Постанова від 18 червня 2026 р. у справі №336/6274/25 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/6274/25 Головуючий в 1 інст.Турчинський М.І.

Провадження №33/807/254/26 Доповідач в 2 інст.Дадашева С.В.

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року місто Запоріжжя

Суд апеляційної інстанції у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Дадашевої С.В., розглянув в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за апеляційною скаргою захисника останнього – адвоката Железняка В.К. на постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 17 жовтня 2025 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік,

стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605,60 грн.

Згідно з постановою суду, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №364113 від 17 червня 2025 року о 03-48 годині в м.Запоріжжя, вул.Академіка Клімова, 3, водій керував ТЗ Hyundai santafe ДНЗ НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820. Результат позитивний 0,49 проміле, тест 3300. З результатом згоден. Від керування відсторонений, шляхом залишення ТЗ без порушень ПДР, про повторність попереджений, чим порушив п.2.9.а ПДР – керування ТЗ особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції, чим передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник-адвокат Железняк В.К. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 17 жовтня 2025 року, скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні достовірні та належні докази про те, що 17 червня 2025 року о 03:48 годині ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, ОСОБА_1 стверджує про те, що не перебував у стані алкогольного сп`яніння, оскільки через тяжку хворобу спиртні напої більше року взагалі не вживає, інколи вживає квас та безалкогольне пиво.

Поліцейські свідків для огляду ОСОБА_1 не залучали.

Надані до справи відеозаписи не відображають важливі моменти огляду водія ОСОБА_1 , саме ті моменти огляду, коли можливе було втручання у роботу приладу Alcotest Drager 6820 з метою отримання недостовірних даних.

У зв`язку з незгодою ОСОБА_1 з результатами огляду, поліцейські не роз`яснили йому право пройти огляд вдруге за їх участі в медичному закладі.

Після складання протоколу про адміністративне правопорушення поліцейські відмовили ОСОБА_1 в написанні пояснень на своє виправдання та зазначення допущених щодо нього порушень поліцейськими (сказали, що він всі пояснення має право надавати в суді).

Зважаючи на те, що працівниками поліції не було забезпечено ОСОБА_1 проходження огляду, в тому числі в медичному закладі, а тому передчасним та неправомірним є висновок суду в оскаржуваній постанові про те, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.5 ПДР України.

ОСОБА_1 на теперішній час займається волонтерством, отримав категорію СЕ – право керувати вантажними автомобілями масою понад 3,5 т.

Позбавлення його права керувати транспортними засобами буде несправедливим та позбавить його можливості виживати в умовах війни після втрати домівки і всього нажитого за життя майна.

Заявлене захисником-адвокатом Железняком В.К. клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду підлягає задоволенню, оскільки відомості про отримання ОСОБА_1 копії постанови суду першої інстанції в матеріалах справи відсутні, з супровідного листа вбачається, що копія постанови суду першої інстанції була надіслана на адресу ОСОБА_1 28 жовтня 2025 року, вже 31 жовтня 2025 року захисником-адвокатом Железняком В.К. було подано апеляційну скаргу, в якій, окрім іншого, останній просить поновити строк на апеляційне оскарження, при цьому, зловживання своїми процесуальними правами з боку апелянта не вбачається. Виходячи з того, що доводи апелянта щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження є переконливими, виходячи з принципу верховенства права, який визнається і діє в Україні (ст.8 Конституції України), задля забезпечення особі, що притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізувати свої процесуальні права, подана апеляційна скарга підлягає розгляду.

В судове засідання, призначене на 19 червня 2026 року, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Железняк В.К. не з`явилися, про день та час судового засідання повідомлялися своєчасно та належним чином.

18 червня 2026 року ОСОБА_1 на адресу апеляційного суду подав клопотання про відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з хворобою.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції враховує практику Великої Палати Верховного суду, викладеній у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 згідно з якою, право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.

Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 та забезпечення його права на особисту участь під час апеляційного розгляду справи. Останній серед іншого повідомлявся про день, час і місце судового засідання шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті Судової влади України.

Апеляційний розгляд неодноразово відкладався за клопотаннями сторони захисту, які надсилалися напередодні судових засідань, та у яких йшлося про проходження ОСОБА_1 лікування.

Разом з цим, захист останнього здійснює адвокат Железняк В.К., який у судові засідання також не з`являється.

В свою чергу, подальше відкладення апеляційного розгляду через неявку ОСОБА_1 та його захисника може затягнути цей розгляд на невизначений час.

З урахуванням викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Железняка В.К.

Перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд доходить таких висновків.

Згідно з вимогами ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному розгляді встановлено таке.

Висновки суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП (порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України), засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконані вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП та повно, всебічно з`ясовані обставини справи, дотримані вимоги закону щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9 «а» ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП, в повному обсязі підтверджена відомостями, що містяться:

- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №364113 від 17 червня 2025 року, згідно з яким, 17 червня 2025 року о 03-48 годині в м.Запоріжжя, вул.Академіка Клімова, 3, водій керував ТЗ Hyundai santafe д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820. Результат позитивний 0,49 ‰, тест 3300. З результатом згоден. Від керування відсторонений, шляхом паркування ТЗ без порушень ПДР, про повторність попереджений, чим порушив п.2.9.а ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- у довідці про відсутність повторності за ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 та отримання останнім посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 03 травня 2024 року;

- у роздруківці тесту газоаналізатору Alcotest 6820, тест №3300, проведений 17 червня 2025 року о 03-57 годині, результат тесту 0,49‰;

- у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд ОСОБА_1 проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, за допомогою Alcotest Drager 6820, результат огляду на стан сп`яніння: позитивний 0,49‰. Під час проведення огляду поліцейський застосовував технічні засоби відеозапису, який долучено до протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапис здійснювався за допомогою БК 474952/475300;

- відеозаписом події, який узгоджується із обставинами, вказаними в протоколі та долучених до нього матеріалах.

