Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №214/4822/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4822/25

2/214/2196/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 липня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Попова В.В.,

при секретарі – Собченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у місті Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліфшиць Зоя Олександрівна, до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, третя особа - Відділ реєстрації місця проживання громадян виконкому Саксаганської районної у місті ради, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через свого представника, звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , а також просить зобов`язати Відділ реєстрації місця проживання громадян виконкому Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради зняти з реєстрації відповідача за вказаною вище адресою.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач на праві приватної спільної часткової власності є власником 1/5 частки квартири АДРЕСА_2 . Інші співвласники – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - померли. Так, у вищевказаній квартирі також був зареєстрований та проживав відповідач, який у 2010 році звільнив квартиру та більше там не проживає. Особистих речей відповідача у квартирі не має, витрат по утриманню квартири він не несе, хоча залишається зареєстрованим у ній. Таким чином, понад чотирнадцять років відповідач не приживає у квартирі, але зніматись з реєстраційного обліку за адресою він не бажає, у зв`язку з чим позивач вимушена була звернутись до суду з даним позовом.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явились, але представник позивача надала до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просила суд розглянути справу за їх відсутності та не заперечувала про розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, відзив на позов чи заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, тому на підставі наявних у справі доказів та зі згоди представника позивача суд уважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Свідок ОСОБА_7 , будучи допитаною у судовому засіданні показала, що позивача знає з 1977 року та добре знала її сім`ю, вона є сусідкою позивача по під`їзду, позивач проживає на 2-му поверсі, а свідок – на 1-му поверсі. Зазначила, що відповідача не знає і ніколи не бачила. Зауважила, що у неї з позивачем дружні відносини, вона добре знала сім`ю позивача, а саме тих осіб, які померли.

Свідок ОСОБА_8 , будучи допитаною у судовому засіданні показала, що позивача знає з 1985 року та добре знала її сім`ю, вона її сусідка по під`їзду. Зазначила, що відповідач – це колишній чоловік померлої сестри позивача, який біля 15-ти років тому проживав у квартирі позивача, а потім коли він розійшовся з її сестрою, він перестав проживати в тій квартирі, і з того часу свідок його не бачила. Зауважила, що вона впевнена у всьому цьому, так як добре знала і позивача, і її сім`ю.

Заслухавши пояснення представника позивача, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до Витягу про реєстрацію право власності на нерухоме майно Комунального підприємства «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної Ради за №22683002 від 08.05.2009 року, квартира АДРЕСА_2 на праві приватної спільної часткової власності по 1/5 частці належить: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та позивачу на підставі Свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності, виданого 23 грудня 2008 року Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради, згідно з розпорядженням за №С1192 від 01.12.2008 року.

Згідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану апарату акіма Бостандирського району м. Алмати, ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно до Акту від 28.02.2014 року, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , підписи яких посвідчено ТОВ «Житлосервіс-КР», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у квартирі АДРЕСА_2 не проживають з червня 2010 року, оплату по житло-комунальним послугам не здійснюють, квартирою не цікавляться.

Відповідно до Акту від 11.11.2019 року, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_8 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , підписи яких посвідчено ТОВ «Житлосервіс-КР», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не проживають у квартирі АДРЕСА_2 з червня 2010 року, починаючи з дати їх реєстрації.

Згідно до Акту про фактичне місце проживання від 05.05.2025 року, складеного мешканцями будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_16 , підписи яких посвідчено ТОВ «Житлосервіс-КР», ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у квартирі АДРЕСА_2 не проживають з 28 травня 2010 року по теперішній час.

Відповідно до Заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) від 18.07.2025 року до органу реєстрації Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Саксаганському районі, ОСОБА_1 відмовлено у знятті задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_2 на підставі п. 87 пп. 3 Постанови №265 від 07.02.2022 року - особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості (не надано згоди інших співвласників житла та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору).

Судом, на підставі показань допитаних у судовому засіданні свідків установлено, що відповідач з 2010 року в зазначеній квартирі не проживає. Крім того, факт не проживання відповідача у зазначений період у квартирі АДРЕСА_2 , підтверджується актами від 28.02.2014 року, 11.11.2019 року та 05.05.2025 року, складених мешканцями будинку АДРЕСА_3 .

Згідно зі ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Так, при вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності особи у жилому приміщенні понад встановлені строки та поважність причин такої відсутності.

Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів.

При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого жилого приміщення.

У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім користувачем, а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 8 Конвенції гарантує кожній особі право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі «Gillow v. the U.K.» від 24.11.1986 року), так і на наймача або членів його сім`ї (рішення у справі «Larkos v. Cyprus» від 18.02.1999 року).

Пункт 2 статті 8 Конвенції визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених у п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров`я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п. 2 ст. 8 Конвенції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine») від 02.12.2010 року, поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

За правилами доказування, визначеними ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, при викладених вище обставинах, судом установлено, що відповідач не проживає у зазначеній вище спірній квартирі понад встановлені ст. 405 ЦК України строки і не несе витрат на її утримання. Доказів, які б підтверджували фактичне користування відповідачем спірною квартирою, зокрема, що у спірній квартирі є його речі, є кімната, якою він користується, що він несе витрати на утримання спірної квартири як користувач, що він не втратив інтересу до спірної квартири чи про те, що він періодично навідувався за місцем своєї реєстрації,матеріали справи не містять.

При цьому, суд зазначає, що сам факт реєстрації у спірній квартирі відповідача не може свідчити про зв`язок із вказаним житлом, обставин, які б вказували на поважність причин його відсутності у зазначеній квартирі, судом не встановлено, доказів чинення йому перешкод у користуванні квартирою зі сторони позивача та доказів неможливості проживання у спірній квартирі матеріали справи також не містять.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, є підстави вважати, що відповідач втратив право користування зазначеною квартирою та досліджуючи, при цьому, пропорційність втручання в особисті немайнові права відповідача, як право на житло, в аспекті втрати права на проживання через відсутність особи за місцем реєстрації понад один рік, суд звертає увагу на те, що доволі тривале не проживання у спірній квартирі без поважних причин не буде становити для останнього надмірний тягар, а відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем доведено та відповідачем не спростовано, що останній протягом доволі тривалого часу в спірній квартирі не проживає, спірним житлом не цікавиться, тому припинення права користування відповідача спірним житлом відповідатиме пропорційності втручання у право в розумінні положень ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, суд зазначає, що позовна вимога про зобов`язання Відділу реєстрації місця проживання громадян виконкому Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради зняти з реєстрації відповідача за вищевказаною адресою, задоволенню не підлягає, позаяк, оскільки зняття з реєстраційного обліку відповідача є наслідком виконання рішення про визнання його таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 141, 263-265, 268, 273, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ліфшиць Зоя Олександрівна, задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, оформленою згідно вимог ст. 285 ЦПК України, та поданою протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В. Попов.