІНФІНАНС» та ТОВ «Вердикт Капітал» 14.07.2021 було укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за вказаним кредитним договором.

Згідно акта прийому-передачі Реєстру боржників, а також згідно Додатку №3 Реєстру боржників до договору факторингу №14-07/21 та витягу з Додатку №3, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» прийняло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №0682463457у сумі 21 425,09 грн.

Згідно копії договору про відступлення прав вимоги №10-01/2023, укладеного 10.01.2023, ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило шляхом продажу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» належні йому права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Згідно розрахунку ТОВ «Вердикт капітал» загальна заборгованість за Договором № 0682463457 року становить 39 346,40 грн., з яких: - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 2039,99 грн.; - заборгованість за процентами 37 306,41 грн. Аналогічні розрахунки проведені і ТОВ «Коллект Центр».

Щодо укладеного кредитного договору № 490999779 від 08.02.2019, оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати процентів, ТОВ «Коллект центр», як новий кредитор, звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ст. 1050 ЦК України).

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Всупереч умов укладеного кредитного договору №490999779 від 08.02.2019 року, зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів у строки і на умовах, передбачених договором, відповідачем ОСОБА_1 належним чином не виконувалися, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З положень ч. 13 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України слідує, що обов`язок щодо обґрунтованості та доведеності розміру заборгованості покладається на позивача, а відповідач, у разі заперечень щодо обставин, викладених у позові, повинен спростувати наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитом та її розмір.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).

Кредитний договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, а також укладені послідуючі договори факторингу, кінцевим кредитором за якими є ТОВ «Коллект центр», у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Представник відповідача, за Договором позики № 490999779 від 08.02.2019, згідний із заборгованістю за тілом кредиту 7032.21 грн., та 3 032.03 грн. за відсотками за користування кредитними коштами і 400 грн. за штрафними санкціями. Однак заперечує з приводу нарахованих відсотків ТОВ «Вердикт капітал» та позивачем. Вважає, що Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, був оформлений як додаток до Договору, містив підписи обох сторін, а також порядок нарахування та сплати тіла кредиту і відсотків за користування кредитними коштами за весь період дії Договору. Відповідно без внесення змін до вказаного Графіку будь-яка зміна порядку нарахування відсотків за користування кредитними коштами є незаконною.

Таку аргументацію суд вважає безпідставною з огляду на наступне.

У справі про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15).

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Натомість відповідач не дотримувався Графіку платежів, внаслідок чого позивач має право стягувати заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами.

У частинах першій, третій статті 509 Цивільного кодексу України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували факт повернення наданих йому кредитних коштів на виконання умов договору кредиту №490999779 від 08.02.2019.

Також відповідачем у даній справі не було надано доказів на підтвердження відсутності своєї вини у неналежному виконанні умов зобов`язання, визначеного договором від 490999779 від 08.02.2019.

Відповідно до наявних у матеріалах справи виписок та розрахунку заборгованості вбачається прострочення відповідачем платежів, а тому первісним кредитором АТ «Альфа-Банк» правомірно здійснено нарахування штрафу за прострочення платежу у розмір 400 грн. Розмір штрафу представником відповідача визнано.

Враховуючи погодження сторін щодо умов сплати штрафу за договором №490999779 від 08.02.2019, такий підлягає стягненню.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки станом на момент подачі позову розмір основного зобов`язання відповідачем не був погашений, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних збитків за вказаний вище період, що передбачено ст. 625 ЦК України.

За змістом позовних вимог до долучених до позовної заяви розрахунків, позивачем нарахування трьох відсотків річних проведено на залишок заборгованості за тілом кредиту 7032,21 грн. за період з дня закінчення дії договору (11.02.2021) по 23 лютого 2022 року (до початку введення в Україні воєнного стану).

Аналізуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про під ставність вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 7,51 грн. 112,51 грн інфляційних збитків.

Щодо укладеного договору №0682463457 від 28.11.2019.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначено Законом України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (надалі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, судом встановлено, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено ними в електронній формі з використанням електронних підписів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено ЦК України.

Згідно приписів статей 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Виходячи з наведених положень чинного законодавства та встановлених обставин, зі справи вбачається, що відповідачем 28.11.2019 року та ТОВ «Інфінанс» було укладено договір №0682463457 в електронній формі.

Відповідно до умов Договору позики перший Фінансовий кредит (транш) 28.11.2019 було перераховано в сумі 1 400 грн., який Відповідач разом з нарахованими відсотками погасив 30.11.2019. Другий транш згідно Договору, як підтверджується розрахунком заборгованості, в сумі 2040 Відповідачу було перераховано 10.12.2019.

Як підтверджується розрахунком заборгованості Відповідач скористався правом на продовження 30-денного строку дії Фінансового кредиту ще на 30 днів шляхом оплати 18.01.2020 нарахованих відсотків в сумі 1 428 грн., штрафу у розмірі 523,73, a також сплатив тіло кредиту в розмірі 0,01 грн.