Вказані докази узгоджуються з відомостями, викладеними в рапорті поліцейського взводу 2 роти 2 батальйону 4 УПП в Запорізькій області ДПП лейтенанта поліції Іванова Ю., згідно з яким, останній доповідає, що під час несення служби в Шевченківському районі 17 червня 2025 року приблизно о 03-48 годині за адресою: м.Запоріжжя, вул.Академіка Клімова, біля будинку №3, було зупинено транспортний засіб Hyundai santafe д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , у якого під час спілкування було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння , а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 6820, на що останній відповів згодою. Результат позитивний 0,49‰, тест №3300. З результатом згоден.

На водія ОСОБА_1 було складено: протокол ЕПР1 №364113 за ч.1 ст.130 КУпАП, п.2.9а) ПДР України, від керування відсторонений шляхом паркування ТЗ без порушень правил дорожнього руху України, про повторність попереджений. Велась відео фіксація на БК 475300,474952, ПВ не вилучалось, ТД не видавався. Фізична сила та спецзасоби не застосовувались.

Зазначені докази у їх сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП (порушення вимог п.2.9 «а» ПДР України), при викладених в постанові суду обставинах.

Висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими та повністю відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених доказах, які є належними і допустимими.

Згідно з оскаржуваною постановою, в судовому засіданні ОСОБА_1 надав пояснення стосовно вчиненого правопорушення, свою провину заперечував, захисник – адвокат Железняк Віктор Кузьмич скерував до суду заяву про закриття провадження через відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На думку апеляційного суду, доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Перевіряючи доводи сторони захисту про порушення процедури проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння, що полягає у тому, що працівниками поліції не було запропоновано останньому пройти огляд в медичному закладі, не є слушними, оскільки ОСОБА_1 погодився з результатами огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу.

Окрім того, у акті огляду у графі «з результатами згоден» ОСОБА_1 поставив свій підпис.

Також, підпис останнього міститься і у роздруківці з технічного приладу.

Отже, твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду, проведеного на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу, спростовуються вищевказаним відеозаписом та іншими доказами.

Тому підстав для направлення ОСОБА_2 на огляд до медичного закладу не було.

Відповідаючи на доводи апелянта щодо відсутності свідків події під час проходження його огляду на стан алкогольного сп`яніння, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до положень ч.2 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, те, що в цьому випадку не були залучені свідки, проте, велась відеофіксація, вимогам закону не суперечить.

Стосовно доводів апелянта щодо відсутності безперервного відеозапису події, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Право поліцейського на фото та відеофіксування за допомогою технічних приладів і технічних засобів закріплено у Законі України «Про Національну поліцію» (ст.31) та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року №1026 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за №28/32999.

З самих відеозаписів є очевидним, що ці записи здійснювались працівниками поліції, які оформлювали адміністративний матеріал.

Ніким не заперечується того факту, що події за участю ОСОБА_1 , що зафіксовані вищевказаними відеозаписами, мали місце, та відносяться саме до цієї справи.

Більш того, вказані відеозаписи не є єдиними доказами у справі, ці записи узгоджується з іншими доказами, на які послався суд в своїй постанові.

Те, що самі відеозаписи події складаються з окремих файлів, само по собі не вказує на недопустимість вказаних відеозаписів як доказу.

На думку апеляційного суду, працівниками поліції дотримано вимоги законодавства про адміністративні правопорушення та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння №1452/735 та після виявлення у водія ознак алкогольного сп`яніння, відмови останнього від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного засобу, направлено останнього на огляд до відповідного медичного закладу.

Наявними в справі доказами поза розумним сумнівом підтверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Відповідаючи на доводи захисника-адвоката Железняка В.К. про безпідставність накладеного на нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до вимог ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ч.4 ст.30 КУпАП, позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв`язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі невиконання вимоги поліцейського про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Крім того, у рішенні в справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Діяння, які кваліфікуються за ст..130 КУпАП, є найбільш суспільно шкідливими правопорушеннями у сфері безпеки дорожнього руху.

Законодавством України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості накладення на особу, яка вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, іншого стягнення, ніж передбачене санкцією цієї статті, або ж звільнення від стягнення.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений з дотриманням вимог ст.ст.254-256 КУпАП та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, якихось істотних недоліків при його складанні, які б тягли за собою визнання цього протоколу недопустимим доказом, не убачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколі, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколу.

Об`єктивних даних, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що протокол про адміністративне правопорушення та інші адміністративні матеріали складені не уповноваженими особами, в матеріалах справи немає.

Всі докази, додані до протоколу, узгоджуються між собою та істотних суперечностей не мають.

Достовірність цих доказів апелянтом у встановленому законом порядку не спростовано.

Вчинення ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення підтверджується як відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення, так і доданими до протоколу доказами, які дослідив суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог закону при розгляді цієї справи, в повному обсязі з`ясував обставини справи, дослідив всі докази, які наявні в матеріалах справи, надав цим доказам правильну оцінку.

Оскаржувана постанова суду містить всі відомості, передбачені ст.283 КУпАП, та є належним чином вмотивованою.

При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, оскільки наклав стягнення у межах, встановлених цим Кодексом.

Порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

поновити захиснику – адвокату Железняку В.К. строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 17 жовтня 2025 року.

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Железняка В.К. залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 17 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду С.В. Дадашева

Дата документу Справа № 336/6274/25