Із розрахунку заборгованості ТОВ «Інфінанс» вбачається, що після 18.01.2020 Відповідач більше не здійснював платежів на погашення заборгованості за Договором.

Згідно розрахунку ТОВ «Вердикт капітал» загальна заборгованість за Договором № 0682463457 року становить 39 346,40 грн., з яких: - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 2039,99 грн.; - заборгованість за процентами 37 306,41 грн. Аналогічні розрахунки проведені і ТОВ «Коллект Центр».

З приводу твердження позивача, що договір №0682463457 від 28.11.2019, є такий що укладався на строк 36 місяців, а тому позивач має право нараховувати відсотки в межах строку укладеного договору, суд вважає безпідставними, натомість аргументи сторони відповідача є слушними.

Як підтверджується Пропозицією надання 2 траншу згідно Заявки-анкети 2628771818 від 10.12.2019 в рамках Договору та Акцепту цієї оферти, строк користування кредитом (траншем) становив 30 днів.

Згідно пункту 2.8. Договору та Розділу 8 Правил надання грошових коштів у позику передбачено право Позичальника продовжити строк дії Фінансового кредиту (на строк, що відповідає кількості днів діючого кредиту (траншу)) за умови сплати нарахованих відсотків та штрафних санкцій.

З огляду на викладене, суд не може погодитися з нарахованою заборгованістю за відсотками, оскільки, як правильно на це посилався представник відповідача, за правочином кредитування здійснювалося нарахування відсотків поза межами встановлених строків кредитування.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач помилково ототожнив поняття «строк договору» та «строк виконання зобов`язання» («термін виконання зобов`язання») з посиланням на те, що строк дії договору становить три роки.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18, вказала, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21) зроблено висновок, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.

Отже, при стягненні заявленої позивачем заборгованості за нарахованими процентами необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених між контрагентами кредитних договорів умовах, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 30 днів відповідно, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму вартості кредиту. Такий механізм не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Як встановлено судом, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 30 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять та здійснений первісним кредитором розрахунок вказує саме на «неправомірне користування позичальником грошовими коштами» протягом 396 днів.

В результаті аналізу вказаних доказів суд, перевіривши розрахунок, встановив наступне.

Відповідно до умов договору розмір нарахованих відсотків має становити 1071 грн за період з 10.12.2019 по 10.01.2020 року, виходячи з розрахунку: 2040 грн (тіло кредиту) х 1,75% (процентна ставка) х 30 днів (строк кредиту).

Вимога позивача в частині стягнення заборгованості з нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом за період, що виходить за межі строку кредитування, не узгоджується з нормами матеріального права, а тому в цій частині в задоволенні позову ТОВ «Коллект Центр» необхідно відмовити.

Тому в межах заявлених позивачем вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 0682463457 від 28.11.2019 у розмірі 3 111,00 грн, з яких 2040 грн тіло кредиту та 1071 грн проценти по кредиту в межах, передбачених договором, за 30 днів.

За таких обставин суд враховує встановлені обставини справи, норми ЦК України, і тому вважає обґрунтованими тільки вимоги стосовно стягнення суми заборгованості за тілом кредиту та відсотків в межах строку договору.

З врахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, беручи до уваги, що відповідач істотно порушив умови укладених ним договорів, а, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашав кредити, і проценти за користування ними, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення загальній сумі 15 353,70 грн., в той же час, у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити у зв`язку з їх безпідставністю.

Розподіл судових витрат:

відповідно ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2662,40 грн. (а.с.8).

Разом із тим, відповідно до ч.ч. 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2662,40 грн х 15 353,70 грн. / 51 589,10 грн. = 792,37 грн (розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача).

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч. 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» надано суду копії: Договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024; заявку на надання юридичної допомоги №909 від 02.03.2026, згідно якої ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та адвокатське об`єднання АО «Лігал Ассістанс» погодили надання правових (юридичних) послуг за договором №01-07/2024, яка складається із надання консультації з вивченням документів 2 години у розмірі 4 000 грн та складення позовної заяви про стягнення боргу 4 години у розмірі 12 000 грн, а всього 16 000 грн; витяг з акту №20 про надання юридичної допомоги від 31.03.2026 на загальну суму 16 000 грн.

Дослідивши надані докази, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, викладені обставини та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи клопотання представника відповідача про зменшення витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн. як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, ст.ст. 204, 207, 512, 514, 525, 526, 610, 612, 628, 639, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст. 12, 137, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість:

- за договором № 490999779 від 08.02.2019, у розмірі 12 242,70 грн., з яких: - заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 7032,21 грн.; - заборгованість за процентами 4690,47 грн., заборгованість за штрафом 400,00 грн., інфляційні збитки 112,51 грн, та заборгованість за 3% річних 7,51 грн.;

- за договором №0682463457 від 28.11.2019 у розмірі 3 111,00 грн, з яких 2040,00 грн тіло кредиту та 1071,00 грн проценти по кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 792,37 гривень сплаченого судового збору та 3500,00 гривень понесених витрат за надання професійної правничої допомоги.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ: 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: